Я вийшов з каюти Ґарпа і відправився у свою коату. Проте Атсу, яка не відставала навіть тоді, коли я сказав їй, що йду у свою каюту. Маленька дівчинка, очевидно проблеми з розумінням, можливо, що у неї психологічні травми, і вона не хоче залишатися одна або щось в цьому роді.
Я відчинив двері у свою каюту і замкнув її за собою. І тільки було я хотів сісти на ліжко, як двері за мною відчинилися, і в каюту увійшла Атсу. - А у тебе тут є щось веселе? У мене, наприклад, багато іграшок вдома з якими я люблю проводити час, хих-хі!
- На що мені іграшки?
- Але ти ж така сама дитина. Хоч і старший за мене... Скільки тобі років?
- Мене зовсім не цікавлять іграшки, я більше люблю людей бити. — Я кинув плащ на спинку стільця, і впав на ліжко й подивився на тремтячі руки. - Мені скоро повинно бути чотирнадцять, як це.
- У, зрозуміло, а мені скоро одинадцять. - Атсу застрибнула на моє ліжко, і ліг поруч зі мною.
- Що ти робиш? Свали. - Я підхопив її ногою, а сам трохи посунувся.
- Ти ж бачив... Ту фотографію, так? - Атсу сіла, і подивилася на мене сумними очима. що мені можна виплакати? Я не така людина. - Знаєш, ти один з небагатьох людей, які не приходять до мене... Тому я розповім тобі одну історію.
- Я не просив. Атсу, якщо хочеш, щоб я підтримав тебе, то цього не буде, я не сентиментальна людина. Тому не шукай в мені друга, або когось іншого. - Атсу хотіла щось сказати, але замовкла з відкритим ротом, і опустила свою голову.
- Тоді я просто полежу тут. - Атсу пересіла ближче до мого подушки, і поклала на неї свою голову. - Тут вистачить місця і на тебе. - Атсу подивилась на мене, і відчинившись по ліжку поруч з собою. Чорт, якби хтось подивився на нас з боку, то можна було б подумати, що я якийсь педофіл. Я сльозився з ліжка, і направив свою руку на ногу Атсу. - Що відбувається? - Атсу відірвалася з ліжка, і полетіла в мою сторону. Я відразу схопив ногу Атсу, і змусив її висіти догори ногами, але наступної секунди спідниця Аттса впала, з'явивши мені видовище з ведмежонком.
- Ґару, я нарешті дійшов до тебе... - Двері в каюту раптово відчинилися, і на порозі стояв втомлений Гурен, який замочав на напівслове, та дивився на те, як я тримаю кверх ногами маленьку дівчинку, до того ж у неї ще й спідниця задалась.
- Чорт, та що це за ситуація, ніби її писав якийсь ідіот! - Я кинув Атсу на підлогу, і закрив двері ліг на своє ліжко. Я подивився на Атсу, яка терла своє лоб від болю, а потім подивилася на мене з червоними щоками.
- Ти збоченець, я розповім все діду. - Атсу встала на тремтячих ногах, і зіпсувала подиву. – Дурень. - Атсу відкрила двері, і відштовхнула Ґурена, який все ще стояв за нею з тупим поглядом.
- Чорт, яка маячня. - Я кинув у лоб Гурена камінець, і той зробив крок назад.
- Гей Гару, що це було? Ти щойно продинатів маленьку дівчинку? Це ж внучка Магеллана, так? Не боїшся, що він з тобою що не зробить після цього.
Якщо у тебе є сили для жартів, то скинься з корабля і пливи за ним до місця призначення.
- Та годі тобі, я нікому не скажу. Я це... Піду. - Гурен зачинив двері, і я нарешті залишився сам. Як же бісить ця малавка, якщо їй хочеться приєднуться до мене, то у неї це не вийде. Я ліг на спину і закрив очі, щоб трохи розслабитися. – Чорт, треба б двері на ключ закрити... - Вирішивши, що вставати я не хочу взагалі, я розслабився, і заснув.
- Агов, довго ще спати будеш? - Проснувся я від того, що мені в обличчя кинули камінь. Я схопився з ліжка і побачив, що біля дверей стоїть Ґурена. - Скоро вечеря, а ти ще в ліжку. Гей, та у тебе вся ліжко мокра, ось це ти пропотів. - Гурен підійшов ближче, і побачив, що моє ліжко мокре, а я сам відчував слабкий жар.
- Чорт, тепер переодягатися потрібно. Ще й вся подушка мокра. - Я протер очі, і встав з ліжка.
- Ти захворів?
- Ні, просто відновлення волі впливає на тіло температурою. Коли Гарп тренував мене на острові, я після кожного дня був такий потний. — Я збив кулак і відчув, що можу використати свою волю на повну силу. - Угх... Треба попросити змінити мені постільну білизну... Ти вже вечеряв?
- Ще ні, хотів тебе покликати. - Я вийшов з кімнати разом із Гуреном і пішов на верхню палубу, де вирішив влаштувати вечерю.
Наступного дня.
- Тобто ти хочеш перевірити цю техніку на мені? - Погляд Гурена перемістився на грушу, на якій були вм'ятини. – Ну... Це не повинно бути боляче, давай. - Гурен покрив руки надзвичайно слабкою волі озброєння, і схрестив їх.
- Ні, я хочу, щоб ти не використовував свою волю озброєння під час тесту. Я хочу дізнатися, як ця техніка впливатиме на тебе, а то з Гарпом зовсім не зрозуміло, цей монстр навіть не поморожився від неї.
- Буде боляче я відчуваю... -Гурен прибрав волю зі своїх рук, і подивився на мене. Я ж приготував руку, і відразу наніс удар.
П*
Роздався шлепок, і Гурена відтіснило назад на один метр. На його руках фарбувався маленький червоний слід, а сам він з болючим обличчям потирав місце удару. - Ніби твій звичайний удар зосередився в одному місці. - Гурен помахав рукою. - Вроде нормально... А яка ж сила цієї спроможності?
- Не знаю, думаю слона завалити з одного удару вона повинна легко. — Я повернувся до металевої груші, і кілька разів вдарив нею пальці на руках. – Хм... Залишуся в собі, і займусь твоїм тренуванням, коли висадимося на острів. - Я подивився у вікно, де на горизонті виднілася маленька крапка. - Ще годину я думаю...
У моїй руці був пістолет, і я направив його на Гурена.
- Що ти робиш?
- А ти думав я говорю не серйозно про твою вправу? Спробуй поки ухилитися від кулі. - З моєї другої руки злетів темний дим, який оточив все в радіусі п'яти метрів, щоб нас ніхто не бачив, а я сам вистрілив у руку Гурена.
- Чорт, ти хворий виродок! - Гурен зміг ухилитися, але відразу встав у стадійку і вдарив ногою, створивши лезо довгим в один метр. Усміхнувшись, я покрив кулі в пістолеті волею озброєння, і вистрілив у лезо вітру, відразу зруйнувавши його.
Бах* ББх *
Поки Гурен ухилявся від куль за допомогою волі спостереження, він періодично надсилав в мене леза вітру, тому зрозумів, що він легко може впоратися з одним пістолетом, я взяв у руку другий і відразу помахнув ногою, створюючи триметрове бритва стисненого повітря.
Так і пройшов цілу годину. Щоб не пошкодити корабель, я мусив робити його слабким і завдовжки лише пів метра. Гурен же, як тільки я прибрав темряву з дикими очима дивився на мене, і скреготів зубами.
- Та заспокойся ти, але ти зрозумів, що не можеш ухилитися, якщо тебе загородять у пастку. - На нозі Ґурена фарбувалося червона подряпина, від потрапляння в нього слабкого леза вітру. Я занурив пістолети назад у свій вимір, і з посмішкою пішов на верхню палубу. За цілу годину до залу заходив навіть Ґарп, подивитися, що ж відбувається, але коли бачив, то з усіх сил намагався застрелити Гурена, він відразу заспокоївся і повернувся в каюту.
- Ти маніяк.
- Облиш, але наступного разу не потрапиш. - Ми удвох піднялися наверх, і побачили острів. Велика і красива арка біля причалу, всі будинки зроблені у досить красивому стилі, і більшість жителів цього міста одягнені в халати.
- Ось я і вдома. - Атсу, яка спускалася з корабля по містку і ходила поряд зі своєю матір'ю.
- Хех-хе, немає нічого кращого вдома. Хочеш я приготую краба? - Фукумі погладила голову Ацу, і вони ступили на бенкет.
- Я хочу побути сама. - Атсу скинув руку своєї матері з голови, і пішла кудись в сторону міста.
- Перестань на мене так дивитися. - Мій погляд зачепив Гурена, який все ще хмуро дивився на мене. - Заради тебе намагався ж. - Я подивився на Ґарпа, який піднявся на палубу і йшов у наш бік. - То що тепер?
- Фукумі сказала, що недавно в їхньому місті з'явилася банда, яка вимагає гроші у місцевих торговців за « захист ». Через те, що тут немає відділення дозору, то і бандитам некому зайнятися, розумієте, про що я?
- Знову залишаєш все на нас? Єдиний раз, коли я бачив, щоб ти працював, це було, якщо тобі довелося захищати базу G9, і тим більше мені довелось заставляти тебе.
- ...Це все частина тренування, ось. - Ґарп почухав затилицю, і швидко спустився через містку до Фуками.
- Эх... До речі, я щось останнім часом про тебе забув. - Я витягнув долоню, і покрив її темрявою, з неї почав повільно з'являтися тушканчик. Після того як я змінив свій погляд на Гурена, то просив. - Підеш зі мною чи будеш затягувати свою образу в барі?
- Ти дістав цього звіра, щоб він вирізав тих бандитів? Вибач, але я не хочу дивитися на місиво.
- Так ми можемо стояти біля їхньої бази і почекати поки він всіх виріже. - Я погладив Вольфа по голові, і той з писком стрибнув мені на плече. - Хоча я сам не прагну знову шукати інформацію про те, де вони ховаються. Эй вы. - Я розвернувся, і обгорнув дозорих на кораблі своїм поглядом. - Ваша місія на сьогодні, це з'ясувати де знаходитися місцевою лігво бандитів і зачистити його. - Я взяв тушка в руки, і кинув його у найближчого дозорного. - Деякі з вас не бачили, що це за звірок, але він з'їв диявольський фрукт, і він допоможе вам у цьому. Гей, Вольф ти можеш спокійно жрати бандитів, але назорих не смій і лапкою доторкнися.
Я махнув рукою і спустився з мосту, залишивши ошараного дозорого звіра в руках. - Ти віддаєш свого вихованця у чужі руки? - Запитав Гурен, який спустився зі мною. Я ж подивився на спину Гарпа, який не встиг піти далеко, і вказавши на нього пальцем, вистрілив маленький згустком темряви.
- А що, думаєш вони скривдять Вольфа?
- Сопляк! - Сгусток темряви вдарив Гарпа в спину, і змусив його спіткнутися. Ґарп же встав, і люто подивився на мене. Я вказав пальцем у бік дозорних, які збиралися на кораблі в усі зброярні.
- Я зкинув це завдання на тих, хто і повинні його виконувати. Не бійся за них, з ними Вольф.
- Його їм і варто боятися... - Прошепотів Гурен, а я повелося з Гарпом.
- Якщо мені нічого робити, то я піду з тобою.
- Безділий... - Прошепотів Гарп, і повернувшись спиною продовжував йти. - Фукумі мені сказала, що вчора мав початися річний аукціон чапля, який тривав три дні. Можеш поки сходити на нього, ввечері ми продовжимо тренування.
- Він так не хоче нас бачити, може у нього плани на Фукумі? Хм... Як думаєш, може сходимо? - Я подивився на Гурена, не звертаючи уваги на заручника Гарпа.
- Я не проти. Вже в якій раз про аукціони я чув, а на них так жодного разу і не був, що це взагалі таке?
- Ну, це місце, де люди виставляють товар а потім за нього торгуються інші люди. Зазвичай товар є чимось корисним, тому я хочу відвідати його. - Гурен кивнув головою, і замість того щоб шукати лігво бандитів, ми пішли шукати аукціон.