- Я можу з тобою поговорити? - Афродіта, що спустилася з каменю, підійшла до мене.
- Цілком. — Потиснув плечима, відповів їй.
- А ти досить відомий. - Вона почала здалеку.
- Ха! Іншого гравця, який був би таким же добрим, він здобув би перемогу. - З умішкою сказав їй.
- Ти правий, але ти єдиний з тройки, хто до цих пір на слух, при чому не завдяки своєму міфічному навантаженню. — Усміхаючись, вона продовжувала виливати мені мед у вуха. — Торгівля вдачі є найпрофесійнішою справою у сфері професією. І ти єдиний у кого ця професія.
- Да? Давненько я туди не заглядав.. - Почесувши підборіддя, зробив собі зарубку « Внести завтра час форуму». - Але це нічого не змінює. - Посміхаючись, я подивився їй прямо в очі. - То ти хотіла мене похвалити за мою успішність?
- Як примолино.. - Афродіта прикрила рот долонею.
- Просто йде лідер моєї групи. - Побачивши Валентина, розслаблено сказав я. - Привіт Валь! - Помахавши йому рукою, привернув його увагу.
- Шкода.. - У тебе з'явився настрій. - Сподіваюся ми зможемо поговорити іншим разом.
- Так говорите зараз. - Злоба усмішка, сказав Валентин. – Заступник голови гільдії Боги — Афродіта. Або мені називати вас по старому ніку?
- Рада, що ти в такому настрої, Барон Валенштайн. - Біля Афродіти з'явилися чотири чоловіки.
- Граф. Граф Валенштайн. - атмосфера накаялась, а обличчя Валентина приймала все більше демонічний вираз.
- Вже Граф! - Щиро здивовано сказала Афродіта. - Прийми мої вітання. - Вона зробила повітряний реверанс.
- Не йди від теми. Що тобі потрібно від моєї людини?
- Ми просто розмовляли. — Дуже посміхаючись, відповіла вона. - Я купила у нього річ, і трохи прогоріла. - Зробивши засмучене обличчя, вона провела пальцем від краю ока імітуючи пущену сльозу. - Я хотіла дізнатися більше про його торгівлю. Всього то.
- Все що потрібно, Джі розповідає перед самою торгівлею. – різко відповів їй Валя. - А тепер ми йдемо.
- Бувай. - Усміхаючись нам у спину, Афродіта помахала ручкою.
Йдучи до підземелля, ніхто з групи ні сказав ані слова, поки ми не увійшли всередину.
- Проблем не було? – запитав Валентин, дивлячись на мене.
- Вона була щедрою покупкою зеленінки за півляма. - Посміхаючись, розповів хлопцям про торгівлю, ніж розрядив обстановку. - Як то так.
- Зрозуміло. - Усмішка зникла з рук Валентина. - Вона швидше за все проникла в ґрунт. Я чув, що Боги перекупують усіх своїх виняткових умінь. Принаймні один з трьох вже працює на них.
- Дай вгадаю, це Борг? - Коли я побачив, як змінилося обличчя Валі, я посміхнувся.
- Ти підтримуєш з іншими два зв'язки? – запитав Валя.
- Ні, але Шача не пішла б за грошима. Я відчуваю просто. - Сумбурно сказав я. - Залишається тільки Борг, хоча він мені виявився найбільш забезпеченим серед нас трьох.
- У всіх є своя ціна. - Дивлячись прямо мені в очі сказав Валентин.
- Дірку просвердлиш у мені, Вал. - Зітхнувши, сказав я.
- Ти зрозумів, що я хочу запитати. – Валя був серйозним, як ніколи. - Але що б не було непорозуміння... Яка твоя ціна Джі?
- Їжа, дах над головою і трохи грошей на кишенькові витрати. - Дивлячись прямо йому в очі, відповів я. - І все це в мене є. Частково дякуючи тобі.
Валентин мовчав і чекав на відповідь, яка була б чіткою.
- Що ти хочеш почути? - Я втомився. - Я не продамся за 13 срібняків.
У них є можливість запропонувати куди більше 13 срібняків.
Ми з Валею стояли в безпечній зоні, а Карт, Шалп і Алітус пішли вперед і стали тягати по одному мобу, розчищаючи дорогу до боса. Дивовижна тактовність.
- Я не буду заперечувати того, що мені не повісять гроші. — Підбираючи слова, став відповідати Валентину.
- У мене є пропозиція.
- Від якого я не зможу відмовитися? - Посміхніться, перебив я його.
- Мм.. Відхилятися можна від чого завгодно. - Просто відповів Валентин, а я напружився, перестав посміхатися. - Я не влізав у твої реальні справи, але зараз ситуація така, що... Загалом, я хочу зробити тобі пропозицію переїхати в мій штаб. Всі транспортні витрати я беру на себе, незалежно в якому місці світу ти живеш.
- Эм.. - Я не міг цього сказати.
- Це ще не все. Кожне користування твоїм умінням, для нашої користі буде платитися окремо. - Валентин казав, а я хапав ротом повітря. - Є ще деякі дрібниці, але головне я вже сказав.
- Це .. Як то занадто, для гри? - Видав я.
- Ця гра придумана не для бідняків. Гроші в ній завжди будуть крутитися і не маленькі. - Валентин обблокувався на стіну. - Вже найближчим часом стартує арена, це окрема ніша, в якій ми займаємося зовсім не останнім місцем. Зараз з твоїм умінням, ти ідеальний гравець для збору врожаю зі спідранів. Навіть без обліку цього уміння, ти дуже непоганий, як рейдовий і звичайний хіл. Чи ти ще будеш хвалитися? - Усміхаючись, сказав Валентин. - А то дивися, я можу і продовжити.
- Я тебе зрозумів, але є деякі речі в реальності, які я не можу просто так кинути. - Я розповів йому про свою роботу і про те, як з'явився дівчина. - Ось так кинути всі і втекти?
- Давай так... Два дні на роздуми. – Валя зморщився. - Це не в моїх правилах, але якщо ти захочеш взяти з собою дівчину я буду не проти. Якщо ти вирішиш відмовитися, то знову нічого страшного, але на тебе будуть тиснути. Як би там не було, але твій дім знайти з часом вони зможуть, а ось що буде далі... - Валя розвів руками, а я кинув масове відновлення на просілих хлопців. - Оскільки ти новенький в цих колах, то раджу перед прийняттям рішення прочитати історію « Читера Малфа».
- Добре. Дякую. - Кивнув я йому. - Постараюся дати відповідь якомога швидше.
- Справа не в відповіді. - Зітхнув Валентин, прямуючи до хлопців. - Справа в тому, що ти або з нами, або ні. На два фронти не вдасться пограти. Хоч це і гра, люди тут серйозніші за реальність.
- Я тебе зрозумів. - Кивши йому, ми приєдналися до фарми.
***
- Не перегнув палицю? – запитав Крет у Валентина.
- Боюся, що не додав. - Після того як Джі, решта групи зібралася в місті. - Він непоганий хлопець, прямолінійний і простий.
- Може варто було просто купити його вірність, а не кликати до нас? - Казав Шолп, понюхаючи ігрові бухти.
- Він і так з нами. - Валентин похитав головою. - Просто на ньому зобов'язання, які залишити він не може.
- Згоден з Валем. - Голос Алітус. - Джи наш і не тільки за фактом, але й згідно духу. А тим більше ми говорили про його прийом, немає сенсу заводити по новій шарманці.
- Алик правий. - Валентин хлібнув з чашки. - Можна було б йому запропонувати золоті гори, але ви б його придушили втихаря, а так буде вам молодшим братом.
- Тільки після переїзду. - Шалп допив, і вдарив кужкою по столу, ніби припечатуючи свої слова. - Інакше він не наш, а просто найманий робітник.
- Скоро дізнаємося його відповідь.