- Після того, як ви благословляли нас, ми не були вражені чумою.
Почувши це неймовірне пояснення, я схилив голову набік.
Вам двом просто пощастило, от і все.
- На нас звалили одним неприємним завданням - цілий день возити ці заражені чумою тіла. Але ми не тільки не захворіли, ми так само... - Фермери почали поплескувати себе по тулубку.
- В останні кілька днів ми були повні енергії.
Моя нахилена голова ще більше схилилася в сторону.
Итак... Може це через те, що вони щодня займалися сільським господарством?
- Рани, які ми отримували теж заживали дуже швидко.
Итак... Це тому, що люди цього світу набагато міцніші, так що...
- Я і цей дурень, ми двоє - єдині що вижили з нашого села.
Я був приголомшений, коли почув про двох фермерів.
Минуло тиждень відтоді, як я « поблагословив» цих двох. І за цей час вони встигли привезти до мене трохи більше двадцяти трупів. Тоді всі вони, мабуть, були їх односельчанами.
Проте ці два фермери, які привозили до мене всіх цих заражених чумою трупів, все ще були в повному порядку. Насправді вони жодного разу не одягали тих спеціальних масок...
- Ефект від того, що я просто провів рукою по повітряу і сказав "амінь" був настільки сильним?
- ... Так, так.
Фермери впевнено закидали головами.
Дорога богиня Гея! Свята корова! Ти захотіла розважитися і вирішила благословити їх або щось в цьому роді?
Я так і знав! Мені було цікаво, чому тоді з мене витікло так багато божественності.
Я схрестив руки на грудях і сказав: "Навик, мабуть, активується сам по собі та має неймовірний ефект.
- Простите?
- Не беріть в голову.
Думаю, що буде краще, якщо я підвищу рівень своїх навичок.
Я знову змінив погляд на пару фермерів. - Ти сказав, що ви двоє - єдині вижили? Тоді де ж ви живете?
- Зараз ми живемо в сусідньому селі.
Я почав збирати свої віскі.
У будь-якому випадку я повинен буду зробити це. І буде краще, якщо я зроблю це якомога швидше. І як додаткового бонуса...
- Ви двоє підете зі мною.
- З двома помічниками все має пройти набагато легше, вірно?
Фермери трохи розгубилися, але все одно кивнули.
----
- Яке захопливе видовище.
Ми прибули до старого села фермерів.
Тридцять або близько того халупи вітали нас, і частина з них вже впала. Розбиті вікна, зламані двері, скрізь валялися різні речі і трупи...
Селиня, яка могла б зіграти роль чудового місця для зйомок у фільмі жахів була прямо переді мною.
Я вирішив перевірити стан трупів, які лежали тут і там. Перегорнувши одного з них, я провів руками по пошкоджених частинах і нахилив голову.
- Схоже, його щось вкусила.
Невже якась тварина відкусила шматок від цього трупа? Ні, стоп... Слід від укусу занадто малий, цього точно не міг зробити якийсь звір.
Я підняв голову і оглянув село. - Яке полегшення, здається, навколо немає ніяких зомбі.
Трупи, які знаходилися в і близько села або вже були будь-якої остаточної смерті або занадто пошкоджені, щоб стати зомбі.
Я подивився на плями блювання та бруду, які буквально були всюди і сильно насупився.
Оскільки тут лежало так багато мертвих тіл, я, природно, помітив безліч щурів, які ласували мертвячою. Найближча до мене щура перестала поїдати труп і підняла голову, щоб подивитися на мене.
Червоні очі цього щура були повні вбивствних намірів, а також слабкий слід демонічної енергії виходила від неї.
- Зомбі?
Потім вона обнажила свої криві і кинулася на мене з страшною швидкістю.
Я підняв лопату і з гуркотом опустив її на землю. Щур був розрізаний навпіл.
- Що сталося з цим щуром?
Незважаючи на те, що вона була розділена на дві частини, вона ще не була мертва. Частина щурів все ще намагалася вкусити мене.
Я підняв ногу і наступив на неї.
Фермери здригнулися від моїх дій і отпряжили.
- І коли це почалося?
- Простите?
Я присів на кісточки і підняв мертву щура, після чого подивився на пару фермерів. - Це зомбі. Проклята нежива щура, ясно? З яких це пір такі маленькі гризуни почали бігати по селі?
Фермери поспішно переглянулися. Потім, зробивши спантеличені обличчя, вони похитували головами.
- Цього ми не знаємо.
Яка гарна відповідь.
- Це важлива інформація, ваша високість?
Вони схилили голови набік.
- Ну, ні. Не зовсім.
Я відкинув щура-зомбі геть.
Не тільки люди могли стати зомбі. Будь-яка форма життя, яка померла б поблизу « негативного поля», перетворилася б на неживу.
Людина або тварина не перетвориться на зомбі лише тому, що її вкусила невдача. Але якщо трупна отрута не виведена з тіла і зрештою жива істота помре від цього, тоді, звичайно, із трохи більшим шансом живої істоти стане зомбі.
- Вонь тут просто нестерпна...
Але цей гризун уже не був простим зомбі. З нього виходило дуже багато демонічної енергії.
Чи була ця тварюка сто років щурячою-зомбі або чимось у цьому роді? Якби в селі зомбі-гризунів було дві або три штуки, то інші тварини вже давно б вирізали всіх цих щурів.
- ... .
Я знову змінив свій погляд.
Я помітив чорні як смола тіні, які почали збиратися навколо якоїсь розбитої халупи. Десятки зомбі-гризунів із червоними очима дивилися на мене.
Моє око затрималося.
З урахуванням такої щурячої роти було б дивно, якби це село могло вижити.
- Ви двоє, у вас тут раніше була ферма по розведення гризунів або щось в цьому роді? - запитав я у фермерів, і вони, звичайно ж, поспішно замочили головами.
Як тільки вони побачили натовп зомбі-гризунів, вони жахнулися і відступили назад.
- Н-не може бути! Кілька днів тому все було зовсім не так...
- Ви сказали, що покинули це село?
Фермери швидко закидали головами.
- Якщо це місце наше р-рідне село, всі вже померли від чужої людини, хтось хоче залишитися тут? Наші сім'ї покинули е-це світ давним-давно вуже, ось чому у нас не було ніяких причин охолоджуватися тут. М-ми зараз зупинилися в маленькому селі.
- Вони охоче прийняли вас обох?
- Д-да. У свою чергу вони призначили нас доставити померлих від чуми.
Так ось чому вони вас прийняли.
Я подивився на зомбі-гризунів. - А ось і ваші злі духи. І вони ще досить голодні.
Сотні щурів-замбі широко розкрили очі. І через мить ця орда вирушила до нас. Моїм єдиним зброєю була лопата. На жаль, зробити з такою ордою щось тільки за допомогою лопати було неможливо.
- І-імперський принц, біжіть!
Подивившись на них двох, я встромив лопату у землю.
Я зробив глибокий вдих, і коли білий повітря вийшов з мого рота, я тихо пробурмотів назву навички.
- [Болото смерт.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora