Проковтнувши людину титан спокійно пішов у своїх справах.
Але, пройшовши кілька метрів, він раптом зупинився і схопився за живіт почав вити на всю околицю.
І в нього були на це всі підстави тому, що його живіт здувся і погрожував розірватися у будь-який момент.
Але раптом все припинилося і титан заспокоївся пару разів вдаривши по своєму животі.
Але коли він піднявся на ноги, то вибухнув рясно розводячи навколишнє середовище своєю кров’ю і внутрішньотою.
Коли залишки титану майже зникли на лісовому полянці, його жертва з опіками від шлунка монстра.
Ползя в незрозумілому напрямку, блондин покритий кров’ю титана бормомал ті самі слова.
-Паде я не хотів!
-Прости.
-Прости. - Пам'ятаючи, хлопець огорнув себе руками і почав кричати.
- Ні ти був мені як брат Обі-ван!
-За що!
-Всі ви огидні зрадники! - Прокричавши це блондин пристав на коліна і обвів поляну навколо себе злою поглядом.
- Ненавижу! - У такт його крику опіки стали майже непомітними залишивши лише просте почервоніння на його шкірі, а сама вона стала в пару разів блідішою придбаючи не найбагатший вид.
А поки обрані кричав навколишнє трава і дерева просто розлетілися та помолилися у струмку в шторми, що бушували довкола нього.
Коли на землі не залишилось живого місця і рослинності гнів молодого чоловіка перейшов до неба згущивши хмари, викликаючи розкоти грому та блискавки, які б’ють із небес на землю винищуючи ті дерева, котрі самі обрані не дійшли телекінезом.
На крик хлопця і тріскоту, який перемочувався в струмі дерев, підсувала зграя титанів хоча тих, хто хотів спробувати свіжої людяності.
Знайшовши поглядом чоловіка ті з диким рівом кинулися в його сторону.
Але обраний просто встав на ноги і підняв руку.
Потім та засвітилась і в ній з’явилася половинка від дивних ножиць.
Схопивши їх, він направив цю половинку на титана.
Прицілившись обраний, підкинув ножиці вгору і закричав.
- Здохни! - Зависнувши в повітрі ножиці почали крутитися, набравши жахливу швидкість після чого Ситх направив їх на ревучий натовп титанів.
Підлетівши на відстань удару, півня від ножиць різко збільшилася до розмірів свого володаря і став ще небезпечнішим.
І коли ножиці пролетіли поруч з титанами їхні голови почали падати на землю будучи відрубаними імпровізованим мечем ситха.
- Я. .. повинен знайти сина.... - Бормоча це під ніс вибраний притягнув свій нічний меч в руку і як тільки той зник у спалахі світла ситх неквапливо пішов в одному йому відому напрямку.
Після чого через дві години шляху і десятки мертвих титанів той знепритомнів.
І, можливо, там і закінчилася історія блондина, але йому пощастило замість чергової групи титанів його знайшла дівчина яка весь цей час стежила за ним.
-Ох багато нових можливостей.
-Він людина?
-Или може маленький титан? - Замислившись простягнувши це вона поправила окуляри і нахилився над хлопцем втягнула його запах після чого з вдиханням видихнула.
-Хм пахне простирадло потім нічого особливого.
- Треба більше даних і думки самого об'єкту дослідження. - Зупинившись над ним, вона обдивилась його і зробила пару записів свистнула, підозувавши свого коня після чого закинувши його на кінь сама вилізла на нього поскакавши в місце, де мали зустрітися всі групи розвідкорпусу.
...
Залишки розвідувача годину пізніше.
Я прокинувся від тряски і стонов поруч зі мною розліпивши очі, їли-елі зміг піднятися зрозумівши, що мене везуть у якийсь візку з пораненими людьми.
Оглянувшись, я зрозумів хто врятував мою непритомну тіло.
На краю воза сидів чоловік без ноги і одного очі на куртці якого був знайомий мені з анімацією знак розвідкорпусу.
Побачивши, що я прокинувся він перестав розглядати пейзаж і повернувся до мене.
- Очухався? - Сипло запитав мужик.
-Так, а ви хто?
-Зохан Архас, напевно вже не член розвідусу... і можливо це навіть добре так як я в порівнянні з деякими ще легко відкладався. - Зтиснувши зуби, він подивився на обрубку, який залишився від його ноги.
-А хто ти такий хлопець? - Скоріше з ввічливості, ніж із реального інтересу запитав він.
-Енакін Скайуокер... - Сказавши це швидше ніж зміг подумати я залип так як сказав це інстинктивно.
- І як тебе занесло голим по стіні? - Замислено запитав Зохан.
-Я... не знаю я пам'ятаю тільки як прокинувся в лісі і йшов кудись поки не впав від виснаження. - Одужавши від головного болю, я дивно почувався, наче не можна зараз брехати.
-Відімо хтось сильно хотів від тебе позбутися раз відправив на з'їдення цим тварям за стіну. - Спокійно простягнув Зохан, побачивши, як я, морщаючись намагаючись щось згадати.
-Відати тебе добре долбанули по голові я вже бачив таких як ти добилися по бочках або впали провалилися невдало і все нулі тобі ще пощастило раз пам'ятаєш своє ім'я може зможеш знайти рідню. - Зрозумів, що зі мною його інтерес до мого персона остаточно зник.
І через що наша розмова остаточно затух, але не те, щоб я був сильно проти так як у мене зараз в голові повна каша.
Наприклад, до того як я прокинувся мені здавалося, що я майже зібрав свого першого дроїд і раз ніби хтось різко включив світло і я опинився в возі...
А про те, як я, рятуючи від титану я не пам'ятаю.
Що ж тоді сталося?
Шукаючи відповіді на ці запитання, я відкрив системне вікно силою думки.
І побачив знак про кількість своїх примог, який зараз було 200 штук.
Хоча, коли я тільки потрапив сюди вони були на нуль...
Відкрили вкладку з примощеними мені виходила історія поповнення балансу, з якої я дізнався, що я якимось неймовірним чином умудрився замочити двадцять титанів за кожного з яких мені дали по 10 пігулок.
Чудово...
Сподіваюся, я не став шизофреніком, у якого є зла особистість?
Але начебто не повинен поки я був у відключці я згадав життя на Татуїні і це було так реально ніби я і правда проживав всі ці моменти нехай і злегка в стороні самого Енакіну...
Піздець що ж почнеться, коли все прийде до падіння Енаїкина і народження Дарта Вейдера?
Хоча, зважаючи на особливості цього світу, я можу і недожити до цього далеко не прекрасного моменту.
Зітхнувши, я закрив логіку і відкрив вкладку з персонажами натиснувши на Енакіна у якого залишилася тільки графа з асиміляцією, яка зараз була 9%.
Зітхнувши, я закрив вкладку з персонажами і зайшов до вкладки із молитвами.
Зараз мені був доступний тільки один баннер він називався "Немає мети є тільки шлях"...
Що за дурна назва?
На його обкладинці була просто веселка в космосі...
Що за наркоманська система?
Замість милої тяги, яка б піклувалася про мене випав сраний Вейдер ламаючий мій мозок!
Замість гайтового гаремника або на худий кінець сьогену я потрапив у брудну драму з елементами бойовика, де величезні монстри жрут людей і в все процвітає расизм.
Так ладно не треба впадається раз координата випала у гаче значить я зможу звалити з цього світу вибити ще одну?
З таким мисленням я натиснув на баннер і тратив 160 гемів крутив його один раз очікуючи чуда у вигляді нової координати.
Веревка Нодзому Ітосики (1)
...
Та пішов я.
Клята гача!
Не пригадуючи про якого персонажа, я натрапив на опис об'єкту.
Цю мотузку завжди тримав при собі Нодзому Ітосікі щоб красиво повіситися під пелюстками Сакури і нехай його учениці постійно його зупиняли носити її з собою намагаючись нарешті померти.
Мене що зараз поебували?
...
Зрозуміло, що не варто сильно надіятись на гачу срану і просто спробувати вижити.
В цілому варто тільки протриматися до того, як я вспомлю джедайські фокуси Енакіна а далі виживати у місцевому соціумі стане просто.
Адже помахнув рукою і сказав комусь що ти його кращий друг зайняв гроші і звалив в туман.
А далі просто протриматися до кінця канону за стінами, адже тремтіння землі не торкнеться жителів мурів.
Точніше доторкнеться, але я-то знаю від чого треба триматися подалі тому просто проникну за стіну Сіна і перечекаю все це лайно ну а далі цей світ стане відносно безпечним місцем для форсьюмера начебто мене так як майже всі титани відійти.
Хоча я і зараз можу виживати так як Енакін не відчув крадіжки навчившись добре чистити чужі кишені в чому йому до речі непогано так допомогла чуйка обдарованого так що нащипати собі дрібниці на обід я зможу.
Зіставивши чорновий план, я побачив у далекій відстанню одну з ключових фішок тайтла як величезну 50-метрову стіну на горизонті.
- Командний Шадіс все чисто ми майже вдома!
- Подивившись на розвідника, до якого звертався кривий хлопець мені хотілося вирубатися.
- Не розслаблятися нам не потрібно ще більше втрат! - Хмуро вигукнув чоловік.
Шадіс начебто був командувачем до Ервіна, а це означає, що стіну Марія ще не прорвали Бронований і Колосний.
А це погано!
Адже зараз я потраплю за стіну Марія, і я відчуваю до Рози мене ніхто не повезе ...
Гаразд, сподіваюся у мене є хоч пару днів до повного пиздеца.
З таким мисленням я вирішив краще згадати школу життя, яку Анакін пройшов на Татуїні для того, щоб не вдихнути в першу ж підворотну від ніжки В печінці.
У такому темпі через двадцять хвилин нас впустили за стіну після чого розвідувачів зустріли погляди натовпу і стурбованих родичів, які, не знайшовши поглядом когось зі своєї сім'ї підбігали до нашого конвою та починали питати десь хтось інший.
І коли їм доносилися сумні звістки, то всі люди мали різні погляди.
Хтось впадав у заперечення хтось люто кричав і поносив хіба корпус, а хтось просто мовчки йшов з залишками своїх близьких.
Я дивився на зеленок ока, який захоплювався цією процесією.
Сковтнувши, я приглянувся і зрозумів, що переді мною з'явився Ерен Йегер так як поруч з ним була хмуруюча чорноволоса дівчинка, яка точно означала на те, як це він.
Нехай у них за спиною явно хмиз, але вони ж постійно за ним ходять не міг же я потрапити в самий початок цього пизда?
Але коли я почув слова жінки, що зігналася з рукою свого сина у мене по спині пройшов табун мурашок.
- Але ж мій син приніс якусь користь?
Я просто пропустив ще один крик Шадіса, думаючи, як врятувати свою дупу...
https://literna.net/uk/books/660-slomanna-hacha-tom-1-tsikl-maye-buti-perervanii