Я був настільки поглинутий своїм заняттям, що не помітив, як вони вже вийшли з лісу...
- Йди додому.
Повна божественністю зомбі поворухнувся і відреагував на мої слова.
Він з радістю увійшов у яму в землі і там був зручніше. Він навіть почав втягувати навколишню землю, щоб поховати себе. Я ж подбав про решту землі, що розкинулась навколо.
Я дуже зітхнув, коли нарешті старанно притоптав землю.
- Мило.
Коли я відчув задоволення, то побачив фермерів, які наближалися до мене.
- А? Хіба близько вас зараз не стояв хтось, сер?
- Ні.
Я похитав головою.
Було б мудро тримати селян у незнанні щодо прожитків.
Чи можете собі уявити, як відреагує звістка про те, що внук святого імператора був помічений зомбі?
"Сьогодній внук Святого імператора уклав угоду з дияволом!" - ймовірно, такі заголовки були б у всіх газетах.
І, ймовірно, інквізитор буде відісланий сюди негайно.
- Отже, сер імперський принц. Хм...
Щодо мене, то мене називали або імператорським принцом, або сьомою принцем. Спочатку мене мали називати "імператорським онуком", але справа в тому, що син святого імператора, « мій" батько, який був першим у черзі на трон, вже зійшов на престол. Але потім він пропав безвісти.
Отже, мій нинішній титул був, мабуть, "імперським принцем".
- Ми вітаємо вашу високість, імператорський принц.
Пара селян з глушинів не могла знати хоч щось про пристойні і етикету. Обидва селяни запізнювались на знак привітання.
З якоїсь причини вони, здавалося, стежили за мною, а точніше за моєю реакцією.
Перший власник цього тіла, мабуть, закочував сильну істерику після того як його привітали таким чином.
Насправді я віддавав перевагу простішим вітанням. Крім того, я і сам не мав жодного уявлення про те, що таке етикет чи приналежність, так що я був не в тому положенні і не міг вимагати чогось від цих двох.
Я показав підборідком на труп, який вони принесли, і запитав: "Хто це?
Відчувши втому, я застромив лопату до землі і притулився до неї.
Фермери швидко почали розповідати історію, яка стоїть за мертвим тілом.
- Бачите, сер, мій сусід Берон помер від чуми.
- Це було так жахливо. Я боюся, що ми самі заразимося чумою і помремо пізніше.
- Ви не кремували тіло? - запитав я з явним незадоволенням, чому фермери втупилися один на одного.
Потім один з них відповів з невловленим виразом на обличчі: - Ну, це... Знаєш, це трохи ... Незважаючи на те, що ми не були такі близькі, ми все одно щодня говорили один одному « Добрий ранок», тому ми вирішили, щоб він принаймні мав отримати гідний похорон... Ми чули, що простий церемонії очищення буде достатньо, щоб його труп залишався цілий ще довгий час.
- Н-нам недавно призначили цю роботу, так що ми мало знаємо про тонкощі того, що нам слід робити, сер. Як нам потрібно було його ... кремувати?
Я подивився на них очима, сповненими незадоволення, і відійшов від лопати.
Було б непогано, якби вони кремували тіло і принесли мені тільки попіл, але ці сільські жителі, схоже, з особистих причин не були готові шкодити трупам. Можливо, це було через прихильність, яку вони відчували один до одного, або відчуття ... Хто його знає.
Я високо підняв лопату і подивився на фермерів.
Фермери здригнулися від несподіваного здивування і поспішно поп’янулися назад.
- І-імперський принц?
Один фермер був у паніці, в той час як ...
- Я ж казав тобі, що його старі звички нікуди не ділися! Він не змінився після спроби самогубства! - інший фермер голосно закричав це, а його обличчя стало попільно-білим.
Вони, мабуть, думали, що моя лопата була націлена на них.
Ну, вони були майже праві.
- ЛИ-и-гх!*
Тіло, загорнуте в тканину, раптом завмерло і забилося. Він простягнув руку і схопив одного з фермерів.
Його щоки були розорвані, а рот широко розгорнути.
Саме перед тим, як проклята тварюка встиг укусити фермера в шию, моя лопата ковзала вниз. Край сільськогосподарський інструмент врізався у голову живого трупа.
- Хиїк?
Фермери були шоковані і зрештою впали на дупу.
- Я завжди говорив вам про це...
Знову піднявши лопату, я наніс контрольний удар. Роздалися досить вправний звук.
- Якщо ви не кремуєте труп, він перетвориться на зомбі через три-чотири дні.
Цей світ був досить унікальний.
Я не був упевнений на сто відсотків щодо галасливих міст, але справа полягала в тому, що коли людина помирав поруч з « небагавними місцями», як далекі сільські райони, поряд із якимось похмурим лісом або навіть посеред поля бою, він чи вона, загалом, колись живою людиною міг воскреснути у вигляді зомбі з шансом один до десяти.
Це було схоже на стандартне правило цього світу або щось у цьому роді.
І тих, хто отримав завдання боротися з такими зомбі називали "охотниками" або "священиками".
Особливо сильним був « негавний пляма », яку виявили в околицях країни мертвих духів. Але, ймовірно, це було через те, що ця країна була останньою землею короля некромантів, того, хто в минулому майже зумів перетворити цілий континент на океан смерті.
І через це будь-хто, хто помер в цьому місці, з шансом у п'ятдесят відсотків ставав зомбі. Хоча селяни вже давно знали про це, однак їхні безглузді вірування натякали на те, що вони ніколи не кремують своїх колишніх знайомих.
Їхні міркування були досить простими, бо вірили, що вони будуть прокляті, якщо зроблять це.
Я витер піт з лоба і випив трохи води з шкіряного бурдюка, який раніше був прикріплений до мого стегна. - Як скажете. Дякую за важку працю. Можете йти.
Я зневажливо махав рукою.
Фермери сковтнулися і стали на ноги. Потім вони подивилися один на одного, після чого один з них сказав: - Прошу вибачення... Сер імперський принц?
- Що?
Я подивився на них, поки пив воду.
- Я... імператорський принц, сер, ви... Ви ж священик, чи не так?
- Я ні чорта не знаю про те, священик я чи ні, але я онук святого імператора, ось це я знаю точно. Я лише онук чоловіка, який використовує владу імператора і папи одночасно.
- Я... Чи не могли б ви благословити нас, щоб ми не заразилися чумою?
Я подивився на них з менш ніж вражений виразом обличчя.
Про що ти, чорт візьми, говориш? Ти думаєш, що я приніс зі свого минулого світу шприци з вакцинами?
Крім того, у мене навіть немає таких навичок. Я навіть не ксьондз, я чортів скимант, якого біса ...
Я похитав головою у відповідь на його прохання, але вони не здалися так легко.
- Навіть якщо це буде всього лише простим хрещенням...
Вони склали руки разом і почали благати мене.
Чума, яка почала бенкет в цьому районі останнім часом, мабуть, була досить серйозною. Я думав, що останнім часом мені стали частіше приносити трупи. Звернення, яке жителі села послали до поблизького феодала, мабуть, зникло.
Така швидкість, мабуть, призведе до зникнення села протягом тижня.
- Що ви маєте на увазі під хрещенням? Я ніколи раніше не робив нічого подібного.
- П-будь ласка...
Ці фермери, схоже, думали, що я не хочу допомагати їм, тому що мені начхати на них. Вони попадали в кишенях і виудили пригоршню монет, після чого роздали їх мені.
- Ми знаємо, що для вас це копійки, але, будь ласка...
Насправді, вони насправді простягли мені копійки. Я перевів погляд з одного фермера на іншого, але вони обидва дивилися на мене із благальними обличчями.
Я видав протяжний сттон і сказав: - Якщо це вас заспокоїть, то чому б ні.
Незважаючи на те, що я сказав це, я все ще не знав, як відбувається хрещення чи щось подібне.
Я почав згадувати те, що бачив по телевізору у своєму попередньому житті.
Я вилив трохи води з бурдюка на двох фермерів. Коли я стояв у повітрі, незавершений хрест, то пробурмотів:
Було б не дуже ввічливо, якби я не сказав це хоча б для виду.
Я пам'ятав, що для початку потрібно було покропити молячих святою водою і прочитати якийсь уривок з біблії, але оскільки я не знав жодного уривка, я вирішив перейти до фінальній частині цієї дії.
Коли фермери побачили, що я підійшов до цієї справи несерйозно, вони тихо зітхали. Однак вони складали руки і молилися.
- Ми молимося, щоб благословення Геї відвідали нас.
І тоді...
[Ти поблагословив свою ціль]
Але як я це зробив?
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora