- ХОУХO!- Перелякано зашипів я, коли Сігурі б'ється до мене через здирання Ташіги.
Причина цього роздратування була очевидна: лютий рев Віві з ще більшою владністю і силою, ніж я думав вона має.
- Слухай мене дуже уважно, - проричала вона з крижаним спокоєм. - Ти відпустиш Містера Джеремі і залишиш моїх друзів у спокої, або я клянуся, що зроблю все можливе, щоб змусити тебе шкодувати про свій вчинок до кінця твого жалюгідного життя, ЯСНО ВИРАЖУСЬ?
Ташіґі здригнулася, очевидно намагаючись зрозуміти, що́ їй робити, але на щастя вона прибрала свій клинок. - Мэм, будь ласка...!
- Ні, це ти слухаєш мене, дозорна!- викинулася Віві на поранену паскудну і приступила тикати її в комір. - Ви переслідували мене та моїх друзів з того моменту, як ми ступили на землю моєї країни, і мені це набридло! Я даю вам прямий наказ: тримайтеся подалі від Піратів Солодженої Шляпи або зіткнетеся з наслідками!
Хто ти така, щоб командувати моєму офіцеру?
Це питання було помилковим.
Віви різко обернулася і подивилася на дозорного, що нависає над нею, як шторм. - Хто я така? -Я Принцеса Нефертарі Віві, дочка Цариці Нертари Тіті, тепер покійної, і Царя Нефетрати Кобри, наслідниця трону Алабасти, двадцять третій у стародавньому та шановному роду Монкі Д. Луффі та його команди, яка була єдиною причиною мого життя до цього моменту. Кросс попереджав мене про тебе, Смокер. Він сказав, що ніщо не може переконати тебе відмовитися від твого прагнення справедливості. Але, знаєш що? Можливо, я не горджуся цим, а часом навіть глибоко соромлюсь, але на краще чи гірше, проте факт залишається фактом: я потомок одного з двадцяти богів, які створили цей світ, і в мене є сила, щоб відповідати цьому твердженню. Отже! Ти відпустиш нас, збереш свої війська і поведеш їх в Алубарну, щоб зупинити цю революцію, ТО ПІДЧИНИШЬ МЕЙ ВЛАСТИ І ВИКАЖУЄ МЕНЕ ДОВЖЕ УВАГА, ЦЕ ЯЗНО, КАПІТАН СМОКЕР? - Закричала вона, тремаючись праведного гніву.
Всі, чи то пірати або морські дозорні, дивилися на її високість з тремтінням.
- Срань господиня, Віви, — сухо різав я.
До цього моменту Ташіґі вже буквально затрясло, дівчина, яка всього годину тому безстрашно зрубила вбивцю, виглядала цілком готовою обмочити свої штани. Зовнішня реакція Смокера була стоїчно спокійною, але я бачив, як з його віск капає піт, і був майже впевнений, що це не від жари. Через кілька секунд він повільно вклав свій джут в ніжні і знову повернувся до своєї підлеглої.
- Я вважаю, що краще поки утриматися від їх переслідування; в нас є важливіші речі, про які треба потурбуватись. Ситуація гірша, ніж я міг собі уявити.
- Ні, це не так.
Смокер кинув на мене швидкий погляд. - Обяснись.
Я бізнесіто потиснув плечима. - Все просто: Ніко Робін ніколи не збиралася відновлювати стару зброю, і ніщо з того, що Крокодайл може сказати або зробити, не зламає її. Він програв у ту ж секунду, коли вона стала його козирним тузом.
Смокер, як і майже всі інші хто мене чув, запитливо подивилися на мене. Ташіґі зі свого боку кинула погляд на розгублене обличчя Смокера і зблідла.
- Хто така Ніко Робін?
- Тобі вона відома як Міс Ол Сандей, самовпевнена стерва, що застрелила нас після Віскі Пік і та хто привела Вівії в Реін Діннерс. До речі, вибач, що не попередив тебе - звернувся я до принцеси. - Але було б краще, якби ти якось туди потрапила. І не турбуйся про Пелла, якщо вже на те пішло. Зоан - суворі сучі діти, і така дрібниця, як травма хребта не завдасть йому жодної серйозної шкоди.
- Що ти мав на увазі, говорячи, що Крокодайл вже програв, Кросс?- вимагав відповіді Смокер.
Я підняв палець вгору. -Легко: кінцева мета Крокоділа, справжня причина, по якій він створив Барок Воркс і викликав цей бунт, полягає в тому, щоб дістатися до Плутона. Однак оскільки Плутон — це давня зброя, єдиний запис у якій він знаходиться і як його активувати, записаний на Понегліфі. Ніко Робін розшукується світовим урядом і була завербована Крокодайлом, тому що вона одна з небагатьох людей, якщо не єдина людина на планеті, здатний читати Понегліфи. Однак, де Крокодайл облажався, так це те, що він не знає, як Ніко Робін використовує Понегліфи: вона не дбає про активації старої зброї і швидше помре, ніж буде співпрацювати з ним. Як я вже казав, він уже програв. Тепер питання тільки в тому, скільки радіоактивних опадів він залишить після себе. Це те, що нам потрібно зупинити. Все просто, чи не так?
- Риську повторитися, Кросс ... а звідки, чорт візьми, ти все це знаєш? -І перш ніж ти почнеш говорити, я серйозно сумніваюся, що твоя слимакка могла забезпечити тебе такою інформацією!
- Мені теж хотілося б це знати, Кросс, - фиркнув Смокер, люто дивлячись на мене.
Я загадково посміхнувся. - Вибач, але це знання залишиться зі мною. Нооо... - Я нахально посміхнувся. -Ви обидва до біса гідні назорі. Якби ви, скажімо, пішли з Морського Варта і...?
- Такого не станеться, - фиркнув Смокер.
- Ніколи!- / -Ні за що на світі! - хором вигукували Зоро і Ташіґи, перш ніж продовжити свердлити один одного поглядом.
Я посміхнувся їх реакції, перш ніж безпорадно потиснути плечима. -Тоді, я вважаю, вам доведеться задовольнятися життям в невідомій.
- ВИЗВИСЬ!- Нетерпляче проспівав Саундбайт.
- Але я рішуче плескнув у долоні. - Боюся, що ми відволіклися! Революція все ще потрібно зупинити, і страждаючи манією величності мудака, треба кинути в найглибші ями Імпел Дауна. Так що, якщо немає інших тем - я ткнув великим пальцем через плече, - думаю, нам пора?
- Так!- вигукнув Луффі, нетерпляче вкидаючи кулаки. - Підем надягнемо Крокодайлу дупу!
Зорові ще мить не зводив очей з Ташіґі, а потім фиркнув і відвів погляд. -Так точно, капітан.
- Чоппер чекає нас там, зі засобом пересування до Алубарни, пішли!- крикнув Санджі, вказуючи нам на одну з найбільших доріг Реінбейз.
- Стомкер!
Я поспішно вперся ногами до землі, кинувши роздратований погляд через плече на вартового. - Яку частину фрази "революція повинна бути зупинено" ти не зрозумів?- зажадав я відповіді.
Смокер нічого не відповів, озираючись мене з голови до ніг, перш ніж випустити дим. - Там, в Логтауні, ти назвав мене "достойним" морським назором, а потім сказав, що це добре, тому що у світі занадто багато "хороших". У чому різниця?
Я на мить замислився над цим питанням, перш ніж вирішити, як на нього відповісти. - Все просто... Хороший дозорний слідує правилам аж до останньої літери і принесено всім задля справедливості. Достойні, дозорний на зразок тебе, вони жертвують всім заради загального блага. Навіть правосуддям, якщо дійде до цього.
Решта команди та Ташіґі дивилися на мене з вижаним виразом. Очі Смокера трохи розширилися від моєї відповіді, але крім цього, вираз його обличчя був непроникним. Я ждал...
- Зрозуміло, - сказав він нарешті. - І ти щиро віриш, що в Варті більше хороших людей, ніж гідних?
Я подарував йому хворобливу усмішку. - Відверто кажучи? На даний момент я можу сходити назвати чотирьох гідних дозорих. Двоє тут, два інших давно мертві. Запам'ятай мої слова, Смокер: зараз ти можеш мені не вірити, але якщо все піде так, як хоче того Віві, і ця країна буде врятована, то перш ніж ми покинемо цю країну, ти побачиш, що ми вісімом будемо більш побожними, ніж твої боси.
Смокер ще трохи замовк, а потім невизначено хмикнув.
Я сприйняв це як добрий знак. - А тепер, може бути, хтось ще хоче щось сказати?
- Гм ... - Ташіґі вагалася крокнула вперед.
Я здригнувся, коли Віві схопила мене за вухо і б'є. - Гей, присягаюся, я пожартував!
- Не ІСПИТАЙ долю!
- Я-я швидко, присягаюся! - поспішно сказала Ташіґі, перш ніж почати ритися в своїй куртці. -Я...я хотіла дати тобі ... - Вона простягла мені зняту до цього кепку, - ось це.
Я здивовано кліпнув, дивлячись на кепку, і повільно взяв її у неї. - А? Але, я думав, ти сказала...!
У світлі останніх подій, Ташіджі почала слабшати і стискати свою рану. -Я беру назад дещо з того, що сказала раніше. Незважаючи на метод, яким ти його дістав!
- ФАТАЛІТІ!- пролив Саундбайт.
- Зараз не час, - прошив я кутком рота.
Завитка вистачило такта поморщитися, коли він все обдумав. -Дійсно...
- Незважаючи на спосіб, - багатозначне повторила Ташіґі. -Я ... Я думаю, що старший унтер-офіцере Канналі не буде заперечувати, якщо ти залишиш його собі.
Я з подивом озирнувся на кепку, роздумуючи про можливі наслідки, перш ніж повільно вдягнути її на голову. - Я ... Дякую вам, Офіцере. Щиро. Мабуть, мені доведеться перефарбувати його, щоб інші пірати не нападали на мене відразу ж, але, хм ... Так, дякую.
- Кросс!- ряв Санджі з іншого боку вулиці. - Нам потрібно йти! Куди подівся терміново?
- А, точно!- вигукнув я і побіг вниз по вулиці. - Продовжимо! Дякую за подарунок, Ташіґі, або "дозора швачка", як більш підходить для наших ролей, але тепер я повинен йти! Не годиться такому порядному дозорому, як ти, помирати в цій безумії!
Я пройшов ще кілька кроків, перш ніж почув, як Ташіґі кличе мене. - Ніколи не думала, що скажу це Кросс, але тобі того ж! Я б вирішила сама розібратися з такими хорошими піратами, як ви!
- Так! - Ось тут ти помиляєшся, Ташігі! Ми не хороші пірати! Ніхто з нас! Насправді, ми одні з найгірших піратів, яких ти коли-небудь побачиш!
Саундбайт вирішив не посилювати голос Офіцера, тому я не вловив відповіді Ташіґі, якщо вона його взагалі вимовила, і я знову зосередився на бігі настільки швидким, на який тільки був здатний, щоб догнати інших членів екіпажу. Те, що я справді досяг успіху, було свідченням того, наскільки ефективними були тренування Зоро для мене. Навіть якщо досягнення результатів не перешкодило мені їх ненавидіти. Ми втекли, аж поки не дійшли до околиць міста і там з’явилася велика хмара пилу, яка поступово зростала.
- Гігантський Ворбак!
Це було незадовго до того, як джерело хмари показав себе... Даа, це було схоже на випадок з Лабуном; хоча Ніжні нирки не був титанічним, я не думаю, що був готовий до зустрічі із крабом розміром з будинок. Великий дім. Великий будинок на дві сім'ї з верандою і подвіром із білого штакетника.
Гей, хлопці!- Чоппер нетерпляче замахав рукою з вершини голови Ножні.
- Хола, хомбрес! То ви амігос Чоппера і Реснічки, га? Приємно познайомитися з усіма вами! Особливо, з сеньйоритами!
Я втупився на краба з подержимим століттям, перш ніж прибити Саундбайта поглядом. - У тебе немає почуття пристойності, чи не так?
- Я з'їв його на сніданок з бобами!- хіхкнув Саундбайт.
- Треба було це передбачити, - пробурмотіла я собі під ніс, перш ніж показати на Ніжнічки. - Ну, вперед! Усі на борт ракоподібних експресів, що бігають у нінстоп до Алубарни!
- ЧУ-ЧУ!- вигукнула маленька Вуліка Транспондер.
Ми поспішно вскаралися на спину краба, і Чоппер клацнув саморобними поводами для Ніжні. Але саме тоді, коли місто почало свою кампанію...
- Налякаю!
- НЕ СЬОГОДНІ!- крикнув я у відповідь, хапаючи Віві за плече і тягуючи її нижче масивного гака, який опинився в декількох дюймах від того, щоб зірвати її зі спини Ножнички.
Віві перелякано озирнулася через плече. - Дякую, Кросс.
- Без проблем, запевняв я її. Потім повернувся і крикнув у видалений горизонт Рейнбейз. -ПОХОЖ, В ЦЕЙ ДІЗНАВСЯ ПРОІГРАЛ, ПУСТИННИЙ КРО ...ГАРҐ!
Я був відрізаний великою рукою, обгорнутою навколо мого горла, і дуже знайомі і сильно роздратоване обличчя матеріалізувалося переді мною.
- Я згоден на заспокійливий приз, - люто ричав Крокодайл, стискаючи моє горло.
- Грргх!
- ВІДПУСТИ МОЙОГО КОММУНИСТА, УБЛЮДОК!- звил Луфі, стрибаючи на Крокодайла і замулюючи його розчинитися в піску та звільнити мене. Перед тим як хтось з нас встиг відреагувати, Луффі впав на пісок пустелі, а Крокодайл з'явився менш ніж у десятках футів перед ним.
Я хрипів і плював, масуючи своє розчавлене горло. Чорт забирай, як же це було близько. Я, мабуть, мало не перетворилася в мумію! І в мене також не було наміру залишатися тут і стати однією з них. - Ше... гарх!... Ворушіться! Вперед!
- ДВАЖИ ПОВТОРЛЯТИ НЕ НАДО, АМИГО! - погодився зі мною Ніжнічки, продираючись крізь пісок так швидко, як тільки могли нести його ноги.
Луфі!
- ІДІТЬ БЕЗ МЕНЕ, РЕБЯТА!- крикнув нам у відповідь Луффі. -Я ЙМ ЗАЙМУСЯ!
- НАДЕРІ ЕМУ ЗАДНИЦЮ, ЛУФВІ!- крикнув я йому слідом. Я спостерігав, як один з моїх найкращих друзів і один із наших найгірших ворогів зникли далеко, поки Зоро не розгорнув мене та не підняв за комір, злісно дивлячись на мене.
Я зустрів його погляд одним з моїх власних. - Якщо ти збираєшся щось сказати, то говори, але спочатку знай: я не зробив нічого поганого, і ти це знаєш.
Зоро ще мить люто скрипив зубами, перш ніж відпустити мене, дозволив потерти пульсуючі частини мого тіла. -Луфі поб'є його?
Я застиг, обдумавши питання, перш ніж повільно покажи головою. - Луффі... Не переможе...
Зорові люто вирубався, Санджі прикусив свою сигарету, Усоппа відвисла щелепа, Чоппер, здавалося, був на межі сліз, Намі застигло, Саундбайт захникав, а Віви була на волосинку від того, щоб знову зламати мені ніс. Усі вони дивилися на мене з різною злістю і жахом.
- Але!- швидко ряв я. -Сьогодні він не помре! Повірте, я ненавиджу це так само сильно, як і ви, але Луфі потрібен цей бій, щоб перемогти Крокодайла! І навіть якщо б я розповів Луфі, як перемогти Крокодайла, йому все одно довелося би битися з ним тут, щоб він не надрал нам дупи! Зрозуміло?
Зено якийсь час мовчки дивився на мене, а потім схилив голову. -Ти впевнений в цьому?
Я мовчки кивнув. - Решта агентів Барок Воркс скажуть, що він загинув і у них будуть вагомі підстави так думати. Але, врешті-решт, Луффі дуже сильний і впертий на додачу. В чесному бою між ним і женцем, на кого б ти поставив?
Зора ще трохи замовк, а потім повільно кивнув на знак згоди.
- Саме так я і думав. Ну, так от! - Я рішуче плескнув у долоні. - Ми несемо голову в самий розпал революції і ось-ось наступимо... - Швидко підрахував я в розумі. - Від п'яти до восьми найнебезпечніших вбивць по цю сторону Ред Лайна, залежно від того, як їх рахувати. Зараз моя мова трохи розв'язана. Підніміть руки: кому хочеться снайлерів?
Решта екіпажу обмінялася поглядами. Першими підняли руки (або копита) Усопп, Чоппер, Реснічки і Віві. Невдовзі після того, як вони пішли за Намі, і, можливо, щоб показати солідарність з дамами, Санджі підняв руку мить пізніше. Зоро подивився на своїх товаришів, перш ніж зітхнувнути і підняти власну руку.
Я дозволив кровожерній усмішки розсунути мої губи.
- Саме так я і думав.