Розділ 153. Немає доказів
Як тільки дивне відчуття, що тіло Квінна охопило світ, зникло. Появилось повідомлення, в якому говорилося, що один з членів його сім’ї став сильнішим. Не було потреби питати систему, що означає це повідомлення, тому що він відчував його.
Дивне відчуття і зв'язок між ним та Пітером. Це було схоже на відчуття, коли він пив кров, але не він ставав сильнішим, а Пітер.
Про всяк випадок Квінн зайшов до системи, щоб перевірити свою статистику, чи були зміни, але все було так само, як і зазвичай. Хоча він відчув таку саму зміну енергії, як і зазвичай, цього разу вона не залишилася в його тілі.
Однак з’явилося повідомлення про систему.
[Член сім'ї вчинив вбивство]
[Отримано 25 exp]
[45/400 exp]
Друге повідомлення підтвердило думки Куіна, і тепер він повинен був знайти Пітера.
- Мені дуже шкода, Лоґане. Дякую за допомогу, але я мушу йти! - Крикнув Квінн. Він підійшов до манекену, який містив маску і костюм, і відразу ж помістив їх у свій просторовий сховищі, та точно так само, як і з іншим його звірним спорядженням, вони були зареєстровані в його теневому сназі, так що він міг одягтися й знімати костюм коли хотів.
Як тільки Квінн зібрався вийти за двері, він обернувся і подивився на робочий стіл. На вершині було декілька різних конструкцій машок, які трохи відрізнялися одна від одної. Це були різні проекти, які він і Лоґан придумали, прототипи проектів, поки вони не відчули, що один з них був кращим.
- Гей, Лоґане, якщо тебе це не затрудить, не міг би ти закінчити для мене інші ескізи масок?
Лоґан посміхнувся про себе.
- Ти що, знущаєшся наді мною? Я міг би закінчити їх все до кінця сьогоднішнього дня, якби захотів.
Квінн посміхнувся у відповідь і подивився на мішки під очима, він міг сказати, що Логан старанно працював над костюмом і навіть не відпочивав з тих пір, як закінчив його. - Лоґане, я обіцяю, що одного разу віддам тобі за все це. Як тільки я дізнаюся що-небудь про цю систему, я дам тобі знати.
З цими словами Квінн побіг по коридору і вниз сходами, прямуючи туди, де стояв Пітер. Хоча він і гадки не мав, куди його забрали Лейла та Ворден. Здавалося, що система або якась частина всередині нього підказує йому, де знаходиться Пітер. Якщо він йшов у правильному напрямку, стосунки ставали сильнішими.
Це було схоже на гру в гаряче і холодне.
Квінн не збавляв швидкості, він втік вниз по сходах і вибіг у коридор, ігноруючи всіх, хто проходив повз нього. Але в перший раз у ніс йому вдарив дивний запах. Це було незвично для Квінна, бо він ніколи раніше не відчував цього запаху.
З тих пір як він перетворився на вампіра, всі його почуття, здавалося, покращилися, крім смаку, але він також міг сказати, що вони були просто усилені в інших сферах. Тим не менш, цей запах був зовсім не схожий на всі інші навколо нього, і він не знав чому.
Якби він не був у такому поспіху і паніці, то обернувся б, щоб подивитися, від кого походить такий дивний запах.
Перед тим як залишити школу, він схопив при вході випадкові парасольки. Часто люди забували парасольки після дощу, щоб сушитися.
Як тільки він покинув академію, він продовжував слухати своє тіло, слідуючи за зв'язком, яка в кінцевому підсумку привела його до парку і, нарешті, до лісу.
Коли він підійшов, йому вдалося почути останні слова Лейли. Проте Квінн не міг питати, що сталося з системним звітом. А коли він побачив закривавлений одяг у руках Вордена і невеликі сліди крові на тілі Пітера, то зрозумів.
Пітер їв людське тіло і, ймовірно, вбив когось в процесі. Хоча Квінн хотів звинуватити Пітера у своїх діях, він не міг. Квінн був тим, хто перетворив його на цю істоту, і він навіть знав як це.
Коли Квінн перетворився на вампіра, він також не зміг контролювати свою жагу до крові і зрештою вкусив Лейлу. Шкода тільки, що Пітеру потрібна була людська плоть.
Коли Ворден виходив з лісу, в який увійшов Квінн, він прошепотів йому на вухо: - Ти повинна щось з ним зробити, і швидко.
Як тільки він промовив ці слова, то продовжував виходити з лісу й одягати його в руці та кричати. - Я від них позбудуся, а ви, хлопці, придивіться до Пітера.
- А тепер, може бути, хто-небудь з вас розповість мені що сталося? - Запитав Квінн.
***
Ворден сховав одяг якомога краще. Загорнута і складена в вузол, вона легко приховувала більшість слідів крові. Він легко увійшов до школи і попрямував назад у кімнату гуртожитку, де склав весь одяг в пластиковий пакет, включаючи свою власну.
Потім він витягнув з шафи свою і Пітера зміну одягу. На щастя, школа забезпечила їх багатьма уніформами через кількість боїв в школі. Хоча, якщо ви проминете надто багато, вам зрештою доведеться заплатити за це самому.
З новим комплектом одягу в одній сумці і закривавленому одязі, він повинен був позбутися доказів.
Якраз коли він йшов по коридору і думав про те, що з нею робити, він помітив когось, хто міг би зробити його життя набагато простіше.
- Эй, Берг! - Сказав Ворден. - Як у тебе справи? Переклавши сумку з лівої руки в праву руку, він трощив Берга за плече і успішно скопіював його вогненні здібності.
- О Ворден, - відповів Берг з підробкою посмішкою. - Я так радий тебе бачити, емм, щодо цих кристалів, тобі не потрібно турбуватися про те, щоб повернути їх. Вважай це подарунком від моєї родини тобі.
- О, Дякую, я просто перевіряв, чи все гаразд, - відповів Ворден.
Але тоді як Ворден з усіх сил намагався зобразити розмову, він помітив, що багато студентів у коридорі про щось судять.
- Ти чув про те, що вони знайшли?
- Ти маєш на увазі щось біля будівлі другого курсу?
- Так, всі студенти зараз на вулиці, а слідча група намагається з'ясувати, що сталося.
- Здається, вбили студента?
- Внутри школи? Хіба це вже не другий випадок, може бути, нам варто почати турбуватися, якщо звір пройшов через портали або щось в цьому роді.
Ворден скористався цією можливістю, щоб відірватися від Берга і направитись туди, де його ніхто не побачить. Навколо будинку першого курсу стало тихіше, тому що більшість студентів переїхало на другий курс щоб подивитися, що відбувається або запитати про це.
За допомогою цієї нагоди Ворден зміг умить закупорити і спалити всі докази.
- Я сподіваюся, що ми нічого не забули.