Глава 14. « Про що він говорить? »
Після того, як лікар пішов за якимось ліком, Пак Ноа підхопила малюка на руки і спробувала втекти до своєї кімнати, де вони зможуть бути лише вдвох, щоб поговорити без зайвих вух і дізнатися, що ж сталося.
Я підозрювала, що процес отримання печатки вже відбувається повним ходом. Інакше гульня Дракона неможливо. Тільки я ніколи не думала, що зроблю це як заставу для цього росту!
- Куди це Ви зібралися? Сядьте назад.
Спроба Ноа з тріском провалилася, коли вона відчула, як чиєсь рука схопила її за ніч і посадила назад на стілець.
О, господи, - Ноа мигцем подивилася на Кайла, який з дивним виразом обличчя посадив малюка назад у дитячий стілець. – Кайл Леонард - грубий слідок. Я впевнена, що у нього точно є товста тека під назвою "Елеонора Асіль". Цікаво, чи з'явиться там ще один рядок: « Винниця в зникненні яйця у Соренсті»?
Леонард озирнувся на відьму і раптом запитав:
- Ви вже снідали?
– Эм... Я зазвичай не снідаю.
- Ви дійсно щось, — прищепив мовою Кайл. - Поки не використовуйте магію. Хоча я сумніваюся, що Ви послухаєтесь до мене.
- Не хвилюйтеся. Я слухаю обома вухами, — заперечила Пак Ноя заколюючи очі.
- Яке полегшення.
- Ага...
- Я розумію, що ви, як і більшість магів, набираєте та засвоюєте ману природи, а не мані тіла. Але якщо ви хочете використовувати магію, вам слід контролювати себе будь-якими способами.
Пак Ноа повільно кивнула.
Я навіть не вмію користуватись магією...
- Вам не варто турбуватися про це.
- Тоді залишається лише одна проблема.
Відьма і слідчий знову подивилися на чорноволосого кучерявої дитини.
- Цей хлопчик, хто він? - суворим голосом запитав Кайл.
- Трирічний хлопчик... Одного разу він просто раптово впав з неба... - Ноа нервово розсміялася, уникаючи пронизливого погляду слідчого.
Навіть я не вірю в ту брехню, яку щойно придумала... - Пак Ноа зникла втомленими очима. Чомусь її ліва щока горіла. Відьма подивилася вліво і побачила малюка, який спокійно сидів на своєму стільці й дивився на Кайла.
Здається, я відчуваю жар, що йде з цього боку. Так і якщо принюхати, відчувається слабкий запах диму...
- Чи не хочеш відкрити свої руки? - Вона запитала відьма.
Дитина, яка пильно дивиться на слідника і перевела похмурий погляд на Пак Ноа та витягнув вперед свої руки. Дивно, але жодного полум'я на них не було.
Здається, я відчуваю дивні речі лише через свій стан. Я стаю занадто слабкою, - Відмахнулася Ноа.
Через кілька секунд Кайл Леонард вагався сказав:
- Так. Тоді давайте думати, що він впав з неба.
- Що?
- Думати про те, щоб відмовитися від дитини... Я так не можу. Так, я зрозумів, - пробурмотів Кайл з таким видом, ніби у нього був хаос. А потім він пильно подивився дитині в обличчя.
Невже цей чоловік повинен робити таке похмуре обличчя перед дитиною? - Ноа взяла малюка і посадила його на коліна.
- Все зовсім не так... - Погано пробурмотів малюк на її руках.
– ...
- Пробач... - Прошепотів дитина, нахиливши голову.
- Я розумію. Ти не хотів цього, — погладила чорні кудри дитини, Пак Ноа глибоко зітхнув.
Що не так з цією дитиною? Це я винна в тому, що він знайшов не того чоловіка, бо я помилково підібрала яйце Дракона. Але що мені робити зараз? Якщо я скажу, що відішлю його знову, він почне створювати неприємності. Так що зараз я не можу нікуди відправити його.
Мені залишається тільки одне — особисто відвезти малюка до столиці і познайомити його з героїнем Ленією.
- Хоча було б непогано, якби він передумав і пішов до своєї законної матері, — пробурмотіла Ноа.
Або, можливо, мені варто подумати про інше...
Роздуми відьми були перервані, коли вона відчула на собі ясний погляд Кайла Леонард.
- Що таке, пане Леонарде?
- ...Я знаю, про що Ви думаєте, але я не можу дозволити зробити це. Ви можете померти в цьому віці.
- А?
Про що він говорить?
https://literna.net/uk/books/633-chornii-drakon-yakii-vikhovav-mene