ти не зразок пафосного героя. але хто взагалі щось знає про тебе? Тільки ти! І ти досяг п'ятого рангу воїна і третього ранга мага, тому ти правий!
Ти б'єш кігті в іншу, ворожу країну після того, як обчистив поневолив твого мага. Еліксири, трави, знання, ти зміг забрати з собою багато чого. Включаючи свою обережність, уважність і винахідливість.
« Як-небудь виживу і знайду місце, де постарієш» - думав ти так і був абсолютно правий, з таким же рівнем. Але є одне, але за всі роки ви звикнете до постійного тиску й вам буде важко подолати цю звичку. Отже, ти не оселишся в іншій країні і час від часу виходиш на хребт за ядрами, тренуючись та переглядаючи приватні замовлення.
Отже, через десятки років з твоєю натурою ти прорвався у шостій рангу і навіть став магом п'ятого. Але це була твоя стеля, ти був занадто старий, надто мало ризикував в молодості, і, можливо, упустив багато шансів. Так, пережив багато людей, які б’ються в гущавині воїнів, але й досягла мети. Ось тільки звички то залишилися, ти продовжував братися за різні роду завдання, деякі, які не йшли в ногу з твоїм розвитком, яке вже почало злегка регресувати. І прийшов той трагічний момент, коли ти не стягнув і загинув на завданні не допомогло нічого, ні розрахуваність, ані сили. Коротко кажучи, він надерся. Треба було знати, коли зупинитися. Адже саме таким ти був на початку. Саме так і вижив... Але на жаль і ах, ти помер.
( Привички і правда складно змінювати, але вони також дозволяли тобі вижити. Ти, мабуть, не так вже й мало проживеш).