Мене спантеличили питання дівчини зі світлим волоссям і блакитними очима.
Вона, здавалося, не дізналася мене.
Я переклав погляд на книжку, яку вона читала.
[Лікування і нє можливим гудо, Воскресіння.]
Ця назва звучала дуже схоже на ту, яку я колись читав десь ще. Мабуть, цю книгу написав Рафаель Асторія.
Яка ж вона все-таки гарна внучка, раз займається до глибокої ночі. Сам гримуар теж був досить високим. Це показало, наскільки обізнаною була внучка Рафаеля Асторії.
- Здається, один дідусь був поблагословлений чудовою онукою, - сказав я і почав підходити до неї.
Вона здригнулася і поспішно відійшла від мене. Її дії були сповнені пильності.
Те, що вона зробила, було досить зухвалим вчинком, так як вона говорила з принцем. Вона, мабуть, теж зрозуміла це, бо запустила голову і почала діяти відповідно до встановлених правил.
Я тільки криво посміхнувся і знову подивився на гримуар.
Вигуки, так?
Яка цікава тема...
Потім я змінив свій погляд на фрейлін. - О. Схоже, я тебе потурбувався.
- Ні, ваша високість. Я вже думала про те, щоб привести себе в порядок і лягти спати.
Вона низько схилила голову.
Її бажання уникати мене настільки, наскільки це можливо, було досить яскравим, оскільки вона вирушила до виходу. Але моя репутація була цілком нормальною.
- Звичайно. Приємного вечора.
Я махнув їй рукою і влаштувався на стільці, після чого подивився на гримуар. Яка захоплива тема. У книжці говорилося про воскресіння за допомогою божественності, а не демонської енергії.
- Вигукни, так? - Пробурмотів я. Ну, якщо говорити коротко, то це не неможливо.
- ... Це неможливо.
Я глянув на фрейліну.
Дівчина, яка збиралася вийти з бібліотеки, зупинилася і обернулася, щоб сказати це. Вона здригнулася від несподіванки, а потім поспішно схилила голову. - Прошу пробачити мою зухвалість, ваша високість.
- На якій основі?
- Перепрошую?
Вона підняла голову, і на її обличчі з'явився злегка приголомшений вираз.
Я одягнув пальцем на сторінку гримуара і запитав її ще раз. - На чому ґрунтуються твої слова?
- ... все через те, що незважаючи на здатність божественності дарувати життєву силу вона може тільки відновити тіло, але не повернути душу, яка вже втекла з нього, ваша високість. Це буде неможливо, навіть якщо сама богиня Гея дасть нам своє чудо.
- Але що, якщо ти зможеш « затримати » душу?
- Але... Це неможливо навіть для священиків, ваша високість. Єдиний спосіб досягти цього - використовувати некромансію, але там використовують інші методи.
- Гаразд, я зрозумів. Однак... А що, коли ви будете мати обидва вірші?
- Це неможливо. Ці дві енергії є ворогами один одного. Навіть якщо вам вдасться використовувати божественність і демонічну енергію одночасно, ваше тіло вибухне. Через це вибух не вціліє навіть ваша душа.
У її голосі не було ні найменшого коливання.
- Як цікаво... Мені здається, що ця річ під назвою "вигулювання" не зовсім неможливо.
Моя відповідь змусила її брови нахмуритися.
Я пройшов сторінки гримуара і пробурмотів: - А що щодо кращого способу контролю божественності?
- Досить піднести молитви богам, ваша високість.
- Крім молитви?
- Для чарівників - закляття. Для священиків - молитов, а для темних магів - це своя тривалість життя. Така ціна, яку ми повинні заплатити щоб керувати силами природи. Якщо ви шукаєте інший шлях, окрім підняття молитов, існують магічні інструменти, які можна розглянути.
- Цікаво, чи можна чарувати без будь-яких молитов або ж вимовляти закляття?
- Так, цілком можливо, ваша високість. Заклинання і молитви існують для того, щоб заклять у розумі людину правильні образи. Завдяки достатньому тренуванням ви зможете відмовитись від цих гостин, але в такому випадку витрати на підготовку будуть значно вищими. Але є й виключення...
- ... Якщо ви маєте безмежну кількість божественності, то зможете керувати всіма силами за власним бажанням.
Яка гарна відповідь.
Час не вщухав, коли ми обговорювали деякі справи.
Фонтар погас перш, ніж хто-небудь помітив це, і незабаром промені ранкового сонця прокинулися в вікна.
Я широко позіхнув і потер сонні очі, тільки зараз я зрозумів, що її більше не було в бібліотеці. Я раптом відчув себе винним, подумавши, що, можливо, марно тримав її тут всю ніч, коли вона, ймовірно, хотіла повернутися в свою кімнату і відпочити.
- Думаю, мені теж треба прибрати себе і забратися звідси.
Я закрив гримуар і встав зі стільця. Але перше, що зустрів мене як тільки я відкрив двері бібліотеки було обличчям Хармана.
У нього був стурбований вираз обличчя. - Ваша високість, банкет відбудеться через тиждень. Ви вже підготувалися до нього?
Тепер, коли він нагадав мені про це, хіба хтось не сказав, що святий імператор вирішив організувати банкет? Запрошений був Дженальд Ріпанг і навіть Гріл. З якоїсь причини навіть Шарлотту запросили на цей банкет.
- Хіба я не можу пропустити цю нуд'ятину?
- Тільки якщо ваші досягнення будуть публічно визнані, ваша високість, ваше перебування тут стане більш комфортним.
У відповідь я зачепив губами.
Чому в мене з’явилося відчуття, що все стає ще дратівливішим?
- І ще... ви були з леді Алісою весь цей час, ваша високість?
- Мм? А, це? Ага. ~ф'юью-- Ця дівчина справді приголомшлива. Серйозно, її знання про магію просто неймовірні. Вона дала мені вичерпні відповіді на всі мої запитання.
Я також чітко відчув, як бар'єр, що стримував мене, зник.
Гарман вивчив мій настрій, після чого обережно запитав: - Що-небудь сталося, ваша високість?
- Що ти маєш на увазі? Зачекай, ти подумав, що я накинувся на цю дівчину? Гей, за кого ти мене приймаєш?
Гарман, хоча час, який ми провели разом, був невеликий, але візьми це, ми пройшли через пресловучий ад, причому туди і назад, чи не так? Тільки не кажи мені, що ти до цих пір не можеш позбутися своїх підозр!
Я фирскнув і вже збирався вирубатися, але...
- Вы... вже пробували зробити це одного дня, ваша високість.
- Що?
- Ви намагалися... "застрибнути" на неї. Леді Аліса Асторія - внучка його високоприсвященства Рафаеля, одного з п'яти архієпископів імперії і тієї самої людини, яка гарантувала, що ваш вчинок не буде забутий.
Мій розум відключився, коли я почув це.
----
Від третьої особи
Аліса, прогулюючись коридорами імператорського палацу, згадала фігуру сьомого принца.
- Це імперський принц? Сьомою? Аллен Олфолс?
Вона дуже нахмурилась, після чого сильно похитала головою.
- Ні, не може бути.
Він здавався тим же людиною, але щось у ньому здавалося їй зовсім іншим. Вона відчувала від нього це дивне невідповідність, неначе дві різні "натури" були змішані всередині цього хлопчика.
Вона чула, що він втратив пам'ять після спроби самогубства, і це, схоже, привело до зміни в його особистості. Але їй здавалося дивним те, що навіть його «природа» змінилася.
Коли вона вперше побачила сьомого принца в бібліотеці, то була шокована. Зрештою її занепокоєння виявилося непотрібним.
Він просто тихо влаштувався на одному з стільців і, читаючи книжку, почав розпитувати її, ніби щиро хотів дізнатися щось важливе.
Аліса відповіла на всі його питання.
Спочатку вона злякалася. Вона подумала, що він завдасть їй шкоди, якщо вона хоча б на секунду ослабне пильність.
Однак... Планка його запитань постійно зростала в міру того, як минув час. Вона навіть знайшла деякі теми, які дуже цікаві для обговорення. І через це вона навіть забула про тривалість часу.
Людина перед її очима, безсумнівно, був тим, хто спричинив їй шкоду, і все ж його характер, здавалося, належав комусь зовсім іншому.
Незабаром вона виявила, що почала більш уважно спостерігати за принцом і навіть чекати на нього цього разу.
Лише подумайте, вона дійсно намагалася « навчити » чоловіка, який намагався напасти на неї!
Це було чисте божевілля.
- Ти прийшла, дитя моє.
Аліса підняла очі. Її дід Рафаель Асторія стояв перед кімнатою, яку займав перший принц.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora