Глава 8. Частина 2
Ніби Ейсісу було що сказати, він випрямив шию.
« Леди Ірис і Айша. Я маю, що сказати вам двом".
Імператриця нахилила голову.
« Що це?»
Він шепотів нам, як ніби він розповідав секрет.
"Поскольку леді Іріс і Айша тут, я дуже щасливий."
Потім він промовив слова з минулого.
"Можливо, якби ви двоє не з'явилися, я б був самотній назавжди."
«... Ейсіс.
« Після смерті матері мені було дуже самотньо".
«...»
Я була трохи здивована. Ейсіс завжди здавався занадто розумним, щоб говорити такі слова. Але якщо ви думаєте про це, то можете стати розсудливим. Зрештою, смерть матері стане однією з найбільших подій для семилітньої дитини.
"Але тепер все по-іншому."
Ейсіс посміхнувся ясніше, ніж лазурні весняні небо.
« Я дуже люблю леді Іріс та Айшу. Бути з вами двома - це засвітлює мій світ".
«...»
"Тільки чудом я можу назвати вашу поява".
Зрештою мама витерла сльози з очей.
«... Я теж. Бо Ейсіс тут, тому що Айша прийшла до мене. І оскільки я можу бути з Його Величністю, я дуже щаслива".
« Те ж саме стосується і мене»
Імператор приєднався.
"Те, що ми четверо можемо бути разом, мені дуже приємно."
Сказавши так, Імператор зачесав волосся Ейсіса.
Ейсіс посміхнувся.
Я стиснула мої руки.
Імператриця звернулася до Ейсісу.
« Хочеш потримати Айшу?»
Він подивився на маму своїми очима.
« Чи можу я? »
Все буде добре?
Я украдкою хвилювався. Це тому, що мені дуже хотілося довірити своє тіло Ейсісу, якому було лише дев'ять років.
Але вони не могли знати думки, які виникли в моєму серці, і врешті-решт мене обережно поклали до рук Ейсіса.
« Ось так, тримай її внизу однією рукою".
«... це так...»
Ейсіс міцно тримав мене, дотримуючись вказівок матері.
Я не хвилювалася, що впаду, бо руки Ейсіса були набагато сильніші, ніж я думала.
Обличчя Ейсіса, яке можна було бачити з близької відстані, приносило радість і хвилювання.
Це була справжня радість. Без обману.
"Вона така тепла."
Він довго тримав мене, наче я зовсім не була важкою.
Ухнувши в його руках, я почула звук серцебіння Ейсіса.
Нова сім'я, яку я отримала після того, як мені дали нове життя ...
Вони були дійсно милі людьми.
Ейсіс, Імператор, Імператриця і я.
Дуже відрізняється від мого колишнього життя.
У той час не було такої теплої атмосфери.
Проживши минуле життя, я вірила, що життя в палаці було холодною і егоцентричною. Особливо через любов Отця і матері, яку я ніколи не отримувала. Однак у цьому місці я відчувала жаровню.
Я несвідомо приклонилась до руки, яка тримала мене.
Коли двоє пішли, настав час вечері.
Імператриця особисто приготувала мені вечерю.
Невдовзі стало темно.
« Чи не пора повертатися? »
Хоч би скільки молоді були члени Імператорської родини, імператорський палац був нормальним для них.
Це тому, що це була дисципліна і етикет імператорської родини.
Але сьогодні я відчувала, що цей звичай був би безглуздим.
У заціпенінні я дивився на темряву зовні.
"Айша".
Мене окутало, що я не міг торкатись.
Це імператриця.
Вона потерла мої щоки, вона обняла мене і підвела на руки.
« Вона сьогодні спить з матір'ю? »
« Але звичаї палацу...»
Емілі.
Імператриця усміхнулась.
« З якоїсь причини сьогодні я не хочу покидати Айшу".
Я втупилася в очі імператриці.
Дама висловила безпорадність.
"Тоді, як забажає леді Іріс ..."
Дякую.
Служниця принесла іграшки і подушку, з якою мене завжди вкладали спати на додаток до інших дитячих речей.
Імператриця розпустила своє срібне волосся, переодяглася в шовкову піжаму і обережно поклала мене на ліжко.
« Спи міцно, Айша. І нехай тобі присниться щось приємне".
І імператриця так заспівала мені колискову.
Я відчувала, як мої очі повільно закриваються.
Солодка мелодія колискою, яку я чула з самого народження.
Подібно до любові імператриці, вона поступово пускала коріння в моєму серці.
"Леді Іріс і Айша тут, я дуже щасливий."
Голос Ейсіса продзвонив у мене в голові.
"Те, що ми четверо можемо бути разом, мені дуже приємно."
Разом з голосом імператора.
Я подивилася на її обличчя і зачинила повіки через сонливість.
Вона обережно посміхнулася.
«...»
Я заплющила очі.
"Мама".
Це було все ще дуже довге слово.
До цього слова був прикріплений старий образ з минулого.
Але коли я згадала це слово, то не могла стримати биння мого серця.