Глава 99. Команда
Пітер часто гуляв по кампусу сам, не маючи нікого з ким поговорити або хто допоміг би йому подолати цю ситуацію. Його думки були повні жалю і слів Лейли. У певному розумінні він відчував, що повинен бути покараний за те що зробив.
Він почувався ще менш важливим, ніж раніше.
Після кількох відвідин школи він вирішив повернутися до своєї кімнати в гуртожитку.
Але коли він увійшов, то мало не пережив шок у своєму житті. У кімнаті було двоє людей, які, на його думку, зникли безвісти, можливо, загинули на іншій планеті.
- Хлопці... - Почав було Пітер зі сльозливими очима.
- ВБИРАТИСЯ ВІДЮДА! - Крикнув Ворден, вказуючи на двері.
- Що?
- Я сказав, йди! Якщо ти не підеш звідси, Пітере, я не знаю що з тобою зроблю.
- Але це і моя кімната теж. - Вигукнув він.
- Мені все одно, попроси їх помінятися кімнатами, але ти тут не залишишся.
Пітер подивився на Квінна, сподіваючись, що той щось скаже. Але Квінн просто відвернувся, тому що його тіло тряслося.
Йому не подобалося те, що відбувалося, але він мав зробити це. Те, що зробив Пітер, було нереалістичним. Вони з Ворденом могли загинути, і якби він все ще залишався на першому рівні, то був би убитий першим же Раттаклоу, якого він побачив.
Пітер все ще стояв у шокі. Він не знав, що робити. Як тільки він побачив їх обох, він сподівався, що все повернеться на круги своє. До того, як все сталося. Він хотів сказати їм, як йому шкода, але вони навіть не дали йому заговорити.
Потім Ворден підійшов до свого столу і схопив книжку, тягнувши її в бік Пітера, який вдарився об стіну й впав на землю.
- Наступний удар буде по твоєму обличчю, якщо ти не підеш. - Сказав Ворден.
- Пітер, будь ласка, йди, - сказав Квінн.
Коли Квінн промовив ці слова, його нарешті загоронуло. Для нього не було порятунку. Немає значення, що він говорив чи робив і навіть чому. Вони прийняли рішення: він більше не був їхнім другом.
Він відкрив двері і закрив її за собою, виходячи. Оглянувшись довкола, він зрозумів, що немає куди йти. Була вже ніч, майже наступив комендантська година, тому він не міг вийти на вулицю і всі інші частини будинку були закриті.
Йому нікуди було йти і не на кого було покластися, тому він залишився в коридорі гуртожитку, звернувся калачиком на землі і плакав, поки не заснув.
Наступного дня, коли вони обоє прокинулися у своїх пожитках, то почули шум зовні. Відчинивши двері, вони побачили, що біля їхньої кімнати зібралася група людей, і всі вони кружляли навколо чогось.
- Що з ним сталося?
- Дивись, поли внизу мокрі.
- Він плакав, коли спав на зовні, мені здалося, що я щось чула минулої ночі.
Хлопчик з групи опустився на коліна і схопив Пітера за волосся, піднявши його голову над землею та розбудивши його.
- Гей, так це ти розбудив мене посеред ночі. - Сказав хлопчик. Перед тим як вирішитися на що-небудь, хлопчик подивився на годинник Пітера і помітив, що він знаходиться на першому рівні. Сам хлопчик був тільки другий рівень. Тому він скористався цим шансом, щоб показати всім, що не був в самому низу харчових ланцюгів.
- Якщо ти збираєшся залишатися тут, як собака, то тобі потрібно навчитися мовчати. - Сказав він, піднявши руку і вдаривши Пітера по обличчю.
Пітер вже був переможений, і йому все одно, що з ним станеться. Те, що було кількома ляпасами, не мало значення. Навіщо давати відсіч, якщо він тільки ще більше постраждає? Він намагався вбити всіх тих людей, які потурбувалися про нього в минулому.
Саме цього хотів Пітер, і він хотів, щоб його покарали за свої вчинки.
Коли хлопчик підняв руку, щоб знову вдарити Пітера, він відчув, як щось схопила його за зап'ястя. Але перш ніж повернути голову, хлопчик побачив прямо перед собою кулак.
Удар був такий сильний, що почувся тріскіт його щелепи, і хлопчик відразу знепритомнів та впав на землю.
Коли Пітер підняв очі, він побачив Квінна, який стояв там з виразом гніву на обличчі.
- Я зробив це не для тебе. Якби хтось поводився з кимось як із шматком лайна, я б зробив те ж саме.
Квінн навіть не подивився на Пітера і вийшов з Вордена в їдальню.
- Гей, хто це був?
- Я не впевнена, але він був досить сексуальний.
- Я не пам'ятаю, щоб бачила його в школі, а ти?
- Ні, я теж.
Після сніданку група мала поїхати у свій клас для звичайного ранкового уроку, перш ніж відправитися на бойові заняття. Всі сиділи на своїх звичайних місцях. Це означало, що Ворден і Квінн сиділи поруч один з одним, а Пітер-сбоку.
- Вони дійсно повернулися.
- Я чув, що їх вштовхнув у портал хтось з другого курсі.
- Дивно, що їм вдалося вижити.
Всі студенти говорили про тих двох, які зникли безвісти на кілька днів. Це не було розмова в школі, але часто обговорювались у класі Дела, оскільки учні належали до їхнього класу.
Дел нарешті увійшов у клас з посмішкою на обличчі, готуючись зробити оголошення всьому класу.
- Доброго ранку всім. Тепер, коли все знову прийшло в норму я з гордістю повідомлю, що ваша перша дата виходу на портал була підтверджена і тепер буде перенесена на наступний тиждень. Отже, будь ласка, приготуйтеся якомога краще. Так, і не забудь попрактикуватися зі своїми товаришами за командою. Для цієї вилазки будуть залучені ті ж команди, які були зареєстровані раніше.
Це означало, що Пітер буде в тій же команді, як і інші.