Коли ми прибули в космос Набу, то не зговарилися і визирали за межі корабля.
Орбітальна станція Федерації, з якою здійснюється управління дроїдами все ще оберталася навколо планети.
Чесно кажучи, трохи несподівано. Особисто я очікував зовсім іншого. Після того, що відбулося в сенаті, я не здивувався б, збіги вони до нашого приходу. Невже репутація для торгової Федерації порожня? Навіть у каноні мене це бентежило. Вони ж торговці, так чому? Масові вбивства дітей якось не сприяють продажам сухого молока для груднників, правильно? Або в далекій-близній закони маркетингу не працюють?
У всякому разі, ми маємо те, що маємо. Важко повірити, що віце-король не отримав весточку з Корусанта, а значить, він або на сто відсотків впевнений у тому, чи схопить Падмі і змусить її підписати угоду, або у нього є ще якийсь план.
Хоча, якщо судити за його поведінкою на відео, записаному моїми дроїдами, думаю, він просто ідіот. Але не варто недооцінювати свого ворога. Я вже спіткнувся на цьому з Паличем, і в результаті він втік. Тепер ось поняття не маю, що він збирається робити. Його слова про помсту досі не дають мені розслабитися.
Эхэ. Гаразд, повернемося до станції.
Те, що вона залишилася висіти над планетою - це чудова новина. Мій "геніальний план" вже здобув форму для торгівлі.
Що найбільше завдає їм болю? Втрата друїдів? Ні.
Можливо, втрата віце-коріля? Пфф, звичайно ні. Він всього лише одноразовий пешку, яку можна спокійно замінити у разі необхідності.
Верно. Різка і, що важливіше, Без сенсу Загубити сотні мільйонів кредитів.
Що скажуть федерати, коли вся Набуанська компанія пішла пса під хвіст за один день і принесла лише збитки? А скільки інвесторів є серед цивільних? Неймодіанські банківські клани, фінансують їх армію? Що зроблять власники гаманців, з яких буквально викинули ці гроші в фонтан? Звичайно, вони мають задавати питання. КНС, при такому розвитку подій, може взагалі не з'явиться. Це і на краще, якщо чесно.
До того ж, у мого плану є і більш приземлена причина. Зайнявши станцію і дроїдів під контроль, а потім перепродавши їх у системному магазині, я зможу отримати просто неймовірно велику суму кредитів.
З такими грошима важко створити власний флот, або, скажімо, заснувати колонію в Зовнішньому Персняті чи купити неймовірно просунутий корабель, наприклад. Загалом, застосування грошей у мене знайдеться в будь-якому випадку, але ... Взяти курчат, як відомо, краще по осені.
Мене похлопали по плечу, і я нарешті прийшов зі своїх думок, помітивши, що корабель вже активував маскування та швидко рухається в напрямку до зелено-блакової планети.
Через пару хвилин ми без проблем увійшли в атмосферу, і пілот, дотримуючись наказу королеви, відразу взяв курс на місто гунганів, Ото-Гунг.
Після посадки в лісі біля озера, де лежить місто Гунганов, ми починаємо висадку.
Джа-Джа, як і в каноні, відповідає за зустріч з лідером Гунганів. Його завдання переконати його піти на переговори з королевою.
Думаю, я зміг би знайти інший спосіб, але вирішив залишити канон без змін перш за все тому, що він дозволив створити співпрацю між мешканцями столиці та іншими расами, які населяють Набу.
Тим часом, план дій був досить простим: армія гунганів виграє час, в той час як Королева зі своїми прихильниками, у супроводі Ква-Гона і Кенобі, просунеться до палацу та спробує захопити губернатора Федератив. На мені ж лежить станція управління в космосі.
Коли ми обговорювали плани і маршрути ворога, мене раптом охопило погане передчуття. Я відчув простий намір вбивства. Воно не було націлений ні на кого конкретного, і більше схоже якесь попередження Сили. Дивним було те, що воно не було дуже потужним, але наміри були занадто чіткі.
Подивився на джедаїв. Здавалося, що обоє нічого не відчували. Це змусило мене занервувати ще більше.
Може, у мене просто розігралася параноя?
З Молом покінчено, а інших сітхів тут начебто немає. Це точно не Сідіус. Його присутність я запам'ятав, і дізнався би з тисчі. Дуже сумніваюсь, що у сітха вийшло б втекти від мене, перебуваючи ми на одній планеті.
Це натякає на те, що це якийсь мисливець, або мисливці за головами, ймовірно, прибулі сюди по його наказу.
Незважаючи на мою думку, що Квай-Гон з учнем цілком впораються із цим і самі, я волів би не ризикувати безпекою Падмі. Особливо, враховуючи, що мене поруч з нею не буде.
А значить настав час використовувати нагороду, яку я отримав минулого разу.
- Щось сталося, Джон? — запитав Квай-Гон, помітивши, що я задумався.
— Не впевнений. У мене погане передчуття... Думав, вбивство сітха-учника зв'яже Сідіусу руки, але, схоже, у нього був запасний план. Сподіваюся, я помиляюся... Але є ймовірність, що за нашою душею послали висококласних найманців - серйозно сказав я, перш ніж дати пораду, — слідкуйте за оточенням під час вашої місії.
- Якщо вся справа у найманцях, я не розумію твого занепокоєння... — Дав джедай, по-справжньому сбитий з пантелику.
— Я сказав "висококласні найманці". Не варто недооцінювати пораду. Нічого страшного, якщо він послав всього одного або двох, але що, коли він відправив відразу дюжину? Зможете з ними і одночасно захистити королеву від друїдів?
—...
- Що ти пропонуєш? — Обміркувавши мої слова, погодився майстер. Чоловік не зважав на попередження про найманців, і чесно кажучи, їх зовсім не боявся, вважаючи справжніх ворогів тільки ситхів, але прийняв той факт, що поєднувати захист королеви та бій не так просто.
І як пояснити те, що я планую відправити їм на допомогу просунутиго дроїда-вбивцю?
- Хмм... Дайте мені хвилину, — простягнув я перед тим як телепортуватися в один з житлових відсіків корабля, де зараз нікого не було. Оскільки всі знали про те, що я маю цю здатність, тепер її не було потрібно ховати.
Я з’явився у відсіку й оглядався по сторонах, перед тим як використати телекінез і трохи відсунути меблі. Звільнивши місце, виймаю дроїд з інвентаря.
Якщо судити виключно за зовнішнім виглядом, то це не здається дуже небезпечним... Але коли я підходжу ближче і використовую Меху-Деру, моя думка швидко змінюється, Е-е?... Тепер я розумію, чому ця штука називається "дроїд-вбивця".
Кількість зброї, якою він напивається просто зашкалює: Бластери, Нейронний інгібітор, що б це не означало ... Огнемет, Пістолет з отруйними голками-дротиками, Імпульсні гармати, звукова зброя, Дозатори токсичних газів, Віброклінки, і це я ще не все згадав.
У цьому доїде заховано ще багато іграшок. Але дроїду-вбивць його роблять не тільки вони. Багатошарова рухома модель, яка дозволяє йому стріляти з надзвичайною точністю і водночас повернутися на 360 градусів - ось що робить його справді небезпечним.
Після спеціфікації я встановлюю з’ єднання і віддаю команду на активацію. Датчики блимають, механічні очі наповнюються « нічним життям » і дроїд починає звиватися в усіх напрямках, очевидно, перевіряючи рухливість кінцівок, перш ніж зафіксувати своє положення та повернутися на мене.
- Які ваші накази, пане? — Від холодного роботаізованого голосу кидається в тремтіння.
Не дивно, що він ще не має особистості.
- Незважаючи на те, що ти машина для вбивства, твоя перша місія буде розглядатися в охороні та захисті. Запам’ятай, що ваша мета — це ваш найвищий пріоритет.
— Затверджено, — коротко відповідають мені. На мить здавалося, що його очі блиснули червоним. Ніби він обпрацював і зберіг наказ у своїй пам'яті.
- Кого я повинен захищати, пане?
- Йди за мною. Я відведу тебе до неї, - сказав я, перш ніж підійти і доторкнутися його плече, а потім телепортувати нас назад, туди, де зібралися Падмі та інші.
***
З тих пір, як я пішов пройшло близько п'яти хвилин, тому, хоча хлопці і були збиті з пантелику моїм раптовим відходом, вони все ще перебували разом і обговорювали деталі місії.
Першим, хто помітив моє повернення, була джедаїв. Вони відразу кинули на дроїд, який стояв поруч зі мною, цікаві погляди і вже хотіли щось запитати, але, Падме їх випередила - Джон, що це за дробоїда? Звідки він? — Дівчина зацікавилась нами, вивчаючи робота очима і допитливими. Джедаї нетерпіння розтопили вуха.
— * Оголошення пізніше. * — телепатічно обломав я. Нічого не маю проти того, щоб розповісти їй про інвентару, але не хочу розповідати про систему. Не те, щоб я не довіряю комусь з наших, але у кожної людини є свої секрети. У тому числі в мене. Я волію залишити їх при собі.
Я кажу вголос, перш ніж повернутися до Квай-Гону - я можу зрозуміти те, як Віннду зреагував, коли побачив червоний світловий меч. Ясно, що в раді мені не довіряють. Але також і мене.
- Розумію. Щоб розвинути взаємну довіру, потрібен час.
Кивнувши, повертаюся до Падми, цей дроїд допоможе захистити королеву. Він повинен бути в змозі впоратися з парою мисливців за головами.
Я не боявся видати дівчину своїм поглядом. Зрештою, Квай-Гон і Обі-Ван вже знають про те, що справжня королева - Падме.
Датчики дроїда, здається, розпізнають мої слова, як наказ. Він йде вперед, обходить дівчину, і стає позаду неї.
***
Джа-Джа, нарешті повернувся до нас. І те, що до озера він вийшов на самоті, я б не назвав хорошим знаком.
— Там нікого немає... Відо-Гунга покинутий! Мабуть, там було якесь битви... — Він сказав, підтверджуючи мої підозри і струшуючи з обличчя краплі поту.
— Чи вони були евакуйовані і ховаються у бункерах, як мешканці Тіда? - Припустив Обі-Ван.
- Вони, мабуть, мертві. — Пхнув Панака, і це схоже вивів Джа-Джа з себе.
- Та що ти знаєш? Я в це не вірю! Гунгани - могутні воїни. Вони не могли загинути так просто... — Він почав підходити до чоловіка і бере його за груди.
- Джа-Джо, ти знаєш де вони можуть бути? — Питає Квай-Гон, перериваючи перепалку.
Він на короткий час задумався, перш ніж дати відповідь. Коли в Гунґані виникають проблеми, вони йдуть у святе місце. Я знаю, де це. Дозвольте показати вам.
Підгадую цей момент, щоб вставити своє слово, - Гаразд, хлопці. Думаю, ви впораєтесь з цим без мене. Мені пора вирушати і виконувати свою частину роботи. Чим раніше я відключу станцію, тим простіше нам буде далі, тому я повинен йти...
- І як ти збираєш до неї дістатися? — запитав Квай-Гон, — корабель королеви, ймовірно, відразу ж буде збитий. Ну, може не відразу ж, але точно раніше, ніж він зможе наблизиться на достатньо велику відстань.
- У мене є свої способи. Не хвилюйся про мене. Ваша та Обі завдання - зосередитися на захист королеви і, якщо можливо, виграти час — коротко відповів я, переглянувшись з чоловіком перш ніж зосередитись на Падмі. Її очі знову висловлюють занепокоєння. Я дуже хотів обійняти її і потріпати, але при всіх я не можу, тому залишається тільки кивнути. Слідом за цим, телепортуюся.
Після того як Джон зник, Падме на кілька секунд впадає в ступор і струшує та вимовляє рішучий вираз обличчя — попереду! У нас своя власна місія, яку необхідно виконати.
Після слів дівчини вся процесія йде слідом за гунганом, який веде її до святих земель свого народу.
***
Опинившись на рівнині, всипаній низькою зеленою травкою, про назву якої я не маю жодного уявлення, глибоко вдихаю чисте Набуанське повітря і витягую "Ятаган" із інвентаря. Коли я дивлюсь на злітно - посадочну рампу, то посміхаюся. Нарешті у мене є можливість покататися на цьому кораблі.
Зайшовши всередину, я впевнено прямую до ліфта праворуч. Він веде мене на другий поверх, де знаходиться кабіна. Огляд показує, що все залишилося на своїх місцях, тому я не гаю часу і всаджуюсь у крісло пілота та закриваю очі фокусуючись.
Протягую обидві руки до панелі керування і встановлюю зв'язок з кораблем. Незабаром відчуваю його так, ніби корабель є продовженням мене.
На рівні підсвідомості приходить розуміння, що тепер я здатний керувати будь-якою його частиною так, ніби вона є ще однією рукою.
Коли корабель злітає, він починає плавати за декілька метрів від землі і змінює вектор вгору та поступово нарощує швидкість у напрямку космосу.
Через півхвилини перед моїми очима відкривається вид на гігантську станцію, яка плаває в тій частині планети, що прихована тінню. Атмосферно.
Я активую систему камуфляж, і направлю корабель до неї.
Дочекайтеся мене, галактичні кредити! Я вже йду.
Раптом я згадую, що задум можна буде провернути лише тоді, коли на кораблі не буде живих істот. А якщо вони все-таки там будуть... Не залишиться нічого іншого, крім як марати руки масовим вбивством.
Мені важко думати про це, але я хитаю головою і віддаляюся від неї.
Перед очима постає картина того, як дрозоїд стріляє в голову матері загиблого малюка.
Те, що вони робили на Набу... Доми й лікарні, без розбору та жалю вбивали дітей і старих людей. І все це відбувається через їхню надмірну жадібність... Виконуючи все це, вони мали бути готові до такої ж участі.
— Хех, цікаво, скільки досвіду я за це отримаю... — Без іскорки подумав я, провівши рукою по відрослим волосам.