Усім здавалося, що демонічний Бог у Чорних Доспеках остаточно впав у нестямність.
- Що... Що взагалі відбувається?
Люди замерли, і вони заспокоїлися. Хоча фізичні рани монстра затягувалися, його Океан душі був глибоко збентежений — ментальна сила шаленіла так як ураган.
— У його океані душі похитнулося занадто багато уламків чужих душ, — неґромко вимовила зависаюча в повітрі Лінь Сінтун. Вона мала глибоке розуміння Закону чиста Інь, а також була гострішою від інших. - Хоч ті воїни Раси людей були слабкі, їхня об'єднана ментальна сила величезна. Крім того, демонічний Бог сильно поранений. Він прибув сюди вже в дуже важкому стані, тому його розуму зараз тяжко затримати з такою вантажем.
- Він прибув тяжко пораненим? - Здивовані присутні. Багато хто навіть не здогадувався про це. Якщо тяжко поранений демонічний Бог був настільки сильний, то наскільки він жахливий у своїй силі?
— Хіба він не відновлював сили на самоті? Чому він з'явився вбивати нас, так і не загоїти рани? — запитав один із найдавніших майстрів Раси Людей.
Почувши це запитання, Лінь Сінтун глибоко зітхнула:
- Мабуть, Юнь теж тут замішаний...
« І Юнь?»
Найстарші майстри були приголомшені. І Юнь примусив демонічного Бога кинути лікування і ритися в Глибокі Гори та Великі Топі? Але як йому це вдалося?
- А де саме І Юнь? Невже він ...
За словами Ліні Сінтун, І Юнь вже стикався з демонічною особою в обличчя. Важко було навіть уявити, як він врятувався від такого монстра сам.
І Юнь, безумовно, був сильним, але Демонічний Бог перевершував будь - яку границю розумного. Один раз, коли Раса Пустота і раса людей протистояли союзові, вони могли витримати силу двох великих масивів та передсмертний удар святого духа — це здавалося непідвладним смертним силам.
У цей момент...
Лязг!
Демонічний Бог у Чорних Доспеках вхопився за один з замку Заточення богів, що скливали його праву ногу. З сухим тріском він почав розривати його голими руками!
Золоті руни люто залякували. Майстер Рози Пустоти, який тримає цей ланцюг, здригнувся, наче від страшного удару. Після смерті він з усіх сил намагався зберегти контроль. М’язи на руках демонічного Бога здулися, а обличчя пробило хижий сміх.
Під постійною оглушливим скрегоченням золоті руни з гуркотом вибухнули, і затока Богів розорилась чистою фізичною силою!
Майстер Раси Пустоти затремтів всім тілом і виплюнув брудну кров. Його обличчя стало блідим, як папір, а з очей, вух, носа і рота зачепилася темна кров. Руйнування замку Заточення Богів нанесло йому найбільший ментальний і фізичний удар.
Усі були шоковані, коли Бог демонізму розриває ланцюги голими руками.
Монстр змінив свій погляд на інший ланцюг. Змахнувши списом, він з силою впав.
Хруст!
Ще один замок Богів розлетівся на шматки!
Майстер Раси пустити, що прямував до цього ланцюга, миттєво отримав важкі внутрішні пошкодження. Шкіра на його обличчі луснула, а все тіло покрила кров. Тремтячи від слабкості, він все ще намагався утримати скелю ланцюга, але сили остаточно покинули його.
— Я ж сказав, ви всі здохнете! — Проревів демонічний Бог.
Чотири ланцюги Замки Богів були знищені, Великий масив Замза богів втратив майже половину своєї сили і більше не міг контролювати ворога!
Демонічний Бог розм’якшив шию, здуті вени на його тілі загрозливо пульсували.
Він згріб 20% душ і кинув їх назад у обладунки, відклавши на потім. Не те щоб йому було шкода поїдати їх зараз, просто він не хотів посилювати неспокійний хаос у своєму Океані душі.
З оглушливим лязком натягнулись вцілілих ланцюгів. Без чотирьох ланів Великого масиву замку Замка Богов втратив свою цілісність і більше не міг перешкодити нам ходити демоністським шляхом.
Він стискав чорний спис у руці і поступово наближався до Цзян Сяожоу!
— Твоя кровь... Віддай її мені!
Йому потрібна була кров Цзян Сяожоу. Хоча звичайні воїни не мали достатньо чистої енергії, щоб поранити його розум, тоді як кров Цзян Сяжу була наповнена надзвичайною життєвою силою і вона стала ідеальним знаряддям для зцілення.
— Джо-эр! — Поблизька Попередня Королева Пустоші зробила крок до дочки. Пастушок також заблокував шлях монстру, який готовий стати на смерть.
Раптом яскраве сонячне світло застигло. У цю критичну мить люди з подивом вкинули голови: сонце на небі закрилося велетенським Бінлянем.
Навколо Бінляня почала розповзатися суцільна темрява, через яку проступили розмиті обриси зірок. Зоряне світло пролилося вниз, окутуючи фігуру Сінтун. Її аура швидко зростала, і вісь меча попрямувала прямо на демонічне Бога у Чорних Доспеках!
Життя Цзян Сяжу висіло на волосинці, і Лінь Сінтун не могла залишатися осторонь.
Однак усі пам’ятали, що Лінь Сінтун зазнав повного удару навіть не подряпав Божого демонічного бога, а сама вона ледве не загинула. Хоч би якою сильною вона була, їй не під силу витримати прямого удару цього монстра — навіть короткочасне доторкання могло призвести до смертельних ран!
- Ти хочеш знову померти замість неї? Минулого разу тобі вдалося вцілити, але тепер я почну з тебе! — Збудив демонічний Бог і завалив спис вперед.
Цей удар був позбавлений будь-яких висків, але він без рук розсік міріад зірок. Чорний спис влучив прямо у груди Лінь Сінтун.
— Синьтун! — Закричала Стара Матріарх Лінь, її обличчя миттєво побілило від жаху.
Серця воїнів Рози Пустоти також були вбиті тривогою. Спочатку демонічний Бог цілився в Цзян Сіяжу, і Лінь Сінтун брала участь лише заради її порятунку. Якби прекрасна дівчинка загинула через це, Раса Пустоти опинилася б у неоплатному боргу перед сім'єю Лін.
Хруст!
Чорний спис блискавично рушав уперед, стикаючись із спалахом меча Лінь Сінтун. Зоряне світло постійно підживлювало її клинок, але навіть цього...
Бам! Бам! Бам!
Снопи розліталися по всьому боці, а бар’єр меча розвалився на очах. Сили були занадто нерівні. Чорний спис нищив усе на своєму шляху, пробиваючи сам простір і замулюючи світ здригатися.
Не стримати!
Побачивши, як вістря списа ось-ось пронизить крихке тіло Лінь Сінтун, багато хто жахнулися, не в силах на це дивитися.
У цю мить в очах Лінь Сінтун спалахнув рішучий блиск. Вона м'яко відштовхнулася носом ноги від повітря. З кожним її кроком під ногами спускався прекрасний, чистий лотос.
Квітка за квіткою розцвітала в порожньому пустоті, і це була образ невимовної чистоти. Лотос також унаочнив особливий правдивий намір. Нехай воно поступалося в силі Закону чиста Інь або Чистого Ян, і на нього з’явилася незбагненна глибина.
З кожним кроком, народжуючи лотоси, Линь Сінтун стукала по повітрі. Її рухи видавалися неквапливими, глядачі чітко бачили кожен її крок і те, як повільно розпускаються пелюстки квітів. Але дивно було те, що смертоносний випасти спис, готовий проколоти дівчину, ніяк не міг її настикти, застивши в уявних дюймах!
Лінь Сінтун відступала, а чорний спис постійно гнався за нею. Цей удар, піднесений всій Божій силі, поступово подолав опір лотосового правдивого наміру і скоротив дистанцію. Острія вже майже торкалася її білосніжної шиї!
Під загрозою смерті Лінь Сінтун зберігала спокій, наче смертоносну зброю.
Вона знову відштовхнулася шкарпеткою і різко зіскочила назад. У той же момент через її спини з неймовірною швидкістю вирвався сліпучо божественного світла!
Не обертаючись, Лінь Сінтун просто в повітрі розчинилася у цьому сяйві.
Б-бах!
Чорні списи збилися із божественним світлом. Простір навколо них провалився, звівши гігантську дірку. Але гучний гуркіт вибуху навіть не встиг промовити — звук швидко затягнув у мертву тишу, яка з’явилася на світ.
Здивовані свідки побачили, як у небі повільно обертається шестиповерхова пагода. Саме вона прийшла на допомогу кілька секунд тому, і саме в неї закрилася Лінь Сінтун!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv