Чжоу Сісі знала, що Айсен не оправдує своєї репутації, але вона не сподівалася перемогти цього покірного першокурсника. Дівчина закусила губу і безпорадно спостерігала, як її фаворить втікає геть, наче його переслідує демон.
Ван Дун злегка вклонився глядачам:
- Дякую за вашу моральну підтримку. Мене звати Ван Дун, і я ваш новий доглядач. Не соромтеся шукати допомоги в інших. Я готовий допомогти вам настільки, наскільки зможу.
Ван Дун розвернувся на підборах, не бажаючи бачити вираз на їхніх обличчях, але все ж таки почув як холодні і ворожі погляди дівчат збираються у нього на затилку.
« Отже, справу зроблено» — спокійно подумав юнак.
Чжоу Сісі голосно топала, прямуючи в зал засідання п'ятого гуртування, де вже зібралися і чекали її товариші по загальній біді. Ця невдача повністю розладнав її плани - обличчя дівчини зблідло, а брови вугюмо зморщилися.
Одна дівчина лагідно погладила її по плечу і спробувала потішити:
- Сісі, можливо так краще, принаймні Айсень більше не повернеться і не потурбується тебе.
- Гей, послухайте! Подивіться сюди, це оцінки Ван Дуна - одна з дівчат витягла аркуш паперу і помахала їм у повітрі.
- Хеє, він отримав 100% з двох предметів і майже провалився по решті.
- Він пройшов шістнадцять метрів у продуванні нитки! Це краще ніж Ма Сяору, мабуть, це навіть найкращий результат в нашій академії!
Дівчата почали розуміти, що Ван Дун був міцнішим за них.
– Ах... Я щойно згадала його. Цей чувак набрав 100% у заняттях по розтину загів! Я чула про нього від друга, який проходив тест разом з ним. Він сказав, що Ганс практично здурів через цього першокурсника і вирішив бути генієм.
- Ганс? Так, це рідкість. Він ніколи і нікого не хвалив, а я тут вже три роки.
- Точно, це він, я впевнена. Мені ще було цікаво, чому ім'я Ван Дун звучить так знайомо.
- Будь ласка, послухайте все! Наше головне завдання — знайти спосіб вигнати його з цього вартового, а не говорити про його оцінки! - Чжоу Сісі неохоче вдарила рукою по столу. Групові дискусії завжди легко відхилялися від основних тем, тому вона вирішила привернути увагу громадськості.
- Це легше сказати, ніж зробити. Ти бачила його силу.
Кілька дівчат дуже кинулися. Ван Дун виграв чотирикурсника і навіть не спітнів.
- Тоді давайте так: зараз зупинимося на цьому, а ввечері всі подумають про спосіб позбутися цього хлопця. Якщо ніхто не зможе придумати, як виправити цю ситуацію, я думаю, що ми просто повинні дозволити сплячій собаці лежати далі. Зрештою, дехто з нас досі вдячний йому за те, що він надіслав нам Ху Янсуаню. Її пропозиція викликала жваве збудження серед дівчат і багато закидали головами. По правді кажучи, жодна з них не мала претензій до Ван Дуна перед тим як він став доглядачем. Можливо, вони просто надто гостро відреагували.
- Гаразд, якщо більшість з вас погодяться з цим, я залишу його в спокої... поки, - оголосила Чжоу Сісі. Школа продовжувала шукати постійного доглядача і можливо, це не займе надто багато часу.
Тим часом у своєму кабінеті Ван Дун обмірковував способи, які зможуть раз і назавжди зупинити цю шалену ворожість, направлену в його сторону. Для нього це стало проблемою не тому, що його турбувало, як про нього думають дівчата, просто він не міг дозволити собі і далі витрачати час на подібну єрунду.
Після довгих роздумів він вирішив приманити дівчат тим, чого вони по-справжньому хотіли, наче соковитої кістки, що висять перед носом собаки. Поєднання сили і спокус є найпростішим рецептом на загальну згоду: це була одна з істин, яку він дізнався від старого пердуна.
Коли Ван Дун роздумував про наступний крок, на нього несподівано знизилося натхнення. Він просто не міг стриматися від своєї геніальності, тому що цей трюк точно стане найкращим виходом із ситуації. Хлопець почав з чимось возитися, і незабаром поруч з його офісом з'явився новий плакат.
« З сьогоднішнього дня, я, Ван Дун, щодня доставлю Ху Янсю номер п’ять жінок (щоб переконатися, що мій кращий друг Гу Янсемен буде читати лист у день) Коли люди гуртужитку номер п'ять виберуть листа, яке потрібно доставити, віднесіть його в поштовий ящик поряд з кабінетом доглядача."
Ван Дун не міг надивитися свого творіння. Такий добрий вчинок, спрямований на допомогу закоханим дівчатам, можна було б назвати зразковим. Хоча він і не мав гарного почерку, навряд чи хтось зверне на це увагу.
Чжоу Сісі думала про способи вигнати Ван Дуна з його посади, коли почула розчавлений знизу шум, а через мить до кімнати влетіла одна з її сусідок:
- Сісі, там внизу... Внизу...
- Говоріть повільніше, і чому ти так задрижала?
- Ван Дун вивісив оголошення...
Сусідка продовжувала поширювати цей погляд і Чжоу Сісі швидко усвідомила майбутні наслідки. Один лист в день зробить послугу Ван Дуна набагато більш зареєстрованою, а той факт, що він є другом Ху Янсуаня, тільки додасть довіру до його слів.
Новина поширилась по цілому будинку, наче лісова пожежа. І дівчата відразу зібралися перед кабінетом доглядачя і швидко сформувалися в чергу. Через кілька хвилин кінець черги вже протягнувся через все гуртожиток і пішов вгору по сходах, аж до другого поверху, зупинившись у кімнаті Чжові Сісі. Голова дівчини безсильно повисла.
Вся надія була втраченою.
- Ван Дун, ти виродок! - Вона могла лише проклинати його, оскільки виявилася безсила щось зробити.
– Апчхи! Апчхи! - Доглядач їх гуртожитку в цей момент немов застудою пробрало.
*
Ван Дун повернувся до своєї кімнати. Він багато пережив зі старим пердуном, і сьогодні для нього було не більше ніж дитяча гра. Зробивши самозадоволене обличчя, він подумав: « Ці маленькі дівчата, ха-ха, занадто молоді, надто простодушні, дуже наївні".
Що ж до Ху Янсюаня... Ван Дун забув спитати його думку.
Хаос у гуртожитку номер п’ять не показував жодних ознак затихання, аж поки нічне небо осяяло яскравим місячним світлом. Після багатьох гарячих суперечок, дівчата нарешті погодилися з методом вибору листа: кожен день старости певного поверху буде вибирати випадкове письмо, починаючи від першого поверха. Наступного дня вибір буде переходити на поверх вище.
Коли мир і спокій відродилися, навіть найбільш бунтівні дівчата були змушені погодитися з остаточним твердженням Ван Дуна в ролі доглядача.
Незважаючи на те, що мешканці гуртожитку сперечались між собою, то ніч Ван Дун спав солодким. Він зустрів новий день з таким чудовим настрійом, ніби зелена трава зустрічає по поцілунки яскравого сонячного світла. Він дістав з поштової скриньки яскраво розмальований конверт і його ніздрі наповнилися фруктовим ароматом, який був ретельно нанесений на папір. Ван Дун посміхнувся і написав на дошці оголошень: « Янсюань любить пити сік цукрової тростини ».
Цим соком Ма Сяору пригощала Ху Янсюаня, коли вони були в неї вдома.