Глава 2. « Ведьма стикається з червоноокою дитиною».
Можливо, я написала не ту адресу. Значить, його повернули? Але навіть у найшвидшої служби доставки піде близько п'яти днів, щоб дістатися до столиці Тезеби і приїхати назад в Сорент, де я...
Тоді що сталося?
Я садила Дракончика в клітку і зачиняла її на замок, щоб вона не відкрилася, але навіть якщо вона була не замкнена...
Ноа подивилася вниз і побачила тонкі крила дракончика.
Він ледве може ходити, хіба зміг би він летіти? Схоже, щось пішло не так і посилку повернули назад ще до того, як вона прибула в столицю.
І все ж, досить цікаво, як Дракон зміг проникнути в мій будинок, - Думала відьма.
Виснажена, Ноа спробувала очистити свій розум від великої кількості питань і лагідно погладила Дракончика по голові:
- Не хвилюйся, я подбаю про те щоб ти повернувся до своєї законної матері.
Покопуючись на складі, Ноа дістала дорогу і якість клітини, яка була більше, м'якше та міцнішою за минулу. Вона також взяла пляшку, мила її дочіста і наповнила теплом молоком, щоб втамувати голод та спрагу Дракончика у дорозі.
- Так, це пошта? - Ноа включила телефон, приєдналася до поштового відділення і подала заявку на експрес-доставку преміум класу за подвоєну суму.
Картинка відсилання на цей раз була записана правильно:
Столиця Тезеба (No35) в Езета, Графіні Вальталер.
- Ррр! - Клітина затремтіла, коли Дракон почав буркотіти всередині, але Ноа зробила вигляд, що нічого не чує:
- Малюк! Потерпи трохи!
Дракончик завив.
- Цього разу ти опинишся у столиці через два дні! Розумієш?
У темно-червоних очах Дракона почали збиратися сльози. Серце Ноа впало від цього видовища, вона трохи захищалася, а потім, зрештою, привідкрила кришку клітини.
- Це те, чим я дорожу, і я віддаю це тобі, Ноа надягла нічний ковпак на голову Дракончика, простягла йому пляшку з молоком та зачинила клітку.
Прощавай, мій нічний ковпак з обмеженого тиражу. Прощай, милий малюк, який мало не зруйнував моє мирне життя. Йди до своєї матері і рости наповненим любов'ю!
***
Наступного дня Ноа прокинулася у піднесеному настрої, радіючи собою.
Дракончик зник, мир і спокій залишилися. Дівчина, наспівуючи собі під ніс, прийшла до кухні і приготувала для себе горнятко чаю.
Сьогодні буде ще один спокійний день, - Ною майже підстрибувала від захоплення. До тих пір, поки з вікна не донісся дзвін.
Там вона зловив маленького Дракона, який таємно прорізався всередину.
І знову Драконщика закупили і відправили до столиці. Лише після третьої зустрічі Елеонора зрозуміла, що проклятий звір не збирається покидати її.
Я не згідна на головну жіночу роль. Не знаю, що зробив цей Дракончик, але він напевно зруйнував клітку і прилетів сюди!
Після цього Елеонора, яка спочатку була милою, почала ставитися до тваринки ще більш ворожою.
- Привіт, Драконюче! Вона покликала маленького дракона, який влаштувався перед каміном.
Тепер, коли він знав, що знову буде зв'язок і засунуто в клітину, розумне створіння прикидалося, ніби не чує її кличу.
Дракончик неймовірно виріс всього за пару днів. Лише вчора у нього були слабкі крила, а зараз вони зміцніли і на них розвинулися жорсткикі пластинки зі твердого сталевого скла.
Невже Дракони ростуть настільки швидко? — запитала себе Ноа.
Зараз відьма затурбувалася ще сильніше.
Згідно з романом, коли Дракон досягає певного періоду, у нього розвивається прив'язаність до людей. Серед них він знаходить свою кохану людину і робить те, що називають "запечатанням". Запечатання — це процес, необхідний для того, щоб Дракони, інші створіння, могли нормально перебувати на землі.
З того, що я колись прочитала, слідує, як героїня, Кенія, виконує з Драконом особисту клятву десь протягом місяця після вилуплення дракона. І він перетворюється на хлопчика, коли дивиться на господаря.
Місяць. Цього часу достатньо, щоб повернути Дракончика назад або щось придумати, але чому я так сильно хвилююся?
Сьогодні сталася одна річ, яка змінила цей день порівняно з останніми п'ятьма.
- Гей! - до Ноа підійшов дитина з чорним волоссям і темно-червоними очима. Це був хлопчик приблизно два-три роки.
Це що таке?
https://literna.net/uk/books/633-chornii-drakon-yakii-vikhovav-mene