Глава 9. « Життів життя»
Великі червоні очі Дракончика уважно дивилися на відрахунку його Відьму:
- А вогонь, який ти видихнув раніше, не показуй, коли поруч хтось є. Ти повинен це запам'ятати.
– Так...
- І ніхто ніколи не повинен дізнатися те, що ти дракон, а не людина. Ніколи нікому не потрапляй. Особливо тому чоловікові внизу. Це умови, щоб залишатися зі мною. Що скажеш? Ти виконаєш їх?
- Разом?
- Так, разом.
- Я зроблю це! - Раптом закричав хлопчик і посміхнувся.
- Мене звуть Ноа. Клич мене Ноа, а не Майстером.
– Ноа... - Надія наповнила малюка. Він подумав, що йому ось-ось дадуть ім'я.
Але відразу його оптимізм загасив:
- Це не означає, що я зараз дам тобі ім'я. Я не збираюся запечатувати тебе.
Відверті очі дитини втратили свій блиск. Елеонора, яка відчувала себе винною, взяла дитину на руки і поклала її в ліжко:
- Але поки я буду з тобою.
- ...Правда?
– Да. Я дозволяю тобі залишитися зі мною, поки ти не відчуєш себе достатньо сильним, щоб летіти на край світу.
Мені так хочеться спати... Минулої ночі я спала міцно, але в останні дні відчуваю якусь слабкість... - Відьма тепло обійняла малюка і натягнула його ковдру.
- Спостерігай за мною, поки ти тут, а потім прими рішення. Чи я дійсно є людиною, яка гідна бути твоїм Майстерем?
– Но...
- Я не приймаю відмови. І такий малюк, як ти, не повинен прокидатися ні світло ні заря. А зараз заплющуй очі, ми будемо спати. - Ноа дуже втомилася. Закриваючи очі, відьма без умолку базікала, намагаючись відволіктися від думок про чоловіка, якого вона залишила десь у своїй вітальні.
***
Для того щоб звільнити Леонарда з віяла і фіранки, він мусив півгодини залишити цю країну. Магія Елеонори Асіль була дуже живою і нагадувала свою господиню.
Роздратовує...
Леонард зміг звільнитися від цих чар тільки після того, як з опаської розрізав ковдру і завіску на шматки.
Тільки тепер він міг оглянути будинок Відьми. Елеонори Асіль був маленьким і простоватим двоповерховим домом.
У порівнянні з розкішними палацами Тезеби він виглядає вбого.
І до того ж тут захаращено.
Кайл Леонард до цього вже кілька разів відвідував особняк Елеонори.
Вишукане слово "звізит" може бути правдою. Ось тільки кількість людей, які накидалися на відьом для того, щоб одягти наручники, переваливала за десяток. У всякому разі, маєток, який Кайл бачив у той час, був вкрай чистим і охайним, що перешкоджало його сумлінню ступати на ту підлогу.
У цьому ж будинку вся меблі у вітальні перебувала в стані хаосу.
Слідчий лише розсміявся і згорбився, стоячи перед собою половинки, ножі та інші страви. Кухонний ніж, що лежить далеко, раптово злетів у повітря і сильно завивав, цілуючись точно в чоловіка.
Тут тисячі нелегальних предметів.
Леонард недбало ухилився від атаки грізного кухонний інструмент, і той, не попав у чоловіка, встромився в стіну.
З моєї точки зору, палац Елеонори Асіль повинен бути повністю закритий.
Леонард не втратив пильності і обережно рухався. Все в будинку Відьми було зачаровано її магією. Він не знав, яка огидна магія, готуючи впіймати будь-кого, ховається у її, здавалося б, звичайному будинку.
Слідчий все ще здригався при спогадах про те, коли близько двох місяців тому він патрулював навколо Лорана і знайшов щуроловку, що мало не відрізала йому кісточку.
Заколка, яка, як казали, повинна була завати локони, спалила волосся десятках двориків. Також було декілька молодих людей з опіками шиї, що стали смертельними. Елеонора вже тоді стала жінкою, яка впала в немилість, але все одно не заспокоювалася.
Але якщо не вважати напади кухонного ножа, у вітальні було тихо, як в мишній норі. Окинувши погляд маленьку кухню і деякі кімнати, що переглядалися з вітальні, Леонард зрозумів, Що будинок в цілому, був вельми неконтрольованим та незаконним місцем.
Чистота - перша життєва цінність і господиня охайності, а цей будинок схожий на джунглі, Леонард зморщився. – На другому поверсі буде таке ж видовище?
Ця жінка, зв’язавши мене ковдрою і завіскою, позіхнула та пішла нагору. Маленький хлопчик, якого я знайшов біля будинку м'ясника, мабуть, піднявся разом з нею, - Чоловік подумав.
Леонард обережно почав підніматися сходами.
Здається, Елеонора думає, що моєю єдиною зброєю є револьвер. От тільки це не так. Я людина, яка живе зі всілякою зброєю і ховає його в кожному кутку свого тіла... Особливо якщо справа стосується її, Елеонори Асіль.
Леонард стояв перед дверима, що стояла в кінці сходів, і обережно стискав кинджал, який висів на внутрішній стороні його мундира, так, щоб він міг за будь-яку секунду вихопити його.
Двері відчинилися.
https://literna.net/uk/books/633-chornii-drakon-yakii-vikhovav-mene