— Ин... інформація?
Кріс був здивований.
"Чому він раптом заговорив про інформацію?"
Він зовсім не сподівався чогось подібного
Не звертаючи уваги на його слова, Роан продовжував.
— Інформація має надзвичайну силу.
Він детально пояснив роль інформації у битві в лісі Інт і тактиці повені на річці Прилі.
— Ах... - Тихо вигукнув Кріс і кивнув.
"Якби він не знав, що там було водосховище, армія була б знищена."
Безумовно, сила інформації була неймовірною.
Але як це стосується його?
Кріс з подивом дивився на Роана.
— Я добре знаю, наскільки корисною може бути інформація. Але з якої причини ви говорите мені це ...?
Роан слабо посміхнувся і вказав на Кріса:
— Я був би радий, якби містер Кріс завідував інформаційним агентством.
— Да?
Бум.
Кріса наче вдарили по затилку.
- Ін, інформаційне агентство?
Справді несподівані слова.
— Але вже є інформаційні гільдії та гільдії злодіїв, які займаються опрацюванням інформації.
На це Роан лише похитав головою:
— Я не говорю про цю дрібницю.
Інформаційні гільдії та гірдії злодіїв збирали лише ту інформацію, з якої можна було отримати гроші.
І оскільки вони збирали тільки інформацію такого типу, вона була дуже обмеженою.
Крім того, оскільки вони передавали інформацію лише за запитами, така система була занадто пасивною.
Кріс соромився засміявся і похитав головою:
— Я ніколи не працював з інформацією і навіть не думав про це.
З іншого боку, Роана мав міцний вираз обличчя.
— Вчора і сьогодні дивлячись на містера Кріса, я подумав, що у тебе чудовий талант до отримання інформації. Якщо моя здогада правильна, ти дійсно зможеш організувати відмінне інформаційне агентство.
— Нет, я...
Крісу не вдавалося зберігати спокій у голосі.
Він усе ще відчував себе приголомшеним.
- Немає нічого особливого в тому, що це буде інформаційне агентство. Ти сказав, що хочеш відкрити туристичне агентство, вірно? Це буде швидше на руку. Ти, зможеш подорожувати по нашому королівству Ренс і в царстві на інших континентах. Це буде найкращою роботою для збору інформації.
— Ви говорите мені збирати інформацію, поки я управлю туристичним агентством?
— Да. Не залучаючи до себе незнайомих поглядів.
Роан продовжував:
— Ти аналізуєш і організуєш зібрану інформацію та продаєш її тим, кому вона потрібна. Якщо це дійсно важлива інформація, ціна також буде великою.
— Ммм.
Кріс замислився на секунду.
Але потім він незручно посміхнувся і похитав головою:
- Я думаю, що буде неможливо вирішити негайно, оскільки це область, про яку я ніколи не думав до цього моменту.
Роан повільно кивнув.
— Добре подумай. Тоді вирішуй.
Спокійний вираз обличчя.
Але всередині він був сповнений жалю.
"Поки ще не час."
Якби все сталося добре, він хотів призначити Криса відповідальним за його інформацію.
Настільки великий був ефективність Кріса і його інформаційного агентства.
"Через 10 років. Або, можливо, через п'ять років, якщо мені все-таки вдалося змінити позицію на краще. У цей час почнеться інформаційна ера."
Ера, коли королівства всіх континентів прийдуть в рух.
Ера, коли маленькі і великі королівства піднімуться і почнуть боротьбу між собою.
"Много людей загине."
Річки крові проллється під час цих жахливих війн. Гори мертвих солдатів виростуть на полях битв.
"Якби вміння Кріса розкрилися трохи раніше, і він очолив інформаційне агентство, це була б величезна допомога."
Роан прикупив нижню губу.
"Я зупинюся на війні, яка може зупинитись і врятувати всіх людей".
Навіть якщо він не міг зупинити наступ цієї ери, то хотів врятувати стільки життів.
"Справді, було б добре стати таким монархом".
Монарх, який не просто набиває черево цілими днями і живе в розкоші. Монарх, який замість цього дозволяє людям королівства жити і їсти гідно.
Це був монарх, яким мріяв стати Роан.
"Я не можу просто відступити."
Неможливо знати, як це вплине на твої стосунки з іншими.
Він не хотів здаватися.
— Який би ти не зробив, я поважаю твої думки.
— Дякую, - Кріс слабо посміхнувся і кивнув.
Тоді Роан вийняв через пазухи досить веселий мішечок.
— Возьми.
- Що це? - Кріс нахилив голову на бік.
- Це інвестиції.
- Інвестиції?
— Да. Я хочу інвестувати в вас, містере Кріс.
— Хуп, - Кріс сковтнув повітря.
Знову несподіванка.
Роан продовжив:
— Це проста інвестиція, яка не має відношення до того, чи ти керуватимеш інформаційним агентством. Мої очі бачать людей наскрізь. Ти, безумовно, дуже вправний.
— Ах, ні, в будь-якому випадку...
Кріс все ще був приголомшений.
Не слухаючи його заперечення, Роан знову потягнувся за пазуху.
- І ще...
Вежа, яку він дістав, була носовою хусткою Яна.
Він слабо посміхнувся і простягнув хустинок Крісу.
— Це носовичок з символом графа Яна Філіпса. Якщо ти зацікавишся інформаційним агентством, візьми цю хустинку і знайди її. Ти можеш йти і шукати його. Це принесе велику допомогу.
Віщ, який викликав пожадливість.
Це було непросте рішення — віддати цю річ іншій людині.
"Я не можу зруйнувати майбутнє Кріса через свою жадібність. Можливо, саме через мою жадібність інформаційна доба може стати жорстокішою."
Роан планував дати Крісу вибір.
Він сам або Ян.
Він вирішив не заперечувати, кого б той не вибрав.
"Навіть так, я нічого не можу вдіяти зі своїм каяттям".
Роан посміхнувся і Кріс теж відчув головний біль.
"Інфформаційне агентство? Інвестиції? Граф Філіпс? Ян Філіпс?"
За такий короткий час вони пройшли через надто багато.
Відчуття, ніби його думки зав’язуються вузлом.
Але посеред усього цього була одна певна річ.
"Характер ад'ютанта Роана - це щось неймовірне."
Кріс відчував волю Роана і бажання допомагати йому. Кріс глибоко зітхнув і взяв мішечок.
- Я використовую інвестиції. Я безумовно великий досяг успіху і поверну їх вам.
— Тоді ти можеш просто купити мені їжу, - Роан яскраво посміхнувся і потиснув його руку.
Кріс продовжував:
— І носовичок графа Філіпса, - він повернув його Роану. - Це марна річ для мене.
Кріс постійно дивився в очі Роану.
— Якщо я зацікавлюсь інформаційним агентством, то шукатиму не графа Філіпса, а вас. Бо це ви розповіли мені про талант до інформації, яку я маю.
Пропажуючий погляд.
Роан зробив глибокий вдих.
"Все вийшло добре? "
Кріс вибрав не Яна, а його.
Роану хотілося стрибати від щастя, але він не показав цього.
У будь-якому випадку, Кріс не звернув великої уваги на інформацію.
"Тепер це буде важливо."
Він зробив лише перший крок уперед.
Роан прибрав хусточок і кивнув:
- Я добре розумію, що має на увазі містер Кріс. Я буду стежити за вашими успіхами здалека.
На це Кріс слабо посміхнувся і опустив голову:
- Я теж буду стежити за тим, що в мене вийде.
Тепер їм дійсно потрібно було розійтися.
Він зробив кілька кроків назад і схилив голову.
— Якщо ви коли-небудь відвідаєте Міллера, зайдіть на вулицю Ліза.
— Добре, я обов'язково прийду.
Роан посміхнувся і нахилив голову.
Кріс розвернувся і зашийав геть.
Його походка була дуже швидкою, і незабаром, його спина сховалася від погляду Роана.
— Його талант справді такий видатний? - Пирс, який стояв поруч, обережно запитав.
Замість відповіді Роан повільно кивнув.
"Він був одним з тих, хто вів за собою королівство Рінс, а також залишався правою рукою Яна Філіпса."
Ян обрав Кріса найкращим серед усіх своїх людей.
Таланти, які визнав навіть видатний геній-стратег.
Це був Кріс.
"Навіть так, коли я говорив про людей, які ведуть за собою королівство..."
Деякі люди, яких він пам’ятав.
"Четир бога королівства Рінс".
Бог списа Пірс, якого вважали найуспішнішим і кваліфікованим списоносцем за всю історію.
Вищий геній-стратег Ян.
Безумний монарх, досконалий у всіх відношеннях крім одного.
Майстер золота Сейл, який контролював 70% торгових прав королівства Рінс.
"Ці люди з'являться через п"ять років, в кращому випадку, але якщо події у цьому світі не зміняться, то все відбудеться за 10 років".
На щастя, він багато про них знав.
Виключаючи одного.
"Мастер золота Сейл був єдиною людиною, чиє минуле не було розкрито."
І не тільки минуле, Роан не знав ні точного віку цього чоловіка, ані його рідного міста і обличчя.
"Одного разу я зустріну його. Хоча, можливо, я вже зустрічався з ним?"
Він вирішив ще не думати про це.
У будь-якому випадку, це не та проблема, яку можна вирішити самими лише думками.
Роан зосередився на речах, які він повинен зробити прямо зараз.
— Пирс.
— Да.
— Идем.
Почувши його невизначені слова, Пірс нахилив голову.
- Куди...?
Роан потряс списом у руці.
- Ти маєш навчитися списа Роана.
— Ах! - Тихо вигукнув Пірс. А потім він яскраво посміхнувся і кивнув. - Так! Вчіть мене, будь ласка.
Голосна відповідь.
У цей час, поул спокійний західний вітер.
***
"Я знав, що він геній..."
Роан дивився на Пірса.
Він біг без зупинки і розмахував списом.
Пірса знадобилося лише чотири дні, щоб опановувати списа Роана.
Хоча він мав невеликі помилки і неточності, все ж почав швидко.
"Це безумовно видатні навички списа, але вони занадто складні для засвоєння звичайними списоносцями."
У той час, коли Пірс створював ці прийоми, він вже вільно міг обходитися з маною.
Але найголовніше, він не міг правильно зрозуміти, на що були здатні звичайні люди.
"Але якщо зараз..."
Тепер Пірс ще не навчився ману, і йому бракувало бойового досвіду.
Він, безумовно, був ближче до звичайної людини, ніж коли створював ці прийоми в попередньому житті.
"Він зможе вдосконалювати вміння списа Роана, зробивши їх простішими і ефективнішими."
Саме тому Роан вирішив навчати Пірса.
"На цей раз прийоми не стануть йому з тією ж легкістю, з якою він створив їх в попередньому житті, просто присівши і розміркувавши хвилину. Тепер йому доведеться ретельно все обмірковувати і перевіряти кожну нову здогадку, щоб навчитися досконало та вдосконалити їх."
І Роан збирався допомогти йому в цьому.
"Якщо все вийде, як я планую..."
Усмішка з'явилася на його обличчі.
"Я зможу створити найсильніше відділення списносців на континенті."
Навики списа Роана відродяться з новою силою.
Це стане однією з основ для його майбутньої армії.
Потім Пірс поставив списа і підійшов до нього з прояснитеючою особою.
- Стиль списа Роана справді чудовий. Щоб прийоми були такими потужними навіть без маніпуляції.
- З цього моменту тренуйся і ще раз понижуйся. Тоді ти зможеш побачити новий шлях.
— Ладно. Я запам'ятаю це.
Двоє чоловіків подивилися один на одного і, розсміявшись, заступили в сторону замку.
Тому що прийшов обіцяний час збирати 12 відділів.
Коли вони увійшли в бар Керона, де було призначено місце зустрічі, то почули гучні голоси:
— Сэр ад'ютант! Тут! Сюди!
— Сюди.
Солдати кричали, розмахуючи руками.
Це був Остін і 12 відділів.
— Ми трохи запізнилися?
Остін похитав головою:
— Нет. Ми теж щойно прийшли.
— До того ж, дехто все ще затримується, - сказав Лендер.
Роан обгорнув поглядом членів відділення і кивнув:
- Гленн відсутній?
— Да. Він скоро прибуде, - ніяково засміявшись відповів Остін.
Тоді Лендер потряс руками і втиснувся у розмову:
- Ну, він скоро буде. Давайте, я для початку замовлю їжу і спиртове.
— Верно. Так і зроби, - Роан сів в кут столу і кивнув.
Лендер замовив різну їжу та напої.
"Сьогодні мені теж треба поговорити про свою звільнення."
Роан глибоко зітхнув.
Мінімум місяць, максимум три місяці.
На цей час йому доведеться покинути Полк Рози.
Він хотів, щоб перші члени 12 відділів дізналися про це.
"Я розкажу їм, коли наша зустріч підійде до кінця."
Він не хотів просто взяти і зруйнувати всю атмосферу на самому початку.
Потім на стіл поставили великі чашки пива.
- Це перший збір нашого відділення, так чому б вам не сказати кілька слів, сер ад’ютант? - Остін майстерно налагодив атмосферу.
Роан не став чинити опір і піднявся зі стільця:
- Ви все відмінно справляєтеся зараз. Я прошу вас продовжувати в тому ж дусі.
Не було потрібно говорити бентежні речі. Роан підняв чашку.
- За 12 відділення!
— Ура!
Важкі дерев’яні куружки вдарялися один об одного.
— Кх.
Відчуття, що його вивертає навиворіт.
Як тільки Остін та інші члени загону побачили це, то також спустошували свої чашки. Після того як гуртки наповнили ще кілька разів, прибула замовлена їжа.
Тут було багато різних страв.
— Ешьте. Це найкраща їжа в ску...
Остін, який рекомендував їжу Роану, несподівано перевів погляд на вхід і замахав рукою.
— Гленн! Сюди!
Гленн прибыл.
Роан слабо посміхнувся і повернув голову до входу.
У цю ж мить, всі рухи сповільнилися.
Ніби світ зупинився.
Але це було не через сльози Каліана.
"Ах..."
Погляд Роана був спрямований повз Гленна, на дівчину, яка йшла прямо за ним.
Її чисте волосся спускалося нижче плечей. Густі брови, великі і ясні очі, гострий ніс та алі губи.
Світла, як у вельможної людини, шкіра, і злегка схильна голова, ніби вона була чимось збентеженою.
Здавалося, що вона була ще дитиною, але в той же час від неї виходило відчуття серйозності, властивої дорослій леді.
"Селін".
Дівчина, яку він хотів би забути, але не міг. Він не міг забути, хоча повинен був.
Дівчина, яка була прямо перед ним.