***
Жінка, яка відчитувала Су Ззе, мало не задушилася через свій гнів у своєму придворному платті. Вона ніяк не могла зрозуміти, як І Юнь зміг зруйнувати масив Сун Цзиюе.
- Плем'яч Наньтя, що тут зрештою відбувається? Ти ж щойно сказав, що повністю впевнений у Сан Цзиюе? Але зараз якийсь безродний вискочка взяв і зруйнував його строю!
У глибині душі жінка була б рада перемогти молодше покоління сім'ї Лінні над Шенту, але той факт, що І Юнь - хлопець, який виліз з якоїсь глухонімані, - зміг затьмарити навіть Ліню Цзянь, не давав їй спокою. Як вона могла з цим змиритися?
Шеньту Нантязь нахмурився, не розуміючи причини цього.
— Двійродна бабуся, прошу вас, заспокойтеся. Гадаю, тут є ще одна причина. Дозвольте мені запитати Цзиюе, щоб підтвердити мої здогадки.
З цими словами Шенту Наньття передав мисленнєве повідомлення Сун Цзиюе.
У цей момент Сун Цзиюе застиг у центрі площі, наче дерев'яний стовп. У той момент, коли І Юнь зруйнував його масив, він відчував, ніби чиєсь невидима рука з силою стиснула його серце.
« Що це таке? » — почувся у вухах його голос Шента Нантяна.
Сун Цзиюе ніби прокинувся від жаху. Він глибоко зітхнув і втупився на стоячого перед ним І Юню. На його лобі здулися вени.
- Цей хлопець... Він зруйнував мій стрій...
« Я бачу! Я запитую, як він це зробив!» - неохоче обібрав його Шенту Наньт'ян. — Не треба повторювати мені очевидні речі»
Обличчя Сун Цзиюе помрівало. Поміркувавши трохи, він відповів:
— Руку Містичного Крісталу неможливо розкрити пастками, які я заклав у астральні кістки. Але хоч би якою була моя маса, вона не може бути вадою. Якщо йому пощастило нелюдсько, він міг зруйнувати його зовсім випадково.
Навіть найсумніший замок може розблокувати дилетант: іноді достатньо кілька разів витягнути в замковій свердловині дротом, і « сліпа кішка наткнеться на дохлу мишу». Ймовірність цього дуже мала, але вона існує.
Сун Цзиюе переконав себе, що друкування руки Mистичного Кристала, які наклав І Юнь, чисто випадково увійшли в резонанс з його власними символами, і це призвело до такого результату.
Шеньту Нантянґ глибоко зітхнув: « Я і сам підозрював щось подібне. Ти впевнений? "
— Уверен! — Кивнув Сун Цзиюе, і в його погляді на І Юнья промайнула жорстокість. - Наступного разу не буде. Масив П’яти Віршій ні за що не зруйнувати однією лише Рукою Mистичного Кристала.
Сун Цзиюе процідив це крізь зуби. Він все ще мав абсолютну впевненість у своєму мистецтві.
Тим часом І Юнь вже попрямував до другої групи малих форм. Посередині цієї споруди була кістка з землею. З енергією землі І Юнь стикався нечасто, але це йому зовсім не завадило.
Енергійні очі Пурпурного Кристала були наче в долоні, і вони не могли сховатися перед ним. Більш того, контроль І Юня над кожною сервісою власної енергії досяг такого рівня точності, про який навіть Су Цзе міг тільки мріяти.
"Костістий масив стихії..."
І Юнь пильно подивився на кістку. В енергетичному спектрі він бачив, що пастки в цій астральній кістки дуже відрізнялися від попередніх.
У Масиві П’яти Вірш Сун Цзиюе кожна з дванадцяти груп була унікальною. Це значно збільшило складність: учень Астральних Небес, який ледве влаштовувався на великій кількості духовних сил, мусив починати все заново. Тож зрозуміло, чому понад чотири групи людей думали, що їм не вдасться знищити їх.
- Ти все ще сподіваєшся перемогти? — Холодно пробурмотів Сан Цзиюе, дивлячись на І Юня. — Побачимо, чи вистачить твого везіння.
Відчувши на собі жадобу вбивства погляд, Юнь підняв голову і байдуже подивився на ворога. З-під маски не було видно його обличчя, тільки дві криваві лінії під очима надали йому вигляду холодний і лякаючий вигляд.
Не звертаючи уваги на Сун Цзиюе, І Юнь схилився над кісткою і зосередився на роботі.
« Двоюрідна бабця, подія — не більш ніж просто випадковість, — каже Шенту Нанстейль. — Вона повернулася до жінки у придворному платті і трохи посміхнулася. — Не знаю, чи ви чули про замки Небесних Свобол і Земних Ветвей? Десять Стовбурів: Цзя, І, Бін, Дін та інші; дванадцять Ветвей — Цзи, Чоу, Инь, Мао... Якщо додати до них вісім триграм і п'ять Віршів, вийде десятки тисяч комбінацій. І лише одна з них правильна. Щоб відкрити такий замок, потрібно вгадати абсолютно все.
— Людина, яка нічого в цьому не розуміє, може нажаліти вибрати одну комбінацію і - о диво! - Вона виявиться вірною. Тоді замок відкриється.
Шеньту Нантяк розкрив віяло і почав плавно ним обмахуватися, демонструючи цілковиту впевненість у своїх словах. Його впевненість не була безпідставною, і він не в усьому покладався на слова Сун Цзиюе. Наньтяк зробив власний висновок: він був переконаний, що Рука Містальичного Крістала — техніка самого базового рівня — в руках п’ятнадцятирічного юнця просто не здатна зламати Масив П'яти Вірш. І цей аргумент здавався йому безперечним.
Серед високопоставлених членів родини Лінь було чимало майстрів Астральних Небес. Багато з них взяли до уваги докази Шенту Нант’ян, яка справді існувала.
— У світі не буває таких відповідних збігів, — зимно вставив Су Цзе. Хоча він і сам не вірив у І Юню, йому було дуже неприємно чути, як Шенту Наньтж ставиться до успіху його учня. Як офіційний наставник, він не міг мовчати.
— Ха-ха, старійшина Су, молодший лише висловлює свою думку. Зрозумійте, Масив П’яти Вірш не є те, що можна зруйнувати Рукою Містичного Крістала. Можливо, для великого майстра це і посильна задача, але для юнця — важче, ніж піднятися на небо. У цій ситуації я лише запропонував найбільш ймовірне і логічне пояснення... Сестренка Синьтун, а ти що думаєш?
Шеньту Нантянґ повернувся до Ліні Сінтуна. Протягом усього чайного збору майстерів Астральних Небес вона майже не проколола жодного слова. Наньтяжка намагалася з нею зблизитися, тому при кожній нагоді намагався залучити її до розмови.
— Те, що здається тобі логічним, не обов’язково є таким насправді, — відповіла вона сухо. Будучи на офіційному прийомі, де зібралися верхівки обох кланів, вона не могла ігнорувати правил пристойності. Вона мусила відповідати Шенту Наньттю, щоб не давати приводу для пліток.
Але під час відповіді її думки були далеко. Вона як і раніше дивилася в центр площі, не зводячи очей з рук І Юна, ловляючи кожен його рух.
На мить їй здалося, що вона повернулася в ту ніч дворічної давності. Вона згадала слова І Юня в Долині Дікарей, коли він спостерігав за тим, як вона сплітає друку...
Озираючись назад, Лінь Сінтун не могла стримати почуттів. Їй було важко повірити, що ті вперті і майже божевільні промови, які тоді вів хлопець, сьогодні він втілює у життя власними руками.
Його техніка, руки Містичної Крістала - все було простим і безхітростним, точно як сам І Юнь два роки тому, одягнений в грубий криваве вбрання. Він став майстром Астральних Небес, причому з неймовірною швидкістю!
Хто б міг подумати, що звичайний підліток з маленького племені в офтальмологі, який говорить про своє бажання досягти вершин бойових мистецтв і стати майстром Астральних Небес, зможе це здійснити? Для будь-якої нормальної людини його мрії звучали смішно, але ... Вони стали реальністю!
Лінь Сінтун стала свідком справжнього чуда. І для неї це чудо мало особливе значення. Вона народилася з попечатаними меридіанами, і якщо вона зможе їх вилікувати, то теж стане чудом!
Вона хотіла зробити те, що вважала неможливим, так само як Юнь не міг збагнути своєї мети.
Лінь Сінтун добре пам'ятала, як у дитинстві її тітки і кузини висікли з сміху, коли вона заявляла про свою рішучість пробити меридіани. Ці насмішки і знудки колись примушували її соромитися, але тепер... Тепер все було інакше. Вона йшла своїм шляхом, гналася за своєю мрією і не було справ до чужих поглядів.
У людини повинна бути мрія, інакше чим вона відрізняється від худоби? У І Юні Ліні Сінтун побачила, як самооцінка: така ж наполегливість, рішучість і та сама непохитна мета.
« Хіба і Юнь зміг, чому не зможу я?»
Лінь Сінтун непомітно стиснула кулаки, її довгі елегантні пальці побілили від напруги.
« Я прокладу свою дорогу. І я бажаю тобі, щоб ти теж знайшов свій ..." - подумки вимовила вона.
У цей момент Шеньту Нанть злегка нахмурився. Він був дуже чутливий до змін настрою і помітив, що коли він розмовляв з нею, то повністю прикуто до Юнь Янття. Однак вона відповіла лише з ввічливості.
Наскільки високомерен був Шенту Наньття? З самого дитинства він завжди був в центрі уваги, дівчата самі шукали його схвалення. І тільки з Лінею Сінтун зазнав невдачі, хоча намагався поводитись по - доброму. Бачачи, що вона воліє спостерігати за якоюсь нікчемністю замість того, щоб слухати його, Наньття відчув, як у ньому запалає люта ненависть до цього Юня Янтіню.
Він зробив глибокий вдих, придушуючи гнів і зберіг на обличчі доброжливу усмішку:
— Сестренка Синьтун, насправді на площі більше не на що дивитися. Такі збіги раз на мільйон не повторюються двічі. Моя сім’я Шента приготувала для цього збору щось особливе, що тебе здивує. Ось тоді варто уважно стежити за змаганнями. А тепер видовище... це просто...
Шеньту Нантян не встиг закінчити речення. Раптом за його спиною пролунав гучний плескіт, звук якого з'явився йому до болю знайомим.
Оскільки він стояв обличчям до Ліні Сінтун, то не бачив на площі. Однак він помітив, що його старші сім’ї Лінь і навіть старійшини застигли з розтуленими ротами, ніби побачили привида. На обличчях старійшин Шенту застиг не просто жах, вони стали темнішими від хмар!
Ліню Сінтун теж була вражена, але її чудові очі чітко читали радість.
У Шеніту Нантяжка в голові ніби вибухнула бомба. Оглушений, він зовсім не розумів, що відбувається. Насилу подолавши опір власного тіла, він дюйм за дюймом почав повертати голову в бік площі ...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv