Ташиги потяглася рукою до рукояті Сігуре...
ШУНК!
І відразу ж застигла на місці, її очі повільно опустилися вниз, щоб подивитися на смугу білого воску, яка пронизала його живіт. -Ч-Що ...?
У мене було достатньо часу, щоб помітити, як віск переміщається і пузирається навколо ніг Ташіґі...
Ш-ШШИНК!
Цей восок почав вибухати з більше як десятої такої самої стріли, і всі вони майже миттєво прокололи повітря. На якусь мить, я злякався, що Ташігі перетвориться в справжню людську подушку для голок, поки не помітив очевидний відсутність крові, яка виходить звідки-небудь, крім її єдиної рани. Але жодна інша копія не завдала їй шкоди, натомість вона опинилася в пастці і перехрещувалася навколо неї. Вона мала на увазі, що це дияволські бамбукові ліси, які мали б служити тюреммою для дозору. Тільки одна рука Ташіґі, здавалося, була в змозі рухатися, але навіть це не мало б великого значення, якщо судити за тим як воно безвольно повисло.
- Гадаю, цього буде достатньо для Офіцера, - владно фиркнув Містер 3. - Хто знає? Можливо, я навіть залишу її в такому стані. Але можливо... диверсифікую, за неіменацією кращого слова. А тепер! - Він замахнувся іншою рукою, показуючи струмений віск, який ховав позаду. Майже небряним жестом він підняв руку вгору, заставив багато прикрашену драбину піднятися з калюжі воску, яка була прихована на землі. - Він люто посміхнувся. - Твій хід.
Я повернувся, щоб втекти, але відразу зіткнувся з восковим бар’єром переді мною принаймні три метри заввишки перш ніж встиг зробити хоча б крок. Я подумки вирубався тисячу разів, коли обернувся і побачив Містера 3, недбалого до мене. Я поспішно натягнув на вуха навушники. - Гаразд, до біса нудоту спробуй вибити йому його гребані барабанні перетинки!
- Я боюся... Містер 3 перервав Саундбайта перш, ніж той встиг поворухнути губами, - що ти вважатимеш це вельми марним заняттям.- Він з ухмилкою постукав себе по вуха. - Затички для вух, та ще й облеглі. Читання по губах-такій безцінній навички, чи не так? Але все ж, на всяк випадок ... - Він загрозливо підняв руку. - Якщо щелепи твого розплідника покажуть хоч найменший знак відкриття, я обіцяю тебе, що наповню його, і я маю на увазі не його рот.
Саундбай швидко заткнувся, і я на всяк випадок закрив йому рот долонею. Містера 3 вкусили у садистську.
Я крадькома ламав голову, намагаючись знайти якийсь спосіб, будь-який спосіб утримати цього виродка подалі від себе, поки я не придумаю який-небудь план. На щастя, мені вдалося вхопитися за шальну думку і вичавити її з рота. Як же ти досі живий? У розпачі запитав я. - Ми надерли тобі дупу на Литл Гарден, і я знаю, що Крокодайл зовсім не терпимо, коли справа доходить до невдачі. Ти повинен був стати висохлою шелухою!
3 Здивовано моргнув, почувши це питання, і сардинічно посміхнувся. - Ну... Якщо бути відвертим, то я ледве уникнув такої долі. Я супроводжував своїх колег офіцерів на шляху сюди, в Реінбейз, і вирішив взяти участь у проходженому зібранні. Як і слід було очікувати, Містер Зеро був дуже злий на мене. Але уявіть собі моє здивування, коли він пояснив, що причиною його гніву було досить фальшиве донесення, отримане ним у розпал божевілля, яке ви влаштували там на Литл Гарден. Ти випадково нічого про це не знаєш?
Судячи з того як розширилася його посміховище, то моє обличчя, мабуть, видало мене. - Так і думав. Ця ваша маленька хитрість ледь не вбила мене, і це, зізнаюся, гідно поваги. Мені дуже пощастило, що я зміг пояснити йому ситуацію і переконати його що кажу правду, перш ніж він встиг викачати з мене більше половини рідини мого тіла. Решта, як кажуть, вже історія.
Я нахмурився, обдумавши це; все сталося майже так само, і тоді Крокодайл не простив йому. Але що змінилося? Санджі зняв трубку, видав себе за Містера 3, Крокодайл повірив йому, а потім ...
Тільки той ворог, і той факт, що моя рука була покрита металом, стримували мене від руху руки-лице. Невезучіє. Ці виродки, що мохнаті. Вони не напали на Санджі і не перервали трюк, вони не посіяли насіння сумніву в Крокодайла відносно надійності Містера 3. І вони не напали на Санджі, тому що ...!
... бо були зайняті нападом на мене.
Світ злегка похитав під мною, коли до мене дійшов сенс. Все це безумство, ці смерть-все через мене. Оскільки я відволікав Невезучих, вони не завадили Санджі. Оскільки вони не перервали Санджі, Крокодайл дав Мистеру 3 шанс пояснитися. "З-за програної битви, королівство пало... і все через відсутність цвяхів для підкови."
Приймаючи шкіру за воском, я став думати про себе і зосередився на зухвалій помості Містера 3.
Але ж це неправда, чи не так? Битва могла бути програна через цвях, але це він був тим, хто почав цю прокляту битву спочатку. Я не покривав цих людей воском, я тільки зробив це можливим. Я не невинний, але будь я проклятий, якщо буду настільки дурним і взию на себе левову долю провини!
Я сердито нахмурився. Чорт забирай, я занурився в самобичування! Саме це намагався запобігти BROB! А самовдоволений осел переді мною, він винен у всьому випадку і має чортову нахабство посміхатися після того, що накоїв?
На* * його.
Я ступив вперед і вклав всі сили у удар, направлений прямо в самовдоволене обличчя виродка.
Звичайно, все, за чим я потрапив кулаком було шматком розтопленого, але не гарячого воску, яка була власною рукою 3. А з огляду на в'язкість віска, мій удар був зупинено на середині замаху, чого і слід було очікувати. 3 Блукав, дивлячись на воску, перш ніж одарити мене байдуже поглядом. -Невже ти дійсно сподівався на успіх?
- Навіть просто спробувати приємно, - виплюнув я.
- Хм ... - Містер 3 задумливо схилив голову набік. Потім вдарив мені кулаком у живіт, вкритим твердою воском.
- ХООРФ!- болісно загрипів я, згинаючись навпіл навколо конструкції у формі боксерських рукавичок, яку сформував він. Мені знадобилося все, що у мене було, щоб втримати свій обід там, де він повинен бути, не кажучи вже про мої ноги.
- Ти правий, це дійсно приємно!
Саундбайт з сумом закохувався, вдивляючись у те, що відбувається, і жах скреготи зубами, балансуючи на обстріленні ножа між бажанням кричати з усіх сил та необхідністю поводитися якомога тихіше.
- А тепер ... - Містер 3 підняв руку, загрозливі збиваючи віск. - Давай покінчимо з цим. Радій! Бо тобі приготувався доля перетворення на витвір мистецтва. Із...!
ШІНК!
Містер 3 завмер, збентежено кліпаючи, коли вислизнув з його рук. - ...нутри?- видихнув він, явно не в силах повірити у те, що тільки що сталося.
Замість того, щоб дивитися дароване коню в зуби, я замахнувся рукою і вдарив його ліктем прямо по обличчю. Звук ломки хряща, який тренув про мою броню, приніс мені нескінченне полегшення.
3 Мене відбили, схопившись за розбитий ніс. Він зробив лише три кроки...
ШУНК!
Коли Ташіґі поклала руку Сігурі на його череп, вклавши його на землю і відкривши кровоточу рану на спині, яка повністю прорізала його віскову жилетку.
- Це за моїх людей, виродок, - прошила вона, натискаючи кровоточуючої рани в животі.
- Оо, я думаю, ти могла зламати йому хребет, - поморгалась я.
Ташіґи пирхнула і рішуче похитала головою. -Ні, це не так. Смокер сказав, що хоче його живим. Я слідую наказам, - вона вказувала на розділені навпіл смужки віску позаду себе. - Я режу тільки те, що хочу різати.
Я тремтів від страху і намагався зрозуміти, що це означає. - Ты... Ти зрозуміла ... - видихнув я.
Ташіґі дуже зітхнула, коли вона махала Сигурою у своїй руці і поклала її в ніжні. - Це було... Легко. коли її тіло тремтіло. - У всякому разі, коли життя виходить з твого тіла.
- Воу, воу!- закричав я, підбігаючи до неї і підтримуючи її. - Тільки не здумай зараз здаватися, Офіцере, не відключайся! Мені все ще потрібно, щоб ти була зі мною, нам усе ще треба знайти наших капітанів! - Я спробував придумати що-небудь інше, що міг би сказати, і з радістю посміхнувся, коли мене осінила одна думка. - Та годі тобі, Ташіґі, не хмурся і таке інше! Це гарний час, щасливий час! Ти повинна посміхатися!
- Чому ж? - Бо ми звалили цього виродка? Це... Просто моя робота...
- Я з радістю посміхнувся. - Якщо тобі подобається те, що ти робиш, то не будеш працювати жодного дня у своєму житті! Але, хм, ні. Я радше мав на увазі той факт, що Зоро не знає, як зробити те, чого ти щойно зробила. Знаєш, що це означає?
Ташіґі тупо моргнула, намагаючись змусити свої синапси заробити. - Мм...?
- Це значить ... - Я ступив вперед, займаючи її за собою. - Що прямо зараз, і приблизно протягом наступних двадцяти чотирьох годин, з вас двох, ти, головний старшина Ташіґі, є найкращим майстром клинка в порівнянні з Ророноа Зоро. То хіба це не те, заради чого варто жити?
Я була приголомшена. - Я... Но... Хіба...!? Хіба Зо Ронороа не твій товариш по команді?
- Ну його до біса, Зоро-мудак. - Я байдужий до своїх плечей.
- ВІН НЕ хоче нашого АВ~ТОРІ--ТЕТ!-шошком голосно виголосив Саундбайт протяжним тоном.
- Технічно кажучи, Зоро перевищує нас обох по рангу, так що він не зобов'язаний поважати наш ав-піт, - ширяв я. - Але... Ти ж зрозуміла, про що я, вірно?
Ташіґі на мить задумливо замовкла, а потім повільно кивнула на знак згоди, енергія повернулася до неї. -Так, ти правий, - похмуро посміхнулася вона, незважаючи на очевидний біль, що пронизувала її обличчя. - До біса його.
Ми з Саундбайтом радісно розсміялися. -Правильно!- вигукнув я. А тепер я вислизнув з-під Ташіґі і дозволив їй стати самостійно та похлопав по спині. - Вставай, назорная! Ця битва тільки починається.
Вона почекала на кілька секунд, перш ніж змогла відновити рівновагу. Вона зробила непевний крок вперед, потім ще один, і дуже скоро вже йшла швидким кроком, хоча й злегка пошияючись. Я тримав свій темп на рівні з її, поки ми наближалися до Реін Динерс. Між нами зберігалося мовчання, яке я насмілився б назвати комфортним.
Ну, якщо не вважати, що Ташіґі все ще стікала кров'ю. Сподіватимемося, що в загоні Смокера є кілька медиків. Я моргнув, знову прокручуючи в голові цю фразу, і подивився на Ташіґі.
- Може ти накажеш кому-небудь з медиків вашого загону зустрітися з тобою у Реін Диннерс?
- НЕ ПОЛУЧАТИ, навіть якщо вона захоче, - насупився Саундбайт. - Вони відійшли занадто далеко, я не зможу до них затягнутися. ВИВІРИНИ.
Ташіґі подивилася на нас обох з непроникним виразом обличчя. - ... Дякую за пропозицію, - пробурмотіла вона, перш ніж рішуче похитати головою і надати своєму обличчю надійний вираз. - Але, це в будь-якому випадку не має значення. Я морська Варта, ми зроблені з міцнішого матеріалу, ніж ви, пірати.
Саундбайт і я кинули на неї погляд.
Ташіґі прийняла надто невинний вид. - Що? Це просто факт. Зрештою, я отримала удар списом в живіт і ледь скрикнула, а тебе тільки один раз вдаривши, ти виглядаєш так, ніби ось-ось звільниш свій обід.
Я б обурився, якби це сказав хтось з моєї команди. Але, враховуючи, з чиїх уст це виходить, я вирішив обмежити свою реакцію між "вдрукованим" і "праведним гнівом". -Ох-хох, викуси, стерва Варта! - Ти думаєш, що ця мила маленька рана на тілі справляє враження? ЗОРО з'їсть рани більшої частини свого тіла на вечерю, і це ще до того, як він вирішив, що його груди буде розрізнена на сніданок! Він зможе прийняти це, навіть не здригнувшись.
Ташіґі прискорила свій темп і зшила щелепу. - Як це типово для злочинця: захищати свою гордість від будь-яких потенційних загроз! А ти впевнений, що не компенсуєш через дещо?
- Це ти початку, дозорна сука!- вистрілив я в відповідь, підлаштовуючись під її крок.
- Виродок пірата!
- Відморозжений сердофон!
- Нісенітниця морів!
Ми продовжували бити обра́зи, аж поки не опинилися в межах видимості Реін Діннерс, обидва запихані на той час. Ми зупинилися на кілька секунд, коли один на одного з’явилися жахливі погляди. Я намагався продовжувати в тому ж дусі, але врешті-решт не зміг стримати умилку, що розлилася по моєму обличчю, і якщо судити за тим як Ташіґ шкутильгала пальцями у своїй відкритій рані, то вона ледве смузіла тримати свій похмурий погляд на місці.
- Божечки, офицере, як вам не соромно так висловлюватися! - Що б сказав Смокер, якби дізнався про це?
- Ні слова, Джереми, якщо тільки ти не хочеш дізнатися, якого кольору у тебе нутрощі, - парига Ташіґі.
Це змусило мене посміятися. - Ладно, ладно, справедливо. Тільки не бери в звичку називати мене по імені, гаразд? Краще відреагувати на прізвище.
Це змусило Ташіґі здивовано заморгувати. - Зачекай, Джереми це не твоє прізвище?
Я відкрив рот, щоб відповісти сухим "очевидно", але на мить передумав. - ...Хм, розумію твоє замішання. Так, правила іменування у мене на батьківщині перевернути. Мене завжди називали або Кросс, чи будь-якої варації "Джеремії", ні одна з яких мені не подобалася.
Ташіґі збиралася відповісти...
ПЛЮХ!
Коли нас перервали звук, що донісся з Реін Диннерс. Ми різко повернули голови і побачилися віч - на - віч з величезним скупченням повітряних бульбашок, які піднімаються до поверхні басейну навколо казино. Моє серце пропустило удар.
- Будь ласка, скажи мені, що це не їхнє повітря, - загнав Ташіґі.
Ти дійсно думаєш, що нам так пощастить? - ричав я, скидаючи рукавички і стрибаючи вперед, намагаючись зробити те ж саме з моїми поножами.
Ташіґі бігла поруч зі мною, ледве вивільняючись з куртки і витягаючи через пояси ножни Сігуре.
Ми з нею якраз збиралися відштовхнути Сігуре і Саундбайта відповідно і стрибнути у воду, коли мої товариші по команді і її бос вискочили з води, відчайдушно хапаючи ротом повітря. Я моргнув, злегка розтунувши рот, коли осмислив це видовище, а потім подивився на Намі, Коли вона вибралася на берег. - Схоже, тобі вдалося витягнути всіх звідти.
Навігатор виплюнула з себе воду, перш ніж екідно усміхнутися мені, піднявши руку і крутивши в пальцях два тонких металевих стержня.
- Крокодайл, може бути і кримінальний геній, але коли мова заходить про замки, він просто жадний виродок. Саут Блю замок з подвійним тумблером без додаткових степеня захисту або міри безпеки, які можна було б очікувати? Чорт, це майже образа.
Я з тремтінням втупився на відмички, а потім рішуче поклав руки їй на плечі. - Ти гарна, геніальна стерва. Якби я не був впевнений, що ти з Санджі вб'є мене, і ти б не була однією зі моїх близьких подруг, я майже упевнений, щоб поцілував тебе.
Наси розсміялася і рубала мене по голові з такою силою, що вистачило тільки на те, щоб дати мені невелике гусеняне яйце, або вполосили для несвятих. - Добре, що ти можеш контролювати себе, ти не зможеш собі цього дозволити навіть за все своє життя!
- Хех.
Я кинув недовірливий погляд на Смокера, або ж просто на легкій умилку, яку СМОкер направив на мене. -О, так ось що може викликати у вас посмішку! - Гадаю, по іншому і бути не могло.
- Я ніколи раніше не бачила, щоб він посміхався, - тихо сказала Ташіґі. Очі Смокера зупинилися на ній, і ухмілля зникла в наступну мить, коли його погляд впав на її кровоточивий живіт.
Не хвилюйся, Ташіґі вже витримала Містера 3, як рибу, і залишила його достатньо цілим, щоб він міг стати проблемою доглядачя Магеллана, - поспішно запевнив я його, перш ніж поглянути на Ташиги. -А враховуючи те, як вона себе поводила, я майже впевнений, що все виглядає набагато гірше, ніж є насправді.
Смокер деякий час мовчав, пильно дивлячись на Ташіги, а потім витягнув з кишені пальто явно непромоковану жорнку, щоб витягти з неї пару сигар і почати клацати запальничкою. -Це так?
Ташиги натягнулися. - Думаю, що мені могло розірвати одну або дві складки кишечника, але в рештому-да.
Зрештою смокеру вдалося дістати полум’я і вдихнути нікотин. -Добре. У такому випадку ... - Він випустив здорову хмарку диму. - Перейдемо до справи.
Меч Зоро зіткнувся з джутовим дозорним в ту ж мить, як той вихопив його. Я роздратовано зітхнув і хотів було сказати їм, щоб вони перестали вести себе як ідіоти, але замість цього зіткнувся з досить знайомим клинком, який зупинився у мене на плечі. - Серйозно!
- Я вперше кажу це пірату, Кросс, - болісно фирснула Ташіґі, — але мені дуже шкода. А ти пірат. Ви все арештовано...
- ДОВОЛЬНО!