Битва була жорстокою.
На флангах була армія вігравів, а фронт і тил займали армію орків, яка продовжувала робити вигляд, що бореться назад. Але коли вони побачили, що півк троянди прорватися через фланги, то почали запеклу контратаку.
<Ви повинні йти на фронт і тил.>
Здавалося, що ворожі війська говорили їм про це.
- Не вступайте до них у відкритий збіг!
- Проривайтеся через їх ряди!
- Тримайтеся ближче один до одного!
Полк Рози збирався прорвати ограну армії і вибратися з лісу.
Кавалерія не стримувалась від швидкості.
Кілька сильних коней зіткнулися з ограми.
Повертаючись, декілька вугрив потрапляли на спини.
Солдати підняли зброю і почали рубати й молотити ворогів, не припиняючи руху.
Серед них були й солдати 40 другого відділення.
Роан свиснув і, провівши великим пальцем по колу, вказав вперед і назад.
"Влаштуватися по колу і бігти вперед якомога швидше."
Після того як Остін та інші члени його відділу прослідкували за тим, що він знає, вони швидко пішли на службу.
Їхні рухи були швидкими і вологими.
Тому вони проскочили повз п’ять огравів миттєво.
І, продовжуючи в тому ж дусі, сорок другий відділ вибереться з лісу цілим і неушкодженим.
Раптом обличчя Роана іскрилось.
"Не пройти."
Солдати відділів, які прорвалися перед ними, лежали по руках і ногах. Шлях назовні був заблокований.
- Вбийте їх!
- Убийте!
У цей момент армія орків і гоблінів, які стояли з обох сторін, почала підходити ближче.
"Прокляття!"
Закусивши губу, Роан почав подавати сигнал солдатам позаду.
- Пірс! На фронт!
- Так!
Пірс, який нервово озирався по сторонах, голосно відповів і побіг до нього.
"Раніше, ти міг впоратися з трьома або чотирма ограми поодинці."
Звичайно, він говорив про те, що має стати дійсністю тільки наступного року.
"Якщо навіть все сталося раніше, у тебе не повинно виникнути проблем з одним або двома ограми. До того ж, якщо їх не добивати ......"
Якщо просто перерізати м’язи ніг, то в нього не повинно виникнути проблем у схопленні з п'ятьма ограми.
Хоча б з цим Пірс повинен справитися.
Роану хотілося в це вірити.
- Пірс. Ти будеш стояти на фронті разом зі мною. Ми прориваємося через вігри. Тільки в ноги.
- Мы, я? Нет, я...
Пирс судорожно стиснув кулаки. Його слова не натякали на упевненість.
Роан міцно вхопився за спис і кивнув.
- Так. Ти впораєшся з цим.
У його очах запалилися вогники.
Він в упор подивився на Пірса.
- Я вірю в тебе.
У цю мить Пірс відчув, як трясеться його серце.
"Він вірить у мене?"
У очах Роана не було ні краплі сумніву.
Погляд людини, яка була повністю в ньому впевнений.
"Він безумовно впевнений, що я зможу це зробити."
Він напружує плечі.
Роан тренувався з ним плечем до плеча, а тепер став його командиром.
Він повністю довіряв йому.
Якась частина його душі відчула гордість.
"Я не повинен підвести його очікування."
Він сильніше стиснув кулаки і, мовчки, кивнув.
На обличчі Роана з’явилась чудова усмішка.
"Верно. Тобі лише треба розібратися зі своїм м'яким серцем".
Він глибоко зітхнув і похитав з боку в бік, відкритою лівою рукою.
Знак до початку наступу.
Роан біг спереду.
Пірс пішов за ним. Його обличчя придбало дивний відтінок. Решта з них втекли позаду.
Спат! Пак!
Копія Пірса і Роана свистіли в повітрі.
Наконечник списа і його лезо розсікали ноги вугра.
Тепер вони добре знали, як їх виконувати.
Пірс був надзвичайно здібним і швидко розвивався завдяки винятковому таланту та гострому почуттям.
У порівнянні з Роаном майстерність була позбавлена зайвих рухів. Він боровся дуже швидко.
Спат!
Їхні списи підрізали ноги ще одному ограві.
- Куойо!
Бум.
З ревом, грур впав на коліна.
І відразу ж кавалерія накинула мотузки на його шию.
Кілька коней потягнули мотузки з усіх сил, і величезне тіло обійшлося на землю.
Після цього лучники добивали, що лежить на землі.
Це була чудова комбінація, але Роан вже передбачав, що відбудеться далі.
- Пірс! Рухайся вліво! Відокремлення привидів! На центр!
Він вигукнув цей наказ з усіх сил.
Солдати його відділення рухалися так, ніби були єдиним цілим.
Спат!
Коп'є знову зі свистом розрізав повітря.
Під час 40 другого відділення солдати почали здивовано розмовляти.
- Дивно. Хлопці з 40 другого відділення чудово билися!
- Якщо вони продовжуватимуть у тому ж дусі, то дійсно стануть відділенням привидів!
Але найбільше уваги дістався Пірс і Роану, які боролися з ограми попереду.
- Тобі не здається, що навички командира відділення Роана стають кращими з кожним днем?
- А як щодо навичок цього новачка?
- Кажуть, що ці двоє зустрілися в треніровому таборі.
Усюди лунали гучні голоси.
Раптом Роан, який бився з грами на полі бою, не відриваючись і пильно стежив за обстановкою.
- Відокремлення привидів! Відійдіть! Розсипатися!
Він швидко замахав лівою рукою.
Остін та інші члени відділів відступили назад і розірвали будівництво.
Бум!
У той же момент, два величезні дуби з гуркотом приземлилися на землю.
Огри, що були від них, стежили за сороком другим відділенням, розмахуючи палицями над головами.
"Він бився з ограми і одночасно стежив за ситуацією на нашому боці?"
Остін здивовано подивився на Роана.
- Куойо! - Роздався гучний рев огра.
Фуш.
Прозвучав гострий, важкий звук. Величезний дубин зі свистом розсіяв повітря і врізався у ряди солдатів.
Бах!
- Агорх!
-Ках!
Багато солдатів відлетило в сторону, від потужного удару дубини.
На жаль, у них не було такого командира відділення, як Роан.
- Не лякайтеся і проривайтесь вперед!
- Кавалерія! Відвлекіть вігри!
Ґейл і ад’ютанти стояли на передовій, підбадьорюючи солдатів.
У цій ситуації стало очевидним, що підк Рози є одним з найкращих.
Навіть ад’ютанти, які винили Роана в тому, що він веде їх у пастку, почали битися, щоб врятувати життя кожного солдата.
- Тримайтеся подалі від їх атаки!
- Солдати на передовій! Не зупиняйтеся, коли вам заманеться! Ви наражаєте на небезпеку тих, хто позаду вас!
- Вперед! Вперед!
Крики солдатів і накази ад’ютантів злилися в нескінченний гул.
- Куойо!
Рев вугор трясав поле бою.
Битва ставала дедалі жорстокішою.
***
- Хуф. Хуф. Хуф.
- Ха. Ха. Ха.
Солдати полку Рози, мовчки, сиділи на пагорбі. Вони не могли стриматись від гарячого дихання.
Всі втомилися настільки, що не могли сказати й слова.
Однак на обличчях багатьох солдатів виднілися радісні усмішки.
"Ми вижили!"
"Ми вижили!"
Вони змогли відбитися від орків і гоблінів після того, як прорвалися через ряди ограв.
Вони втратили майже 200 солдатів, але іншим вдалося вижити.
Дивовижно, що жодна людина не померла з 40 другого відділення.
"Фуф".
Роан сів на землю і глянув на присутніх солдатів свого відділення.
Вони отримали багато поранень і були наскрізь мокрими від поту.
Але Роан і сам виглядав не краще.
- Пірс.
- Так.
Відпочинок, Пірс піднявся з місця.
Роан легко усміхнувся і взяв його за плечі.
- Ти чудово справився. Завдяки тобі, всі члени відділу змогли вижити.
- Командир відділу теж був не таким вже й легким. - Посміхаючись, Пірс схилив голову.
Інші солдати відвідуваності дивилися на них із захопленням і захопленням.
"Дивокрай".
"Не можу повірити, що їм всього по 18 років."
"Ці двоє, безсумнівно, стануть великими командувачами. Їх імена будуть відомі по всьому континенту."
Роан не здогадувався про думку своїх солдатів. Він плескнув Пірса по плечима і подивився в сторону.
Його погляд був спрямований в місце, де відпочивали Ґейл і ад’ютанти.
"Знайшло ще одне не закінчене справу."
Він запропонував залишити фронт і прорватися через фланг, тому що збоку була дорога для відбуття. Але була ще одна причина.
"Ми повинні врятувати ті три полиці, які вирішили прорватися через фронт."
Три полиці, які вилізли з лісу Інт, зіткнулися з армією монстрів на пагорбі.
"Чело монстрів нараховувало близько п'яти тисяч."
Кількість солдатів у полицях Ремсі, Основи та Грем сягала не більше двох тисяч чоловік.
Якщо ми просто залишимо їх, всі солдати будуть знищені.
"У перший раз, завдяки винятковому таланту Пірса, нам вдалося пробити свій шлях до виходу..."
Але зараз, Пірс був поруч з ним.
"Зараз, в полиці Рози було 600 солдатів."
Навіть якщо вони прийдуть на допомогу, їм не вдасться що-небудь сильно змінити.
"Але якщо використовувати один спосіб ......"
Очі Роана близнули.
Через п'ять років студент академії Трон, яка знаходиться в столиці Міллера, передав звіт у штаб королівства.
<Отче про битву в лісі Інт.>
У цьому повідомленні він провів аналіз тактики монстрів і описав некомпетентні контрміри полків сьомого корпусу.
Не дивно, що всім командуючим сьомого корпусу і генералам довелося не захотіти дослідити його справу.
<Що може знати про війну молокосос, який тільки ходить в академію?>
На нашому боці було всього три тисячі людей, проти п'яти тисяч монстрів. Що він пропонує робити в подібній ситуації?
Студент, на якого накинулися командувачами через те, що він написав у своєму звіті, дійсно запропонував одну стратегію.
І коли її побачили генерали, вони мусили замовкнути.
<Цей хлопець геній.>
Такою була оцінка команд, після розгляду цієї стратегії.
Сам король, побачивши промову студента академії, наказав роздати його в армії та корпусах, які були на фронті.
Роан теж міг прочитати цю промову.
"Якщо ми використаємо стратегію, яка була розрахувана у звіті, можливо, нам вдасться врятувати три полиці".
Усмішка з'явилася на його губах.
Він не турбувався, чи спрацює стратегія з звіту чи ні.
"Тому що ця стратегія була першою роботою того хлопця".
Студент академі, який створив <Відчет про битву в лісі Інт>.
Його звали Ян Філліпс, він став незрівнянним генієм стратегії.