Розділ 15 - Частина 2
Він говорив дуже тактовно і ввічливо.
Ніхто не зненавидів би красивого юнака після ввічливого привітання. Барон, втративши впертий вираз обличчя, широко посміхнувся і привітався з Антересом.
- О, так ось воно що. У Місяця угода з Вами. Я чув, що там, де ви продумаєте, досить непогане місце."
- Так, можете не хвилюватися. Місяць дуже добре з усім справляється."
Тоді як Місяць в шокі стояла слухаючи їх, Ферсен розсердився і штовхнув плече Антареса, який мав дружню розмову з бароном.
- Золотий рудник? Про що ти, чорт візьми, говориш! Що ти збираєшся зробити з невинною Місяцем і Бароном? "
Але Антарес навіть не зрушився. Антарес, з високою подивився на нього і палаючими очима відповів на його запитання:
- Здається, тут тільки одна людина не знає, що Місяць знайшла золотої копальні. Контракт вже підписаний обом сторонам."
- Що? Золотий рудник? Ти, мабуть, обдурив безневинну Місяць і зіштовхнув їй!»
- Ти як зазвичай занадто сильно ігноруєш Місяць. Невже в твоїх очах вона така дурна, щоб обманути себе золотим рудником, якої у неї немає? "
- Коли я ігнорував Місяць? Я просто турбуюся, що її не обдурив такий поганий хлопець, як ти!"
- Пане Ферсен. Яка ж грубість до нашого любого гостя!»
Барон, зовсім несподівано для Ферсена, в їхньому перепалку поспішно втрутився. Ферсен подивився на нього і почав скаржитися.
- Барон. Це Антарес, той про кого я говорив Вам, саме він сказав мені що провів кілька ночей з Місяцем. Вона виїхала з дому в пошуках його, а не золотої жили! Йому треба звідси поїхати, прямо зараз!"
- Що? Ферсен, про що ти говориш? Ти п'яний?»
Ферсен виглядав виснаженим, і здавалося він нікого не чує. Я навіть почала задумуватись, чи він дійсно зійшов з розуму?
- Ферсен!»
Раптом барон покликав його на ім'я. Вираз його обличчя було дуже серйозним. Моєму батькові подобався Ферсен тому мені здавалося, що він встане на його сторону.
Місяць з нетерпінням чекала на слова Барона, вказуючи, як подолати майбутнє розчарування.
- Не думаю, що моя донька буде брехати мені".
Але слова з уст Барона були зовсім протилежні тривогам Місяця.
- ... Барон?
- І навіть якщо вона провела кілька ночей з паном Вінсентом, це її рішення. Вона вже доросла, і для мене це не проблема."
Ферсен застився, не знаючи, що відповісти, і вважав барон на його боці.
Незважаючи на те, що він бачив його розгублене обличчя, барон не почав зупинятися і продовжив.
- Крім того, чому ти так злий на них, навіть не знаючи обставин? Навіть якщо ти правий, варто зазначити, що Місяць має людину з якою вона в безпеці. Вона ж провела з ним кілька днів у дорозі і з ними нічого не сталося, чи не так? "
- ... барон!"
З ображеним обличчям викрикнув Ферсен. Це було обличчя головного героя, якого на його думку зрадив довірений союзник.
Він виглядав розгубленим, і йому здавалося, що всі налаштовані проти нього.
Антарес, який весь час дивився на Ферсена з огидою, раптово схопив його плече і витягнув його за двері.
- Пане Вінсенте?
Барон, стояв у шокі від того, як він посмів так поводитися з спадкоємцем герцога, те ж саме було і з Міраною.
Так чи інакше, але Антаресу, було все одно, він витягнув його назовні і кинув Ферсена на землю.
- Йди, поки я не вбив тебе."
Коли Ферсен впав, він схопився за живіт і почав тонути.
"Що за чортівня?"
Місяць втратив здатність говорити, спостерігаючи за цією ситуацією.
Хто б міг подумати, що хтось взагалі наважиться на такий вчинок?
Вона багато разів уявляла таку ситуацію, але це було насправді.
Збравшись з думками, Місяць підійшла до них і сказала:
- Скільки разів мені потрібно сказати, щоб ти зрозумів? Я не хочу бачити навіть твоєї тіні, тому не повертайся. Мені огидно від одного твого існування, так що давай припинимо відносини! Ти знаєш скільки болю ти мені приніс? Ні, тому що ти тупий. Ти взагалі не розумієш, що робиш. Ти просто сміття, йди!»
Місяць, який ще ніколи не говорив таких слів, розвернулася і зайшла усередину будинку.
Барон і Антарес, які стояли в шокі, розійняли свої роти від подиву.
Напевно я занадто грубо висловилася. Незважаючи на це, я відчувала себе круто.
Місяць впевнено попрямував у їдальню, взявши за руки двох чоловіків і потягнувши їх за собою.
- Що ви стоїте? Вам потрібно пообідати. Ви хочете, щоб вся їжа охолола? Емма так намагалася, отже давайте їсти перш ніж вона охолоне.
Барон і Антарес на мить обмінялися поглядами й пішли за нею.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr