Глава 2 — Я герой? (Часть 2).
Арті задумав чудовий план, який мав забезпечити спокійне майбутнє. Але всі його зусилля виявилися марними. Проблема полягала в тому, що Арті був обраний героєм і тепер його майбутнє стало ще більш туманним та сумбурним.
- Чому я!
- Це просто чудово, Арті! Чи не так? - Вона сказала, що поряд з ним Метель. Вона навіть не здогадувалася, що над її головою в цей момент знаходиться коротка інформація про його поточний статус, який, однак, бачив лише Арті.
Ім'я - Метель.
Раса: людина, жінка.
Титул: герой.
Рівень: 1.
Сила: 8.
Лавкість: 12.
Виносливість: 11.
Магічна енергія 10.
- Як би я про це не думав, це просто якась нісенітниця.
Все так і було.
Цього разу було вибрано двох героїв.
- Я вірила, що Арті стане героєм. Арти розумний!
- А я вірив, що героєм будеш ти. До того ж єдиним.
Чому він так розгнівався на богів у попередньому житті? Або, можливо, цього дня відбувся тисячолітній ювілей після створення світу чи будь-якої іншої масштабної події, оскільки боги вирішили замість одного вибрати одразу двох героїв?
Однак той факт, що на світ з’явилося двоє героїв, означав, ніби можливість успіху у вбивстві короля Демони значно зросла. І це було добре.
Але чому він став одним з героїв? Він був другом свого героя, і це стало для нього дуже небезпечним. Але тепер його ситуація погіршилася ще більше!
- Будь ласка, зачекайте. Ми зв'яжемося з палацом і доставимо вас обох в столицю.
- Дворец! Ми дійсно збираємося в палац!
– Да. Я скоро повернуся.
- Ура!
– ... Е-е?
Чому два герої? І чому він є одним з них? За що?
Коли Арті зіткнувся з цією жахливою реальністю, він знеохотився і вхопився за голову. Потім він побачив, що вожді, відповідальні за хрещення, швидко йдуть до виходу. І це викликало в нього нове зловісне передчуття.
- А що він щойно сказав? - Прищурившись, запитав Арті.
- Він зв'яжеться з палацом, і нас заберуть до столиці!
– Столиця!
- Так, столиця! Це блискуче місто!
Голос Метелі був наповнений радістю і захопленням. Але зараз від її солодкого голосу у Арті на обличчі могла з'явитися лише кисла міна.
Він добре пам'ятав зі свого колишнього життя що сталося з Метелью, коли вона поїхала до столиці. І якщо він якимось чином не вирішить цю ситуацію, їм може настати кінець!
Тому Арті вирішив не завдавати собі шкоди. Про це він може погоріти і пізніше. Найважливіше зараз...
Їм треба було віднести звідси ноги!
– Столиця! Палац! Бути героєм дійсно здорово!
- Це жахлива помилка. Дворець - не таке гарне місце, як ти думаєш.
Чому люди добре ставилися до героїв? Вони хотіли допомогти їм розійтися з Королем демонів. Вони давали їм гарний одяг і їжу. Але коли з’явився час, вони виштовхували їх на вулицю, сподіваючись вбити Короля Демони. По суті, герої були подібні до домашніх поросят, яких відкармлювали тільки для того, щоб потім пустити на заріз.
- Добре, давай поговоримо про проблему, з якою ми зіткнулися. У столиці надто дорого, а їжа, якою вони нас годуватимуть, смердить!
Вона зрозуміла, що намагався донести до неї Арті? Коли вона почула ці слова, то вперше здригнулася. Здавалося, що весь світ завалився їй на голову.
- Ах! Їжа в палаці не смажна?
- Гірше і уявити не можна.
Тон, з яким Арті це вимовив, був твердий і рішучий. З моменту минулої битви між героєм і Королем демонів пройшло вже кілька століть. Звичайно, в палаці було керівництво про те, як розвивати героя. Але воно було дуже втомлене! Воно перетворилося на справжнє сміття! Навіть рядові солдати з армії демонів висміювали б це керівництво, якби побачили його!
"Справді кажучи, затримка в її розвитку була пов'язана саме з тим, що вона пішла їхнім керівництвом."
Метелі мали чудовий потенціал. Лише за рік її рівень піднявся з 200-го до 374. А враховуючи те, що Король демонів вирішив забезпечити їй постійний притік корму, темп її росту був просто неймовірним.
І ось, настільки дивовижний герой кілька років прожив у палаці, демонструючи абсурдно низький прогрес. Якби Король демонів сам не звернув на неї уваги, вона б ніколи не дійшла до його замку!
У зв’язку з цим примусове затягування двох нових героїв до палацу стало справою лише одного — трату часу!
- Найбільші вороги людини — інші люди. Я хочу, щоб ти це пам'ятала, Метель.
- Ах, добре. Люди є найбільшими ворогами інших людей... Їжа в палаці не смена...
Це був момент, коли герой зрозумів, що людство - її ворог.
- Отже, що нам робити, Арті?
- Не турбуйся про це. Я вже подумав про наші подальші дії, і ... Я знаю, як ми будемо розвиватися. Зараз все трохи по-іншому, але... Ех, тут вже нічого не поробиш.
Його початковий план був зібрати всі ці навики та магію. Арті планував передати все це Метелі. Але тепер він теж став героєм, і їхній ворог більше не буде зосереджений лише на одній меті. Його погляд на Арті обов’язково впаде і йому не хотілося помирати. Ось чому Арті не мав іншого вибору, окрім того, як дійти такого висновку:
- Відтепер ти навчатимешся мистецтва володіння зброєю. Я буду вивчати магію. Все інше... Решта ми розділимо між собою.
- Так!
Герой міг вивчати навики і магію абсолютно будь-якого класу. Ця особливість робила клас героя справжнім шахрайським. Крім того, у світі було багато унікальних здібностей та навичок, які могли навчити лише героїв.
Як правило, безглуздо було вивчати магію і зброю одночасно. Це сповільнило розвиток в обох сферах. Проте, герої повинні були проковтнути цю гірку пігулку і тренуватися в усьому, що тільки можна.
"Однако зараз нас двоє"
І це допомогло вирішити фундаментальну проблему. Кожен з них міг вибрати собі профільну сферу і відточувати лише ті здібності, які вони самі вибрали. Це значно спрощувало їхній план вбивства Короля Демонів.
– О-о-ох... Бред собачий. Що мені таке?
- Арті, собаки не вміють розмовляти!
- Хоч ти мене не підколюй...
Він зовсім не хотів такого життя! Арті планував допомогти Метелі стати великим героєм і задовольнятися крихтами з її столу! А тепер йому теж доведеться битися з приголомшливо сильним Королем демонів!
– Во-о-О- о-ох. Будь ласка, скажи мені, що все це - сон!
- Це дійсно як сон, Арті. Ми з тобою герої... І разом...
Ідіотська реакція Метелі не дозволила Арті втекти від реальності. Якщо він буде сидіти склавши руки, армія короля демонів отримає чудову можливість вбити їх.
Глибоко зітхнувши, Арті клацнув Меттель по лобі.
- Ой.
- Тепер доведеться ховатися. Серед людей герой є в центрі уваги, але водночас він стає мішенню для всієї раси демонів.
- Все гаразд. Я буду захищати Арті!
– Да. Мені подобається, що ти така відважна.
Він трохи спізнився з цим висновком, але... Тепер Арті міг з точністю сказати: ця дівчина трохи ідіот.
Після довгих роздумів Арті зрозумів, чому Метель у своєму попередньому житті використовувала лише меч.
У той час він вважав, що герой знаходиться на правильному шляху і не розхитуючись своїми силами для вивчення магії. Однак Арті помилявся. Насправді герой був ідіотом, оскільки не міг зачаровувати навіть з мало-мальськи складним закляттям!
– Уф-фу. Можливо, це на краще. Здається, боги все-таки наділені розумом.
Тому що, як і раніше, алмази в купі сміття є діамантом. Арті мав досвід демона, тому він був більш вправним у магії в порівнянні з більшістю людей. І тепер, коли він став героєм, заклинання у нього будуть отримуватися як мінімум краще, ніж в Метелі. Це означало, що їхні шанси на побиття Короля демонів ще трохи виросли.
І хоча його живіт похитав від болю, ця ідея несла в собі хоч якесь полегшення.
- Це абсолютно марне переродження...
– А-а? Переродження?
- Нічого, забудь. Давай готуватись до втечі.
- До втечі?
Арті мовчки вказав на вікно.
- Арти! Вийди, давай поговоримо трохи!
- Ми вчора дали вам хліб!
- У мене є дещо, що залишив твій батько, Метель! Чому б тобі не вийти до нас?
На даний момент вони були в хатині, де жив Арті. Вона знаходилася неподалік центру села, і тепер біля її порога зібралися абсолютно всі сільські жителі. І це було зовсім недоумки.
– Ах. Він сказав, що мій батько залишив мені дещо! Я скоро повернуся.
- Він бреше. Залишайся тут.
- Так!
Метель відразу ж повелася на цю найпростішу хитрість, і Арті ледве встиг її зупинити. Вони повинні були відмовитися від допомоги всіх цих людей і втекти з села, в зв'язку з чим їхнє найближче майбутнє виглядало досить похмурим.
А в наступний момент наївна Метель поставила питання:
- Арті, а чому на вулиці зібрався так багато людей? Раніше вони ставилися до нас досить холодно.
- Оскільки ми герої, вони за будь-яку ціну хочуть налагодити з нами стосунки. Але нам не слід приділяти їм багато уваги. Вони всього лиш жителі звичайної селища.
Арті був сиротою невідомого походження. Метель ж втратила матір, коли була зовсім маленькою, а її батько був мандрівним торговцем.
Мешканці села не були настільки безсердечними, щоб дозволити їм померти. Вони допомагали дітям, але вважали їх тягарем. Тому селяни поводилися з ними так, ніби вони були небажаними елементами.
Але тепер вони обоє стали героями!
Донині люди в цій країні погано ставилися до них і про це знали. Тому вони зібралися біля хижини Арті, щоб почати все з нуля.
- Якби у них було щось корисне, я б взяв це, але...
У цьому селі не було ні скарбів, ані навичок. Арті переконався в цьому, послуговуючись своєю здатністю.
Місцеві жителі нічого не могли йому дати. Це село не мало жодних ознак, окрім того, що була батьківщиною героя. По суті, це правило стосувалося всіх сіл і міст, які були героями.
- Наша дружба не матиме нічого доброго. Навіть якщо ми отримаємо від них якесь завдання і виконаємо його, то в якості нагороди можемо розраховувати лише на траву.
- Я розбираюсь у траві! Колись давно батько навчив мене, яка трава є їстівною!
- Я не збираюся їсти траву. Я не корова. А ты?
- Ні!
- Тоді з цього моменту ти не повинна думати про те, яка трава їстівна, а котра ні.
– Добре!
Арті зовсім не хвилювалася. Вони його зовсім не зацікавили. Той факт, що він був героєм, порядок дратував його і тому не відчував потреби брати участь у справах інших людей! Єдине, що йому було потрібно - це гроші, рівень, навики та заклинання!
- Ось чому ми повинні втекти. Якщо ми тут залишимося, нас затягнуть до палацу.
- Так, я не хочу їсти погану їжу! - Метель, енергійно вигукнувши: « Але якщо мій батько повернеться і дізнається, що я пропала, не залишивши йому навіть вісті, то йому буде сумно. Коли я була в палаці, то могла б зв’язатися з ним. Але якщо я піду з тобою, то не зможу цього зробити.
- Ти занадто близько до серця сприймаєш деякі моменти... Итак... М-м...
Згідно з його спогадами, приблизно в той же час її батько загинув десь на околиці континенту. Арті відповідав за збір інформації про героїн, і тому був цілком впевнений у цьому.
Але він не міг просто сказати їй, що її батько помер, бо це сталося в його попередньому житті! Можливо, Арті змінила долю батька Метелі, але така ймовірність була надто низькою. Однак він не відчував потреби завдавати своїм подружнім партнерам такого серйозного удару.
Ось чому він придумав цілком розсудливе виправдання.
- Ми залишимо послання. Твій батько знає, що ти багато часу проводиш разом зі мною, а тому, ймовірно, прийде шукати тебе в цій хатині.
- Арти. Я вмію читати, але ось писати...
- Все гаразд. Я знаю людину... Ех. Я знаю, як читати і писати на мові королівства.
- Це чудово!
Потім Арті підняв свою праву руку, і на кінчику його вказівного пальця з'явився синій вогник. Це не було магією. Це була найпростіша маніпуляція магічної енергії, яка носить назву Маніфест Мани. Але з її допомогою можна було залишати сліди на дереві.
Очі Метелі засяяли, а Арті всміхнувся і вирішив наостанок дещо уточнити:
- Твій батько знає мову королівства?
- Звичайно!
– Добре. Отже, що ти хочеш передати своєму батькові?
- Так! Так...
Арті випалив все, що сказала Метель, пряміком на стіні хатини. Зітхнувши, він відступив. Арті розумів, що це не мало сенсу. Але якщо він допоможе зберегти бойовий дух Метелі, то варто було б зробити те саме.
« Що ж, з цим ми розібралися. Краще б тобі повернутися живим і знайти це послання ...», - подумав Арті, взявши Метель за руку.
- Йох! - сором'язливо охнула Метель, але Арті це просто проігнорував.
- А тепер давай втечемо.
- Д... так! Ах, Арти!
- Метель!
Два герої енергійної походи вийшли з хатини, і селяни відразу кинулися до них. Жрець міг повернутися в будь-який момент, і тому у них не було часу для знайомства з мешканцями.
Отже, Арті вибрав найслабшого селянина, який мав віднести до категорії D. І сказав йому:
- Нам потрібно в туалет.
- Ой... Вибачте, — вибачився житель і відступив. Решта, чия категорія варилася від A до E, також наслідували його приклад!
Цього моменту Арті і чекав, а тому відразу ж попрямував в бік лісу, потягнувши Меттель за собою. Житель категорії D втупився у спини двох дітей. Напевно, вони так поспішали і справді через те, що сильно хотіли в туалет.
Але з того часу ні Метель, ані Арті в селі вже не бачили.
Героям вдалося втекти.