Ще один зомбі-снаряд врізався у зовнішню стіну саме тоді, коли я майже досяг вершини стіни. Зомбі, які тепер більше походили на протухлі фрикадельки, почали повільно розповзатися в усі боки. Деякі з них замахували кінцівками і перешкодили мені шлях.
- Позбудьтеся їх.
Солдати злегка поклонилися мені, після чого кинулися вперед.
Вони почали рубати зомбі своїми мечами. А щодо тих солдатів, які тримали списи, то вони відстежили зомбі з мого шляху.
Каторжники на вершині зовнішньої стіни побачили компанію солдатів, які під командуванням вашого слуги і закричали.
- П-паладини?
- Е-ей, до нас прибули паладини!
Ці крики призвели до глобального хвилювання, яке спалахнуло на вершині зовнішньої стіни. Усі в’язні і солдати переклали свої погляди на мене.
Я знехтував їхніми поглядами і зосередив увагу на армії, що залишилися позаду стіни.
- Ну і справи, як же їх багато.
Я клацнув мовою.
Бачите, двадцять тисяч - це зовсім не мале число.
Армія нежиті повністю заповнила околиці фортеці Ронія. Чудеса, озброєні довгими списами, мечом, щитами та облоговими знаряддями, випускали жахливе сяйво зі своїх очей.
Навіть я не міг не наховатися поки дивився на цю армію. Моє серцебиття, здавалося, синхронізувалося з барабанним боєм мертвої армії.
У цей момент я відчув непереборне бажання заткнути вуха. Звідусіль доносилися крики померлих.
Цей проклятий пасивний уміння некромант... Завдяки цьому проклятому навантаженню, крім того, що я і так насолоджувався чудовим зовнішнім виглядом мертвих, мені ще й доводилося терпіти крики їхніх душ.
*** Бум!
Німертові пристали сходи до зовнішніх стін і полізли нагору, в той час як зомбі-снаряди заполонили небо. Зомбі почали стріляти зі своїх арбалетів і луків в сторону стін...
Звичайно, їхні снаряди були повільні та неточні, але тільки вони не відчували і краплі втоми. Вони безперервно стріляли в бік стін, і будуть робити це, поки їх наповнені демонською енергією черепа не буде зруйновано.
Якщо так піде і далі, то рано чи пізно замок дійсно впаде.
У моїй голові з’явилися спогади про те, що сталося з відьмами Моріан. Мурашки пробігли по моїй шкірі після того, як я згадав випробування, через яке мені довелося пройти... Зустріч з цим із Ведмедем-замбі.
- О, дорога богиня. Це вже занадто, розумієш?
З цим неможливо було б впоратися на будь-якому іншому класі. Як можна було знищити армію з двадцяти тисяч мертвих як воїн?
О, кохана богиня любові і милосердя, я знаю, що ти точиш на мене зуб, але ти дійсно перегинаєш палицю.
Чи зможемо ми справді захиститися і пережити цю атаку?
Я негативно похитав головою.
Ні, це неможливо.
Скоро настане ніч. Як тільки сонячне світло відступить, не жити стає ще сильніше.
І, крім того, до двадцяти п'ятого числа залишилося всього два дні. День, коли був убитий король некромантів, Амон. Той, кого називали королем всієї неживи.
Інакше кажучи, день, коли демонічна енергія ставатиме міцнішою і почне битися, був не за горами.
Коли цей день настане, все буде скінчено.
Рідко буде ще більше, і Ронію захоплять. А потім повільно пошириться по всьому континенту.
- Яка ж безглузда гра.
Мій противник - безсмертна армія.
Її солдати були надзвичайно сильними і не боялися. Не кажучи вже про поширення хвороб довкола себе, коли вони помирали, а також несла токсини, які перетворили живих людей у собі подібних.
Їх було важко вбити звичайною зброєю, і оскільки вони не могли розмовляти з ними, то переговори мали забути.
Іншими словами, каторжники з нульовим досвідом не могли зупинити цю армію.
- Ну і що? Є тільки один спосіб перемогти, так?
Але навіть таке військо можна було перемогти. І навіть ідіот знав про цей метод.
І він уходив в ...
- Треба вбити їх проклятого командира.
Я перевів погляд туди, де з якоїсь причини зібралася приблизно сотня голів нежиті. У центрі цієї натовпу ціла купа голих зомбі-рабів невірно тримала паланкін. Я міг бачити монстра на цьому паланкіні, який, здавалося, був зроблений з жиру. Я активував [Мислливий погляд], щоб дізнатися про його статус.
[Ім'я: Граф вампірів.
Вік: ?
Спеціальність: укус, випущення демонічної енергії, магія некромантії та зарозумілості. Зараз у дуже збудженому стані.
Я легіон, і я - існування яке стане королем вампірів!]
- Дещо змінилося.
Інформація, яку ми отримуємо за допомогою [мислного очей], здавалося трохи змінилася. Це було трохи дивною, але корисною інформацією.
- Вбийте цю свиноподібну хуйню!
Я глянув на каторжанця і його командира, які зараз цілилися своєю баллістою прямо в графа вампірів.
- Я проведу для тебе урок швидкого схуднення, шматок сала!
Велика стріла полетіла в бік вампіра. Але потім...
- А?
Стріла врізалась у пурпурний бар’єр і розлетілася на шматки.
Так, як я і думав, цей виродок був командиром цієї армії.
Він наклав магічний бар'єр на себе, щоб будь-які далекі атаки не змогли дістатися до його тіла. Однак, якщо хтось наважиться піти до нього і битися з ним у ближній битві, ця орава нежиті сто відсотків вийде і вб'є будь-якого смейчака.
Так ось хто стоїть за цими двадцять тисяч мертвих, граф вампірів!
Я дістав з інвентаря мушкет.
- Не впевнений, що зможу, але ...
Між мною і вампіром було близько 400 метрів. І ще бар'єр, який міг блокувати снаряди балісти.
- Я повинен хоча б спробувати.
Єдиний спосіб завершити цю битву нашою перемогою - вбити цього вампіра.
Лівою рукою я злегка піднімав маску з дзьобом. Правою рукою я підніс патронник рушниці ближче до губ. Потім я тихо видихнув.
[Пуля была...]
[Боженяча аура активувалася. Обладнання буде тимчасово усиновлено.]
[Ви увійшли в стан божественного контролю.]
Перестань мені про все докладати, гаразд? Ти порушуєш мою концентрацію.
Але цього було недостатньо.
Мені потрібно більше точності і сили...
[Боженяя аура стає дедалі сильнішою.]
[Навик "найпер" був тимчасово наданий вам через еволюцію обладнання. Ваша точність була перевищена.]
[Навик "проникне" було тимчасово надано вам через вашу екіпіровку.]
Ні, цього все ще було недостатньо. Я не зможу пробити бар'єр вампіра.
У такому випадку...
- О, дорога богиня любові і милосердя, Гея!
В одній книжці, яка містилася в монастирській бібліотеці, згадувались деякі методи збирання більшої кількості божественності. Серед них була досить цікава теорія, що стосується контролю божественності жерців цього світу.
Сама по собі ця теорія була досить цікавою.
« Ви повинні молитися від усього серця. Моліться, поки ваше вірне серце не досягне богів. Якщо ви досягнете успіху, боги сповнюють ваше бажання і дарують вам чудовий божественний захист. Тоді ваше благання до богів стане вашою силою."
Магі використовував магічне закляття і ману, а священики, релігійні слуги Бога, називайте як хочете - молитви та божественність, але некроманти — життєву силу й демонську енергію в якості основи для касти своєї магії.
Я був некромантом і священиком. Мені не потрібно було використовувати життєву силу, щоб користуватися навичками. Також я не мав потреби молитися про кастування.
А що, коли я почну молитися? Що ж тоді станеться?
Я ще не знав, як можна було і треба було жертвувати своєю життєвою силою, але молитва? Я був упевнений, що зможу помолитися.
Молитва до богині є дуже ефективним методом збирати божественних священиків, який дозволяє їм швидко збирати велику кількість божеств і витрачати на каст скілів набагато менше побожності.
Звичайно я не міг сказати цього напевно, бо ця книга містила забагато води і марення.
Однак я вважав, що молитва не зашкодить мені. Якщо б я міг використовувати божественність набагато ефективніше за допомогою простої молитви, то чи ж не було б краще взяти і помолитися?
- Я благаю тебе дарувати своє священне благословення цьому Агнцеві...
[Божество скує]
- За допомогою Вашої Святості я покорю нежити...
[Пуля стає міцнішою і гострішою.]
- Так даруй мені ж силу і дай пронизити цю нежити твоєї величної божественною милістю.
Несподівано божественність сильно закрутилася навколо мене. Але цей потік дав мені відчуття спокою і миру, і я вважав, що ніби якась жіноча фігура обняла мене ззаду.
Тепер цього було достатньо.
Мені більше не потрібно було молитися богині. Якщо Ґея дійсно дала мені сили, то зараз саме час їх використовувати.
Я прицілився в графа вампірів.
Величезний монстр широко розтягнув руки і голосно похвилювався.
Вузьки моїх губ поднялись. - Сподіваюся, твої яйця "примут" милість Геї, смердючий вампір.
І тоді я натиснув на курок.
----
Від третьої особи
Харман перестав п'ятися на Шарлотту, коли почув галасливу возню, і повернув голову, щоб подивитися в сторону її джерела. Священик у масці з пташиним дзьобом підіймався по зовнішній стіні.
Солдати супроводжували його і знищували на його шляху.
- Хто вони?
Вони явно відрізнялися від звичайних каторжників або солдатів. Хоч вони й були слабкі, то він таки відчував божественну аура.
Чи були вони учнями паладників? Але чому священик супроводжує таку групу?
Харман вперше почув про їхню присутність у фортеці. Але Шарлотта, яка сиділа поруч з ним, широко розплющила очі і тихо пробурмотала: - Імператорський принц?
Почувши це, Гарман здригнувся і швидко подивився на дівчину.
Це імператорський принц?
Гарман підзрілий погляд знову перемістився на жерця в дзьобастій масці. А потім його і Шарлотти очі стали великими через шок. Але не тільки вони були приголомшені.
Кожен каторжник, солдат і громадянин отчини поблизу стали свідками цього.
На вершині зовнішньої стіни частинки святого світла почали збиратися навколо імператорського принца. Невдовзі частинки згущилися в одному місці і утворили фігуру жінки, яка ніжно обняла його ззаду.
Харман відчув, як по всьому його тілу пробігли мурашки. Він мимовільно прикрив рот рукою.
- Б-богиня Гея... Божественний захист!
Благословення богів, яке дали їхнім віруючим боги. Чудо, яке навіть високопоставлений можновладець міг зазнати при всій своїй вдачі лише раз у житті!
І це відбувалося з імперським принцом прямо зараз.
- Це... Це ж!
Принц, який зневажав Геї, отримав її благословення? Що це за суперечність?
Хіба це не означало, що імператорський принц був любим богинею Гей?
Після того, як принц закінчив свою молитву богині, він націлив своє мушкетне рушницю на графа вампірів і виплюнув цей рядок: - Сподіваюся, твої яйця « примутають» милість Геї, смердючий вампир.
Харман замер, він не знав, чи підвели його власні вуха, але потім неймовірно потужний вибух увірвався в його слух, і сліпуче спалах світла осліпила його очі.
А потім...
*Треск!*
Бар’єр вампіра був помітно спотворений, після чого розбився на шматки. Одна важка куля змогла похитнути ауру смерті.
- Куууву!
Божественність поширилась по цілому районі, і сотні зомбі та скелетів перетворилися на попіл.
- Тьфу-уф!
У графа вампірів перехопило дихання.
Хоч він був неживим, у якого не працювали легені, але його слабке серце раптом здригнулось і дало йому відчуття смаку « страха».
Очі немертвого монстра широко розкрилися і втупилися на світло, яке врізався у його бар'єр. Незабаром його очі почали тремтіти.
- Що це було? Що це було?
Граф був так приголомшений, що спробував встати, але його власні ноги не витримали його ваги, і він впав назад на своє місце.
Це було дуже дивно.
На сьогодні його армія повинна була б зжерти цю фортецю.
Людські солдати, які зосереджувалися на захистах зовнішніх стін, повинні були впасти в хаотичне замішання через те, що орди вже проникли всередину фортеці.
Але там було надто тихо.
Граф навіть не зміг вловити аури, яких він послав у фортецю. Може, його солдати вже були знищені?
Але як? Як же люди знайшли всі приховані ходи?
- Ні, зараз не час турбуватися про такі речі!
Можливо через те, що його мозок згнив, а думки формувалися за допомогою маніпуляції демонічної енергії, увага істоти постійно переключалася на щось інше.
Граф згадав кулю, яка полетіла в його бік. У ній містився по - справжньому огидна аура.
Сила, яка повністю протистоїть самій смерті, зламала його бар'єр.
Уявіть собі, що захисний щит з демонської енергії некромантів розбив черепа короля!
Граф вампірів швидко обернув поглядом присутніх.
Його розпливчастий зір витріщився на вершину зовнішніх стін фортеці Ронія. Його очі не могли пильно розглянути безліч людей. Але він міг відчувати їх аури.
І він знайшов сьвяту аура, що відганяла саму смерть.
Яка ж жахлива аура, від якої по спині монстра пробігли мурашки!
І вона знову збиралася в одному місці!
- Це, це!
Обличчя графа зблідло.
Хіба така атака не вбила б його мить назад, якби не бар'єр?
Граф вампиров махав рукою. Бар'єр виник знову, і перед ним став зомбі-оґр.
А потім...
Ще один потужний спалах світла вирвався з зовнішніх стін. Бар'єр, який тільки-тільки почав формуватися, знову був пробитий. Величезний торс зомбі-людода теж був проданий наскрізь.
Траєкторія білого світла була трохи відхилена бар'єром і зомбі-огром. Ось чому замість голови куля потрапила в нижню частину тіла графа.
Вампір подивився на свою нижню половину.
Його коштовності почали горіти й розсипатися. Могутня і гаряча аура почала поширюватися по всьому його тілу.
- Увааах!
Боляче! Як боляче! Но... але як вампір міг відчувати біль?
Граф вампірів метался через біль, який він вперше відчув за останні 50 років. Через це зомбі під паланкуном не змогли втримати його і впали, після чого були розчавлені вагою товстого вампіра.
- АааАа! Чорт забирай! Ці огидні жерці...
Граф вампірів потворно катався по землі. У фортеці була група високопоставлених священиків? Вони винайшли зброю, яка могла стріляти концентрованою божественністю!
Граф вампиров голосно закричав.
- Б-біжи... Відступаємо!
Граф вампірів задрижав і продовжував повзти по землі. Зомбі, зомби-огри та скелети слухали наказ свого лідера. І, схопивши графа за руку, вони почали відтаскувати туічного монстра геть.
Через його вагу важка плоть входила по землі.
- Почекайте! Підніміть мене!
Граф вампірів продовжував ревіти, але, на жаль, не було так добре у виконанні детальних наказів.
І ось так, колись тріумфуючий вампір прямо зараз тягли як мішок з картоплею від фортеці.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora