Глибока ніч. Старші чоловіки ламані.
Двері на подвір'ї з гуркотом відчинилися, і назовні вийшов юнак з обличчям прекрасним, наче гумою нефріт.
— Чен'ю, чому ти вийшов? — Побачивши його, старий патріарх піднявся зі свого місця.
Лев Чен’юй раніше говорив, що піде в відокремлену культивацію аж до початку великого відбору воїнів Божественного Царства Тайської імперії. Однак не минуло й місяця, як він покинув затворство.
— У культивації виникли деякі ускладнення...
Вираз обличчя Лянь Чен'ю був похмурим. Спочатку він планував накопичити базу протягом двох місяців, а потім прийняти есенцію Астральні кістки і одним махом зробити прорив у Сферу Пурпурної Крові. Такий підхід забезпечив би йому надзвичайно міцний фундамент і багатий зароб. Коли б він прорвався в Суферу Пурпурної Крові, то відразу опинився би на вершині своєї початкової стадії і піднісся б над рівними по рангу суперниками. Крім того, це принесе великі блага для подальших проривів на вищих сходинках.
На головному відбору Божого Царства в Таїланді наголошувалося саме фундамент і нагромаджений потенціал. Якби Лев Чен’ю вдалося втілити в життя задумане, він привернув би увагу урядовців до Божественного Царства і здобув би б блискучих результатів.
Однак, дуже коштував дійсності. Хоча гора Аптекара ляна Левія була спустошена, величезна кількість найцінніших ліків розтрачено на просування Лянь Чен’ю в культивації залишалося дуже повільно.
Він зрозумів, що вперся у вузьку горлянку.
Насправді ж, коли було затворено удосконалювати бойові мистецтва, це мало величезне значення. З правильним складом розуму, довір’ям і нездійсненною волею просування здійснювалось трагічно. Але коли боєць почав сумніватися, що навчання зумовлювалось порушенням або вперлося у перешкоді, бойовий дух неминуче згасав і його зусилля були вдвічі меншими.
Цей психологічний фактор сам по собі не був катастрофічним, але з самого початку Лев Чен’юй зіткнувся із проблемою нестачі ресурсів. Це лише погіршило ситуацію, сповільнюючи ріст з кожним днем.
Змінити атмосферу, відпочити, отримати ессенцію Астральнії кістки, знову усамітнитися і на одному подиху прорватися в Сферу Пурпурної Крові — таким був його новий план. І в цьому був свій сенс: коли сліпа упертість не дає плодів, то деколи вона може дати нам дивовижне просвітлення й мимовільно подолати бар'єр.
— Як просувається виварювання Астральні кістки? — запитав Лень Чен'ю про те, що його найбільше турбувало. Ця Астральна кістка була гарантією його долі.
— Ну, досить гладко... Однак кілька днів тому бідняки, які займалися виварюванням, отруїлися. Я хотів змусити їх зазнати ще трохи, але побачивши, що вони зовсім погані, він віддав їм Плюлі Кривавого презирства. Зараз вони видужали, так що на процесі виварювання це ніяк не зміниться.
Почувши ж нянь Чень нахмурив ся:
— Безпольне сміття! Не минуло й декількох днів, а вони вже не в силах витримати отруту Кості Пустоти Морозного Пітона! Прийняття Пилюлі Кривавого презирства витягує їх життєву силу. З таким розкладом вони передихнуть ще до того, як виварювання закінчиться!
Слова Лянь Чен’юя звучали холодно і жорстоко. Старому патріарху вони виглядали надто суворими, і він сказав:
— Ченью... Ти занадто вимогливий. Ці люди зазвичай недоїдають і ходять в обносках, звідки у них сили протистояти отрути Морозного Пітона? Вони жертвують собою заради клану Левь. Коли ти досягнеш успіху й добробуту, не забудь подбати про їхні сім’ї.
— Зрозумів, — байдуже поставився Лень Чен’ю. — Мене хвилює лише виварювання Астральнії кістки, і я боюся, що ми не встигнемо вчасно. Якщо вони зарано помруть, це обов’язково вплине на процес. Дядюшка, віддай наказ набрати в клані більше народу. Чим більше людей, тим сильніше розлетиться отрута Морозного Пітона і вони зможуть протягнути довше. Хоча Пілюля Кривавого Перевертання у великих кланах не вважається дорогим снагою, наші кошти майже на завершення. Навіть на таких пігулках потрібно економити.
Лев Чен'ю говорив про це мимохідь, а старий патріарх просто зітхав. Він розумів, що кожна людина з новою силою є ще одним руйнівним життям. Бідні селяни, звабившись солом’яною соленію, ще до цих пір товпилися до казанів змагаючись за право брати участь у виварювання Астральнії кістки.
— Ради клана Лянь у нас немає іншого вибору... — Старійшина похитав головою. — Как жаль. Якщо б у нас була нешкідлива Астральна кістка, не довелося би жертвувати такими людьми.
— Безшвидка Астральна кістка? — Лянь Чен'юй посміхнувся. — З багатством нашого клана, та ще з тією скрученою секретною технікою, що мені дісталося, чи могли ми дістати нешкідливу кістку? До того ж Кість Пустоти Морозного Піттона насправді не отруйна. У ній панує лютий холод, який дуже важко розсіяти. Коли людина потрапляє в тіло, це вимочує внутрішні органи і повільно забирає життя. Якби у нас був Майстер Астральних Небес, він би легко нейтралував цю холодну погоду. Але з яким статі Майстра Астральних Небес братися за очищення такої низькосортної кістки? І тим більше він ніколи б не з'явився у наш клан Лянь!
— Ось чому молоді господарі великих кланів навіть не хочуть дивитися на такі кістки. Кість Пустоти Морозного Піттона - найдешевша з усіх Астральних кісток, тому вона і дісталася мені! Наче обглуджена кістка, кинута багатим собакам. У очах великої родини я — лише дикий пес, який підбирає за ними обноски!
Остання фраза, Лянь Чен'юй гірко посміхнувся. Вузьки його губ нервово подерглися, кулаки стисувалися з такою силою, що нігті встромилися у долоні до крові.
Він ненавидів!
Молоді пани та барушні з великих кланів привертали на вибір Астральних кісток: кістки, побічні дії яких вони відкидали; кості були недостатньо ефективні у подружжі!
А він? Він доклав нелюдських зусиль і скинув усю сімейну спадщину, щоб мати хоча б ту пустину Кістку Морозного Піттона!
Вкласти всі свої надії в кістку з жахливим побічним ефектом, поставити все на карту і ризикувати життям, щоб поглинути її... Який жаль!
— Чен'ю, тобі довелося погано за ці роки... — З почуттям провини вимовив старий патріарх. Ти знаєш, що видатні генії великих кланів - це меншість. Навіть у них є багато посередніх нащадків, яким ледве м'ясо Астральних звірів...
Старик відчував свою провину. Він знав, що Лев Чень отримав великий талант, але клан Лянь був занадто бідний і просто не міг його забезпечити. Протягом років Лев Чен’ю мовчав, але патріарх знав, що він затаює образу на свій трон.
Слова старого патріарха майже не торкнулися нянь Чен’ю. Він холодно сказав:
- Дядьку, не хочу мене потішити. Небо й Земля безсердечні, і ставляться до всіх солом’яних собак. Оскільки цей світ несправедливий, я використовую свою силу, щоб завоювати справедливість! Прийде день, і я стану господарем своєї долі та чужих життів! У майбутньому я розтоплю всіх цих відпрісків великої родини!
— Я зрозумів, — зітхнув патріарх. — Завтра я випущу оголошення і відправлю більше людей на виготовлення Астральнії кістки. Хоч би скільки з них загинуло, зараз не до цього. Чим більше людей примкне, тим холодніше вони вдобрюють замість тебе... І коли ти приймеш есенцію Астральні кістки, небезпека для тебе буде мінімальною.
Старий патріарх добре розумів, що Лев Ченья не ранить думки про те, ніби бідні люди віддадуть за нього своє життя. Лев Чен’ю був глибоко ненавистю до несправедливих небес і вважав себе дуже нещасним. Чому б йому не піклуватися про інших?
У його очах ці селяни були лише мурашками. Крім того, він вважав себе лише мурашкою.
Ідея про те, що сильний пожирає слабкого, глибоко в'їлася у розум Лянь Чен’ю. Тільки пожираючи тих, хто слабший і слабкіший від нього, він зможе рости поки не перетвориться на неперевершеного експерта, здатного керувати своєю та чужою долюми.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv