༺ Оцінювання для розподілу по класах (2) ༻
Оцінювання для розподілу по класах.
В Академії Мерхен існувало чотири класи: A, B, C та D. Студентів з найвищими балами розподіляли до класу A, а тих, хто набрав найменше — до класу D.
Результати вимірювання мани та оцінювання для розподілу по класах визначали, до якого класу потрапить студент.
Оскільки це був іспит, який визначав клас на цілий семестр, оцінювання для розподілу по класах мало величезне значення.
Моїм головним пріоритетом було знищення демонів, а не хвилювання про власний рейтинг.
Зараз усі першокурсники факультету магії перебували в Лісі Дельфіни.
Це означало, що ризик зустріти інших студентів найближчим часом був високим, а отже, висока ймовірність негайного бою.
Саме таку хвилю спричинив професор, згадавши слово «виживання». Більшість студентів розуміли, що при зустрічі один з одним доведеться битися.
Бах─!!
Рооооаааар─!!
Квааааа─!!
З усіх боків лунали звуки пострілів магії та вибухів — це сигналізувало, що батл-рояль розпочався.
У такій ситуації було природно, що студенти об’єднуються в групи: не лише для чисельної переваги, а й для того, щоб легше знаходити зерна мани — головну мету цього іспиту.
Однак ніхто не був настільки милосердним, щоб об’єднатися зі мною — людиною з E-класом мани. Якщо вже на те пішло, мені пощастить, якщо мене просто не спробують використати.
Чи можу я хоча б покластися на Каю, яка помиляється щодо моєї сили?
…Ні. Занадто багато змінних. Немає гарантії, що Кая допоможе, а також існує високий ризик, що моя справжня натура розкриється, або вона вдарить мене в спину, вважаючи небезпечним.
Якщо так, то в мене лише один варіант.
«Думаю…»
Я просто сховаюся.
Я побачив дерево з густим листям, яке ідеально підходило для схованки — місце, яке я обрав заздалегідь, оглянувши Ліс Дельфіни.
Я дістав з кишені магічний мішечок.
[Магічний мішечок] Невеликий мішечок, що зберігає багато предметів за допомогою магії. Зручний у носінні.
Ранг: Рівень 6
Рівень 6. Рівень — це одиниця виміру рідкості предмета, чим менший номер, тим рідкісніший предмет.
Я витягнув пляшку з водою з магічного мішечка й обприскав дерево водою. Потім використав навичку [Генерація льоду], щоб створити грубі крижані сходи.
Моя [Стихійна синергія] була досить високою порівняно з іншими характеристиками. Чим вища [Стихійна синергія], тим сильніший ефект, коли моя стихійна магія накладається на іншу стихію.
Завдяки цьому я зміг створити більший крижаний блок, ніж зазвичай при використанні [Генерації льоду].
Я ступив на крижані сходи й нарешті заліз на дерево.
«Зручно.»
Сівши на товсту гілку, оточену скупченням листя, я притулився спиною до стовбура й розтопив крижані сходи.
«…»
Це була єдина стратегія, яку міг використати я — найслабший студент: «чортівське вистоювання»¹, але що робити, якщо інші студенти за цей час повністю вичистять усі зерна мани, поки я ховаюся на дереві?
Гаразд, я дещо проґавив в цьому оцінюванні.
«Зерна мани світяться. Коли стемніє, їх буде легше розрізнити неозброєним оком.»
Як людині з низькою чутливістю до мани, мені все одно краще шукати зерна мани пізніше.
Я завмер і зосередився на тому, щоб слухати навколишнє середовище — чи не наближається хтось.
Через 20 хвилин я відчув присутність. Хтось наближався сюди.
Я потягнувся до замороженої рогатки, яку я приховано розмістив на дереві.
[Рогатка] Звичайна рогатка з дерева та гумки. Низька міцність.
Ранг: Рівень 9
Рогатку я зафіксував, прикріпивши камінь до гумки, заморозивши її в максимально натягнутому стані.
Всього я встановив 10 рогаток і запам’ятав розташування кожної.
«Розморозити.»
Коли я розпустив лід, що тримав гумку рогатки, вона перетворилася на синій порошок і розлетілася, а рогатка вистрілила каменем.
Шиииик─
Камінь розрізав повітря, пройшов крізь траву й упав на землю.
«Гаааа?!»
Я почув здивований вигук дівчини.
Вона перевела погляд на камінь, що вилетів із трави, і, здається, була досить впевнена у своїх силах, бо відразу підготувалася до бою.
Залишилося 9 рогаток.
«Треба витримати…»
Постійна напруга не давала занудьгувати.
Будь ласка, лише б я зміг протриматися до потрібного часу.
Небо забарвилося кольорами заходу сонця.
Звуки магії, що лунали від студентів, давно затихли, і на ліс спустилася тиша.
Зараз було 18:30, а я все ще був живий, ховаючись на дереві.
«Може, вже спуститися непомітно?»
На щастя, стратегія «чортівського вистоювання» спрацювала.
Я використав усі 10 рогаток, але не вважав це марною тратою — кожна виконала свою роль чесно.
Я дістав пляшку з водою з магічного мішечка, вилив залишки на дерево й використав [Генерацію льоду], щоб створити крижані сходи каскадом.
Як і очікувалося, контролювати було важко, тож вийшли криві сходи.
Я обережно спустився по крижаних сходинках.
«О Боже.»
Здавалося, що минула вічність, відколи я востаннє торкався землі ногами. Ноги тремтіли після чотирьох годин сидіння на дереві. До того ж м’язи все ще боліли від вчорашнього спортзалу.
Помасувавши ноги, я розвіяв магію, щоб прибрати крижані сходи.
Тепер треба рухатися.
«Де вони?»
Я не знав, де саме Іан і Люс битимуться з демоном.
У грі після виживання в оцінюванні для розподілу по класах з’являлася катсцена. Це була сцена першої зустрічі Іана та Люс, і декорації змінювалися автоматично.
Мені потрібно швидко знайти це місце.
Небо над бар’єром поступово темніло, поки я обережно просувався вперед, намагаючись не створювати шуму.
«Треба шукати зерна мани.»
Мене повністю обчистили в підготовці до цього оцінювання. Якщо тут не зароблю достатньо ґелів, доведеться або голодувати, або брати кредит у банку й стати боржником.
Тому знайти хоч якісь залишки зерен мани також важливо.
«…Я облажався?»
Ха, чорт, жодного зерна мани не видно — студенти, мабуть, вичистили все.
Моя надія легко знайти залишки зерен мани після настання темряви повністю розбилася.
Я проґавив одну річ: це ж престижна Академія Мерхен.
Звісно, що студенти мали чудову чутливість до мани.
«Будь ласка, хоч якесь зерно мани мені…»
Я так захопився пошуком зерен мани, що не помітив звук маленьких кроків, які наближалися.
«Га?»
Переді мною пролунав жіночий голос, і в ту ж мить моє серце впало.
Я, який нахилився в пошуках зерен мани, завмер, а холодний піт стік по щоці.
«Що робити, що робити…?»
Думай.
У мене ще залишилися деякі магічні інструменти, які я купив раніше. Якщо битися з ними, то можливо подолати різницю в рівнях хоч частково.
Якщо людина передо мною має рівень у 30-х чи 40-х, хіба не варто спробувати?
Я повільно підвів голову й подивився на студентку, що стояла переді мною.
[Кая Астреан] Рівень: 90
Раса: Людина
Стихії: Вітер, Лід
Небезпека: X
«…»
«…»
Що сказати?
Хм.
Зачекай. Кая?
«А, а, як справи…?»
«…»
Кая здавалася дуже наляканою — і голос, і тіло тремтіли.
Вона ж друга за рейтингом серед першокурсників. Навіть якщо я використаю всі свої хитрощі, перемогти її неможливо.
Однак зараз вона вважала мене «могутнім чоловіком, який досяг рівня архімага, але приховує свою силу».
Треба думати й діяти спокійно. Якщо скористатися цим фактом, можливо, вдасться безпечно вибратися.
«Відійди.»
Я завжди був упевнений у своїх акторських здібностях.
Тому я примружив очі й заговорив холодним, авторитетним тоном, ніби розкриваючи свою справжню сутність.
Я вдавав, що зовсім не нервую.
«Ах…! Так, вибачте…!»
Кая затремтіла й відступила вбік.
Гаразд, просто треба пройти повз.
Я повільно пішов.
Мене огорнуло відчуття полегшення.
Добре, що нічого не пішло шкереберть…
«Сер Ісаак…!»
Раптом Кая покликала мене.
«Що за “сер Ісаак”?»
Я не очікував такого незручного звертання, але потім подумав, що це природно, враховуючи, ким вона мене вважає.
Я швидко опанував себе.
Зупинився, холодно озирнувся на Каю й почув.
«Ну, це все ж іспит, тож… Чому б нам не побитися…?»
«…»
…Ні.
«Звісно, для сера Ісаака, який досяг рівня архімага, така, як я, — все одно що мураха під землею… Але все одно я хочу з вами битися!»
Ні, не треба, розслаб обличчя, не роби такого рішучого виразу.
«Будь ласка, зробіть мені цю честь, сер Ісаак!»
Ні, не розгортай магічне коло, ми ж ще не домовилися битися, прибери його.
…Будь ласка.
«Ще 20 хвилин — і з’явиться демон…»
Годинник іспиту вже показував 18:40, тобто мені треба швидко знайти місце появи демона.
Незважаючи на мої благання, світло-зелене магічне коло Каї, що розгорнулося в повітрі, повільно оберталося в мій бік.
Хоча вона мене боялася, друга за рейтингом палала бажанням битися з величезною істотою на ім’я архімаг.
«……」
Я слабкий, у мене E-клас мани, найнижчий! Я найслабший студент факультету магії…! Що б я не робив — не переможу…!
Заспокойся поки що, заспокойся й думай.
Як вибратися з цієї ситуації? Що сказати, щоб вона розвіяла своє магічне коло?
Я не можу просто сказати, що я відповідаю за демонів. Навіть уявити не можу, скільки головного болю це мені принесе в майбутньому.
Тоді що я можу… Що використати…
…Придумав.
Не знаю, чи спрацює, але спробуємо.
«Ха.»
«…?»
Я почав із зітхання.
Це магічне коло виглядало небезпечно, з якого боку не подивись, але я подивився на Каю з найбільш розваженим виразом, на який був здатний. Кая, зі свого боку, дивилася на мене з підозрою.
Раз уже так сталося — все або нічого.
Я склав руки на грудях і подивився на блідо-зелене магічне коло Каї в повітрі так, ніби воно жалюгідне.
«І це все, що в тебе є?»
«…!!»
Очі Каї широко розплющилися від шоку. Мої слова, мабуть, образили її.
«Це все…?»
«Ти зараз просто марнуєш час.»
Я розвернувся спиною.
Ззаду відчувалася моторошна, вбивча аура.
Будь ласка, не вбивай…
«Я знаю, що ти чудова людина. Але… те, що ти щойно сказав, ігнорує всю кров, піт і сльози, які я вклала…»
«Я маю на увазі — “поки що”.»
«Га?»
Ситуація швидко змінилася.
Я відчув, що життя покидає тіло. Мабуть, Кая намагалася зрозуміти, що я маю на увазі.
«Ти ж близька з “Сільфією”, правда?»
Сільфія, Смарагдова Фея. Ім’я феї, яка використовує магію рослин.
«З-звідки ти знаєш…?»
«Бо я відчуваю ауру [Ігґдрасіля] від тебе.»
«…!!»
Хоч я й не дивився на неї, відчув, що Кая дуже здивована.
Аура [Ігґдрасіля]? Що це? Я просто блефував. Як я можу щось відчути, коли навіть зерен мани не відчуваю?
У будь-якому разі Кая була в добрих стосунках із Сільфією, Смарагдовою Феєю. Це був секрет, відомий лише їй, і ніхто інший не міг дізнатися.
Вона також носила «Насіння Ігґдрасіля», отримане від Сільфії, як намисто на шиї. Каї доводилося завжди тримати це насіння при собі, щоб мати доступ до рослинної мани.
На перший погляд — звичайне насіння, але на відміну від звичайного, воно постійно конденсувало ману, а не випромінювало її, тому було важко виявити.
Після другого курсу вона повністю налаштувалася на рослинну ману. Пізніше вона використала «Насіння Ігґдрасіля» як каталізатор для 8-зіркового заклинання рослин [Ігґдрасіль], що містило силу феї та здатність знищити цілу країну.
Лише я, хто знав майбутнє, міг сказати це зараз.
«Здається, його досить легко розпізнати.»
«Ти знав Сільфію?!»
Звісно ні.
Але я навмисне не відповів і тримав очі заплющеними, удаючи, ніби згадую велике минуле.
«…Твоя справжня цінність розкриється в майбутньому. Коли це станеться, якщо ти станеш кимось, вартим моєї уваги, я колись з тобою поб’юся.»
«…»
Після цього я знову почав іти.
Я не знав, який вираз обличчя була в Каї за моєю спиною, і не знав, які думки гасали в її голові.
Це не мало значення. Головне — шум від магічного кола стих, а потім зник. Кая розвіяла своє магічне коло!
З кутиків моїх губ просочилася посмішка. Це було полегшення від того, що я живий.
Я блефував, як середньошкільник, але добре, що все вийшло…
«Сер Ісаак.»
Ой, тільки не знову, чому, чому!?
Я спробував прикинутися, що не почув, але Кая ще раз покликала: «Сер Ісаак!» — і змусила мене зупинитися.
«Чому ви тут “удаєте слабкого”?»
Справді, питання слушне.
Хоч насправді я й був слабким.
Але в очах Каї я удавав слабкого.
Ну, це легко.
Тут може бути лише одна відповідь.
«…Тобі не потрібно знати.»
І все. У такій ситуації типова реакція — мовчання й кивок.
Потім я знову почав іти. Як і очікувалося, Кая більше не покликала.
Пройшовши трохи, я озирнувся — її вже не було видно.
«Ффуууууу—»
Я випустив дуже-дуже глибокий зітх полегшення.
Кіяяя~ Я живий! Не помер.
Мені пощастило. Хм, це дійсно круто!
Але зараз не час занурюватися в радість виживання.
Я заспокоївся й налаштувався. Треба знайти місце, де з’явиться демон, а також де зустрінуться Іан і Люс.
Де ви? Де?
…Знайшов зерно мани. Підберу.
Коли я підніс годинник, зерно мани злетіло з каменя, як світлячок, і прилипло до годинника.
«Залишилося лише 10 хвилин.»
Зараз 18:50, тобто демон з’явиться через 10 хвилин.
Я розвернувся й пішов назад.
Єдиний натяк, який у мене був — демон з’явиться на галявині з низьким урвищем.
Вчора я оглянув Ліс Дельфіни, але через його величезні розміри не знайшов місця, що відповідало опису.
Треба знайти.
Скоріш за все, буде важко встигнути вчасно. Якщо так…
Я дійшов до струмка, місце якого запам’ятав під час попередньої розвідки. Звідси небо було добре видно, незалежно від того, наскільки густі дерева в Лісі Дельфіни.
Потім подивився на годинник на зап’ясті.
«7 година…»
Темно-синій відтінок забарвив небо, коли захід сонця згас.
Зараз демон мав уже з’явитися перед Іаном і Люс.
Блукати тут — марна трата часу.
Пошук зерен мани відкладаємо на потім. Головний пріоритет — уникнути поганого кінця.
Я вирішив залишитися на місці.
Звісно, коли Іан і Люс почнуть битися з демоном, буде масштабна магія.
Мені лише треба йти туди, де ллється магія.
Якщо я продовжу блукати, то можу віддалитися від місця бою.
Почекаємо трохи.
Лише трохи…
«…»
У лісі, що поступово темнів, я завмер і затамував подих.
КУУУУУУУУУУ─────!!!
«…!!»
Пролунав рик.
Я різко повернув голову в бік звуку. Оскільки я був біля струмка, дерева не заважали огляду, і гучний шум було легко визначити.
Неподалік піднявся гострий стовп льоду. Стовп був не прохолодно-блакитним, як звичайний лід, а абсолютно чорним.
Інші могли не зрозуміти, але я був упевнений — це заклинання льоду з елементом темряви. Без сумніву, магія демонів.
Стовп льоду миттєво розсипався в чорний порошок і зник.
Я поспішив у напрямку, де піднявся чорний крижаний стовп.
Будь ласка, протримайся, поки я добіжу, Іане! Було б ще краще, якби ти переміг!
«Ого. Куди так поспішаєш?»
Ні, ні.
Угххх…
«…Що таке, га. Хіба ти не жалюгідний простолюдин з E-класом мани?»
[Трістан Гамфрі] Рівень: 71
Раса: Людина
Стихії: Вітер
Небезпека: Середня
Людиною, що стала мені на шляху, був Трістан Гамфрі — високопоставлений першокурсник, зарозумілий блондин-аристократ.
«…»
Я швидко похитав головою.
Завдяки тому, що я так багато грав у ❰Магічного Лицаря Мерхен❱, усі характеристики головних персонажів були в мене в голові.
Мій рівень — 26, різниця з цим хлопцем — 45, але… Якщо я докладу всіх зусиль, думаю, зможу його перемогти. Про інших не впевнений.
Треба швидко його прибрати.
«Я зараз пройду.»
Я прискорив потік мани в тілі, розігріваючи крижану ману.
¹ Примітка редактора: Наскільки я розумію, «чортівське вистоювання» — це відсилка до механіки закопування зерґів у StarCraft, тобто в загальному сенсі означає «витримати будь-що».