Глава 9. Частина 1. Гг 1 рік
Зрештою настав мій день народження.
Усі в столиці знали, що Отець, Його Величність Імператор, оголосив, ніби банкет триватиме місяць.
Цей факт сам по собі був шокуючим, але його масовість була настільки масштабною, що змусила мене соромитися.
П'єси, присвячені мені, художні фестивалі і допомога бідним, що прославляють моє ім'я ... Мені не вистачить цифр, щоб перелічити все це.
Хоча я думала, що це було занадто, але стала трохи більш вдячною людям, які готували ці речі.
Сьогодні був перший день цього бенкету.
Через проблеми безпеки і мою сором'язливість я мала показати своє обличчя тільки в перший день святкування дня народження.
Тому різні атракціони та відкриття подарунків мали бути зроблені в перший же день банківського рахунка.
У мій день народження леді, які повинні були вперше представити мене публічно, були більш уважними, ніж в будь-який інший день у їх житті.
« Вважаєш? Сьогодні нам потрібно одягнути принцесу як найкрутішу у світі!»
« Вона вже і так найпрекрасніша богиня у світі»
« Так само, як і ми! Сьогодні ми прагнемо досконалості!"
"Так!!"
Роблячи це, вони збуджувалися і прикрашали мене знову й знов.
Зрештою я одягнулася в рожеву сукню, яка була сильно забрана оббірками та милою срібною тиаркою.
У дзеркалі я більше не здавалася ангелом без крил.
Тому що позаду мене з'явилася ілюзія помахів крил.
На діадемі з сапфіром розміром з мій кулак була накладена магія, щоб не напружувати шию дитини.
Я чула, що імператор спустошив національну скарбницю заради мене.
Імператриця прийшла після того, як вона закінчила одягатися і довго тримала мене на руках.
Одягнена в гарне рожеве плаття, відповідно моєму, вона виглядала сліпучіша, ніж у будь-який інший день.
Вона поцілувала мене в щоку і посміхнулася.
"Моя улюблена донька".
Відчинивши білі мереживні фіранки на вікнах, заливалося денне світло.
Духи світла, які завжди кружляли навколо мене танцювали, тому що їм це подобалося.
Здавалося, вони знають, що сьогодні був радісний день.
"Ти хочеш подивитися?"
Хоча вікна були закриті, скло було таким же чистим, як вода і можна було чітко бачити сцену столиці.
Столиця мала явну атмосферу свята.
Рожеві пелюстки були розкидані по всій столиці.
Судячи з тонкості і плавнистості, це був колір Ельміра.
Імператриця повернулася до мене і прошепотіла.
Я втупилася вниз.
Люди виглядали надзвичайно схвильованими.
"Все тому, що всі люблять тебе".
«...»
Я схопилася за сукню імператриці.
Імператриця ахнула і тихо посміхнулась, задоволена.
Дивлячись на її стан, я подумала про себе.
« Що таке любов?»
Імператриці, Імператор і Ейсіс були наче ліки від ран.
Ліки, які поступово лікували рани.
Ці ліки завжди зворушують мене, як теплий і ніжне світло сонця.
Ми довго дивилися на сцену за вікном.
Весела музика розливалася по всьому місті.
Скільки часу пройшло? Зрештою імператриця подивилася на мене і ніжно усміхнулася.
« Вітаю з першим днем народження. Айша.
Минув рік з моменту мого переродження.
Я подивилася в очі імператриці.
Хоча й дуже лагідно, я посміхнулась.
Було вирішено, що я піду сьогодні в банкетний зал разом з Імператрицею і Ейсісом.
Не було б перебільшенням сказати, що всі аристократи з столиці вже стовпилися заради церемонії, яка відбудеться в другій половині дня.
Передня частина Імператорського палацу була заповнена каретами і рядами аристократів.
Я була вражена.
Перед початком банку Ейсіс прийшов знайти нас в приймальні.
"Айша!"
Він був у блакитному костюмі з золотими гудзиками.
Хоча він був ще юнаком, його охайна зовнішність здавалась йому доброю і поважною рисою принца.
« Сьогодні ти дуже гарна! Яка мила!»
Але невдовзі ця гідність зникла.
Він крутився навколо мене і викрикував усі гарні слова, які він знав.
« Як і очікувалося, моя молодша сестра є найліпшою»
Він усміхнувся, натякаючи, що він був щасливий.
« З Днем народження. Відтепер ти залишишся зі мною? "
Він щебетав, як пташеня, дивлячись на мене.
І, дивлячись на нього, імператриця м'яко посміхнулася.
Ейсіс, який нескінченно називав мене милою, подивився на імператрицю і спокійно запитав.
"Що, якщо я сам понесу Айшу в банкітний зал?"
"В банкетний зал?"
Імператриця подумала про це.
Звідси було досить далеко йти до бенкетного залу. Чи Ейсіс зможе впоратися з цим?
Проте невдовзі вона довірилась здібностям Ейсіса, який з його слів навіть зміг вирубати ведмедя.
« Так, але ти повинен бути обережним, щоб не упустити її. Айша ще слабка".
«Звичайно!»
Зрештою я опинилася в руках Ейсіса.
Ейсіс яскраво посміхнувся. Він був надзвичайно щасливий.
Трохи пізніше ми зробили крок, щоб увійти до банку.
Вихід з приймальні у великий банкарні.
Через незліченну кількість служниць, які слідували за нами, або через велику кількість аристократів, яких можна було побачити з вікна, я відчула напруження, що походить і від імператриці.
Ми стояли перед великими дверима, проходячи довгий коридор.
"Так, ми повинні увійти зараз?"