Чорний дракон, який виховав мене

Елеонора Асіль, Темна відьма з п'ятнадцятьма судимостями, знає, що в цій історії дракон зрештою відрубає лиходійці голову. Тож вона відмовляється від титулу Темної відьми, щиро кається у своїх помилках і хоче прожити довге та спокійне життя. Усі мали б бути щасливі... принаймні так вона думала. Аж раптом вона натрапляє на улюбленого дракона героїні — чорноволосого малюка, який згодом стане скаженим і одержимим, а наразі вважає лиходійку своєю мамою. Що ще гірше, головний герой підозрює, що саме вона викрала дракона. «Скільки ще мені за тобою ганятися? Може, обіймеш мене?» Схоже, дракона доведеться трохи приручити.