Розділ 15 - Частина 1
Після слів Антареса, щоки Місяця різко почервоніли.
Вона взяла у руки веер і почала звинувачувати в цьому погоду.
- Ух, щось спекотно стало».
- Да? Скоро прийде зима, але я думаю, що ти не сильно замерзнеш".
Дезко відповів Антерес. Якби люди ставили оцінки за нахальність, він би отримав найвищий бал.
Коли Місяць обурився, він лише м’яко усміхнувся до Антарси.
- Не поспішай з відповіддю. Я ще буду тут деякий час. Ти зможеш все зважити і вирішити, як буде краще для тебе."
- ... У мене є одне питання. "
- Який?»
Антарес кинув, очікуючи відповіді.
- Якщо ми почнемо зустрічатися, я зможу залагодити своє непорозуміння з Ферсеном, а яка вигода в цьому тобі? "
- Яка вигода мені?
- Так. Я б хотіла якнайшвидше позбутися цієї ситуації, у мене немає причин відмовлятися. А що на рахунок тебе? Що отримаєш ти? "
- Що я отримаю, коли мене будуть використовувати ...? "
Антарес, який обмірковував питання Місяця, на мить озирнувся на двері вітальні і потиснув плечима.
- Якщо я скажу, що отримаю "Сприйнятливе проведення в компанії Леді", ти мені не повіриш. Але я не думаю, що зараз корисна ситуація щоб так говорити ... Люди, що стоять за дверима, ви не могли б піти, будь ласка!."
- Що вибач...?
- Хтось підслуховує нас за дверима, до речі, скоро обід? Я й справді дуже голодний".
Антарес помітив підслуховуючих їх людей, в цей момент через двері пролунав гучний шум.
- Схоже, хтось ще приїхав.
Я теж точно почула шум, що приїжджав карети.
- Ах, схоже, мій батько приїхав!»
Місяць швидко встав з дивана і в поспіху вийшла зі вітальні.
Я почула тихий смішок Антареса, який пішов за мною, щоб подивитися хто приїхав у кареті.
Емма та Лора, які навіть не встигли підібрати розбиту чашку, по черзі дивились на Місяць і Антареса.
"Нарешті, ми позбудемося цієї незручної ситуації і зустрінемо мого батька як належить."
Коли Місяць подумав про це, він підійшов до вхідних дверей і раптово зупинилася.
"Не можна, щоб Антарес поболтнув щось непотрібне".
« Отже, тепер треба зустріти батька і все пояснити йому. Не можна знову допустити якихось непорозумінь."
Місяць обернулася і попередила Антенеса.
- З цього моменту нічого не кажи."
Сподіваюся він буде мовчати.
Антарес змутився і показав на себе пальцем.
- Так. Ты. Навіть не думай розмовляти з моїм батьком. Він дуже чутливий, тому тримай рот на замку. Я сама йому все поясню".
- О, ось чому»
У відповідь Антарес злегка посміхнувся.
- Добре. Будь обережна. Я так і не почув відповіді на своє питання, але я не хочу, щоб Барон ненавидів мене без причини. "
- Про що ти? Не кажи так!»
-... О, Боже.»
Тим часом барон, який вийшов з карети, увійшов у особняк.
- Луна. Ти вийшла зустріти нас, як це мило. Я хочу дещо, про що тебе запитати. "
- Антарес? Ах ти сволочь!»
- Ферсен...?
Позаду барона з широко відкритими очима, дивлячись на Антареса, прийшов Ферсен, по ньому було видно що він палав від гніву.
Місяць дуже здивувався, побачивши Ферсена, що не можна було сказати про Антаресу, який мовчки підвів брову і з обуренням подивився на молодого герцога.
« О Боже, хіба може бути ще гірше...? Хоча б тут була Сейра, ситуація напевно могла стати ще гірше. "
У всякому разі, у ситуації, про яку вона навіть не хотіла думати, Місяць не знав, що їй зробити в першу чергу.
Потім Антарес вклонився і привітав барона, ігноруючи її застереження тримати рот на замку.
- Барон Пейлс, приємно познайомитися. Я Антарес, старший син марки Вінсента. Я допомагаю вашій дочці з документами для її золотого рудника, мені шкода, що ми так пізно познайомилися."
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr