Посеред ночі хтось їв?
Ні, це не так!
У цій великій спальні, крім нього, Веснянки і ще кількох чоловік, хто з слуг міг дозволити собі таку розкіш?
Хіба ж Рейн не був біля дверей?
Хто там зараз?
Він не міг згадати, але одна думка про Рейну змусила його густі брови нахмуритися, і раптово його думки стали ясніше!
Отже, трохи хитаючись, він піднімав верхню частину тіла, пихаючи і віддувуючись, дивлячись в сторону дверей.
Саме в той момент, коли він збирався вирубатися вголос, по його спині пробігла тремтіння, а шкіра покривалася мурашками, і він миттєво прийшов у себе.
Він побачив темну, масивну фігуру, що сиділа на кісточках біля дверей, яка тримала щось в руках і поглинала це великими ковтками.
Він одразу зрозумів, що жоден з молодих слуг не мав таких великих розмірів; навіть будучи найбільшим серед них, він все одно був набагато меншим за цю дивну фігуру.
Темна фігура, що сиділа на горщиках біля дверей, виглядала трохи горою!
Це змусило його густі брови замислитись про щось дуже огидним, а на лобу миттєво виступили великі краплі поту.
Серце його відразу ж сильно забилося.
Він повільно лягав назад!
Але його тремтячі руки викрили йому внутрішнє замішання.
« Мене відчиняють сім чоловіків біля ліжка? Ні, шість чоловік. Цей монстр повинен піти, коли насититься, вірно?
« Мамо, благослови мене, я поки не хочу померти!»
Густі брови, затьмарені думками, здавалося, зовсім не знали, що робити.
Так, звичайно, там були охоронці!
Час від часу повз гуртожиток молодих слуг проходила невеличка патрульна група охоронців.
Раніше мене дратував їхній шум!
Гуттобровик, вхопившись за цю рятувальну жилетку, відразу став уважно прислухатися до ритмічного звуку кроків зовні.
На жаль, група патрульної групи здається тільки що пройшла або ще не прибула. Прислухившись, зловісний « хрумок» жування став насправді більш виразним.
У цей момент він ніколи так не сподівався на прибуття вартових!
Одну минуту...
Дві хвилини.
Це тривало недовго!
Зрештою він почув важкі, ритмічні кроки і закричав у всі легені: « Допоможіть! Там монстр!»
« Ти що, з'їхав із розуму, Густобревич? Перестань нести нісенітницю!» Першим від його крику прокинувся веснушчастий хлопчик, що спав поруч.
« Річарде, що ти робиш? » — запитав син шкарпеля, протираючи очі.
Молоді слуги один за одним прокинулися від грому густих бровей і почали скаржитися на нього, але в наступну секунду всі вони засмерли, випустивши очі і утупившись на масивну фігуру, що стоїть в дверному протеї.
При слабкому місячному світлі група молодих слуг ледве могла розпізнати, що фігура була гуманоїдною, одягнена в наплетники і кольчугу з лбом та густим хутром на відкритих частинах — але явно не людська голова. Це була, безсумнівно, гігантська голова гієни!
Його обличчя було лютим і потворним!
У цей момент істота гризло довге людське стегно, і з його розутиною пасти капала свіжа червона кров та шматки плоті!
Дикий Коготь був дуже незадоволений, оскільки планував таємно з'їсти двох "дітих" і потім забрати ще двох на наступний день, але його ідеальний план на ніч був зруйнований пронизливим криком « Діти".
Дивившись на напівз’їдене «людське дитинча», Дікій Коготь зрозумів, що час іти!
Охоронці-люди ось-ось повинні були прийти. Здавалося, що це не варіант для двох, але з одним можна справитися.
Потім Дікій Коготь схопив молодого слугу, який сидів біля дверей і прорвався через дерев’яні двері.
Почувши крик Гуттобрувіка, охоронці - патрулювальники Габсбурги кинулися до гуртожитку молодих слуг і тепер вони також досягли входу в дім.
Чого вони не очікували, так це того, що дерев'яні двері раптово зі звуком «БАЦ» розваляться на шматки!
Розбиті дерев’яні дошки полетіли в них, наче стріли!
Наступної секунди лютий монстр ростом понад два метри вискочив зсередини, збивши двох охоронців з ніг на шлях і відкинувши їх на сім або вісім метрів, перш ніж сховатися!
Незабаром усі помести Габсбургів засяяло вогнем!
Рейн, який був в іншому гуртожитку, прокинувся відразу після того, як Річард подав сигнал тривоги.
Він чітко почув, що Гуттобр також викрикнув слово «монстр ».
Не вагаючись, Рейн розбудив Джорджа і наказав йому розбудити всіх інших.
Сам Рейн швидко підійшов до дверей і виглянув назовні.
У той момент, коли йому здалося дивним, що в гуртожитку навпроти не було жодного руху, патруль з п'яти чоловік швидко подався до протилежного товариства.
У наступну секунду серце Рейна стисалося!
Його шкіра голови похитала, а зіниці звужувалися!
На його очах з протилежного гуртожитку вирвалася величезна тінь, розбивши двері вдребезги, які миттєво накрили малочислих охоронців, наче проливної зливи.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya