Глава 11. Частина 2
« Де б я не був»
Тільки я могла чути, що він тихо шепотів.
« Ти моє чудо, моє бажання і моє щастя»
«.»
« Тепер я буду сильніший. Так що я можу захистити тебе".
«.»
« Отже, йдемо за мною»
Його очі були сповнені рішучості.
Я довго дивилася йому в очі.
Тоді я зрозуміла.
Що я не зможу його зупинити.
«... Це дурниця."
Ейсіс, ти дурень.
Я й досі не могла відкрити йому своє серце.
Тільки через те, що я була його молодшою сестрою, тому що успадкувала половину крові, він був переповнений любов’ю до мене?
Я так хвилювалася, що почала знудіти мої груди.
Не маючи можливості винести це врешті-решт, я вивернула руки і рушила, щоб схопити його витягнуту руку.
Я бачила чітку посмішку на його обличчі.
« Я обіцяю віддати тобі все."
Його резонансний голос продзвонив у бенкетному залі.
І в залі задзвонили гучні оплески.
Вони повторювали імена мене, і Ейсіса.
Ейсіс піднявся зі свого місця і широко посміхнувся.
Атмосфера в залі була гарячою.
Через цей ритуал бенкетному залу потрібно було трохи часу, щоб заспокоїтися.
Після цього знову прийде виснажливий час отримувати подарунки.
Але тепер я була занурена в себе, обмірковуючи наслідки.
Це було через Ейсіса.
"...це правильно".
Подумала я.
Мабуть, всі мої нещастя закінчилися.
Тепло від Імператора, який тримав мене, і любов моєї матері. І усмішка Ейсіса...
Поки вони існують, мені більше ніколи не доведеться переживати подібні трагедії.
Минуле залишилося в минулому, і, можливо, я зможу бути щасливою.
"Це вірно, це можливо."
Вперше у мене була чудова перспектива на майбутнє. Здавалося, ніби світло сяяло посеред темного неба.
Тим не менш, богиня Серена, мабуть, хотіла посміятися наді мною.
Коли я була охоплена нестримними емоціями і теплою вдячністю, то почула несподіваний голос помічника.
« Настав час наступної формальності!»
Чи нещастя завжди приносить щастя?
У мене перехопило дихання.
Я сподівалася, що це ніколи не прийде.
« Настала черга посланця з Імперії Едембел!»
Я ледве дихала.
«... Айша?»
Мій батько дивився на мене так, ніби відчував, що щось не так.
Але, хоча я знаю, що він вважає це дивним, я не могла приховати свою реакцію.
Я відчувала, що моє обличчя побіліло.
Хто це буде?
Хто б це міг бути?
Що мені робити, якщо посланцем був той, кого я знала?
Я хочу знати.
Однак знання було надзвичайно страшним.
Якби я могла, то зупинила б час і втекла.
Як непримітно, першим, що з'явилося в моєму видінні було щось голубе.
Важкі кроки прийшов посланець.
Блакитний.
Голубий був кольором Першого принца Лакіасу.
Його фірмові аквамаринове волосся та акамиринові очі були не лише незвичними в еденському краї, але й унікальними в інших країнах.
Цього не може бути.
Він не міг зайти так далеко. З якої причини перший принц особисто прибув до цього місця?
Хоча я намагалась заспокоїти себе, моє серцебиття настільки прискорилося, що мені було важко справлятися з цим.
"Айша, ти в порядку?"
Моя сім’я дивилася на мене.
Моя мама скрикнула, побачивши жах на моєму обличчі.
"Айша!"
Я щільно закрила очі.
Я боялася.
Я не могла знести цього, тож почала молитися.
Цього разу не Богині Едембелла Серне, а Богові Світу імперії Ельмір.
« Будь ласка, нехай це не Лакіас»
І коли я обережно розплющила очі.
Сльози навернулись і почали падати.
Тому що посланець, якого я знала, був чоловіком.
Він був одягнений в синю одежу.
Коли він з ввічливості зняв плащ, здався його чорне волосся і срібні очі.
Це був дуже знайомий образ.
Оскільки він був першим, хто виявив, що я плачу, у нього було дуже схвильований вираз.
« Ах... Эм, господа."
Протягом кількох поколінь сині шати були символом Магів Імперії Едембел.
Минуло два роки, і, за винятком того, що він став трохи худшим та вищим, мало чого змінилося.
Арсен, він був моїм першим другом, коли я ще була Алісою.
"Ти не змінився".
Сльози радості потекли.
Якщо імперія Ельмір була імперією лицарів, то Імперію Еденбел було створено магами.
Ні, вона радше виявляла досить щирість.
Тому що він був також першим сином герцога.
Я була дуже близька з ним.
До моєї смерті мені було 14 років, а йому 17.
І оскільки минуло два роки з того часу, як я померла, він уже був шанованим дорослим. Йому тепер має бути близько 19 років.
Обличчя під одягом було кимось, хто тільки-тільки став дорослим і від нього вело тисячею років свіжості.
***