Пролог - 5
«Ааааааааа!!!»
Допоможіть!!!
«Ньяхахаха!!! Президент такий смішний!!»
Дороті вибухнула сміхом, анітрохи не турбуючись про те, що я можу відстати.
Покриті маною зоряного сяйва, ми невагомо летіли повітрям на величезній швидкості до зали Бартоса.
Я з усієї сили намагався втримати свідомість, яка ось-ось мала згаснути, і кричав щосили.
Так ми летіли, і нам знадобилося три хвилини, щоб дістатися зали Бартоса від тієї далекої скелі.
Бам—!
Без жодних вагань Дороті ногою, покритою маною зоряного сяйва, вибила двері.
Я нарешті відчув блаженство від ходьби по твердій землі після стану практично повної невагомості.
«Бльоо…»
Мені довелося лягти на підлогу й виблюватися.
Тим часом вид Дороті, яка хапалася за живіт і реготала, страшенно дратував.
Мабуть, через те, що ми увійшли з використанням магії, усі Солдати-Трампи миттєво зайняли бойові позиції.
Їхні списи висунулися й одночасно спрямувалися на Дороті.
«На кого це ви списи спрямовуєте?»
Дороті сказала це з самовдоволеною посмішкою, легенько клацнувши рукою, обвитою маною зоряного сяйва.
「Міні-Супернова (Елемент Зоряного сяйва, ★4)」
Бум–! Бум–! Бум–! Бум–! Бум–! Бум–! Бум–! Бум–!
Перед моїми очима розгорнулося неймовірне видовище: Солдати-Трампи 130 рівня миттєво вибухнули.
Вибухи зоряного сяйва були дуже барвистими й різноманітними. Здавалося, ніби я дивлюся феєрверк.
«Сеньйорко, круто!»
«Ніхіхі!»
Коли я показав їй великий палець, Дороті відповіла широкою посмішкою.
«Час братися до справи, президенте!»
«Так! Розраховую на тебе, сеньйорко!»
«Гаразд, залиш це старшій сестричці!»
Дороті впевнено відповіла, поклавши руку на груди.
Це було так мило. Я не втримався й захихикав, попри термінову ситуацію.
Я побіг угору великими центральними сходами з червоним килимом. Біжучи, я пригадав час на годинниковій вежі. У мене залишалося п’ять хвилин до воскресіння Злого Бога.
Звідси до даху — чотири-п’ять хвилин. Час спливав.
「Чорний Кролик (Нейтральний Елемент, ★7)」 「Карликова Зірка (Елемент Зоряного сяйва, ★5)」
Кувааа────!!
Чарарара────!!
«Ох!»
Коли я дістався верху сходів.
До мене полетів чорний кролик, що випромінював темну ауру, але блискучий вибух мани його відкинув.
Ударна хвиля легенько штовхнула мене, через що я полетів убік і покотився сходами вниз.
«Отже, це ти створював перешкоди?»
Аліса Керрол, елегантна президентка студентської ради з гідним виглядом і хвилястим золотавим волоссям, підійшла до мене з нудьгуючим виразом і промовила цю фразу.
Навколо неї проявлявся попелястий магічний круг.
«Дороті Хартнова, не сподівалася, що ти теж замішана.»
Рожевувато-трояндові очі Аліси повернулися до Дороті.
Дороті з посмішкою на обличчі розширила свій магічний круг зоряного сяйва, стаючи в захисну стойку проти Аліси.
«Ніхіхі. Як і очікувалось, ти сміття, Алісо.»
«Розчарована?»
«Ні, навпаки, рада. Я тебе ненавиджу, але тепер не бачу нічого морального поганого в тому, щоб тебе побити, правда?»
Дві найсильніші особи Академії Мерхен обмінялися посмішками й убивчими поглядами одночасно.
Величезна кількість мани ніби стискала простір навколо них. Мої ноги тремтіли, коли спрацював інстинкт виживання. Проте мій пасивний навик [Володар Льоду] дозволив мені миттєво заспокоїтися.
Кидок–!
Я встав і одразу побіг далі, витягнув Піхви Лиха й кинув їх у бік Аліси.
Я відчув, як моє тіло з’єднане тонкою ниткою з Піхвами Лиха. Я потягнув за нитку в уяві й активував заклинання.
Магічний круг, вигравіюваний на Піхвах Лиха, засвітився блідо-блакитним сяйвом. Збережене заклинання [Льодовий Вибух] активувалося.
「Льодовий Вибух (Елемент Льоду, ★5)」
Кваааааа────!
З Піхв Лиха вирвалася холодна мана, викликавши хвилю крижаних уламків.
Сіре чудовисько, викликане Алісою, розкрило свою пащу з зубами. Воно проковтнуло вибух мани й крижані уламки від [Льодового Вибуху], ніби пожираючи їх.
「Пожадливий Бог (Нейтральний Елемент, ★7)」
З попелястого магічного круга на землі виліз товстий сірий монстр, схожий на восьминога, з рядами очей уздовж тіла, і став поруч з Алісою.
Звичайно, я знав, що так буде. Моє заклинання не подряпає Алісу.
Але я вже біг сходами вгору й проминув Алісу. Пожадливий Бог слідом за мною, звиваючись, як змія.
Нанана, мене не спіймаєш.
「Зоряне Випромінювання (Елемент Зоряного сяйва, ★5)」
Чааааа───!!
Барвисті промені зоряного світла розрізали повітря, пронизавши тіло Пожадливого Бога, перш ніж розсіятися.
Аліса ухилилася від магії Дороті, перекотившись убік. Проте, схоже, вона не змогла запобігти тому, щоб шкіра на щоці трохи не відірвалася.
Магія зоряного сяйва Дороті діяла на фізичну силу складним способом. Це давало чисту руйнівну міць.
Аліса, мабуть, зрозуміла марність захисної магії проти заклинань Дороті. Ухилення було розумнішим вибором.
«Т-ти, дрібна…»
Аліса доторкнулася до рани на щоці й показала убивчу посмішку. На її чолі вискочила хрестоподібна жила, видаючи гнів.
Гаразд, усе нормально. Алісу просто затримає Дороті.
Несподівано поруч з Алісою з’явився Фантомний Кіт Чешир із серйозним виразом. З Дороті Хартновою перед ним не було можливості відволікатися на мене.
Дороті не змогла б перемогти Алісу з її восьмизірковим фамільяром — Фантомним Котом Чеширом.
Чаееее────!!
Квагагагага───!!!
Кууууууу────!!
Так розгорнулася епічна битва між Алісою та Дороті.
Дороті вважала, що місце бою надто тісне, тому заманила Алісу назовні, пробивши зовнішню стіну будівлі.
Будівля й земля тремтіли. Зі стелі раз у раз сипався пил.
Моє тіло відчувалося важким — мабуть, через холодне повітря Льодового Серпа, що далося взнаки. Проте це мене не сповільнило. Я стиснув зуби й біг.
Раптом крізь стіни, що руйнувалися, я побачив, як Дороті й Аліса б’ються в небі.
Це було дуже пишно. Незліченні зоряні скупчення й барвисті магічні круги заповнювали простір. Промені світла лилися дощем, за ними — блискучі вибухи різнобарвного зоряного сяйва.
Ніхто в Академії Мерхен не міг зрівнятися з Дороті — генієм, благословенною небесами, яку вважали на шляху до становлення Архімагом.
Кваааа─────!!
Чарарара─────!!
Квагагага───!!
Білі кролики, чорні кролики й Солдати-Трампи на білих пегасах викликалися легіонами. Кожен із них був переважною мірою сильнішим за мене.
Проте одним жестом Дороті знищувала війська Аліси своєю маною зоряного сяйва.
Блискуче зоряне сяйво й попелясто-сіре заповнювали небо. Незліченні магічні круги проявлялися й розширювалися один за одним.
Битва між Дороті та Алісою наростала.
Нарешті я дістався верху.
«Хаа, хаа…»
Передихнувши, я оглянув розкішний краєвид даху. Пишний дизайн пасував до зовнішнього вигляду зали Бартоса. Прекрасні споруди, що виступали з країв, блискуче освітлювали мана-камінь, який був при мені.
А гігантський магічний круг заповнював увесь дах.
Дивна форма з безліччю вигнутих ліній. Магічний круг випромінював яскраве багряне світло. Це був знак воскресіння Злого Бога Нефід.
У центрі магічного круга стояв жовтий прямокутний обеліск, що випромінював дивне жовтувате сяйво. Це був [Обеліск Вічності]. Завіса, що прискорювала час, охоплювала дах.
Раптом я відчув, ніби тіло стало невагомим, і подивився на праву руку.
Повільно з’явився тріскучий звук. Це, мабуть, явище, що виникає при вході в сферу [Обеліска Вічності].
Проте мій час прискориться на мить, а потім зупиниться, бо Злий Бог ось-ось воскресне.
«Фух.»
Я перевів подих і витер піт з чола. Час перемагати.
Я побіг до [Обеліска Вічності]. Як і очікувалось, перед обеліском магічно ширяв золотий кишеньковий годинник, що сяяв.
«Фантазійний Годинник». Каталізатор магії часу.
Тепер, якщо я тільки дістану його…!
Квааааааааааа────────!!!
«Арґх!!»
Коли магічний круг яскраво засвітився, [Обеліск Вічності] випустив силу.
Величезний стовп мани безкінечно піднявся в небо, розсіваючи моторошне червоне сяйво.
Через це моє тіло відлетіло й вдарилося об перила.
Біль у потилиці був нестерпний. Я думав, що ось-ось знепритомнію…
«Аааа… ух.»
Проте зі стогоном з моїх вуст мимоволі вирвався сміх.
У мене в руці був Фантазійний Годинник.
«Кінець…!»
Не запізно. Я встиг!
Невдовзі червоне полярне сяйво заповнило небо, де билися Дороті з Алісою. Дороті здивувалася.
Над ними величезне око, достатньо велике, щоб закрити небо, дивилося вниз на світ. Анґра Майню. Слуга Злого Бога.
Далі з червоного стовпа виліз Дракон Апокаліпсису Азхі Дахака й полетів у небо, видаючи огидний рик.
Чорні хробаки-борошняні жерці пожирали розкішні споруди, що прикрашали дах зали Бартоса. Ці колосальні черви займали місце споруд, які з’їдали.
Я вхопився за перила й піднявся з місця, де сидів.
«…!»
Важка мана притишила атмосферу тиском, що загрожував розчавити тіло. Тільки тоді я усвідомив, що бездонна темрява заповнила весь дах.
У темряві під ногами піднялися численні сплячі очі. Це були моторошні очі з червоними райдужками й чорними зіницями.
Коли я повернув погляд до центру даху, то побачив слабкий силует жінки з червоного стовпа.
Темрява, що заповнювала дах, була подолом її чорної сукні, бо її вбрання саме було темрявою.
[Виявлено потужного демона!!] [Значна різниця в рівнях з ворогом!!] [※ Негайно тікайте!] [※ Негайно тікайте!] [※ Негайно ті…] [Нефід, Злий Бог Руйнування] Рів: ■■■
Раса: Демон
Елементи: Темрява, Вогонь, Порожнеча
Небезпека: Ма■к■си■м■ум
Психологія: [■■■■■■■■■■■■]
«Нефід…»
Коли я закрив вікна попереджень і побачив Злого Бога зблизька, мій інстинкт виживання спрацював на повну. Якби не ефект [Володаря Льоду], ноги б підкосилися й я впав би на землю.
Я навіть не уявляю, наскільки сильним мені потрібно стати, щоб перемогти її. Не впевнений, чи взагалі зможу.
Проте я переможу цього фінального боса за будь-яку ціну. Ніколи не здамся, навіть у смерті.
Тому я вирішив налаштуватися саме тут, саме зараз.
Я глибоко вдихнув і голосно гукнув ім’я жінки.
«Дороті!!!»
Я подивився на володарку цього імені. Її погляд теж повернувся до мене.
Невдовзі вона вже скинула свій відьомський капелюх, її фіолетове волосся майоріло на вітрі.
На її обличчі був серйозний вираз.
На тлі апокаліптичного пейзажу, до сяючої зоряної відьми, оточеної барвистим зоряним сяйвом.
Я закричав щосили.
«Ти питала, чому я так важко тренувався!!! Світ знищить Злий Бог!!! Це щоб зупинити його!!!»
Я вселився в найслабшого персонажа в улюбленій грі на режимі Пекла.
«Я запобіжу знищенню світу!!!»
Хочу вижити, але спосіб, яким керують головним героєм, жахливий.
«Я врятую світ!!! Чи то ти, чи я, чи хтось інший — я врятую всіх!!!»
Іншого варіанту немає.
«Тому я тут!!!»
Але я.
«Злий Боже!!!»
Мушу сам зупинити поганий кінець.
«Я тебе переможу…!!»
Напружене обличчя Дороті розпливлося в посмішці.
Вона простягнула до мене руку, розвела вказівний і середній пальці в знак V і невинно посміхнулася. Знак розуміння.
Я мимоволі почув її фірмовий сміх «Ніхіхі».
Чорне полум’я дощем падало на поле бою, а в червоному стовпі Нефід повільно піднімалася в небо.
Поділ темної сукні Злого Бога піднявся з землі й поглинув мене цілком.
П’ять пар чорних крил розгорнулися, викликавши лютий шторм.
У червоному стовпі темна тінь дивилася на мене зверху вниз.
Злий Бог.
Я натиснув кнопку зворотного ходу Фантазійного Годинника, вбираючи очима її величну постать.
────────Клац.
На мить час зупинився─
Тік-так, тік-так, тік-так━━━━━━━━━
Під ритмічний звук обертання шестерень годинника золоте світло огорнуло все навколо.
Ніби відео, що грає задом наперед, Злий Бог і її слуга втягнулися назад у магічний круг. Одяг Нефід із темряви, що пожирав мене, почав відступати, як приплив.
Я раптом відчув невагомість. Усе в межах [Обеліска Вічності], включно з пилинкою, зазнало зворотного ходу часу відповідно до прискореної кількості.
За звичайних обставин я б зазнав побічних ефектів… Але оскільки раптове воскресіння Злого Бога вдалося запобігти, я пройшов випробування. Тепер залишалося тільки повернутися до печери випробування.
Я відчув, як мої відчуття викривляються. Більше не міг думати. Повільно свідомість відпливала кудись далеко.
І коли я розплющив очі.
Я все ще був посеред випробування.