Розділ 20. « Чув, де ти? »
Коли Пак Ноа повернулася додому, стискаючи в руках кілька пакетів з продуктами, у будинку стояла дивна тиша. Коли вона відчиняла двері, назустріч їй вибігала дитина з широкою радісною посмішкою.
Але сьогодні її ніхто не зустрічав, і це розчарувало відьом.
Ні. Минуло лише десять днів. Ноа, ти не можеш передумати всього за десять днів!
Але куди подівся малюк?
Ноа поспішно поставила пакети з продуктами на стіл і почала оглядати будинок. Перед їхнім відходом дитина дрімала у своїй ліжку, але зараз вона була порожня.
- Малюк, ти де? - Відьма закричала, оглядаючи вітальню і комору в підвалі.
Тільки в цей момент Ноа зрозуміла, що Дракончик все ще не має імені. Вже п'ятнадцять днів відьма назвала його "ти" і « маленький хлопчик".
- Якби я знала, що станеться подібне, то дала б тобі справжнє ім'я, а не купу продзвінів, Ноа глибоко зітхнула і піднялася по рушниці до своєї кімнати, сподіваючись, ніби малюк чудом вискочить звідти і здивує її.
Але там також не було дитини. Відьму охоплювала хвиля.
Він вийшов?
Незабаром Ноа почала обшукувати кожну кімнату, намагаючись стримати дедалі більшу тривогу і нервозність. Не минуло й десяти хвилин, як кімната слідчого була перегорнута догори дном, ніби тут щойно пройшла гроза. Але дитини ніде не було.
Ноя пробігла по тілу мурашки.
Дитина ніколи не виходив сам з дому. До того ж, я впевнена, що замкнула двері перш ніж піти...
- Малюк! - Закричала відьма, знову спускаючись вниз.
Вона заглянула під диван і відкрила всі шафи на кухні, але дитини ніде не було. З кожною хвилиною пошуків серця Ноа билося все швидше.
Тут були грабіжники? Вони викрали його, бо знали, що він Дракон? У дитини немає сил захищати себе, адже вона не могла втриматися!
- Ні, Ноа, давай заспокоїмося... - Відьма не дала своїм думкам вийти з-під контролю і спробувала мислити раціонально.
Якщо подумати, хіба Дракончик не навчився вивільнити полум'я? Якби хто-небудь, крім мене і Кайла Леонард, спробував наблизитись до малюка, він би точно не став стояти на місці. Це дракон, якого не турбують людські смерті, тому він може спокійно напасти на людину...
- Це ще одна проблема! - Пак Ноа почала сильно дратуватися. Вона так сильно стиснула кулаки, що нігті відразу впилися у шкіру. Глибоко зітхнувши, відьма вирішила оглянути будинок зовні, оскільки дитина могла вийти на вулицю з душом.
Якщо я не зможу знайти його, у мене немає іншого вибору, окрім як звернутися за допомогою до Кайлу Леонард. Це найменше, що я можу зробити!
Але після двох або трьох кіл навколо свого будинку Ноа все ще не знайшла дракончика.
- Угх... Куди ти зник? - Непритомність була на межі слабого тіла відьом, який не біг цілий рік. Ноа повернулася в будинок, щоб трохи відпочити і їй спало на думку одна думка.
Чи міг він піти, тому що я не закінчила отримання печатки?
Раптом перед очима відьми промайнуло спогад:
- Спостерігай за мною, поки ти тут, а потім прими рішення. Чи я дійсно є людиною, яка гідна бути твоїм Майстерем?
Ноа згадала, що вона сказала малюку кілька днів тому, і ці слова відпадали в її голові. Її спалювання заповнило серце. Відьма на мить прикусила свою губу, а потім скрикнула:
- Але ж!
Ти можеш піти, але повинен повідомити про це мені! Але я не можу уникнути кіднепінгу, тому мушу повідомити про це.
Ноа перевдягалася у мішковий одяг і, зануривши в кишеню кілька монет, зібралася покинути дім.
- ...?
У будинку пролунав дивний шум.
https://literna.net/uk/books/633-chornii-drakon-yakii-vikhovav-mene