Глава 12. Частина 1
Ще кілька чарівників стояли позаду нього. Мабуть, делегація від імперії.
Я не знала, плакати і сміятися.
Арсен і я були друзями дитинства, які разом грали в лісі Імператорського палацу.
Після випускного балету я кілька разів танцювала з ним.
Можливо, це були б більш глибокі стосунки.
Якби мене не вбили.
Але тепер я була Айша.
Минуло багато часу з тих пір, як наші стосунки були розірвані.
Коли я розплакалась, імператриця підійшла і витерла мені обличчя хусткою.
« Ей, ти в порядку? Ти втомилася?»
Дехто дивився на Арсена і посланця позаду нього ворожими очима.
Арсен стояв там, нічого не розуміючи.
Коли я це побачив, то забарилась зрозуміти, як мій зовнішній вигляд виглядав для інших.
Люди почнуть хвилюватися.
« Я повинна перестати плакати».
Але оскільки я була занепокоєна, мої сльози все не зупинялися.
Ейсіс раптово підійшов до мене з серветкою.
„Айша. Хочеш подивитися?»
Це була проста біла серветка з блакитною рисункою.
Я плакала і дивилася на Ейсіса загадковим поглядом.
« Тепер я зроблю ось що»
Він тремтів руками і кинув серветку в повітря.
Це була звичайна серветка, але рухи рук були незвичайні.
Я була вражена, коли побачила серветку. Ейсіс посміхнувся.
« Все добре?»
Що?
Я була вражена.
Я була зосереджена на серветці, і мої сльози зупинились.
Нарешті Ейсіс склав маленьку троянду з серветки і представив її мені.
Це було схоже на магію.
Через мій дитячий інстинкт мене притягували швидкі рухи.
Ейсіс використовував цей момент.
Люди думали, що я зраділа і припинила плакати.
Всі заспокоїлися.
Сім’я ще раз перевірила, чи в мене не болить де і чи я погано почуваюся.
Арсен вклонився мені і передав мені розкішну шкатулку для коштовностей.
У ній містився мінерал, який яскраво сяяв, як діамант.
Пояснення тривало.
« У день народження принцеси ми підготували найдосконаліший магічний камінь в імперії Едембел. Оскільки магія захисту і магія води тісно пов'язані, вона захистить власника цього магічного каменю."
Коли я слухалася пояснень, то довго дивилася на нього.
Його спокійне і грубе пояснення було його фішкою.
Арсен здавався трохи спантеличеним, коли я дивилася на нього, не кліпаючи.
Я посміялася з нього.
Потім Арсен теж засміявся.
Можливо, це тому, що я думаю, ніби я звичайна дитина.
Я знаю, що Арсен вже в минулому, але я була рада побачити його знову.
Це тому, що я зустріла когось про кого я ніколи не думала що коли-небудь знову побачу.
« Я рада, що я жива".
Я подивилася йому в спину. Він попрощався і пішов кудись, залишившись у замішанні.
« Тобі краще відпочити, Айша».
Коли люди Імперії Едембелів залишили місце, батько сказав мені.
"Так, тоді було б краще, якби Айша пішла спати?"
Я заморгала очима.
Мені ще не хочеться спати.
Але я була нудною, тому хотіла перелічити.
Але тоді втрутився Ейсіс.
« Вона ж не бачила феєрверків. Буде шкода витратити його даремно."
Імператриця кивнула.
Моя нянька, здається, казала мені, що в перший день буде величезний феєрверк.
Ейсіс нахилився до мене.
« А, ти вже бачила феєрверки?»
Він намагався пояснити красу феєрверка жестами.
« Отже, він вискакує посеред неба і сяє в яскравих тонах».
Я знаю, що таке феєрверк.
Але з того часу, як я бачила його, минуло багато років.
"Аїша хоче їсти?"
Ейсіс помітив, що я була голодна.
Я поїла раніше, але тепер я зголодніла, тому що довгий час була перед людьми.
Серце дитини найкраще розуміється дитиною, і Ейсіс несподівано прочитав мій розум.
« О так. Я думаю, десь тут були закуски".
У результаті Ейсіс швидко мітнувся і приніс зі столу яблуко.
Він нарізав яблуко на маленькі шматочки ножем.
Імператриця відповіла подяки. Ейсіс був щасливий, коли я з'їла яблуко.
« Тоді давайте подивимося феєрверки і відправимо Айшу спати».
"Так!"
Ейсіс посміхнувся.
Зрештою я була в обіймах Ейсіса.
Імператор і Імператриця приймали подарунки замість мене. Було трохи шкода, що інші палаци не змогли мене побачити.
***