Підсумкова оцінка семестру - 6
Для Люс Елтанії інші люди були наче дикобрази, усе тіло яких вкрите гострими голками. Якщо підійти надто близько — голки встромляться й поранять.
Відьма Цукеркового Будинку¹ була мертва.
Та, що прийняла Люс — покинуту батьками дівчинку, якій не було куди йти. Людина, яка так багато значила для Люс, загинула прямо перед її очима абсолютно марно.
Відьмо Цукеркового Будинку, ти пожертвувала своїм життям заради людей, яких хотіла захистити, і була записана в історії як ганебна Велика Відьма Небесного Гніву — ім’я, яке люди проклинають і донині.
Історія — це не просто спадщина минулого. Це також творіння мистецтва, який формують руки людей, що живуть у теперішньому.
Тому такий кінець виявився для Люс занадто жорстоким, і її охопило глибоке відчуття недовіри. У глибині душі проросли огида й ненависть до людства.
Це сталося, коли їй було лише десять років.
Люс забула все, що бачила того дня, але щоразу, коли хтось до неї звертався, вона яскраво відчувала той біль.
Тому вона жила, наче німа, уникаючи інших.
Зрештою вона навчилася ховати небажані спогади глибоко в підсвідомості.
Проте болісні спогади залишалися, наче відлуння, і будь-яке наближення все ще відчувалося як голка, що пронизує серце.
А потім вона вперше знайшла друга.
Для Люс, яка зазвичай відчувала огиду й ненависть, коли хтось до неї говорив, це було надзвичайно незвично.
Вони їли наодинці разом, обмінювалися дрібними розмовами й дурними жартами, навіть разом вчилися. Вона пояснювала йому те, що йому не вдавалося, допомагала тренуватися, підбадьорювала і…
Вони були друзями менше місяця, але час, проведений із ним, давав Люс відчуття наповненості, якого вона не знала раніше.
Він був єдиною людиною, яку вона не ненавиділа.
Після того, як у десять років вона стала свідком смерті Відьми Цукеркового Будинку, Люс закрилася від усіх. Але для неї цей друг здавався неймовірно цінним існуванням — наче схід сонця, що освітлює темряву світанку. І на відміну від усіх інших, цей друг не викликав у неї ані огиди, ані ненависті.
«…»
Під небом, забарвленим кольорами заходу, очі Люс упіймали Ісаака. Обпалена шкільна форма зі слідами вогняної магії. До того ж він був весь у пилюці й бруді, наче десь сильно покотився.
Крізь дірки в формі виднілися плями крові. Цікаво, хто завдав йому таких ран.
Закатаний рукав відкривав великі синці на передпліччі. Їй було цікаво, хто так сильно його побив.
Навіть одна крапля на поверхні спокійної води може створити кола, що розходяться в кілька разів; поява ж Ісаака була наче кинутий у спокійну воду валун. Це викликало в серці Люс бурхливий потік.
«…Люс?»
Це приємний звук. Саме тому так боляче, коли ти називаєш моє ім’я.
Зараз вона розуміла, що це частина іспиту. Бути пораненим — природно. Люс це розуміла розумом.
Однак, хоч як сильно вона в це вірила, коли Ісаака оточили десятки ворогів і всі вони намагаються йому нашкодити…
Люс охопило почуття безпорадності, гнів піднявся й став нестерпним.
Пуааааааааа───!!
Миттєво її водяна мана перетворилася на елемент води й розсипала чисте блакитне світло, що закружляло над головою. Воно було достатньо величним, щоб охопити всю територію.
Її контроль над маною був настільки досконалим, що жодна краплина води не бризнула навколо. Це означало, що вона могла атакувати навіть однією краплиною.
Водночас навколо неї матеріалізувалися п’ять блакитних магічних кіл діаметром близько 2 м — усі п’ятизіркові або вище. Усі вони були готові активуватися, щоб випустити заклинання одночасно.
Вороги, які націлилися на Ісаака й Сіль, усі разом ковтнули й насторожилися перед Люс.
Вони не могли діяти поспішно. Усі тут перебували в зоні дії магії Люс. Вона була в становищі, коли могла вилучити будь-кого в будь-який момент.
«Т-тікайте…! Ми ніколи не переможемо перше місце…!»
«Якщо втечеш — я тебе вб’ю».
Трістан поспішно наказав своїм людям тікати, але його перебив убивчий голос Ліцетти.
«Не виношу, коли боягуз намагається втекти, навіть не спробувавши битися. Хіба не треба хоча б щось порізати, якщо вже витягнув меч?»
Трістан і його люди з жахом подивилися на Ліцетту.
«До того ж, якщо я вкраду Карти Падіння — ви всі станете моїми ворогами! Хіба не буде веселіше, якщо вас буде більше, га?!»
З Ліцеттою було щось не так. Принаймні так подумав Трістан.
Ліцетта з посмішкою вп’ялася поглядом у перше місце. Від самого початку вона не збиралася швидко проходити цей іспит. Її просто хвилювало, скількох ворогів вона зможе побити, якщо в такій хаотичній ситуації заволодіє Картами Падіння.
У такій хаотичній ситуації… для людини, яка любить запеклі бої, як вона, не було жодного шансу не хвилюватися.
Все її тіло тремтіло. Завжди незворушне перше місце було в люті. Вона не могла повірити, що нервує!
Ліцетта хихикнула й міцніше стиснула біту обома руками. Незабаром перед нею матеріалізувалося світло-коричневе магічне коло.
«…»
Дівчина, що сиділа на даху, Керідна Вайткларк, також не збиралася тікати. Її просто дратувало перше місце.
Від самого вступу до класу А Керідна була привітною з однокласниками. Було зрозуміло, що вони відрізняються від решти студентів, і вона планувала використовувати їх як потенційні зв’язки для зміцнення своєї соціальної бази.
Однак Люс ніколи навіть не відповідала на привітання Керідни.
Люс Елтанія завжди насуплювала брови й дивилася на Керідну так, ніби на сміття. Вона нічого не казала, лише виражала своє незадоволення.
Вона не могла сперечатися з першим місцем, але тепер мала можливість виплеснути свій гнів на цю зарозумілу особу.
Хоч на мить її розум і спантеличився від несподіваного появи першого місця, зараз вона вже опанувала себе.
Керідна вкрилася холодним потом і з вимушеною посмішкою випустила своє світло-червоне магічне коло.
«…Ісаак».
Люс повернула погляд до Ісаака. На її обличчі з’явилася ніжна посмішка — ніжна посмішка, яка зовсім не пасувала до моторошних вихорів і магічних кіл, що ширяли над головою.
«Іди швидко».
Щоб Ісаак пройшов іспит і був у безпеці…
…Люс збиралася допомогти йому втекти.
«Дякую, Люс».
Оцінивши ситуацію, Ісаак просто кивнув і побіг у напрямку Ліцетти.
«Цей плебей класу E!»
Невдовзі після вигуку Трістана в бік Ісаака полетів світло-зелений вихор.
У той момент, коли Люс спробувала захистити Ісаака водяним бар’єром [Водяна стіна].
「Вогняний Шторм (Вогняний елемент, ★5)」 + 「Вихор (Вітряний елемент, ★4)」
= 「Вогняний Дракон (Вогонь+Вітер)」
Ррррррррррр──────!
Шалений вихор відвернувся від Ісаака й почав здійматися в небо, наче східний дракон, загорнутий у полум’я. [Вогняний Шторм] Керідни був спрямований на [Вихор] Трістана, що призвело до синергетичної атаки.
Це не було заздалегідь спланованим, але Керідна передбачила дії Трістана й використала свою вогняну магію для синергії. Зрозуміло, що це було не так просто виконати.
Керідна помахала жезлом, наче диригентською паличкою. Вихор, закручений у полум’я, гуляв небом за її командою. З кожною миттю полум’я ставало все величнішим, пожираючи ману Керідни.
Тоді Ліцетта закричала.
«Гааааааа!!!»
「Кам’яна Лавина (Кам’яний елемент, ★4)」
Ддддддддддддд───!!
Куууууууууу───!!
Ліцетта горизонтально махнула битою по магічному колу, активуючи заклинання й запускаючи в повітря топазові брили, що шалено палали.
Магічна зброя «Кам’яна Бита». Бита, що посилювала силу кам’яної магії, драматично збільшувала потужність [Кам’яної Лавини]. Це була зброя, яка ускладнювала використання мани, але для Ліцетти, яка роками тренувалася з Кам’яною Битою, це не було проблемою.
Магічні брили, щільно наповнені кам’яною маною, полетіли прямо на Ісаака.
Ісаак уже тримав кинджал і Похов Погибелі між вказівним і середнім пальцями, а решту пальців зімкнув, конденсуючи крижану ману. Він був готовий використати Похов Погибелі, щоб випустити два поспіль [Вибухи Морозу] і відбити магію Ліцетти.
Ррррррррррр──────!
У ту мить Керідна опустила жезл униз, і в результаті [Вогняний Дракон], що виріс до неймовірних розмірів, обрушився на Ісаака, Люс і Сіль. Довгий вихор із потоками закрученого полум’я загрожував їх поглинути.
Підлеглі Трістана й топові студенти класу B також запустили контратаки різними елементальними заклинаннями.
「Водяний Потік Бар’єр (Водяний елемент, ★6)」
Тоді навколо Ісаака сформувався чистий блакитний щит із води, наче блакитне небо. Це був щит, що нейтралізував власну водяну магію Люс.
Водночас на землі миттєво матеріалізувалося величне блакитне магічне коло.
Після цього з магічного кола вистрибнув горбатий кит.
「Летючий Кит (Водяний елемент, ★6)」
Пуууууууууууууууу ──────!!!!!
Кувааааааааааа ──────!!!
Величезний кит поглинув усю ворожу магію. Точніше, це був жахливий видовищний потік конденсованих приливних течій, що прийняли форму кита. Він вирував із приголомшливою силою.
Якщо когось затягне в тіло кита, його розчавить потужним водяним тиском і шалено кидатиме всередині зі швидкістю, що ламає кістки.
[Летючий Кит] активувався під ногами Ісаака.
Завдяки [Водяному Потоку Бар’єру] він був захищений від атаки Люс. Це була магія, що нейтралізувала власну магію заклинателя.
Водяний кит зруйнував половину будівлі, з якою він зіткнувся.
Уламки будівлі змило потоком кита.
Будівля, в якій ховалися Трістан і його люди, завалилася. Водяний кит, здавалося, поглинув їх цілком і навіть заглушив їхні крики.
Незабаром [Летючий Кит] і [Вогняний Дракон] зіткнулися. Однак [Вогняний Дракон] марно був поглинутий тілом кита й вибухнув лише гарячою парою.
[Кам’яна Лавина] Ліцетти була зметена потоком і закрутилася в тілі кита. Це мало чим відрізнялося від долі наполовину зруйнованих будівель.
Дійсно приголомшливо. Перед Люс магія першокурсників була безглуздою.
«Страшно, справді…»
Ісаак з подивом випустив заклинання [Вибух Морозу] й продовжив бігти.
У той момент, коли [Летючий Кит] перетворився на блакитний порошок і розсіявся, Ісаак побачив Ліцетту, яка розгорнула магічне коло, спрямоване прямо на нього.
«Цього разу не промахнуся!!»
Піднявши біту, Ліцетта розтрощила магічне коло.
「Кам’яне Падіння (Кам’яний елемент, ★4)」
Ісаак помітив, що навколо нього впала тінь. Піднявши голову, він побачив, як із неба загрозливо падає величезна топазова брила. Вона здавалася такою, що вилетіла зі світло-коричневого магічного кола, намальованого в небі.
Сіль і Люс спробували заблокувати атаку, розгорнувши [Водяну стіну]…
…Коли раптом несподіваний потужний порив вітру вдарив по [Кам’яному Падінню].
「Вихор (Вітряний елемент, ★4)」
Світло-зелений вихор неймовірної сили, незрівнянний із магією Трістана, розрізав повітря.
Він миттєво поглинув [Кам’яне Падіння], що летіло на Ісаака.
Цей [Вихор] мав таку високу щільність мани, що здув [Кам’яне Падіння] Ліцетти.
「Генерація Вітру (Вітряний елемент, ★1)」
Навколо почав нестися неприродний вітер. За лічені секунди вітер набрав шалену швидкість і люто розтріпав волосся та форми найближчих студентів.
А потім із неба спустилася дівчина, її світло-зелені косички майоріли.
Шшшшшшшшшшшш──
Вона легко приземлилася на землю з вітром під ногами.
Кая Астреан ступила між Ісааком і Ліцеттою.
«Кая…?»
[Кая Астреан] Рівень: 96
Раса: Людина
Елементи: Вітер, Крига
Небезпека: X
Психологія: [Хоче тобі допомогти.]
Щойно я побачив спину Каї, мої ноги мимоволі зупинилися. Тому що я бачив, як вона болісно стискає ребра.
«Ха-ха-ха-ха, навіть друге місце прийшло! Хто цей клятий додаток, через якого ви, дівчата, влаштували такий галас, ааааа?!»
Ліцетта збуджено закричала, переводячи погляд із першого місця на друге, а потім на третє.
Однак її голос, схоже, не дійшов до Каї.
«Іди вперед, сер Ісаак. Я не знаю, що ти цього разу задумав, але… я завжди буду на твоєму боці, що б не сталося».
Низький голос Каї тремтів, наче вона щойно плакала.
Це мене турбувало, але зараз не час про це думати. Час спливав. Я подякував їй і знову побіг до пункту здачі.
А потім.
«Ти…?»
«Люс Елтанія!»
Кая люто закричала на все горло. Відреагувала саме дівчина з трояндово-золотим волоссям — перше місце.
Погляд Каї різко повернувся до Люс. Я побачив її сердитий профіль.
Люс дивилася на Каю з байдужим виразом обличчя. Схоже, вона вирішила, що оскільки Кая захистила його, то не є ворогом.
[Кая Астреан] Психологія: [Відчуває сильний комплекс неповноцінності перед Люс Елтанією.]
Якщо й була людина, здатна довести Каю до такого стану, то це лише Люс. Схоже, вона ледь уникла вилучення, але бій із Люс пробудив у ній щось глибоке.
Ліцетта й Керідна були приголомшені — вперше бачили, як старанна Кая підвищує голос.
«Кая Астреан! Мене звати Кая Астреан!! Це я переслідувала тебе аж до краю смерті, я завжди була прямо за тобою!! Але ти!! Ти навіть не пам’ятаєш мене…!»
Щирість Каї відлунювала в її заплаканому голосі.
«Я тебе ненавиджу!»
Рука, що тримала жезл, почала тремтіти.
Комплекс неповноцінності, який вона роками виношувала щодо першого місця, нарешті прорвався. Бій із Люс явно розхитав Каю.
Цей комплекс неповноцінності в майбутньому не стане кращим. Прірва між Люс і Каєю з часом лише розширюватиметься. Каю чекає лише глибоке самоприниження.
«Я… я не можу не думати, що від тебе можу отримувати лише таке ставлення, і це змушує мене відчувати себе жалюгідно…! Що я… я… така… слабка… в твоїх очах!»
「Крижана стіна (Крижаний елемент, ★4)」
Я створив крижану стіну навколо Каї, щоб інші студенти не бачили, як вона плаче.
Коли я отямився, мої ноги вже рушили до Каї.
Я обійняв Каю ззаду й витягнув жезл із магічного мішечка, що був у мене на поясі, м’яко вклавши його їй у руку. Жезл з «Армани» — восьмизіркового велетенського дерева, що охороняло Великий Ліс.
Це був єдиний жезл, що створював синергію з рослинною маною, і це була остання зброя Каї, яка підніме її здібності на новий рівень.
Це мій подарунок — від мене тобі.
«Я ж казав тобі раніше».
Окрім сліз, тремтіння Каї припинилося, наче час зупинився.
За незліченні проходження ❰Магічного Лицаря Мерчен❱ я дуже прив’язався до персонажів.
Особливо Кая Астреан була однією з офіційних героїнь. Зрозуміло, що я відчував до неї велику симпатію.
Мабуть, саме тому… вигляд сліз Каї викликав у мене біль у грудях. Я не міг не простягнути до неї руку.
«Твоя справжня цінність проявиться в майбутньому».
«Сер… Ісаак…?»
Раніше Кая вважала мене надсильною людиною. Вона навіть захоплювалася мною.
Насправді я просто слабкий чоловік, але моє нинішнє фальшиве «я» мало величезний вплив на Каю.
Я хотів використати це, щоб дати їй найкращу підтримку, на яку здатен. Сподівався, що вона зможе почерпнути з цього сили.
Тому я спокійно прошепотів їй на вухо.
«Не забувай. Ти — людина, яку я визнаю».
З цими словами я відступив від Каї, розвіяв [Крижану стіну] й знову побіг.
Студенти розгублено переводили погляди між Каєю та мною. Здавалося, їм було цікаво, яка коротка розмова відбулася всередині [Крижаної стіни].
Найбільше розгубленою була саме Кая. Її сльози давно висохли, а очі були прикуті до жезла Армани, який я їй дав.
Незабаром обличчя Каї почервоніло, а з її голови почала підніматися пара.
…Я на мить забув, що Кая слабка до чоловіків.
«Знову тікаєш, боягузе!!»
Камінь Ліцетти знову спробував полетіти в мій бік.
「Вітряний меч (Вітряний елемент, ★3)」
Вітер Каї, тепер сильніший, ніж будь-коли, вистрілив на десятки метрів, наче гострий меч, і легко розрубав камінь Ліцетти.
Зіниці Ліцетти розширилися.
Це був камінь, наповнений силою Кам’яної Бити. Видовище, як така магія легко знищується вітряною магією, шокувало Ліцетту до глибини душі.
«…?»
Сама Кая також здавалася здивованою — і не дарма. Сам факт тримання Жезла Армани значно посилив її елементальну магію й бойову міць.
На цьому мій борг перед тобою закрито, Кає.
Я відвернувся від поля бою, де лунали всілякі елементальні заклинання й крики, і побіг до пункту здачі.
Час Підкорення Громового Птаха наближався.
Примітка:
¹ «Відьма Цукеркового Будинку» — відьма з казки «Гензель і Ґретель». Деякі також називають Цукерковий Будинок Імбирним Будинком.