Глава 330. Роздвоювання особи?
Усередині елегантної великої кімнати з сучасним дизайном сидів Джек, терпеливо постукаючи по столу в кутку. Біля нього стояли два досить великих охоронці. У нього завжди був хтось поруч, незважаючи ні на що, через його унікальне становище. Він не був схожий на інших членів великої четверки, тому що вони вірили у свої сили.
Він знав, що інші дивляться на нього звисока через це, але йому було все одно.
Двоє охоронців, які стояли поряд з ним, вже не були тією парою, що в той час, коли він відвідав військову базу. Після їхніх помилок він вирішив дати їм іншу роль і замінив їх. Шлях Джека був єдиним, і дуже рідко він давав людям другий шанс. Якщо хтось напортачить, він завжди зможе відібрати у них силу перш ніж віддати її іншому.
Стук продовжувався, і охоронці тепер дивилися на Джека краєм очі, так як він, здавалося, ставав все голосніше й гучніше.
- Чорт забирай! - Закричав він, вдаривши кулаком по столу. - Це повинно бути чисті, ще раз, вони взяли верх і змогли позбутися від нього, - сказав Джек.
Цього разу Джека самого себе. Він не повідомив Оскару або будь-кому з інших військових про Пітера, про те, що той, ймовірно, підозрюється, як член Чистих. Це було тому, що він хотів зробити все сам. Єдиною людиною, яка допомагала йому на цьому шляху, був генерал Дюк.
Дюк завжди був тим, хто призначав двох охоронців для спостереження за Пітером і вирішував проти кого він піде та з ким піде, тоді як інші нічого не знали.
Він не міг попросити їх про допомогу, і він не зміг почати перевертати це місце догори дном, намагаючись знайти інсайдера. Інакше вони все одно дізнаються. Тоді вони засумніються у спонуках Джека і відкладуть на нього всю вину. Хоча він був у ситуації, коли це не було б надто великою проблемою, все ще просто не хотів мати з цим справу.
По-перше, він не подобався іншим. Він знав, що троє інших жаліють, ніби запросили його до великої четвірки. Єдина причина, чому він зміг залишитися на своєму пості у владі була пов'язана з його великими стосунками зі військовими і Оскаром.
Був хороший шанс, що те, чого він намагався зробити, спотворить ці відносини, і інші скористаються цією можливістю, щоб розірвати їх.
Найгірше у всій цій плутанині було те, що тепер він повинен був переконатися, чи інші і військові не дізнаються про це; він був тим, хто зараз мав замістити свої власні сліди.
Дюку було надіслано рапорт з додатковими інструкціями. Пітер більше не буде брати участь в турнірі через невідкладну справу. Яке видатне діло він дозволить йому вирішити. Коли вони повернуться на військову базу, він дозволить Дюку подбати про все інше. Зникнення одного студента не повинно бути занадто складною справою в його становищі: спроби втекти, самогубство. Існувало багато різних варіантів, як вони могли уявити зникнення Пітера.
- Чисті, я обіцяю, якщо коли-небудь дізнаюся, де знаходиться ваша база. Я пошлю за вами всю свою армію і розчавлю вас, - сказав він, міцно стискаючи кулак.
Наступного дня настав ранок. Події ще не були заплановані на якийсь час, а основні події ще пізніше. Ось чому Квінну здалося дивним, коли в двері постукали рано - вранці.
Але перш ніж відкрити двері, він вже знав хто це. Він помедлив секунду, а потім зібрався з духом, перш ніж відкрити її.
- Ворден, чому ти прийшов так рано? - запитав Квінн, намагаючись, щоб їхні стосунки здавалися знайомими, але було ясно, що це не так.
- Можна зайти? - Запитав Ворден.
- Та годі тобі, не будь таким... Будь ласка. Чим більше ти будеш діяти по-іншому, тим більш нагадуватимеш мені про той бій, який ти наробив. - Сказав Квінн.
Опинившись всередині кімнати, Ворден продовжив свій шлях і попрямував до зовнішнього вікна. Яскраве світло падало на його золоте волосся і гарне обличчя. Тепер, коли він дивився на нього, смуток в його очах робила його схожим на покинутиго принца.
- Я хотів розповісти тобі про вчорашній вечір, перш ніж ти почнеш питати. Це несправедливо, що я зберігаю всі свої секрети в той час як знаю усі твої.
Квінн сам тепер почувався трохи винним, бо не розповів іншим про все, але це було не так вже й важливо, щоб пояснити їм, як працюють його сили. Що це була гра, як система, навіть якщо б він сказав їм що це нічого не змінило.
- Скільки ти пам'ятаєш, перш ніж ти був у відключці? - Запитав Ворден.
- Ти маєш на увазі, коли кричав, що тебе звуть не Ворден, а Сіл. Або коли ти мало не затирав мене, як курча, а потім вдарив? - Відповідав Квінн.
- Ну, тоді, схоже, ти все пам'ятаєш. - Сказав Ворден. - Як я вже сказав, вчора це був я. Не було ніякого контролю над розумом або чогось іншого. Сили і я - одна й та ж людина.
- Ворден... Може розповіси співчутливіше?
- Я не можу вдаватися в подробиці, але ти коли-небудь чув про це?
Квінн помовчав секунду, роздумуючи про це. Дивні дії, коливання в голосі, він дійсно був схожий на іншої людини. Раптом до нього повернулося спогад. Одного разу він вже зустрічався з Шіло. Коли його допитували. Квінн завжди дивувався, як Вордену вдалося випробувати обман. Він думав, що в той час мав здатність обмінюватися думками. Але чи міг би він це зробити?
- Ти хочеш сказати, що у тебе роздвоєння особи? - Потрясно перепитав Квінн. Він чув про такі речі раніше, але ніколи не бачив нічого подібного особисто. Він також ніколи не усвідомлював, наскільки розділені ці особи. Він завжди думав, що якби він зустрів когось з такою проблемою, це було б схоже на людину, у якої були зміни настрою. Але Ворден поводився так, ніби двоє людей жили в одному тілі.
- Я не можу вдаватися у подробиці про те, як або чому, але скажу тобі одну річ. Я можу скопіювати лише одну здатність. Для порівняння, інший може скопіювати три. Ось чому мені довелося помінятися з ним вчора, коли я бився з тобою, - пояснив Ворден. Ворден свідомо не розповідав Квінну про Ратена, бо йому було важко комусь розповісти. Він все одно не міг вдаватись у подробиці. Так що поки він спробує зробити все якомога простіше.
- Ворден, чому ти нам цього не сказав? Я ж казав тобі, що я вампир, вірно? Якби ти сказав мені або навіть іншим, ми б зрозуміли.
- Знаєш, чому я тобі це кажу, Квінн? Тому що я хочу повернути тобі довіру. Ти довіряв мені, а тепер я довіряю тобі. - Потім Ворден простягнув руку.
Коли Квінн дивилась на нього, вона пригадала той день, коли вони вперше зустрілися. Він був єдиним, хто потягнувся до нього; з тих пір вони обидва пройшли через все це. Потім він згадав дещо ще, вони утрьох пройшли через багато чого. Був ще й Пітер.
- Я довіряю тобі, Вордене, - сказав Квінн, потискуючи йому руку. - Але це не означає, що ти приймаєш дурні рішення. Отже, я коли-небудь зустрінуся з цим хлопцем? Може, ми станемо друзями?
Злодій розсміявся, але краще мовчав. Якби Сіл почув це, він би вже вибіг з свого кута і в мить зайняв його місце.
Коли вони вперше зустрілися з Квінном, він зробив це, тому що був на першому рівні. Часто нижчі рівні дивилися на світ по-іншому через те, як до них ставилися. Але після того, як Сіл виявив зацікавлення, це означало, що тепер його життя буде обертатися навколо Квінна. Але Ворден був радий, що Сіль зацікавився Квінною. Він відчував, що ці двоє не були справжніми друзями.
- Я теж прийшов сюди за дещо іншим, - сказав Ворден. - Я сподівався прийти сюди раніше, ніж вони, і, здається, переміг їх.
- Вони? - Трохи збентежившись, відповів Квінн.
- Ти що, забув? Тепер, коли Пітера там немає, це означає, що його місце займе заступник. Вони скоро будуть тут, щоб забрати тебе під землю. - Пояснив Ворден.
- О! Я зовсім забув про це; я ніколи не думав, що це взагалі станеться. Ну і добре. - Сказав він, потискаючи плечима. - Думаю, я просто програю матч.
- Ти дійсно хочеш цього, Квінн?
- Що ви маєте на увазі? Я повинен це зробити?
- Я знову питаю тебе, чи хочеш ти програти матч?
Звичайно, Квінн не знав. Протягом самого довгого часу, з тих пір як він отримав свої сили, він хотів показати всім тим людям, які вважали його слабким, усім тим людьми, що знущалися над ним, Що він може зробити. І ще більше, ніж будь-коли, він намагався перевершити ту мережу, яку Tру дим встановив для Квінна. Весь цей бардак в першу чергу був через нього і хворих шляхів.
- Ми можемо битися. - Сказав Ворден. - Пам'ятаєш, на планеті червоних врат ми розробили план. Якщо вони помітять твої здібності, тоді я скажу їм, що моя сім'я підтримує тебе. Ми можемо використовувати це сьогодні. Перед тим як Фекс пішов, він щось сказав. Він сказав нам, що він і той хто прийшов за ним були єдиними вампірами на військових базах.
У той час мені було цікаво, чому він мусив говорити нам про це. Завжди краще бути обережним про всяк випадок, вірно? Але я думаю, він знав, що станеться, коли Пітера схоплять. Він казав тобі не хвилюватися.
З Вордена, який використовує його початкове прізвище, вони більше не будуть переслідувати Квінна за її здатність читати. Вони б припустили, що це було з сім'єю Вордена. Іншою проблемою були вампіри. Навіть якби їх тут не було, завжди залишався шанс, що вони дізнаються про нього, але хіба це мало значення?
Це було тільки питання часу, коли вони дізнаються про Пітера, що в кінцевому підсумку приведе їх назад до Квінна.
- Якщо ти готовий. - Сказав Ворден. - Тоді і я теж.
- Я більше не хочу ховатися, - відповів Квінн.