Том 3, розділ 7 — Подорож перша
Кілька тижнів раніше... 5 червня.
До другої половини дня Лінлей уже попрощався з трьома братами. Коли він закинув шкіряний мішок на спину, то попрямував до хребти Магічних Звірей.
"Писку писк!" - маленька Примарна Миша щасливо підписувала зі свого дому на плечі Лінлей.
"Босе, ми нарешті вирушили на гірський крячок Магічних Звірей. Я так хвилююся!" - голос маленької Примари Миші роздавався в голові Лінлей. У відповідь Лінлей тільки посміхнувся. У той же момент з'явився білий промінь світла і поруч почав парувати Дерінг Коуарт.
Дерінґ Коуарт почав навчати: « Коли ти подорожуєш наодинці, то маєш бути дуже обережним. Є велика ймовірність зіткнутися з бандитами."
« Я знаю, дідусь Дерінг" - засміявся Лінлей.
Дідусь Денінґ неодноразово повторював, наскільки небезпечні подорожі “соло ”! Лінлей був одягнений в штани з досить щільної тканини і сорочку без рукавів. Завдяки цьому, можна було легко розгледіти накачані м'язи і, безсумнівно, будь-хто відразу зрозуміє те, що він воїн.
Дідусь Дерінг говорив, що у подорожі по хребту Магічних Звірей мантія мага буде тільки заважати через громіздкість і не практичності для піших походу.
Лінлей рухався дуже швидко. Хоча дорога від Академії Ернст до гірського хребта була досить довга, завдяки тому що Лінлей був воїном четвертого рангу - його витривалість існувала на зовсім іншому рівні ніж раніше, він міг пройти 40 кілометрів за годину. Раптом Ліллей йшов уперед і побачив трьох людей попереду.
- Думаю Лінлей був зосереджений на одній людині з цієї Трійці.
Чоловік був одягнений в мантію студента Академії Ернст. Один з двох інших мав мишну масу. Третій був надзвичайно худим і на його поясі висів короткий меч, що в ножнах. Той обережно повернув голову і подивився на Лінллей.
Лінлей не міг не турбуватися через виявлену до нього увагу і він просто вирішив прискоритися і проскочити повз них.
« Це ти? » — сказав один з них.
Лінлэй повернув голову і запитливо подивився. Чоловік, одягнений у мантію магії Ернста, посміхнувся і вигукнув: « Я Дельсар [De'sha'te], пам’ятаєш мене? »
"О, Дельсарт, це ти!" - Лінлей зупинився.
Лінлей насправді дізнався в Парні Дельсарта.
Він, як і Лінлей, був чарівником вітру п'ятого рангу. Хоча їх не можна було назвати друзями, вони були однокласниками.
Дельсарт, який підійшов з двома воїнами, усміхнувся і захоплено промовив: « Леліне, я не сподівався, що ти одягнешся ось так. Я ледве впізнав тебе. Тільки коли я побачив маленьку Примарну Миша на твоєму плечі, я зрозумів, що це був ти."
«Кава [Ka'wa], Метт [Ma’te]. Дозвольте мені представити вам. Це Лінлей - один з двох неперевершених геніїв нашої Академії Ернст. Йому всього лише п'ятнадцять років, але він вже маг П"ятого рангу." - представив його Дельсарт.
Кава був воїном з великою м’язовою масою, тоді як Метт був сильним солдатом.
« Я чув від Дельсарта розповіді про двох неперевершених геній Академії Ернст. Я не очікував, що сьогодні нам пощастить зустрітися з Вами, - ввічливо сказав Метт, в той час як Кава круглими як у бика дивився на Лінлей. - Ты маг? Чому ти виглядаєш так, ніби ти воїн як і я?»
Лінлей не пояснив: « Ви теж вирушили в гірський кряж Магічних Звірей?»
Дельсарт кивнув: « Дуже добре. Кава і Метт супроводжували мене минулого року на тренування в кілька небезпечних місцях. У нас сформувалася хороша командна робота. Тому цього року ми плануємо дослідити кордон хребту Магічних Звірей. Лінлэй, ти повинен піти з нами. В одній групі буде безпечніше".
Лінлэй кивнув.
« Будь ласка, приєднайся до них. Дельсарт — мій однокласник, тому він повинен бути надійним. Коли досягнемо гір, ми розділимося." - вирішив Лінлей і прийняв пропозицію Дельсарта та хлопців, які разом попрямували в сторону гори.
Усі четверо рухалися на дуже високій швидкості.
Навіть фізично слабкий Дельсарт був здатний рухатися з великою швидкістю, використовуючи заклинання стилю вітру “Сверхвовий ” »!. Завдяки цьому група швидко перетинала пустельні дороги і прийшла до місця свого призначення.
Роздався гучний і грубий голос Кава: « Якщо ти приєднаєшся до нас, то у нас буде два маги п’ятого рангу. Якщо ми четверо об'єднаємося, то будемо в змозі вбити навіть магічного звіра шостої ранги. За приблизною оцінкою, ядро магічної звірини шостого рангу стоїть близько тисячі золотих за штуку. Якщо ми вб'ємо кілька з них, нам не треба буде турбуватися про свої витрати протягом століття."
Для більшості людей протягом року було б достатньо десяти золотих монет.
Тисяча золотих монет була величезною сумою.
Серце Лін Лей затремтіло. Він раптом згадав, що говорилося в книжках про магічних звірів, які він читав. У ньому говорилося, що майже кожен магічний звір має магію з енергією.
« Третій ранг у магічних тваринах і вище цього ядра міцно тримається. Але ядра тварин, які ще не досягли шостого рангу - було досить мало. Цінність ядер таких тварин, ймовірно навіть нижча за одну з моїх скульптур." - подумав Лінллей.
Проте ціна ядер магічних звірів шостого рангу могла досягати тисячі золотих монет.
Наприклад, коли фахівці розмістять його в залі експертів, то Деінґ Коуарт вже мав би на собі таку суму. За його оцінкою, вартість кожної роботи мала досягати тисячі золотих за одну скульптуру. Але вбивство цієї магічної звірини шостого рангу, з точки зору складності і ризику було чимось більш небезпечним та смертельним, ніж виття скульптур.
« Моя правда полягає в тому, щоб у хребті магічних звірів було багато бойового досвіду. А як щодо ядер? Це всього лише вторинний результат." - подумав Лінлей, поки дивився на інших трьох.
Два товариші Дельсарта були сповнені ентузіазму, адже вони могли уявити собі можливість добре заробити на своїх магічних ядрах.
« Ядрі магічних звірів третього, четвертого і п’ятого рангів не коштують майже нічого. Навіть ядра тварин шостого рангу коштують тільки тисячу або близько того." - сказав Дельсарт, байдужо хитаючи головою. - Якщо ми зможемо вбити магічного звіра сьомого рангу, то ми дійсно станемо багатими." - коли він сказав ці слова, його очі заблудлі.
Як і в людей, коли між магами шостого та сьомого рангів була велика прірва, магічні тварини шостої рани мали величезний розрив у силі порівняно з магічними звіриною сьомої ранги.
Ядра магічних звірів сьомого рангу коштували десятки тисяч золотих.
Дібудьте вони хоча б один такий, в маленькому місті хлопці будуть вважаються надзвичайно багатими і їм не доведеться турбуватися про гроші протягом усього решти життя.
« Дитя сьомого? Відтираючись від рівня наших навичок - ця ідея рівнозначна бажанню власної смерті», - недбало сказав Лінлей.
Лінлей на власні очі бачив, на що здатний Моленіносний дракон сьомого рангу. З нинішнім рівнем здібностей і сил Ліндей, ймовірно, не зміг би навіть прорватися через захист дракона. Якщо він не може пробити навіть його захист, як можна взагалі говорити про вбивство? Як це було можливо?
Найхитріший хлопець з групи Метт - кивнув: « Зараз досить важко сказати, чи є у нас шанс, якщо ми вчотирьох об'єднаємося проти магічного звіра шостої ранги. Боротьба з магічною звіриною сьомого рангу - самогубство."
« Я просто вирішив підтримати тему», - Дельсарт почухав голову і прикусив свою губу.
Поки всі четверо безтурботно говорили і сміялися, у гірському лісі за сто метрів від них стояв чоловік з зеленим одягом. Він був замаскований листям і з холодним поглядом спостерігав за хлопцями.
Рот цього чоловіка рухався без зупинок, мабуть, бурмочучи слова магічних заклинань.
У той же час тетива лука в його руках була натягнута до межі. Раптом стріла, яка була оточена світлом блакитного відтінку, зірвалася. Вона розрізала повітря з жахливою швидкістю, перетинаючи відстань у сто метрів в мить ока.
Лінлей, який разом з іншими просто спілкувався, раптом відчув, як всі волосинки на його тілі стали дибок. Його серце наче обірвалося, кажучи, що він у смертельній небезпеці.
"Небезпеки!"
Лінлей швидко повертаючись, відстрибнув убік. "Свіїст!" Стріла, випущена з неймовірною швидкістю, пролетіла повз нього наче блискавка і в наступну мить проколола тіло Дельсарта. Вона пролетіла через його тулуб, залишивши діру зяючу, після чого промайнула ще кілька десятків метрів перед падінням.
Дельсарт, вхопившись за горло, закочував очі. Дехто з них намагався вирватися зі своїх уст, видаючи жахливі звуки бульканья крові в легенях і після цього кров фонтаном хлинула від рани у його грудях.
« Ург... ургх... егхль... - Очі Дельсарта були наповнені всепоглинаючою тугою. Вони віддзеркалювали жах і страх, в той час як кров безупинно продовжувала виступати з зізіяючої діри у його грудях... Досить швидко, життя ніби покинула очі Дельсарта і він замертво впав на землю.
Лінлей, Кава і Метью швидко прижилися до трави й обережно почали оглядатися в ліс позаду них.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставимо лайки, радимо друзям, не соромимося!