"Презирает нас?"
Старійшини Раси людей, дивлячись на Бога - демона у Чорних Доспеках, відчули лютий гнів в їхніх грудях. Вони знали, наскільки він жахливий, але тепер, перебуваючи в облозі Великого масиву Замка заточення Богів, він повністю ігнорував їх, наче вони були порожнім місцем.
— Друзья! « Чоловік на ім’я Ін стояв у центрі великої формування, його голос звучав глухо і твердо. — Протягом багатьох років ми практикували бойові мистецтва, щоб здобути перемогу в самотності ізольованій медитації та смертельну небезпеку таємничих світів. Ми пройшли через незліченні зими і літа не тільки заради того, щоб поставити під сумнів передчасну долю у самих Небес, але й тому, що не хотіли жити добре життя! Ми народжені людьми, і ми доведемо, що прожили це століття не марно! Один удар! Мені потрібен лише один удар! Покажемо їм нашу силу і волю!
Поки Ін говорив, енергія Юань навколо нього бушувала, довге волосся змітнулися вгору, а між бровей спалахнув крихітний язичок полум'я. Поряд з ним його дружина в чорній сукні, що розгалужується, також вивільнила свою енергію до абсолютної межі.
У цей вирішальний момент подружжя з острова Інчжоу вирішилося на відчайдушному крокі — спалити власну есенцію крові!
"Це..."
Побачивши це, старійшини Раси людей поспішали. Хоча вони вирішили залишитися і дати демонічному Богові бій у Чорних Доспеках, в глибині душі надіялися лише завдати йому шкоди, щоб надати можливість своїм наступникам втекти й зберегти спадщину.
Спалити есенцію крові? Але це не вистачало часу їхнього життя!
Звичайно, старійшини Раси людей дорожили своєю життєвою силою і не хотіли йти на такі жертви. Однак тепер, перед загрозою смертельної загрози, вони опинилися на самому краю прірви. Поразка означала неминучу загибель!
Порівняно з тими доживими віками, люди похилого віку, життєва сила і потенціал подружжя з острова Інчжоу були несоціально вищими, але навіть вони без найменших коливань пішли на спалення есенції крові. Що вже казати про них самих?
Людина є особою, яка надзвичайно сприйнятлива до інших. Хоча деякі люди егоїстичні, іноді їхнє серце може спалахнути благородним і безстрашним запалом.
Невдовзі всі старійшини Раси людей, які брали участь у Великій Формації Безземечності Цянькун, також запалили свою есенцію крові.
Роздався нищівний гул. Потоки кривавої енергії попрямували до неба, і золотий масив засяяв з такою силою, ніби збирався перевернути саме небо й землю! Гори розвалилися, земля тряслася.
Звичайно, Велика форма Безврядності Цянь поступалася на своїй глибині Великого масиву Замка заточення богів. Хоч би яким сильним був Замок Богів, старійшини Раси просто не могли вивільнити всю його силу. Тоді як з Великої форми Безврядності Цянь, хай вона і була нижчою, старійшини Раси людей змогли витиснути майже максимум можливостей. Це майже стерся між двома масивними силами.
З подружжями з острова Інчжоу, на чолі Великої форми Безземечності Цянькун ніби створила навколо себе окремий малий світ.
Молоді генії Раси людей на землі затамували подих, в усі очі дивлячись вгору. Їхні зіниці поросли у багрові тони від виблисків полум’я, що лютує в небі. Там билися старші чоловіки, їхні Прародителі — пікові ремісники Раси людей!
— Демонічний Бог у Чорних Доспеках! — Викрикували подружжя з острова Інчжоу.
Їхній крик розірвав небеса. Велика форма Безземечності Цянкунь з оглушливим рокотом почала рухатися, спрямовуючись прямо на демонічного Бога у Чорних Доспеках! Неначе цілий світ скинувся з неба, готовий розчавити голову демонічного Бога в Чорних Доспеках!
Усі присутні були прикуті до падаючої форми. Нехай вони самі не наносили удар, але їх дихання перехопило, а кров забурли в жилах, ніби вони особисто брали участь у цій атакі. Це був удар, що об'єднав всю неминучу волю Раси людей.
Дивлячись на це величне видовище, Демонічний Бог у Чорних Доспеках зрештою відкинув будь - яку зневагу. Він люто зрив, тіло на його тілі з тріском луснула, розбризкуючи кров у всі боки. Серед бризків крові його чорний спис, подібний до чорного дракона з глибин.
— Умрите!
Коп'є полетіли прямо в Середовище формації Великої форми Безземежності Цянькун. Дві найбільші сили цього світу зіткнулися чоло в лоб, без усіляких хитрощів і прикрас!
Роздався потужний гул. У цю мить всім здалося, що всі звуки навколо смоликли, а зір заволокло плахтою. У мене не залишилося нічого, окрім кривавого маряву - шаленого хаосу енергії Юань. Звук не зник насправді: просто гуркіт від зіткнення був настільки руйнівним, що навіть захисна енергія Юань не врятувала їх барабанні перетинки, тимчасово знявши вуха. І тоді не буде зіткнення, бо шалені потоки енергії просто перетворювали простір навколо.
« Що сталося?» - всі до краю розширили очі, намагаючись розглянути хоч щось.
Вітер зніс бурхливі потоки енергії геть. У повітрі пронісся силует демонів у Чорних Доспеках. Його волосся було розтріпані, руки покриті кров'ю, але він твердо стояв посеред неба. Залишкова енергія Юань затягувала в його чорне спис.
Чорний спис пробував навколо формації Великої форми Безперестанності Цянькун!
Подружня пара з острова Інчжоу зробила головний удар. Спалення крові і віддача великої форми, наче велетенська гора на повній швидкості, врізалась у них. Чоловік, на ім’я Ін закрив дружину собою. Його грудна клітка була проламана, а права рука, яка стискала меч, миттєво вибухнула кривавим туманом.
Інші старші Раси людей також зазнали великого удару. У тих, чиї культивації були слабші, внутрішні органи виявилися розорвані в клочику і поставили їх на рівень життя й смерті!
Але ця жахлива атака людства, хоч і куплена такою страшною ціною, все ж таки нанесла демонічне Богові у Чорних Доспеках важчі поранення. Через багатократні пошкодження шкіра на його тілі поплескала, не залишивши жодної ділянки, а швидкість регенерації ран помітно знизилася.
Це був їхній шанс!
Перед королівським палацом Рози Пустоти старійшини з останніх сил стримували Великий масив Замка заточення Богів. Десять божественних цепей міцно скували тіло демонів у Чорних Доспеках.
Над Королівським палацом примарний силует Небесної Ліси охарактеризувався в ніжно-червоному кольорі. Цзян Сяжу зняла вгору і встала прямо на голову цього святого духа. Вовна на довгих вухах Небесної Ліси висихала на вітрі. П’яночі кіноварі на чолі Цзян Сяжу спалахнуло багровим кольором, що нагадує свіжу кров.
Її власна аура і ара - Небесна Ліси, Святого Духа, почали шалено злітатися вгору. Коли ця міць досягла свого піку, Цзян Сяжу підняла костовою палицею і заспівала таємничі стародавні склади. У той же момент небо і земля здригнулися, а вітер та хмари закрутилися в лютому танці!
Земля була приголомшена. Здавалося, що життєва сила цих земель, вся їхня багатовікова історія, душі рослин і живих істот піднялись з найслабшого й хлинули прямо у тіло Небесної Ліси. Розміри лисиці почали швидко зростати. Волосся Цзян Сяжу лютували за її спиною, а навколо нього було таке стародавнє велич, що кожен з них хотів впасти ниць і схилити коліна.
Усі присутні зрозуміли, що це був найбільший удар Святого Духа, заради якого він спалював своє життя!
— Хм?
Побачивши святого духа в такому стані, Демонічний Бог у Чорних Доспеках перший раз виявив турботу за весь час. Невпинні, наступні один за одним атаки Раси людей і Раса Пустоти привели його в невимовну лють!
Роздався оглушливий рев. Небесна Ліса видала яросний крик і ринулася на демонічного Бога в Чорних Доспеках!
Демонічний Бог у Чорних Доспехів згромадив і виставив списа назустріч. Чорний спис одним сильним ударом прокололо чоло Небесної Ліси! У ту ж мить величезний примарний силует Небесної Ліси пройшов крізь тіло самого Бога - демона у Чорних Доспеках!
Вибухова хвиля розійшлась у всі боки. Криваві хмари в небі побігли вгору бурим вихором, загримали розкоти грому, всюди заплюшували ярості блискавки, і світ навколо занурився у напівмарк! Кожному здавалося, що навіть сама земля під ногами просіла на добрий фут!
У небі криваві хмари поступово розпорошилися, а відгомін жорстокої бійні вщухав.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках стояв зі сплутаним волоссям, його руки безжиття висіли вздовж тіла.
Цзян Сяожоу важко спиралася на свою костяну палицю, щоб не впасти. Її гарне обличчя було смертельно блідим, а кіноварна відмітка на лобі згасла і втратила колишню блиск. Очевидно, вона вичерпала свої сили до останньої краплі.
Силует Святого Духа за її спиною вистовпився до межі, ставши майже невидимим. Величезна голова Небесної Лізи дивилась на цей світ з висоти неба, в якому панує спокій і мир.
Усі присутні відчули, що Небесна Ліза прощалася з цим світом назавжди.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv