Розділ 329. Десяте море
Квінн повільно приходив до себе. Коли він почав підніматися з підлоги, то тут, там вилупилося якесь бурчання. Він відчував біль всередині свого тіла, що було дивним почуттям, але і зовні його тіло в основному зцілилося від нападу.
Коли він відкрив очі, його вітали кількома повідомленнями, які з'явилися, поки він був у відключці.
[50/95 НР]
[Голод зменшився]
[Трансформація скасовано]
[Потрібується кілька груп крові]
[Виділені статичні бали]
[Останалось 4 вільних очка статистики]
Квінн швидко спробував зрозуміти, що означали ці повідомлення, і намагався згадати свої останні хвилини. Раптом він почав згадувати, що був в середині бою, і це було з Ворденом. Це тривало недовго; єдине, про що він міг здогадатися, так це про те, що його вдарили.
- Трансформація скасовано... Я бачу, що тепер все починає винаходити сенс. Мабуть, я був нокаутировований в середині бою. По-перше, у мене було мало HP, і я почав трансформуватися. Збільшення статуеток і відновлення HP, мабуть, були від крові в флязі.
Коли Квінн довідався, що він залежний від крові, то вирішив не споживати кров щодня. Але невдовзі він зрозумів, наскільки це важливо, щоб його більше ніколи не збирати у різних студентів. Помістивши кров одного з студентів у колбу, він пізніше зібрав інших учнів і помістив її в фляж.
Коли його HP був досить низьким, він споживав кров з фляги з усієї, це довало йому підвищення статистики і також допомагала йому позбутися своєї залежності.
[Статус
[Сила: 26]
[Лівкість: 27]
[Виносливість: 21]
[Зачарування: 28]
Він також отримав ще чотири статистичних понту, які можна було використовувати скрізь, де він хотів.
- Поки що я продовжу вводити його в чарівність, - подумав він. Причина цього полягала в тому, що жодна група крові студента не могла безпосередньо збільшити відмінність чарівності, як інші. Крім того, він не знав і не знайшов спорядження, яке б робила така річ. Тоді як всі інші характеристики все ще мали перевагу над високим рівнем спорядження.
Його план в значній мірі спрацював. Поки у нього була фляжка, він міг продовжувати робити це без залежності від крові.
Він простягнув руку до пояса і спробував взяти фляжку. Тепер він був такий щасливий, що захотів схопити її і поцілувати.
- А де ж фляга? - Подумав Квінн, в паніці хапаючись за пояс, але нічого не знайшов.
- Отже, ти нарешті прокинувся, - сказав Ворден, переконавшись, що він знаходиться в кількох футах від нього. Він не знав, як Квінн відреагує на все це, і намагався триматися на відстані.
Почувши цей голос, Квінн схопився на ноги і миттєво прийняв бойову стоянку.
- Тінь..
- Почекай! - Почекай! - Почекай! Це я, це я дав тобі кров, Квінн, заспокойся.
- Як тебе звати? - Запитав Квінн.
- Я Ворден, це я Квінн. Пам'ятаєш, ми разом вирушили на червону портальну планету і ти перетворився на того кровосса? Якщо тобі потрібні докази, я можу навіть детально розповісти, як ми їли...
- Стій, стій! Я вірю тобі, - сказав Квінн, не бажаючи, щоб Ворден нагадував про те, що сталося тоді.
- Що з тобою сталося, Вордене, це ти напав на мене? Чи ви були чисті? Що відбувається? - Запитав Квінн.
- Пам'ятаєш, нещодавно я сказав, що якщо ти щось про мене дізнаєшся, то мені доведеться тебе вбити? - Відповів Ворден. - У той час це здавалося жартома, але я був абсолютно серйозним. Є деякі секрети, які є навіть у мене, Квінн, але зараз це не важливо.
- Що означає "тепер це не важливо"? - Крикнув Квінн у відповідь. - Ти, або Сіл, чи хто там ще тільки що підсмажив мені дупу.
- Тобі потрібно дещо дізнатися, це стосується Пітера і Фекс. Я обіцяю, що все поясню.
Довір’я між ними було частково зруйновано, і Ворден бачив це. Тому він намагався триматися в кількох футах від Квінна, пояснюючи подробиці того, що сталося і чому. Якою була роль Фекса у всьому цьому і якою була його роль теж.
Як тільки він пояснив, між ними запала тиша. Злодій був готовий до відпочинку, лайки або навіть сумувати.
Через кілька хвилин Квінн пішов до нього, опустивши голову. Побачивши це, Ворден сковтнув і пішов убік. Однак Квінн продовжував рухатися вперед, аж поки зрештою не дістався дверей.
- Квінн, невже ти нічого не скажеш? - Запитав Ворден. Він просто не міг більше виносити цю тишу.
- Я розчарований не тільки тобою, Ворден, але й усіма іншими. З яких це пір ти не довіряєш мені приймати власні рішення? Гірше того. Коли ви, хлопці, почали приймати рішення за мене?
Квінн, оглянувшись на двері, підняв руку і вдарив кулаком у двері.
- Відкрий ці чортові двері! - Крикнув він і знову вдарив кулаком у металеві двері.
Вона була міцною, тому що була зроблена з глатріума, і навіть найсильніші люди не могли нічого зробити із дверима. Квінн підняв руку і знову вдарив по ній, на цей раз шкіра на плитках пальців була содрана, а на дверях залишився кривавий слід від кулака.
[49/95 НР]
Побачивши це, Ворден поспішив до нього і набрав код збоку, дозволивши дверам відкритися. Як тільки вони це зробили, Квінн продовжував швидко зникати.
- Почекай, Квінн! Куди це ти зібрався? Ти не збираєшся, спробувати зробити що-небудь, чи не так? Вони вже пішли. - Сказав Ворден, боячись, що він може піти шукати їх, Що було безглуздо.
- Я знаю. - Квінн сказав, що я більше не відчуваю присутності Пітера. Він занадто далеко. Я просто хочу трохи побути сам.
Деколи для зцілення потрібно було часу і простору. Ворден знав це краще, ніж будь-хто інший, і вирішив відпустити його, поки той не заспокоїться.
Вийшовши на вулицю, Квінн продовжував ходити по колу навколо великої платформи. Проходячи повз, він озирнувся і пройшов через кожного військового готелю. Він думав про все, що сталося, поки нарешті не зупинився і не почав дивитися через виступ вниз на арену.
- Я не можу звинувачувати їх, вони зробили те, що вважали кращим для мене, і Пітера, хто знає, щоб з ним сталося. Єдина людина, яку я можу звинувачувати за те, що опинився в такій ситуації, це я сам. Я просто занадто слабкий. Занадто слабкий, щоб допомогти Пітеру, занадто слабкий, аби Фекс міг покластися на мене.
- І Фекс, спочатку я йому не дуже довіряла, але мені здалося, що він дійсно дотримав своє слово до самого кінця. Він не віддав мене вампірам, і все, що він робив було зроблено для того, щоб захистити мене.
- Система, ти знаєш, що трапиться з Фексом і Пітером, коли вони дізнаються хто такий Пітер насправді? - Запитав Квінн.
- Чесно кажучи, я не дуже впевнений. Здається, що минуло багато часу, і в міру того як світ змінюється і правила. Хоча вампіри зазвичай тримаються відносно близько до традиції. Буде проведено судовий процес, на якому рада вирішить їхню долю. Якщо ти хочеш, щоб я був з тобою по-справжньому чесний, вони вб'ють Пітера.
- Вони вирішать, що він нелегкав, оскільки його не буде в їх досьє. Чого вони не знають, так це те, що Пітер не є важкою справою.
- Що ти хочеш цим сказати? Фекс сказав, що вампір не був створений одним з тринадцяти лідерів або принаймні не мав їх дозволу, буде вважатися незаконним, правильно.
- Так, але хіба ти не пам'ятаєш, як створив свою власну сім'ю? Пітер - частина проклятої родини. Ти пам'ятаєш, як я сказав тобі тримати це в таємниці від інших вампірів, незважаючи ні на що? Ну, я вважаю, настав час сказати тобі правду.
- Квінн, коли ти створив цю сім'ю, ти став одним з тринадцяти лідерів. Ваше прізвище забрало неповноцінне десяте місце. - Система пояснила.
- Почекай! Чи це означає, що якщо я розповім їм про свою сім'ю Пітер буде жити, а Фекс не потрапить в біду? - Запитав Квінн.
- Ні, - миттєво відповіла система. - Подумай про це, чому ти думаєш, що десяте сімейне місце було порожнім в першу чергу? Я не можу зупинити твою долю в майбутньому, Квінн, але я можу відстрочити її. Ти повідомиш їм, хто ти і ви станете їхньою мішенню в одну мить.
- Тоді поясни мені, що сталося! - Мисливо крикнув Квінн. - Не міг би ти пояснити мені, хто ти такий? І поясни мені, що сталося з десятою родиною. І не давай мені цю нісенітницю, яку ти не можеш мені розповісти.
Квінна вже мала деякі ідеї і здогадки про те, хто така система, оскільки поступово все почало відкриватися. Але це не мало змісту, поки він не підтвердить свої здогадки.
- Боюся, що не можу сказати.
- Ти безполезен, - сказав Квінн, продовжую мчати назад у свій готельний номер.
Всередині військової бази один готель. На одному з верхніх поверхів почувся наполегливий стук в одну із дверей "величої четверки".
- Сер, будь ласка, відповідайте негайно. У нас є доповідь від Дюка. - Сказав чоловік, відчайдушно намагаючись увійти в кімнату.
Джек відразу ж відкрив двері, почувши ім'я Дюка. Якщо це було щось посеред ночі, то це не могло бути хорошою новиною. - У чому справа? - Запитав Джек.
- Справа в студенті, Пітер. Він пропав.