***
Чи можна уникнути відпочинку?
Для багатьох воїнів тут думка про відхід була нестерпною. Ніхто не знав, скільки з них виживе після такого кроку. І все ж надія на те, що коли ми залишимось і стоятимемо, то без втручання святого духу Раси Пустоти живими з майбутньої бійні не вийде майже ніхто.
Кілька прославлених майстрів Раси людей обмінювалися поглядами і мовчки дійшли до згоди — іншого шляху, крім втечі, не залишалося. Треба було йти вглиб Богомочої Пустині, якнайдалі.
Один з Монархів, який представляв Раду старійшин Тяньюань, вийшов зі свого місця і звернувся до Зверхньої Королеви Пустоші:
— Ваша Величносте Королева Дика, наша раса все ж прийняла рішення покинути це місце. Щоб поліпшити шанси на успіх, ми плануємо розділити сили і відступати кількома шляхами. Ми сподіваємося на підтримку Раси Пустоти. Було б краще, якби в кожному загоні були представники обох рас - так ми зможемо наглядати один за одним у дорозі.
Монарх говорив про « взаємну підтримку», але насправді це означало лише одне: Роза Пустота повинна була охороняти людей. Якщо Раса людей спробує перетнути Божевільну пустелю самотужки, шанси на виживання будуть нічого не вартими. Місцеві астральні звірі не турбувалися, чи світ стоїть на межі знищення. Тільки присутність сильних воїнів Раси Пустоти, які можуть спілкуватися з цими тварями, включаючи астральних тварин Тайгу, могла гарантувати безпеку.
Але на пропозицію людських майстрів Попередня Королева Пустоші відповіла рішучим відмовом:
- Вибачте, але я не можу на це погодитися.
Її тон був твердий і не терпів жодних заперечень. Майстер Раси людей замерли в окупенні. Роза Пустоти не збирається розділяти сили і йти разом з ними? Але як їм рятуватися? Навіть Монархи, які могли вільно пересуватися в межах Божого пустища, не мали змоги витрачати сили на сутички з Істинними духами Тайгу. А щодо воїнів нижче Сфери відкриття Істока, то вони і зовсім були позбавлені захисту. Навіть якщо їх не буде під загрозою, більшість з них закінчать свій шлях у втробах астральних звірів.
- Ваша Величність, що це означає? - Нахмурився один з старійшин Раси Людей. — Ви не згодні розділити сили і хочете, щоб ми йшли однією великою групою? Але тоді, якщо Бог - демон у Чорних Доспеках нас дожене, він знищить усіх разом!
— Ви мене неправильно зрозуміли, — похитала головою Попередня Королева пустиші. - Я зовсім не планую, щоб мій народ втік з вами.
Ці слова спонукали багатьох майстрів змінитися в обличчя.
— Ваша Величносте, невже навіть у таку годину ви не можете відкинути расові упередження? Ви хочете, щоб ми просто загинули?
— У момент такої великої небезпеки ви збираєтеся безрозсудно дивитися, як ми знаходимо свою смерть в Богомьній Пустоші?
Майстерня людей заволоділися. Роза Пустоти, найжорстокіші люди вже почали обурюватися. Це було не чим іншим, як ударом в спину у найсуворіший момент.
Попередня Королева Пустоші не удосконалила їх відповіддю. Замість неї вийшов один з старійшин Раси Пустоти. Зберігайте спокій, він вимовив:
- Ви помиляєтесь. Наш народ не кидає Расу людей. Ми дійшли одностайного висновку: ми залишаємося, щоб дати бій демонічного Бога в Чорних Доспеках. Якщо ви хочете піти - йдіть, ми вас не тримаємо.
Що?
Слова старійшини шокували людських воїнів. Битися з Богом - демоном у Чорних Доспеках? Але святий Дух Раси Пустота серйозно поранений, а його енергія Юань виснажена. Що може перешкодити Расові Пустоти? Це ж чисте самогубство! Але найгіршим було те, що їхня рішучість стояти до кінця змушували також людей.
Один з молодих геніїв Раси людей, не витримавши напруженості, вигукнув:
— Ваше бажання померти — це ваша справа! Але чому ви тягнете нас за собою? Це ж шантаж! Ви силою прив'язуєте нас до своєї бойової колісниці, змушуючи битися на вашому боці. Роза Пустоти хоче захистити свою расу гордість, але ми не зобов’язані жертвувати собою заради цього!
Коли хлопець з запалом намагався вижити, то перестав вибирати вирази. Його слова ремствували по вухах воїнів Рози Пустоти. Та ким він себе поминув?
— Заткнись! — Раптом почувся голос Ґлави острова Інчжоу. У цей окрик була вкладена воля Монарха. Дерзкий юнець зблід, глухо застонав і, похитуючись, відступив на кілька кроків, більше не сміючи видати ні звуку. Він не посмів перелічити Главу острова Інчжоу.
— Юначе молодий і неосвічений, прошу вибачення за грубість у вашій Величності, — смиренно сказав Голова острова Інчжоу. Навіть Раса Пустоти мала глибоку повагу до пари з Інчжоу. Їхня сила була великою, а їхня скромність і манери викликали симпатію. — Рішення Раси Пустоти битися - це ваше право, і ми не маємо права втручатися. Крім того, ваш народ не має обов’язку захищати нас. Допомогти нам з відступом — це жест доброї волі, але відмова є цілком справедливою. Зрештою, втеча в Божевільну пустелю є нашим вибором, ви нас сюди не заманили. Однак... — Глава острова Інчжоу змінив тон. — Я не зовсім розумію одного: чому Раса Пустота так рішуче настроєна на бій з Демонічним Богом у Чорних Доспеках? Чому?
Після цього питання Попередня Королева Пустоші замовкла. Поруч з нею Цзян Сяожоу виглядала дуже схвильованою. Вона дивилася на матір, і в її погляді читалося невисловлене сумніви. Насправді Цзян Саяжу не знала про рішення матері до цього самого збору. Коли Попередня Королева Дикоші оголосила про свій намір воювати до кінця, в її серці закралося погане передчуття. Він дав мені на груди, завдаючи йому шкоди. Їй здавалося, що вона зобов'язана щось сказати, у всьому розібратися.
Але перш ніж Цзян Сяожоу встиг відкрити рот, заговорив один з майстрів Раси Людей. Цей чоловік був свідком недавньої битви, коли Демонічний Бог у Чорних Доспемах вторгся в штаб-квартира Расы Пустоти. Тоді він був вражений силою святого духа, але одна деталь не давала йому спокою.
Коли демонічний Бог тільки - но з’явився і одним ударом розтрощив захисну форму палацу, він помахнув рукою на велетенську чорну долоню, яка потяглася до Цзян Сіяжу. Дівчина не могла протистояти - її просто підхопило і підняли в повітря. Якби ворог захотів, він міг би розчавити її в мить ока, але кровожерливий монстр, зазвичай необізнаний пощади, цього не зробив. Здавалося, він хотів викрасти її.
Саме тоді з’явився Священний Дух Раси Пустоти і вступив у бій. Атака Духа врятувала Цзян Сяожоу. Битва двох великих суходів була невимовно лютою, і свідок очікував, що дівчина загине від випадкового вилупку їхніх ударів, але вона чудесним чином вціліла. Це могло означати тільки одне: обидва противники свідомо не шкодили їй.
Священний дух Раси пустити, черпаючи силу від усього Бога, змусив демона відступити. І навіть коли поранений ворог зрозумів, що не може перемогти, і зібрався втекти, він зробив останню спробу захопити Цзян Сяжу. Ця спроба коштувала йому дорого: відволіктися, відкрився і Небесна Ліза знову ранила його, виснаживши кінцевим відступом.
Ця сцена назавжди врізалася на пам'ять майстра. Демонічний Бог у Чорних Доспеках полював на Цзян Сяожоу!
І ось тепер, поки люди і Раса Пустоти сперечалися про життя та смерть, цей старійшина виступив вперед і запитав:
- Ваша Величносте Королева Дика, я хотів би прояснити один момент. Чи ваша постанова стояти на смерть з Новою Королевою Пустошею? Якщо я не помиляюся, Демонічний Бог у Чорних Доспеках має намір захопити її. Мабуть, саме тому Раса Пустоти не може розділити сили і відступити. Ви зобов'язані битися, тому що в разі розділення ваші воїни просто не зможуть захистити її від нього!
Ці слова голосно лунали серед присутніх. Демонічний Бог хоче забрати Цзян Сяожоу? І через цього Раса Пустоти змушена йти на вірну смерть? Невже це правда?
Усі очі відразу звернулися до Цзян Сяжу. Вона злегка здригнулася і повільно опустила свою костяну палицю. Її обличчя стало мертвим-бледним.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv