Раса людей, зрештою, не належала до Розі Пустоти. У серці Бога вони, напевно, стикалися з багатьма могутніми звірами. Чим глибше вони йшли, тим небезпечнішими ставали творіння. За таких обставин, навіть коли б демонічний Бог у Чорних Доспеках не знайшов їх, вони все одно понесуть величезні втрати. Тому багато людських фракцій поступово стягувалися до гір глухих і великих болотах, які стали їхніми останніми оплатою.
Але тепер навіть цей притулок став смертельною загрозою. Перед ними стояв вибір з двох способів: битися чи втікати. Коли це питання підняли в Залі Ради, атмосфера стала напруженою. Битва означала бої на смерть, і багатьом бракувало мужності, а головне — вони не бачили надії на перемогу. Але куди втікати? То були глухі гори Божечі. За межами земель Раси Пустоти всюди рикали астральні звірі Тайгу. Втеча не зуліває на спасіння.
До того ж їм все ще загрожувала Демоційний Бог у Чорних доспеках. Його здібності були за межею уяви: він один, але здається може миттєво з'явитися в будь-який момент світу. Той, за ким він полював, практично не мав шансів вижити.
— Ваша Величносте Королева Дика пустиші, старому пощастило стати свідком нещодавньої битви вашої раси з Демонічним Богом у Чорних Доспеках. Можу я запитати: та сповідьська Небесна Лісо, що своєю силою активувала Алтарль з Божественних кісток і відбивала атаку ворога... Чи зможе вона знову вступити в бій?
Коли у Чорних Доспеках демонічний Бог напав на попередні землі Раси Пустоти, ніхто не міг зробити йому гідного опору. Протистояти йому було все одно, що кидати яйце на камінь. Без сумніву, це перетворило б у справжню різанину. Люди навіть не думали про битву, а просто бігали. І в той час, коли надія майже згасла, з’явилась східна Ліса.
Вид цієї істоти потряс майстрів Раси людей до глибини душі. Очі Небесної Ліси, наче озера, сяяли байдужістю до життя. Її тіло застеляло небеса, а шість хвостих подібних до звиваючого драконам, горіли яскраво-алим полум'ям, вимиваючи вгору немов стовпи божественного вогню. Майстер Раси людей не мав жодного уявлення, що це за істота, але багато воїнів Раса Пустота, навіть стоячи на краю знищення, впали ниць і молилися.
Небесна Ліса була Священним Духом і охоронцем Раси Пустоти. У свій час Цзян Сяожоу набрав великої сили невдовзі після прибуття до Божої пустиші, саме тому що отримала визнання святого духа під час церемонії в Алтарі з Божественних кісток. Це дало їй змогу збудити родовід і стати новим Королем Дикої пустелі. Навіть елітний загін молодих геніїв, відправлених у Гробницю Душ для вирішальної битви з Кривавою Місячкою, носив ім'я « Небесна Ліса». Це був символ і тоєм їхніх людей.
Зазвичай Небесна Ліса спала в недрах Божествий Пустоші. Не тільки майстри людей, але навіть багато поколінь Королів пустищ за все своє життя ніколи не бачили її начальству. Лише правителі, які мали неймовірну вдача або ж ті, хто, подібно до Цзян Сяжу, отримав його справжнє визнання. Про більшість фактів про Небесну Лісу навіть у Рас пустити знали лише на рівні легенд. Вона була таємнича і могутня. Хоча Ліса захищала Расу пустити, вона не підкорялася їхнім наказам. У минулих конфліктах між людьми та Расою Пустоти вона ніколи не втручалася.
Для співплемінників Небесна Ліса була втіленням стародавнього бога.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv