- Радий це чути, в наш час всі фруктовики більше покладаються на силу фрукта, зовсім забуваючи про фізичну силу, а при достатній силі можна протистояти будь-якому фруктів.
- Але ж це залежить ще й від фрукта. - Я подивився на Зефіра, і помітив його зацікавлений погляд. – Ну... Самі знаєте, що є фрукти, які безпосередньо залежать від фізичної сили і тільки підсилюють її.
- Тут ти звичайно правий, але таких не те щоб багато. Здебільшого користувачі зоана, але на власному досвіді скажу, що більшість з них тупі, як пробка. Поглянь, як все готово. - Зефір змінив свій погляд на дозорних, і більшість з них були вантажі.
- А яка в них вага? - Я подивився на Гарпа.
- Там все на двісті п'ятдесят. Така вага повинна вистачити на тренування.
- А мені ти вирішив дати п'ять тонн? Ти подумав, як я буду тренуватися? Я ж ледве рухаюсь.
- Звикнеш, не маленький же. - Гарп почухав голову, а потім переклав погляд на Зефіра. - То ти придумав, як ми будемо їх тренувати?
- Придумав, але тепер плани доведеться змінити раз ти приніс вантажи. Не можна було сказати раніше, щоб я підготувався?
- Чудова ідея, а тренування завжди можна придумати на ходу. Я завжди треную Ґару за однією системою. Спочатку пробіжка, потім віджимання, підтягування, присідання, щоб розмити тіло, а після спаррингу до кінця дня.
- ... У тебе все гаразд з головою? Ти ж так ніколи не зачепиш фундамент йому. Як він ще не відкинув копита через твої тренування?
- Не жени на мене! Ґару заклав фундамент ще в дитинстві, а після тренування я зміцнив його. Звичайні тренування зараз майже не впливають на нього. Ще можна досягти результату, якщо додати такі вантажі, але скоро він переросте і це.
- Неможливо! Досить нести цю нісенітницю, основа закладають багато років, а скільки йому зараз? Тринадцять? Чотирнадцять? Найкращі завершують закладення основи в шістнадцять років. Навіть якщо він один з них, то не міг би закласти їх у своєму віці.
Ґарп роздратовано подивився на розлюченого Зефіра, а потім показав пальцем. - Хіба він схожий на всіх інших? Він вже використовує успішну волю озброєння, тебе нічого не бентежить? Його тіло адаптується швидше, ніж ви можете собі уявити. Він розвиває своє тіло швидше за всіх, кого я знаю. Я б сказав, що він як Шанкс, але в області фізичної сили.
Слова Гарпа змусили мене заміряти на місці. Не через похвалу, яку можна отримати дуже рідко, а через слова про Шанкса. Я як Шанкс, але в області фізичної сили... Це ніби був самий прямо натяк на те, що Шанкс теж може володіти унікальною силою. Пам'ятай, що той старий, який король аборигенів говорив, як є ... Три види сили. Фрукти, фізична і воля. Чи може Шанкс контролювати таємну волю? Чи володіє цією унікальною силою хтось з членів його екіпажу? І чи мав Роджер подібну силу? Чорт, скільки запитань, чим довше я думаю, тим їх більше ...
- Ти жартуєш, так? - Зефір здивовано подивився на Ґарпа. - Шанкс розвивав свою волю зі швидкістю вражаюче для будь-якого створіння, безглуздо просто так порівнювати їх обох.
- Я не жартую. - Ґарп схрестив руки на грудях. - З кожним спарінгом він стає сильнішим, ти знаєш, що я треную його менше року? Він уже може битися з піратами нагородою вище ста мільйонів. І поки що його зміг перемогти тільки Кінг ... Думаю ти зрозумів, що я хочу донести, він не такий як усі, тому я і треную його жорсткіше, ніж усіх інших. - Ґарп перевів погляд на мене, але його обличчя не було усміхатися, просто серйозне лице, проте я відчував, що він гордиться мною. - ... Якщо всі готові, то починаємо пробіжку, думаю десяти кіл навколо маринфорда ви поки потягнути.
Грімко сказав Гарп, щоб всі дозорні його почули. Відразу почули втомлені вдихи, не знаю, як тренує Зефір, але Гарп жаліти не любить. Перший дозорних відділився від всієї натовпу, і побіг слідом за ним ще один. І незабаром з'явився змійка із тих назарячених, де врешті-решт втік Гурен. Не через те, що він слабший, просто саме він несе на собі вантаж вагою пів тонни.
Я ж уже зрозумів, що це займе досить багато часу, вирішив більше нічого не питати, а просто побігти слідом за іншими... Кожен мій крок залишав невеликі тріщини на підлозі, навіть страшно уявити, що стало з дорогою, де пройшов Ґарп.
Поступово всі дозорні втратилися з мого поля зору, їхня швидкість була набагато вищою за мою, я міг бігти тільки зі швидкістю... Швидкого кроку. Декілька людей, які з цікавістю виконували свою роботу, втрачали на мене увагу і навіть усміхалися.
Перше коло я подолав десь за одну годину, поки інші пробігли вже три, а Гурен десь два. Ось тільки всі вони виглядали досить втомленими, і всі їх були просовані потім, навіть Гурен захопився, а я відчуваю себе чудово, лише через чортового вантажу я не можу бігти нормально.
На своє третє коло я відчув біль у поясниці через вагу вантажу. Трохи болять ноги, але втоми немає, в той час як інші вже не могли бігти, вони рухалися приблизно з тією ж швидкістю, що і я.
Коли я подолав шосте коло, інші зробили тільки вісім, вони просто йшли, намагаючись подолати потрібно відстань, біг лише Гурен, який зараз був на дев'ятому колі. Хіна ніби як намагається бігти легкою боягузкою на відміну від інших людей, які йдуть геть, але по її обличчю видно, що вона теж дико втомилася. А я відчував, що мені стало легше бігти. Не надто сильно, але ніби тонну скинули. І тільки біль у ногах і торсі нагадувало мені, що я вже кілька годин бігаю.
У кінцевому підсумку, першим, хто завершив місію Ґарпа був Гурен, за ним був я, після Хіна, ну і потім пішли вже інші дозорні, які ледве переносили ноги в кінці. Першим, що я зробив, як тільки пробіг всі десять кіл, це сів на підлогу, і почав масувати свої ноги, щоб хоча б трохи утримати ту біль. Гурен лежав поруч зі мною, і важко дихав. Хіна також лежала біля мене й дуже дихала. Потім усе її вбрання було насичене, і в черговий раз тіло привабило до себе погляди інших. Можна з упевненістю сказати, що вона є однією з найсексуальніших дівчат і багато людей не вірять у неї.
- Вийшло досить дивно... Ті, хто має більшу вагу, прибігли першими, мені здається, що у вільний час ви тільки і робите що копаєте хуї. - Став незадоволений Зефір, і хмуро подивився на диких втомлених. - Ви знаєте, що цьому хлопцю лише тринадцять років? Він ніс вантаж вагою в п’ять тонн і прибіг другим. Вам самим не соромно? - Поруч з Зефіром стояв задоволений Ґарп, який із гордою посмішкою дивився на мене, поки сам жував печиво. - І як такі слабаки, як ви взагалі стали офіцерами? Мабуть доведеться більше роботи, ніж я думав. - Зефір розчаровано похитав головою. - А ти хлопець... - Зефір підійшов до мене, і присів на коточки. - ... Дивно. Ти наймолодший з них, але прибіг другим. Першим прибіг твій учень, який ніс вантаж вагою в пів тонни ...
- ...Просто... Я вчився у Гарпа. — Я потиснув плечима, і кидав бурдюк з водою прямо в голову Гурена. - Його тренування відбуваються чудеса. - Зефір дивно подивився на Ґарпа, але у того просто усмішка стала ширше.
- Добре, повірю на слово. Минуло майже вісім годин, мої плани на даний день були остаточно зруйновані виходом Гарпа... Будь ласка, не повторюй такого знову. - Зефір попросив Ґарпа, і піднявся на ноги. - Чи зможуть вони сьогодні продовжувати тренування... А що щодо тебе, я не бачу, щоб ти пропотів.
- Це не правда, у мене вся спина потна. - Я провів рукою по спині, і показав мокру руку Зефіру.
- ... Подивися на інших, відчуття, що вони викуплялися в морі, а у тебе тільки спина спітіла? Може Гарп дійсно говорить правду щодо тебе. - Ґарп завжди правий... Принаймні він вірить у це.
- Запитання... Чи буде продовження тренування? Мені сьогодні потрібно ще на роботу, ну ви знаєте. - Зефір зрозуміло кивнув головою.
- Ціла пробіжка зайняла вісім годин, і змусила всіх офіцерів впасти без сил ... Ти можеш йти, а інші затриматися на ще пару годиників, якщо хочете догнати Гару, то потрібно докласти більше зусиль, і мені плювати, що ви ледве рухаєтеся. Тренування Гарпа показала які ви слабаки, так що я тепер знаю, як вас потрібно ганяти.
- Дуже прикро, що мене називають слабаком, хоча я ще не офіцер. - Прошепотів Ґурен, але Зефір його почув, проте замість нього відповів Ґарп.
- Ти непогано справився, краще за інших, але це зайняло у тебе сім годин. Так, ти ще не офіцер, але з силою ти вже один їх, тому ти тут. І знаєш за яку кількість часу зазвичай пробігає ці десять кіл з вантажем у двісті п'ятдесят кило? За десять хвилин. Можу покликати Доберман і Бастілію, вони відразу покажуть, що можуть.
- Ти перерахував Wiце-Адміралів, не думаю, що резонно їх порівнювати. - Я зняв вантаж, і з насолодою потягнувся. Мені здавалося, що я перука. І з огляду на той момент, коли мені здалося, що вантаж став легшим на цілу тонну, можна сказати, ніби тренування пройшло дуже добре.
- Та яка різниця, вони могли легко винести мою вправу, коли стали офіцерами. - Зефір дивно подивився на Ґарпа, який продовжував хизуватися своїми навчальними навичками.
- Не важливо... - Я розм'яв свої ноги і подивився на підлозі довбаних дозорних. - Якщо хочете вижити в морі, то докладайте всіх зусиль, щоб стати сильнішими. - Я подивився на Хіну, погляд якої показував прагнення. Виявляється, що вона хоче стати сильнішою, хотіла з тих пір, як-тільки побачила мою силу. Інші ж не мають такого погляду, а точніше й усіх. Лише кілька десятків офіцерів хочуть стати сильними. І не важливо, мене не повинні хвилювати цілі інших.
Я попрощавшись з Зефіром і Гуреном, я пішов в сторону штаб-квартири, але на починок вирішив все ж виявити увагу, і кинув Хіні бурдюк із водою. Знаючи Ґарпа, вони не їстимуть і питимуть до кінця тренування
Тепер потрібно десь знайти свій кабінет. Ключі з номером одинадцять, сподіваюся, що це десь на першому поверсі.
Пошук кабінету самий малость затягнувся, бо на першому не було офісів з номером нижче ста, тому запитавши у першого ж дозорного, я дізнався, що такі кімнати знаходяться на поверх нижчий, ніж поверх Сангоку, чому біля дверей такі номери, ніхто не знає.
Піднімаючись на ліфті на потрібний поверх, я відразу побачив з десяток кабінетів і так само просто багато робочих місць, за якими сидять трудяги. Моментально згадав минуле, коли я працював офісним співробітником, оточення була майже та ж. Кабінет під номером одинадцять перебував у кутку це приміщення, якщо точніше, то мені дісталося досить великий і зручний кутовий кабінет. Перед своїм кабінетом я бачив порожній столик, за яким повинен сидіти секретар, але мабуть у мене свого поки немає.
Відчинивши двері, я зайшов у неосвітлений кабінет. Але здавалося, що темрява мене зовсім не хвилювала. Раніше такого не було... Це вплив мого фрукта чи сили звіра?
Знайшовши вмикач, я включив світло і миттєво освітлив стіл заваленим папером. Було також кілька працевлажів, на яких було теж багато паперів. Навіть не знаю, що про це думати, відчуття, ніби всю роботу скинули саме на мене.
- Я це пам'ятаю. - Кинувши свій плащ на вішалку, я сів за стіл і взяв перший попавий папір.