Глава 100. Казкова країна
Ззовні, десь у світі, було місто під назвою Країна мрій. Це місце було щільно заповнене будівлями та хмарочосами всюди і здавалося, що не існувало жодної відкритої ділянки землі, яку можна б побачити. Велика стіна також оточувала його приблизно 100 метрів заввишки.
На стінах було кілька башт і міхів, які стояли на варті вдень та вночі й стежили за будь - якою небезпекою. Через це країна Грез вважалася одним з найбезпечніших міст для життя. Але за це довелося заплатити.
Безпека була такою ж важливою проблемою, як і можливість жити на землі. Після війни багато старих міст були знищені й зруйновані. Було завдано надто багато шкоди. Безвісти пропали, розлетілися на дрібні шматочки.
Саме це і спонукало людей створити притулок на інших планетах. Це було набагато дешевше, ніж жити на Землі. І часто багато мандрівників з різних асоціацій та сімей жили там, захищаючи це місце.
Але планета Земля завжди буде домом для багатьох людей, і їм було важко покинути її. Вони ненавиділи той факт, що якби вони жили на іншій планеті, то могли б жити в страху перед звірами, які можуть атакувати їх у будь - яку хвилину.
Через це небагато клочки на Землі, були створені тільки для найбільш верхніх.
У місті країни мрій можна було жити лише двома способами. Або бути по-справжньому багатим, або стати частиною сім'ї трудрим. Потрібно було присягнутися в цілковитій відданості і робити все, що він вимагатиме.
У центрі міста височіє хмарочос, який був більшим за всі інші навколо нього. Уся будівля була зроблена з Ґлатриума, найбільш твердого матеріалу в космосі.
Всередині, на верхньому поверсі, у великому кріслі за письмовим столом сидів лисий чоловік в хорошому костюмі. Його звали Джек Працім. Лідер однієї з чотирьох великих сімей.
У цей момент в кімнату увійшла жінка у діловому костюмі.
- Сер, сталося повідомлення, що один з членів нашої сім'ї помер?
- Якого ранга був цей мандрівник? - Запитав Джек.
- Ранг Д, сер.
Після того як студенти залишали академію, вони могли стати мандрівниками і працювати на фракцію, сім'ї або в ролі фрілансерів. Світовий уряд присвоїв цим мандрівникам рангу в залежності від складності, які вони можуть виконати.
В якийсь момент рівень потужності не мав великого значення зовні. Атрибут, який давав вам високорівневе спорядження дикого звіра, був набагато кориснішим. Важливішим було те, як ти використовуєш свої здібності в поєднанні з екпіровкою звірини.
Коли ви починали як мандрівник, то ваш ранг був F. Чим більше завдань ви виконували, тим більша кількість очок ви отримували. Зазвичай на підвищення рівня рангами йшло по два роки.
Ранги йшли від F, аж до А +.
Через те, як працювала система, завжди було важко оцінити здатність F, але сильні зазвичай швидко просувалися по службовій драбині.
Тому мандрівники, менше турбувалися про рівень влади і часто дивилися на ранг замість цього.
- Наші Рогові D часто помирають в місіях, навіщо мені це говорити? - Запитав Джек.
- Ну, сер, цей лист був отриманий нами з однієї із військових баз, і це був один з наших справжніх надій людей на ім'я Ян.
Джек деякий час сидів і думав про це. Він отримував звіти від інших родин та організацій, коли вони знаходили трупи його сім’ї. Вони були готові на все, щоб тільки опинитися на його боці.
Але найбільше його турбувало той, хто справді помер. Щоб дати людині здатність, яку вона відібрала, їй потрібно було доторкнутися до неї і зустрітися з нею особисто. Він, як правило, нічого не пам’ятав про низькорівні здібності.
Але він пам’ятав, що наділив Яна дуже корисною здатністю. Крім того, йому потрібно всього рік, щоб перейти з ранги F в ранг Д, і він сподівався на краще для себе у майбутньому.
- Надішліть мені звіт. Я хотів би поглянути?
Потім жінка клацнула на своєму місці, і в ту ж мить перед Джеком з’явився голографічний дисплей. Він використовував свої руки, щоб переміщати сторінки і швидко читати інформацію.
Там також були прикріплені фотографії тіла Яна.
- Ого, який поганий спосіб померти, - сказав Джек, дивлячись на фотографію тіла Яна, розрізаний навпіл.
Але потім він помітив щось, що зацікавило його, і почав наближатися прямо до шиї Яна.
- Алекса, покажи мені звіт дворічної давності про Денні Флетчмена.
- Відсутній. - Сказала його комп'ютерна система, відкривши черговий файл.
Він переглянув їх ще раз і помітив, що інший член родини мав таку ж відмітку на шиї. Зазвичай Джек не пам’ятав таких подробиць, але Денні Флетчман був користувачем восьмого рівня і мандрівником рангу В.
Один з найсильніших чоловіків, яких трударім мав у своїй сім’ї. Коли він помер, це стало для Джека шоком і ніхто не знав, хто або що це зробив.
- Можливо, ці два випадки якось пов'язані? - Подумав він.
- Очевидно, вони випадково натрапили на Яна, коли шукали двох студентів. Я не знаю подробиць.
- Ти знаєш, з якої військової бази вони прибули?
Потім вона поклала руку на окуляри, і в відбиття стали видно образи. Слова і статті почали проноситися повз її очі.
- Воєнна база номер два, сер.
- Можливо, настав час навідати їх. Це було давно, і я міг би дізнатися більше інформації. А поки з'ясуєш все, що зможеш, про останнє завдання Яна.
Джек встав зі стільця і закрив очі. Усередині себе він бачив близько десяти маленьких вогників, що кружляли навколо його живота. Кожен з них трохи відрізнявся від інших.
- Здається, у мене знову закінчуються здібності, думаю, це буде хороший шанс наповнити запас.