Розділ 322.
Захована течія (Часть 2)
- Людина? - Нахмурилося гігантське обличчя. - Щоб зламати основний друк потрібно було зруйнувати печатки на всіх вівтарях. Ти впевнений, що всі вони зламані?
- Упевнений, - поспішно кивнув Карф.
- Чорт би забрав цих людей! - Велесело гігантське обличчя.
Рев був такий сильний, що хмари над їхніми головами заколихали на мотузку маленьких темних хмар. Прогрівся грому, спалахнула блискавка і світ потемнів.
- Ваша Величність, будь ласка, заспокойтеся! На щастя, Бездна Диявола не може бути повністю зруйнованою...
- БАМ! - В тіло Карфа врізався невидима сила. Його груди сплющалась, коли треснули майже всі ребра.
Його тіло виглядало так, ніби його вдарило велетенським молотом з неба, який залишив у землі великий кратер.
- Що ти знаєш? МУСОР! БЕСПОЛЕЗНИЙ МУСОР! - Захопило обличчя. - Вона тепер вільна! Це чудовисько, презирне, прокляте чудо!
Карф сплюнув фіолетову кров - голова кружляла від удару. Він не зрозумів нічого з сказаного особою.
- Ваша Величність...
Проігнорувавши його, обличчя викрикнуло чиєсь ім'я:
- Божевий Дзвін.
Пісок перед обличчям піднявся, приймаючи форму людської фігури.
- Чекаю ваших наказів, Ваша Величносте, — фігура опустилася на одне коліно, доторкнувшись їм грудей. Чорна спідниця від'їхала в бік, обнажуючи стегна, прикриті тонкою чорною тканиною.
- Ти краще за всіх знаєш людей. Іди і приведи мені чоловіка, що знищив Бездну диявола - тихо сказало виліплене з піску обличчя.
- Дотримуюся вашого наказу, - тінь підняла голову, відкривши ніжне, прекрасне обличчя, чисте і невинне.
Якби тут був хтось із сім'ї Шан’ян, він би дуже здивований - обличчя належало одному з геніїв родини Шаньян Шан'єн - Шанъяни Фей!
Верхня частина тіла Шан’ян Фей була вкрита обтягуючою шкіряною бронею, тоді як спідня прикривала спідницю з тонкими сталевими лезами. Ноги, від ступнів до стегон були загорнуті у схожу на чорну марлю тканину.
Але ноги більше не були людськими. Вони виглядали так, наче на них були надети чоботи, покриті гострими шипами. На тильному боці кожної ноги виднівся слабо мерехтливий криваво-червоний хрест.
Велетенське обличчя поступово зникло - залишився тільки стародавній диявол Карф і Шан'ян Фей.
- Розкажи мені все, що знаєш, - сказала дівчина, загладивши м'які, до плечей, чорне волосся.
- Простой диявольський Генерал... - Роздратований прошипів Карф. Вона була лише диявольським генералом - навіть не Королем Диявола, тоді як він був найкращим серед Диявольських королів! Король Дияволів Карф, який протягом тисячоліть захищав Бездну Диявола!
За звичайних обставин, якби якийсь диявольський генерал наважився так з ним розмовляти, він би його вже проковтнув.
Але на Шан’ян Фей був небезпечний запах - аромат Його Величності, який знищує будь-які думки про помсту.
- Його Величність залишив мені свій аватар. Він буде активований у потрібний час. Майстеру Карфу не потрібно турбуватися про цю задачу, - Шан'ян Фей посміхнулася.
- Правда? Тепер я зможу відпочити, нахмурившись і махнувши рукою. Чорний шкіряний сувій полетів у бік Шан’ян Фей.
Зловивши сувій, дівчина повільно розгорнула його.
- Э? - Вона відразу дізналася зображеного на малюнку людини.
"Хіба це не північний варвар, який працює на Шан'ян Цзюлі?"
Обережно торкаючись портрета пальцем, дівчина посміхнулась - вона явно зацікавилася об'єктом.
- Ця людина дуже добре вміє приховувати свою силу! Я не знаю, з якою божественною зброєю чи диявольським Клінком він об'єднався, але його сила приблизно рівна моїй, - Карфу все ще здавалося, що він так швидко програв, виключно через свою недбалість.
- Цікавенько... - Шан'ян Фей згорнула сувій. - Майстер Карф, навіщо такому могутній людині принижуватись і ховатися в натовпі слабаків? Яку таємницю він приховує? Я дуже заінтригована...
Карф був занадто лінивий, щоб розгадувати якісь таємниці. Подумавши, він розповів їй все, що знав.
- Я залишив на ньому частину своєї диявольської сутності. Ця людина поглинає чужу диявольську природу і перетворює її на свою. Але він не знає, що моя диявольська сутність випускає імпульс, який не може придушити навіть Його Величність. Бездимна Диявола була вкрита моєю диявольською сутністю, а він все її пожер. Завдяки цьому, якщо ви опинитесь на відстані 100 років, то відчуєте його розташування.
Відірвавши маленький шматочок темно-фіолетової луски, він кинув його Шан'ян Фей. Чешуйка приземлилася в підставлену долоню дівчини.
- Використай її, щоб вистежити цього чоловіка, - холодно сказав Карф.
- Добре. Чекайте добрих новин, пане Карф. Шан'ян Фей посміхнулася.
Щіка Карфа нервово б'ється, але він нічого не сказав. Він знищив величний план Його Величності. Якби не тисячу років, протягом яких він охороняв Бездну Диявола, його спіткала б гірша смерть.
- Ця людина прямує до Великої Інь. Це місце належить Його Величності Вейле. Ти впевнена, що тобі не потрібна моя допомога? - Він все ще хотів виправити свою помилку.
- Упевнена, - в центрі лоба Шан'ян Фей з"явився світлий синій символ, формою схожий на гілку дерева.
- Від аватара Його Величності навіть Володар Дияволів не втече. До того ж, поки я використовую свою людську форму для прикриття, мені не про що турбуватися.
***
Карета зупинилася біля високих білошкірих будівель, подібних до величезної споруди. Першими, що кинувся в очі, були довгі прямокутні сірі вікна. По обидва боки від дверей замерли дві статуї змій з людськими обличчями.
Лу Шен та його супутники вирушили з карети до двох одягнених у сіру вартову.
- Ми рекомендовані кандидати з округу Сплячої Місяця, - доставши з рукава документ, Юнь Сюфей простягнув його охоронцям.
Лу Шан і Ван Юньлун наслідували його приклад.
- Можете увійти. Всередині вас зустрінуть слуги, - сказав охоронець, повертаючи їм документи.
Кивнувши, Юнь Сюфей перший увійшов до будівлі. Інші люди пішли за ним.
Відразу ж попрямували до бронзового фонтану, який вивергав ароматну зелену рідину.
Біля нього стояло кілька одягнених в чорне чоловіків і жінок, щось жваво обговорюють. На їхніх плечах ланцюжки сріблясті та білі ланцюги, які нібито вказують на їхній ранг.
До нас підійшла одягнена в чорне жінка. Привітливо кивнула.
- Кандидати з округу Спаючої Старшої Місяця, будь ласка, йдіть за мною. Ваші покої вже готові. Тільки я повинна заздалегідь вибачитися. Цього року всі секти почали застосовувати поради. Можливо, вам буде тісно і дуже мало.
- Все гаразд, ми тут не для відпочинку. Проходження - наш головний пріоритет, — спокійно відповів Ван Юньлун.
Жінка, посміхаючись, більше нічого не сказала.
Їх відвели у звичайний будинок на задньому дворі, що стояв поруч з п’ятьма подібними йому.
У кожного була окрема кімната. Лу Шен вирішив прогулятися, бо був стурбований багажем.
Захисний бар'єр над головою продовжував нескінченно поглинати сутність Ци. Він також випустив нитку сутності Ці, щоб не виділитися з натовпу.
За будинками виднілися три десятиповерхові вежі, оточені порожнім полем.
Лу Шен рушив в обхід.
На полі, крім нього, були ще люди, в цей момент пройшли якесь випробування. Всі вони були приблизно одного з ним віку - мабуть, кандидати з інших округів.
Багато кандидатів навіть не відповідали основним вимогам.
Людина в чорному, що відповідає за випробування, виглядав злегка роздратованою. Поклавши руку на груди, він спостерігав за спробами.
Хоча були присутні кандидати, які оправдували його очікування, їх було дуже мало. Більшості присутніх бракувало таланту.
Лу Шен спостерігав за усім, що відбувається. Потім, повернувшись до своєї кімнати, він почав культивувати правдиву Ці.
Оскільки у нього не було доступу до Узлу цієї форми, його прогрес йшов значно повільніше. Незважаючи на це, сутність Ці, яку він поглинає, була приблизно на сорок-шістьдесят відсотків щільнішою, ніж в окрузі Спаючої Місяця.
Він відчував справжню Ци навіть просто сидячи на місці.
Отже, перше випробування - перевірка сили і швидкості поглинання сутності Ці? - Лу Шен швидко розібрався в принципах випробування.
Коли він брав участь у кімнаті, то обмірковував свої подальші дії.
Щоб швидко привернути увагу, йому потрібно було показати "свою винятковий талант", природно, в розумних межах.
Лу Шен читав у книжках, що талановиті люди були рідкістю в Великій Іні, де було багато сильних родоводів. І талант, який в певному регіоні був винятковим, не обов’язково вважався таким самим у інших галузях.
У Великій Іні багато людей мали особливі генеалогічні здібності. Аномальна сила була лише одним із них. У столиці округу така сила, до речі, була досить звичною справою. Рівень Уз також був досить поширений, і деякі з них мали демонську кров.
Згідно з записами, культивування справжнього Ци до рівня первісної людини вимагало особливого походження. Тіло звичайної людини, досягнувши певного рівня, більше не могло розвиватися.
Так званий рівень первісної Людини був еквівалентний рівню Уз.
"Обічні смертні без генеалогії можуть тільки наблизитися до рівня Уз, але не в силах подолати кордон. Сутність Ци, яку вони поглинають, не може перебільшити межі. А люди з генеалогією можуть використати природу Ці як паливо для стимулювання свого родоводу і досягнення рівня первісної людини".
Згадавши уривок з недавно прочитаної книги, Лу Шен зрозумів, чому в Великій Іні існувала така велика прірва між людьми і родоводи та звичайними людьми.
- На перший погляд може здаватися, що всі ми, тренуючі в Уззах, проходимо від звичайних людей. Насправді, в кожному з нас є крихти Божественного Орузія.
Зрештою Лу Шен побачив ключову частину встановленого у цьому світі порядку.
Звичайні люди могли стати лише добривом, тоді як люди з генеалогією - справжніми майстрами. Велика Інь була просто вдосконаленою копією Ста Родів. А може, це Сто Родів копіювали систему Великої Інь. На жаль, вони не взяли в себе ключової частини - формування сутності Ці.