Озеро Поскин було найбільшим на континенті.
Воно тягнулося вперед до самого горизонту. І часто на його просторах дув сильний вітер, піднімаючи величезні хвилі.
Дейв виростав у селі Піерр і з найменших років не відходив від свого батька. Оскільки його батько працював рибалкою, озеро стало другим домом для Дейва.
Він подивився на блакитну межу горизонту далеко і згадав про свою мрію.
"Одного дня, я скорю це озеро. Я буду плавати там, де захочу".
Але він уже став молодим, а мрія так і залишилася мрією.
"Деньги і солдати. Мені потрібен корабель, який не розвалиться після першої ж зустрічі з монстром і солдати, які зможуть битися з цими потворами."
Але два місяці тому помер його батько.
Після смерті він залишив синові старий дім і трохи цінностей.
Дейв витратив усе багатство свого батька, щоб полагодити і зміцнити їхній старий корабель. Тому тепер його не можна було назвати звичайним рибальським судном.
"Але до хорошого корабля йому все ще далеко."
Цей корабель дуже відрізнявся від того, що він мав тепер.
Йому потрібно було набагато більше грошей.
"Одного разу..."
І поки він виношував свою мрію, з'явився Роан. Він шукав корабель на одній з вулиць буду, на ринку.
"Якщо я доставлю його в регіон Поттера, він заплатить мені багато грошей?"
Досить цікава історія.
Таким чином він заробить набагато більше грошей, ніж риби на березі.
Для інших така пропозиція була абсурдною, яка могла коштувати їм життя, але для нього це був шанс виконати мрію.
Крім того, він мав можливість дістатися до регіону Поттера.
"Ні до чого перетинати озеро."
Дейв подався до Роану, щоб добре все обдумати.
— Эй. Щодо подорожі в регіон Поттера. Можу я допомогти?
***
"Як незвично."
Роан подивився на корабель, і на його губах з'явилася дивна усмішка.
<Корабль Флангтек.>
Форма корабля Дейва не походила на жоден з кораблів, які він бачив раніше.
"Таке відчуття, ніби він ширяє над водою?"
На щастя, команда корабля виглядала досить досвідченою.
Дейв підійшов до Роани і з силою сказав:
- Мені треба тільки доставити вас в регіон Поттера, вірно?
— Да. Чим швидше, тим краще.
Причина, по якій Роан вирішив подорожувати водою була не тільки в тому, що він хотів отримати контроль над озером Поскин раніше, ніж будь-хто інший.
"З-за битви Слан, я трохи спізнююся."
Отже, його плани могли зірватися, якщо він піде пішки.
"Якщо я відправлюся в подорож суходолом, то можу не дістатися до регіону Поттера до моменту, коли відбудеться ця подія."
Якщо він хоче поїхати туди по землі, йому доведеться йти довгою дорогою — дугами навколо берега.
У порівнянні з цим подорож по озері зберігатиме принаймні 10 днів.
У Роана не було так багато часу в запасі.
Потім, почувся голос Дейва.
— Я плистиму вздовж берега.
— Ах... - Тихо вигукнув Роан
"Я знав, що буде причина тому що він так впевнено відповів. Але..."
За короткий час, аби дістатися до регіону Поттера, треба було перетнути озеро.
Але такий метод був надто небезпечним.
Тому що чим далі вони відпливали, тим більше монстрів могли зустріти.
З іншого боку, якщо вони попливуть вздовж берега, то це захистить їх від нападу монстрів, але керувати кораблем буде важче.
"Узбережя занадто мілководне, а вітер дме дуже сильно. Якщо у нього немає досвіду в керуванні кораблями, великі шанси зазнати аварії."
Роан пильно подивився у вічі Дейву.
"Людина, яка керувала кораблям всього один місяць, добровільно вирішує пливти вздовж берега?"
Це було важко повірити.
Роан чесно виклав свої думки.
— Ты управляшь кораблям всього один місяць. Думаєш це можливо?
Після цього Дейв посміхнувся і закинув головою.
— Я справді управляю кораблем лише один місяць, але вже 10 років я плаваю.
Він подивився в очі Роану.
- У мене було мало досвіду, але це не означає, що в мене немає навичок.
Самовпевнений голос.
- Більш того, у мене з собою є таємна зброя.
- Секретне орижі? - Перепитав Роан.
Дейв усміхнувся і вказав на корабель.
- Цей хлопець відрізняється від усіх інших.
— Ах... - Тихо вигукнув Роан.
"Ось чому я відчув, що він ширяє в повітрі. Насправді це щось інше."
Тут, Дейв повернув голову в сторону команди.
— Эй! Все готово?
— Да, капитан! Готові до відплиття! - В один голос кричала команда корабля.
Дейв піднявся на палубу і підняв праву руку, подивившись на село Піерр.
— Корабель Флангтек! Відкинути кінці!
— Відпливаємо!
Гучний крик.
У цей же час потріпаний облізлий корабель зі скрипом прийшов в рух.
Свуууш.
Теплий західний вітер наповнив вітрила.
Фроп!
Парус потягнув корабель. Розрізаючи прозору воду, він почав свій рух на південь.
***
Роан стояв на кормі, розглядаючи озеро Поскин.
"Дейв".
Коли вони пливли, він вирішив більше дізнатися про Дейва.
"Він слідував слідами батька з десяти років і виріс на цьому кораблі."
Його голова була ясною, а тіло швидким, він виконував роботу дорослої людини.
"Проблема в тому, що у нього своєрідне мислення."
Хлопець, який раніше хвалився великою кількістю спійманої риби, почав мріяти про незвичні речі.
"Плавати по озері Поскин, як йому захочеться."
Після смерті його батька і залишив йому корабель, він почав вести себе дуже серйозно.
Він полагодив корабель, і багато в ньому змінив.
Крім того, він вирішив не ризикувати життям екіпажу, запливаючи далеко в озеро, і тому збирався зробити коло вздовж його берега.
"У будь-якому випадку, члени команди також відчувають, що він незвичайна людина."
Роан слабо посміхнувся.
"У нього вистачає відваги, щоб зовсім не боятися озера Поскин. До того ж у нього чудові здібності і мрія, яка іншим не приходила в голову"
Він може дуже допомогти у його планах.
Роан продовжував дивитися на Дейва цікавим поглядом.
***
- Неймовірно.
Роан був вражений.
Стоячи на кормі, він дивився на Дейва та його команду.
— Хапай шкоти!
— Не дозвольте вітру нести корабель на схід! Занадто небезпечно віддалятися від берега!
Звичайно, Дейв не був звичайним моряком.
Роан помічав його точні вчасні накази і неповноцінну здатність командувати екіпажем, але найбільше він дивувався здатності Дейва керувати кораблем.
Його око чудово читав течія води. Його здатність використовувати вітер також була на висоті.
"Команда говорила правду. Дейв - обдарована людина".
Хоча Роан не багато розумів у кораблях, він міг чітко бачити це.
Якби не Дейв, корабель міг би перевернутися або розбитись.
"Регион Поттера вже дуже близько".
Вони не почувалися безпечно, подорожуючи вздовж берега.
Корабель міг перевернутися через сильний вітер, і вони могли наткнутись на підводні рифи.
Але щоразу Дейву вдавалося уникати цього, приймаючи мудрі рішення.
Найбільше вразило те, як поводив себе корабель на воді.
На вигляд він був старим і потріпаним, але після ремонту Дейва корабель показував набагато кращі характеристики, ніж думав.
Парус був настільки зручний, що міг швидко реагувати на мінливу силу і напрямок вітру.
"Чому людина з такими талантами не стала відомою?"
У його попередньому житті не було нікого, як Дейв.
Роан замислився на хвилину і потім похитав головою.
"З його характером, він, швидше за все, спробував захопити озеро занадто рано і загинув."
Він прикусив губу.
"У цьому житті, я допоможу йому дійти до кінця. Якщо він не помре занадто рано і буде продовжувати розвивати свої здібності, думаю, він зможе багато чого досягти."
Потім, почувся крик вперед спостерігача.
- Я бачу регіон Поттера!
Роан і Дейв нарешті досягли регіону Поттера.
— Ну як? Похитнулась подорож? - Запитав Дейв, підійшовши до Роану.
Роан слабо посміхнувся і кивнув.
— Воно виявилося більш дивним, ніж я думав.
Дейв посміхнувся.
Роан дістав великий мішок.
Він вже заплатив йому, коли піднявся на корабель.
"Що це за мішок?"
Дейв дивився на Роана з дивним виразом.
Роан побачив його і слабо посміхнувся.
- Це долучення.
— Долучення?
Дейв усе ще говорив про непорозуміння.
Роан продовжив:
— Да. Пане Дейве. Я хотів би стати вашим захисником.
— Я просто звичайний рибалка. Чому ви хочете...?
Роан відповів, не вагаючись ні секунди.
- Я хочу це зробити тому що...
Він зробив паузу і потім яскраво посміхнувся.
— Тому що озеро Поскин має велике майбутнє.
- Бу...що? - Не розуміючи, про що говорить Роан, Дейв нахмурився.
Роан додав.
- Країна, яка заволодіє озером Поскин, буде здатна контролювати водні кордони всіх чотирьох королів.
У голосі цього чоловіка з’явилася сила.
— Мабуть, торгові права в озері невдовзі наберуть сили. Велика кількість подій відбудеться між чотирма царствами. І якщо раптом з'явиться хтось, у кого буде влада над усім озером Поскин ...
- Він зможе заволодіти всіма правами по торгівлі в цьому озері. Або навіть більше цього? Він навіть може позбавити людей можливості плавати на кораблі без дозволу.
Дейв закінчив свою пропозицію і став з відкритим ротом.
- Але що ти будеш робити, якщо я передам тебе? Якщо я буду діяти так, наче і не знав тебе раніше, навіть після того, як отримаю від вас всі ці гроші?
Досить провокаційне питання.
Але обличчя Роана залишалося спокійним.
— Интересно. Я добре обдумаю це, коли буде час. Поки що я ...
Вузьки його рота піднялися.
—... Нічого не можу з цим вдіяти.
З цього моменту, Роане має багато обов'язків.
І багато планів.
Тому, якщо він занадто багато думатиме про невдачі, у нього не залишиться часу на те, що йому ще треба зробити.
"Краще зробити якомога більше кроків, приймаючи ймовірність того, що вони можуть виявитися невдалими".
Навіть якщо Дейв зрадить його, або у нього нічого не вийде, це не важливо.
У будь - якому разі, неможливо захопити озером Поскин поодинці.
Роан збирався знайти інших моряків, вкласти гроші і створити велику організацію.
"Це всього лише перший крок."
Світло в його очах спокійно потьмяніло.
"Скоро мені знадобиться багато грошей."
Його голова різко повернулася.
Почувся голос Дейва.
- Гарні слова. Якщо у тебе в голові буде забагато проблем, ти не зможеш ні в чому досягти успіху.
З слабкою посмішкою на обличчі, він продовжував говорити.
Тим часом, корабель досяг невеликого рибальського порту в регіоні Поттера, який називається Тіг.
Продовжував дути західний вітер.
***
Весна закінчувалася. І хоча літо ще не настало, було вже занадто жарко.
Гаряче повітря нерухомо стояв над головною дорогою.
— Ух. Так жарко.
— Правда? Справді жарко.
Кілька чоловіків зібралися під деревом, що стояв неподалік від дороги.
Вони обмахували обличчя руками без зупинки.
Їхні погляди були скеровані до далекого кінця дороги.
— А цьому, здається, зовсім не жарко.
— И каплици пота не проронил.
— Може, тому що він ще молодий?
По дорозі він ішов, зустрівши їх.
Розрепане волосся. Під його одягом було сильне, міцне тіло.
Статого юнака, який йшов дорогою звали Роан.
Він попрощався з Дейвом у селі Тіґ і попрямував на південь, не зупиняючись.
"Якби не кільце Брента, я б теж помирав від спеки."
Він тронув кільце пальцем і глибоко зітхнув.
Роан міг витримати спеку завдяки кільцю Брента.
— Эй! Хлопець! Погода дуже спекотна, підходь і відпочиньте хвилинку! Випий води!
Люди, які відпочивали під деревом, почали махати Роану руками.
Роан підійшов до них і похитав головою.
— У мене все ще довга дорога попереду.
Після його слів чоловік середніх років з орлиним носом запитав.
- Куди ти йдеш?
Роан вказав на південь.
— Я иду к гори Маіел.
— Ммм.
У цей момент люди, переглянувшись, похитували головами.
Цей чоловік з носом був дуже засмучений.
— Фуф. Якщо твої справи там неважливі, раджу тобі навіть не наближатися до цієї скорботи.
Після цих слів Роан нахмурився.
- Щось сталося?
— Так. Так, сталося.
Чоловік з орлиним носом кивнув і потім сказав майже пошепки.
- Останнім часом дивні речі відбуваються на цій горі. Тварини спускаються з гори до підніжжя, птахи зовсім не народжуються на ній, навіть комахи поводяться дивно.
— Так.
Обличчя Роана стало серйозним.
— Ось чому тобі краще триматися подалі від цього місця. - Зворушливо сказав йому чоловік з орлиним носом.
Роан слабо вклонився.
Дякую за турботу.
Його обличчя також охопило хвилювання, подібно як і в інших людей під деревом.
Він зрозумів, що треба поспішати.
"Навіть починається."
Погляд Роана був спрямований на південь.
"Я повинен йти швидше."