༺ Дуель - 4 – Вигадане Пекло ༻
Я ледь не отримав серцевий напад.
Звичайно, я знав, що буде повний місяць, але серце все одно пропустило удар від усвідомлення.
Я глибоко вдихнув, щоб заспокоїтися.
Мабуть, я слабкий до таких речей…
До того ж, крик Берсерка вирвався з моїх вуст, навіть не помітивши. Він зовсім не відповідав моєму голосу; ніби відчув мої емоції й викинув їх, як штучний інтелект.
У будь-якому разі, якби я запізнився хоча б на секунду, ситуація могла стати незворотною.
Подивившись на професора Фернандо — він був на межі падіння!
Виглядав так, ніби ось-ось знепритомніє, але з усіх сил тримався за свідомість. Бідолашний.
Мабуть, варто заспокоїти його й дати спокійно знепритомніти.
[…Хто ти такий?]
Голос місяця тихо пролунав.
Ця штука виглядає не дуже приємно. Подивіться на цю гарну білу посмішку. Дуже хочеться дати легкий аперкот і вибити їх усіх.
Це було [Вигадане Пекло], а той огидний повний місяць — «Ліафа Ілюзорний».
Творець цього світу, і це його володіння.
«Ти все одно не зрозумієш, що я кажу». (Гррр─)
Зараз я не міг спілкуватися. Я був Берсерком із нульовими мовними навичками.
У такому стані важко спілкуватися словами, тож я буду спілкуватися кулаками.
[А, це ти—]
Лише тоді Ліафа у формі місяця, здається, зрозумів, що я — той мисливець на демонів.
«Га?» (Греунг?)
Незабаром Монстри Нічного Неба почали підніматися з моря.
Десятки, тисячі, десятки тисяч монстрів — незліченна кількість істот різної форми й розміру з’явилася.
— Кууууууууууу!
Саме тоді стався землетрус, і величезна рука витягнулася з землі аж за горизонт.
[Фііііііііі────!!]
З моря піднявся гігантський монстр — Велетень у масці з черепа на обличчі, все його тіло було вкрите нічним небом, де протікав Чумацький Шлях.
Навіть з такої відстані він здавався розміром, що виходив за межі уяви. І все ж він був набагато меншим за восьминогоподібну істоту в небі.
[Головоріз. Це ти той, хто заважав нам, демонам, чи не так?]
Звичайно.
Ти теж скоро будеш знищений.
[Вигадане Пекло] незабаром збільшиться в розмірах і поглине весь Зал Герцога. Мені треба було перемогти його до того, щоб не було жодних жертв, окрім професора Фернандо.
[Ах, я так хотів зустрітися з тобою! Цікавило, який же той божевільний тип! Хе-хе-хе! Я зараз такий щасливий!]
«Це так?» (Гррр—)
[Головорізе, головорізе—! Дозволь погратися з тобою—!]
Повний місяць кричав, сміючись по-дитячому, а монстри почали накидатися на мене, їхні величезні роти гротескно реготали.
[К’яяхахахахахахахахахахахаха! Хахахахахахахаха—! Хахахахахахахаха—! Хахахахахахахаха—! Хахахахахахахаха—! Хахахахахахахаха—! Хахахахахахахаха—! Хахахахахахахаха—! К’яяхахахахахахахахахахахахахахаха————!]
[Вигадана Істота] Рівень: 80
Раса: Демон
Елементи: Темрява, Вогонь
Небезпека: Висока
Психологія: [Хоче вкусити тебе.]
Якщо мене вб’ють ці монстри, я втрачу розум і стану овочем.
Силу кожного окремого екземпляра не можна було ігнорувати, а їхня кількість була безкінечною, тож скільки б я не бився, це була б лише довготривала битва, яку я приречений програти.
Я не знав, чи дають вони багато досвіду, бо в грі вони взагалі нічого не давали, щоб запобігти легкому фарму.
Це була частина ❰Магічного Лицаря Мерхена❱, 「Акт 6, Розділ 3, Вигадане Пекло, Приборкання Ліафи Ілюзорного».
Гравець мав захищати студентів, перемагаючи вигаданих істот. Бо Ліафа проводив оборонну гру проти Іана та його товаришів, поки тримав студентів у полоні.
Якщо гине хоча б один студент — гра закінчується, тож я пам’ятаю, як багато лаявся й перезаходив.
Після виживання певного часу з’являлася сюжетна катсцена. Це була сцена, де Іан Казкарський дізнавався, як атакувати цей світ.
Головний герой Іан Казкарський разом зі своїми соратниками страждав, але якимось чином витримував завдяки рішучості захищати студентів…
Розмахуючи мечем, він повторював собі: «Я можу це зробити».
Зрештою він почав самогіпноз, кажучи «Я сильний» або «Я можу стати сильнішим».
А потім здивувався, наскільки він насправді сильний. Саме так почалося повномасштабне приборкання Ліафи.
«Так, стратегія [Вигаданого Пекла] полягає в…»
«Самогіпнозі».
Треба стати схожим на божевільного.
Це протистояння світу ілюзій за допомогою ілюзії. Якби я не знав цієї стратегії, навіть Дороті Хартфнова рівня 180 мусила б боротися.
Але якщо знати, як це обіграти, навіть звичайний Ісаак рівня 51 міг перемогти його без активованого [Мисливця].
Ключ у тому, щоб візуалізувати себе сильнішим. Чим чіткіше уявляти, що станеться, коли я стану сильнішим, тим ефективніше.
Якщо не можеш візуалізувати себе сильнішим — немає сенсу вивчати цю стратегію.
Як ветеран ❰Магічного Лицаря Мерхена❱, я чітко розумів, що таке повне оволодіння елементом льоду.
Іншими словами, я був природним ворогом Ліафи.
«…»
Усе в цьому світі було проти мене.
Спочатку я оточив професора Фернандо [Крижаною Барикадою].
「Крижана Барикада (Льодовий Елемент, ★6)」
Треба візуалізувати.
«Я, що став Over Powered¹».
На мить я відгородився від світу — навичка, яку я набув, коли вчився, зачинившись за столом під час екзаменаційного життя, відрізаючи себе від світу.
Я зафарбував себе й своє життя в ніщо.
Світ став мовчазним, коли я перевизначив себе в ньому.
Я сильний.
Я сильний.
Я найсильніший у світі.
Сильний.
[Унікальний трейт [Мисливець] активовано!] [Рівень і характеристики тимчасово значно посилено!] [Дерево навичок тимчасово +10!] [Унікальний трейт [Мисливець] активовано!] [Рівень і характеристики тимчасово значно посилено!] [Дерево навичок тимчасово +10!] [Унікальний трейт [Мисливець] активовано!] [Рівень і характеристики тимчасово значно посилено!] [Дерево навичок тимчасово +10!] [※ Вже максимум!] [Дерево навичок тимчасово +10!] [※ Вже максимум!]
[Статус]
Ім’я: Ісаак
Рівень: (200)
Стать: Чоловіча
Рік: 1-й
Титул: Першокурсник
Мана: 999929/999999
– Швидкість відновлення мани (EX)
– Витривалість (EX)
– Сила (EX)
– Інтелект (C-)
– Сила волі (EX)
[Бойові навички]
Елементна серія 1: Лід
– Елементна вогнева міць (EX)
– Елементна ефективність (EX)
– Елементна синергія (EX)
Елементна серія 2 (Заблоковано)
[Ви повністю осягнули елемент льоду, досягнувши рівня Володаря!]
[Ви вивчили пасивну навичку [Володар Льоду]!]
「Володар Льоду (Льодовий Елемент, ★9)」
Кожна клітина мого тіла відчувалася чужою. Я м’яко опустив голову й на мить звик до цього незвичного відчуття.
Моя шкіра стала насиченішою, тіло — яскравішим. Волосся під капюшоном наче стало дибки, нерви були напружені.
Світло-блакитне холодне повітря м’яко текло з усього мого тіла, і я відчував, ніби здатен використовувати найпотужнішу магію у світі.
Моє тіло, усе в мені відчувалося таким щільним і важким, але водночас легким.
Пасивна навичка [Володар Льоду].
Її ефекти були прості й чіткі.
Вона максимізувала вихід льодової магії, яку я збирався використовувати.
«Ха».
Мої очі ввібрали світ, що наближався до мене.
Світло-блакитний холод вирвався з мого дихання.
Тобі час спати.
Бо відтепер я — Супер Сайян.
Дороті увійшла в [Вигаданий Пекло].
Увійти в цей магічний простір було легко. Ніби переходила в інший вимір. Вона пливла в темряві, подібній до чорної діри, і перед її очима відкривався прекрасний пейзаж.
Відкрите море, що відображало нічне небо, і покинуті будівлі, розкидані по ландшафту.
Нічне небо було всіяне зірками й Чумацьким Шляхом, гігантський восьминіг спостерігав за нею з-за меж всесвіту, кільця планет проносилися небом, а повний місяць мав рот, що займав половину його тіла.
І.
Армія монстрів, що неслася на професора Фернандо, та громіздка постать у ультрамариновому плащі з капюшоном.
Дороті завмерла в небі, спостерігаючи за цим видовищем.
З активацією її унікального трейту [Все у світі] Дороті підтвердила невідому сутність, приховану в есенції велетня; майже безмежну масу мани. Переважна сила, здатна поглинути все в цьому світі.
Вона ніколи не забуде, де бачила таке.
«Ісаак?»
Це був Ісаак, першокурсник із сріблясто-блакитним волоссям.
Але точно не він; громіздкий чоловік був у капюшоні, м’язистим монстром.
«…Магічне маскування?»
Дороті отримала відповідь. Крім Магічного Плаща Маскування, нічого не могло пояснити таку радикальну зміну зовнішності Ісаака.
Але чому?
Сутність в есенції Ісаака дивилася кудись в інший бік, її незліченні очі були яскраво-червоні. Ніби Дороті її не цікавила.
Місце, куди були спрямовані всі ці очі, — повний місяць. Дороті зрозуміла, що справжня сутність місяця — демон, і що вона має силу [Все у світі].
Лише тоді вона зрозуміла.
Невідома сутність в есенції Ісаака була ворожою до демонів.
[ ■■ ■■■ ■ ■■■■ ■■■■■ ■■■■. ]
Це було дуже жорстоке життя.
Сутність в есенції Ісаака почала співати заклинання.
Щойно пролунав вступ, по спині Дороті пробігли мурашки.
«Це небезпечно…»
Дороті направила ману на максимум, огорнувши себе потужним щитом зі зоряного світла.
Ісаак збирався використати потужну магію, здатну знищити цей світ. Він був настільки зосереджений на кастуванні, що навіть не відчув ману Дороті.
Іншими словами, Дороті мусила захищатися від магії Ісаака.
Фернандо не мусив захищатися, бо Ісаак уже підготував найбезпечніший захист — [Крижану Барикаду].
[ ■■■ ■ ■■■■■■ ■■■■■ ■■■■■■■■ ■■ ■■ ■■■■. ]
Біля мене не залишилося нічого.
[ ■■■■■■■ ■■■ ■■■■■■■ ■■ ■■ ■■■■. ]
У моєму житті нічого не мало значення.
В давнину була хтось, хто повністю оволодів елементом льоду.
Жінка, чиє ім’я втратилося в часі, і яку тепер називають «Володарка Льоду» або «Відьма з Косою», створила магію власним життям.
Жалюгідні слова архімага, який не знайшов сенсу продовжувати існувати в цьому світі.
Заклинання, сповнене горя й образи.
Наприкінці її життя лихо занурило світ у столітню крижану епоху.
Незабаром за Берсерком у формі Ісаака почали швидко матеріалізуватися світло-блакитні магічні кола, одне за одним, як шестерні в механізмі.
[ ■■■■■■■■■■. ]
Самотність.
[ ■■■■ ■■■ ■■■■ ■■ ■■ ■■■■. ]
Лише ти була поруч зі мною.
[ ■ ■■■ ■■■ ■■■■■ ■■ ■■■ ■■■■■ ■■ ■■■■■■■ ■■■■■■■■■ ■■■■■. ]
Я не насолоджувався славою нескінченних перемог на самоті.
[ ■■■■ ■■■ ■■■■■■■ ■■■ ■■ ■■■■■■■. ]
Слава й багатство не мали значення.
[ ■■■■ ■■■■ ■■■ ■■■ ■■ ■■■■ ■■■■■ ■■■ ■■■■■ ■■■ ■ ■■■■■■■. ]
Лише коли сова сутінків розправила крила, я зрозумів.
Гігантський восьминіг, що плавав у космосі, відчув небезпеку й почав бити ногами.
Повітря затремтіло. Гігантський восьминіг, який одним рухом руки міг знищити армію монстрів, упав із жахливим гуркотом.
Краєвид прекрасного нічного неба зник, околиці пофарбувалися в тіні—
[ ■■■■ ■■■■■ ■■■■ ■■■■ ■■■. ]
Цей світ, де була лише ти.
У темряві скупчення магічних кіл прорізали тонке повітря з нерівними інтервалами, навіть коли щупальця восьминога опускалися на світ.
За всіма цими магічними колами величезне магічне коло накреслило траєкторію, що здавалася торкалася неба.
Воно сяяло яскраво.
Ісаак підняв праву руку вгору.
Величезна кількість крижаної мани зібралася виром і стала холодним сонцем, що кидало блідо-блакитне світло.
Холодне сонце росло й росло в мить ока, перевершуючи навіть небо.
[ ■■ ■■■■ ■■■■. ]
Це як пекло.
Коли сутність невідомого монстра закінчила ці слова, Ісаак опустив руку.
Холодне сонце почало падати на орди монстрів, які вже виглядали як мурашки.
І це тривало лише мить.
「Кокіт (Льодовий Елемент, ★9)」
Квааааааааааааааа━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━!!!!
Чааааааааааааааа━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━!!!!
Промені холодного сонця пронизали хмари.
Вони розігнали темряву й принесли блакитне світло на небо.
За мить море замерзло, а крижана холодна хвиля шалено лютувала, спустошуючи світ.
Шалений мороз смерті.
Холодні вітри й важкий сніг.
Численні крижані шипи піднялися з землі, пронизуючи вже заморожених монстрів.
Промінь світла розійшовся в усі боки, поглинаючи все на своєму шляху.
━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━ Хрусь.
Нічне небо побіліло, і цей світ став замороженим пеклом, як і його назва.
Холодні пориви вітру й заморожений лід запанували, перетворивши землю на пекельну крижану яму, що вбивала всіх, хто заходив.
Армія монстрів і покинуті будівлі були знищені променем світла.
За небом гігантський восьминіг замерз наскрізь, і час ніби зупинився.
Дороті й Фернандо не могли вимовити й слова.
«Я щойно… Що я щойно побачила…?»
Це було далеко за межами їхньої уяви.
Зоряний щит Дороті був розтрощений. Попри відстань між нею та Ісааком, попри те, що це був щит, створений на максимальному виводі її мани, попри те, що вона контролювала й блокувала навколишні природні сили…
Неважко уявити сцену, де вона була б знищена, якби кинулася на Ісаака, як певна армія монстрів, і потрапила під [Кокіт].
«Ха…»
Фернандо розреготався, ніби це було абсурдно.
Переважна сила чоловіка, що стояв перед ним, викликала відчуття порожнечі, а не захоплення.
З якої б то не було причини, було полегшенням знати, що монстр серед монстрів був на його боці.
Він більше не міг тримати свідомість. З полегшенням Фернандо ліг і втратив свідомість.
[Ух, як…?]
Порівняно з іншими, Ліафа постраждав від [Кокіту] менше. Він, мабуть, спостерігав за цим світом здалеку більше, ніж будь-хто. І все ж його тіло повного місяця було замерзлим у багатьох місцях. Через гігантську форму це було видно навіть очам Ісаака й Дороті.
Тоді Ісаак зігнув коліна й відштовхнувся від льоду…
Кууунг─!
…І почав бігти до повного місяця.
Кууунг─!
Кууунг─!
Кууунг─!
Ісаак біг по льоду, з кожним кроком його тіло злітало в небо.
Для Ліафи це був звук наближення смерті.
Ісаак робив крок за кроком, а потім вистрілив себе, як ракету, до повного місяця.
Кваааанг—!
[О ні…! Г-геть…! Не підходь—!]
Глибокий жах охопив Ліафу. Його інстинкти виживання кричали.
Він небезпечний. Він небезпечний. Його не перемогти. Навіть можливості перемогти не існує.
Як така істота може існувати в цій академії? Як може бути такий аномальний монстр!?
Єдиний, хто міг би впоратися з таким, — це Злий Бог Нефід.
Ісаак створив [Морозне Полум’я] з обох рук позаду себе й розігнався через [Кокіт]. [Морозне Полум’я] значно збільшило його швидкість, коли він мчав по замороженому морю.
Швидкість була неймовірною. Він не міг стежити за рухом Ісаака очима.
[Не підходь———!!]
Щойно відстань трохи скоротилася, магія Ісаака могла дістати Ліафу.
Ліафа закричав від жаху й випустив [Вигадае Пекло]. Він хотів утекти якомога швидше.
Дзень—————
Чарарарарара—————
Світ розколовся на шматки, як розбите скло.
Миттєво світло поглинуло все, [Вигадане Пекло] було розпущено, і дивна фіолетова мана розсіявся в повітрі.
Усі, хто був усередині, повернулися у зовнішній світ.
Перед очима відобразився знайомий і звичайний краєвид даху Залу Герцога.
Рооооооооарррр─!
Щойно [Вигаданий Пекло] було розпущено, піднялася стіна чорного полум’я й розділила центр даху.
「Полум’яна Стіна (Вогняний Елемент, ★4)」 + 「Чорне Полум’я (Вогняний Елемент, ★5)」
= 「Стіна Чорного Полум’я (Вогняний Елемент)」
[Ах… ААА!]
Тим часом Ліафа намагався швидко втекти.
「Льодова Стіна (Льодовий Елемент, ★4)」
Дрррррррр─!
Стінки льоду піднялися з усіх боків, створюючи стелю й блокуючи всі шляхи втечі.
А потім.
Хрусь─
«Спіймав».
Рука Ісаака прорізала полум’я й схопила голову Ліафи.
Не встиг той озирнутися, як маска злетіла, капюшон упав, і Ісаак повернув свій справжній вигляд і голос.
「Генерація Льоду (Льодовий Елемент, ★1)」
Лід, легко створений Ісааком, ігноруючи елементну слабкість, погасив полум’я.
Помри. Помри.
Ліафа тремтів і розглядав переважного монстра своїм [Другим Оком].
[…Га?]
На мить Ліафа засумнівався у власних очах.
Хвилясте сріблясте волосся з блакитним відтінком і холодні червоні очі.
Найслабший першокурсник Відділення Магії в Академії Мерхен, з маною E-рангу.
Він був кандидатом, якого навіть не можна було вважати перешкодою, більше за будь-кого. Через це він навіть не дивився на його дуель.
[E-ранг…? Як ти міг…?]
Його розум почав плутатися від збентеження. Ліафа зовсім не міг зрозуміти цю ситуацію.
[…!]
Ісаак, не відповідаючи, почав конденсувати крижану ману в іншій руці, і магічне коло [Вибуху Морозу] матеріалізувалося перед ним.
Ліафа здригнувся.
[П-пощади…! Пощади, благаю…!]
Жалюгідний голос.
Однак відчайдушний крик Ліафи лише безпорадно відлунював у маленькому просторі, створеному [Льодовою Стіною].
Примітки:
¹ Корейське слово для Over Powered (надпотужний персонаж)