Щоб перебратися зфорда до Махогані, потрібно було лише трохи більше тижня. На цьому острові ростуть справді великі дерева з червоною листям. На цьому острові є кілька портів, з яких перевозять деревину для меблів.
І ось, стоячи в порту, навколо можна було побачити ці дерева, які посадили тут для краси. Вітвисний стовбур заввишки сім метрів, і червоні листки справді гарно виглядає. Прямо зараз ми з Гуреном повинні зібрати інформацію про точне місце розташування піратів Голдмана. Ґарп же пришвартувавши свій корабель, відправився в якийсь бар.
- Коротше, план такий. Ми заходимо в цей бар, я сідаю за вільний стіл, і починаю слухати людей, може бути я зможу з'ясувати що ні будь. Ти ж спробуєш удачі з барменом. - Я простягнув Гурену мішечок з золотом. - Спитайш, чи знає він де знаходиться та сама піратська група Голдмана. Якщо з'ясуєш, то виходь з бару, і я піду за тобою, якщо ні, сідай до мене за столик. - Я озирнувся на верхній одяг Гурени, яка складалася з білої сорочки та блакитної краватки. Зморившись, у моїй руці з'явився чорний піджак. - Зніми цю тупу краватку, і надень поверх сорочки піджак. З цього моменту я забороняю ходити в стандартній уніформі Юнги поруч зі мною. Будеш носити її тільки коли ми будемо знаходитися в маринфорді. - Я перед Гурену піджак, і почекав поки він не зніме синю пов'язку та не одягне піджака.
- Хех, дякую, а то було трохи стремно ходити в цьому.
Я кивнув головою. - Крім того, ти будеш привертати до себе увагу в стандартній уніформі. Ладно, пошли. - Як тільки Гурен перевдягався, ми вирушили в бар. Відразу, як тільки ми увійшли я оглянувся щоб переконатися, що тут немає тих, кого ми шукаємо. Переконаючись, що тут сидять тільки звичайні робітники і кілька дам, я сів за один з вільних їдальні біля стіни, і розгорнув волю спостереження, став підслуховувати голоси.
Єдина на що я сподіваюся, так це те, що нам не доведеться бігати по всьому острові стільки ж, скільки мені довелося бігти по Архіпелагу Сабаді. Поволі слухаючи людей, я подивився на Ґурена, який розмовляв з барменом.
- Це означає, що потрібно цілих шість людей, щоб зрубати одне таке дерево. Звичайно, заробіток на цьому непоганий, чоловіки не скаржаться.
- Як цікаво, а прямо на цьому острові можна купити меблі з цієї деревини?
- Звичайно, але якщо чесно, я б не радив. Усі власники меблів у цьому місті не самі роблять меблями на продаж. Вони всі закуповують біля сусіднього острова, а потім привозять сюди і продають у кілька разів дорожче.
- Тобто... У місцевості, де ростуть ці дерева, не роблять нічого з цих дерев, а тільки відправляють їх на інший острів, в якому виготовляють меблі і потім місцеві привозять її звідти та продають з високою націонкою? Чому в місті немає столярів, які роблять тут меблі?
- Эх... Не всі знають, але є групи, на острові, де місцеві власники меблів закупляють собі меблі і вони не дозволяють жодній людині тут стати столяром. Їх або прибирають... Або перевозять на острів Ато, де сидить ця групування.
- Хм... - Гурен посміхнувся, і обблокувався о барну стійкку. - Може не схоже на те, що я мисливець за головами і шукаю дуже небезпечних піратів. Не знаю, чи це правда, але я чув про чутки, що вони дуже сильно заважають місцевій торгівлі. - Я трохи підвів брови від того, як Гурен все завернув тільки щоб дізнатися про піратів. - Не можу сказати точно, але якби ти міг сказати мені де знаходяться ці пірати, то може у місцевих було більше грошей і ... Знаєш, у тебе був би більший заробіток.
Бармен припинив натирати склянку, озирнувся навколо і наблизився до Гурена. - Ти ж говориш про піратів Голдмана? - Гурен кивнув головою. - ... Якщо ти дійсно мисливець на піратів, і впевнений, що впораєшся з ними, то я можу тобі допомогти. Через них дійсно виникли проблеми в економіці, і це погано так вплинуло на мене. Я скажу тобі, але я повинен бути впевнений, що ти нікому не розповідаєш, про те що я розповів, сам розумієш, якщо вони дізнаються, то мені кінець.
- Дідусю, ти можеш бути впевнений. Ми не здаємо наших джерел, бо в майбутньому вони стануть у пригоді. - Гурен поплескав старого бармена по плечу, і відкинувся на спинку.
- Хм... Гаразд, я довірюся тобі на слово. Тільки прошу, не влаштовуй бійню у місті, ці пірати дійсно сильні. Їхня база знаходиться біля воріт, які ведуть глибше до острова. Одноповерховий довгий будинок, ти його не пропустиш... Дуже сподіваюся, що ти не розповіси про мене.
Гурен посміхнувся, і поклав на стійку одну золоту монету. - Не бійся, я тримаю свої обіцянки. Подай пляшку вина он тій дамі. - Гурен вказав на дівчину в червоному платті біля вікна, яка іноді поглянула на Ґурена. Як тільки старий подивився на дівчину, він прибрав золото, і дістав пляшку пішов до дівчини. Гурен же встав зі стільця, і пішов на вихід.
- Це вам, від того чудового чоловіка, просив передати вам що йому дуже сподобався ваш одяг.
- А? Дуже дякую. - Дівчина трохи почервоніла, і збентежено дивилася, як старий наливає вино в келих. Я ж в той час встав зі столу, і вийшов з бару.
- Хороша робота. І тій дівчині дуже сподобався твій підгон.
- Це був не « підгон », а простий подарунок милою дівчині.
- Так, звичайно ж нічого не стояло. Той старий навіть від себе додав, що ти похвалив її сукню.
- Правда? Варто йому пізніше золото дати. Так ми йдемо зараз?
- Ні, хоч це і ризиковано, але я не хочу використовувати силу свого фрукта. Цей Захрі Голдман повинен бути сильним противником, і я можу стати трохи сильнішим, якщо зірвуся з ним без фрукта. А може вийти як завжди, і я знову використовую фрукт...
- А, ти ж мені ніби щось казав, щоб я не їв фрукт, а то я можу сповільнити загальне розвиток.
Я кивнув головою. - Якби я з'їв фрукт, який залежить від фізичного розвитку як плід Луффі, то я б не обмежував себе, а так припадав обмежуватися собою, щоб стати сильнішим. У будь-якому разі, ми нападемо вночі, коли людей на вулиці буде менше. Я залишу на тебе всіх прибічників Ґолдмана, в його команді повинні бути пірати з гарною нагородою за голову, може ти теж трохи станеш сильнішим.
- Хм, тоді що ми будемо робити зараз? До ночі ще... Годин п'ять. - Гурен подивився на місце сонця, і знову на мене.
- Я пройдусь містом, і може поспостерігаю за базою піратів, а ти можеш ... Роби що хочеш, можеш навіть повернутися до тієї дівчини.
- Що? А раніше не міг сказати, тепер я не можу повернутися, це буде не круто.
- О боже, яка жаль. - Я помахав йому рукою, і пішов до міста. За спиною пролунав тихий бубніж, але я його не слухав і почав насолоджуватися видами. Як би цей світ не був небезпечний, він також прекрасний. Дивовижно, що в цьому місці так багато банд, адже цей острів зовсім поруч з базою маринфорда, хоч і знаходитись у новому світі. Мабуть, як і завжди тут зав’язані корумповані дозорні. У мене немає сумнівів, що якщо я їх не зустріну під час служби дозорним, то я точно їхню зустріч, коли вирішу стати піратом.
До вечора я ходив по місту. Заходив у місцеві магазини меблів, щоб переконатися, що меблями тут дійсно унікальна і красива. Заходив на ринок, навіть прикупив собі маленьку статуетку червоного дерева з цього самого дерева. Ціни тут дійсно високі, зрештою все це скупчується в іншому місці, відразу ж робиться наценка і частина прибутку йде цим самим бандам.
Перед самим нападом на базу, я вирішив зібрати трохи інформації по самій базі, тому сів на даху одного з сусідніх будівель, і завдяки волі спостереження, Я сканував базу піратів. Голова піратів, весь час був на базі. Чим більше часу минали, тим більше людей покидали і поверталися на базу. Мабуть, вони почали займатися своїми темними справами.
Незабаром я помітив наближення Гурена, який йшов в сторону бази і намагався знайти мене. Як тільки я повинен був потрапити в область його волі спостереження, він відразу розгорнувся, і пішов у мою сторону. Застрибнувши на дах будівлі, він підійшов до мене і сів поруч.
- Так коли починаємо операцію? У цьому місті вночі мало не зустрінеться, всі бояться місцевих банд.
- Ти правий, навіть пірати Голдмана почали відсилати своїх людей в місто ввечері. - Я вказав пальцем на трьох піратів, які виходили з бази. - Напасти через п'ять хвилин, як тільки ці троє відійдуть.
Гурен кивнув головою, і надягнув рукавиці. - Не дивися на мене так, я не хочу потім відмивати з рук кров.
- До речі... Ти ж не вбивав тих бандитів, коли ви з Луффі і Ейсом штурмували поверх?
Гурен похитав головою. - Ми просто били їх, саме з того часу я задумався купити рукавичок, я так довго не міг змити кров...
- Хм... Гаразд, я не буду змушувати відчути першу кров, якщо захочеш, то сам як ні можеш.
- Дякую... Все ніяк не можу звикнути, що мені доведеться вбивати ... Дякую, що не наполягаєш.
- ...Пошли. - Я зістрибнув з даху, і пішов до входу в дерев'яну будівлю. За мною зістрибнув Гурен, і почали йти правіше від мене. Охоронці ці пірати на вході не виставили, тому ми спокійно підійшли до металевих дверей і я подивився на Гурена.
- Весь сміття на тобі, подивимося, як ти впораєшся. Я займусь тільки босом. Виламуй двері. - Гурен кивнув, і підійшовши до дверей постукав у неї. Біля дверей відчинилося маленьке віконце, і звідти пролунав голос.
- Пароль.
Гурен подивився на мене, і потиснувши плечима, він з усієї сили вдарив ногою по дверях, а там виникла велика вм’ятина. Пірат, що стоїть біля дверей зламав кілька ребер, і впав на підлогу. Гурен ще раз вдарив ногою по дверях, і та злітів з петлею відлетіла на два метри вперед, забивши при цьому іншого пірата.
- Вони самі підставляються під мої удари. - Гурен похитав головою, і увійшов в будівлю. Кількість піратів Голдмана була близько трьохсот, і більша їх частина зараз знаходилась саме на базі, до того ж всі сильні члени екіпажу знаходяться на основі, тому Гуренові повинно бути складно, але думаю він впорається. Я намагався триматися позаду Гурена, і дивитися, як він виносить цих піратів. Дехто навіть думав напасти на мене, але я просто ухилявся, поки Гурен їх не виносив.
- Що за сопляки вирішили вторгнутися на нашу базу? - Незабаром з'явився один із найсильніших членів екіпажу Голдмана. Його повинні звати Крю Горно, використовує два пістолети, нагорода дев'яносто мільйонів біліли. Для Гурена має бути найлегший противник, але поруч з ним стояв ще один пірат. Соук Найт, є мечником з нагородою сто один мільйон білирів.
- Швидше вб'ємо їх, поки бос не розсердився. - Соук відразу помахнув своїм мечем, і в наш бік полетів слеш. Гурен відразу відстрибнув у бік, і побіг в їх сторону, одночасно ухиляючись від пострілів. Я ж трохи нахилив корпус, і слеш пролетів у сантиметрі від мене.
- Цей хлопець дуже швидкий. - Сказав Крю Горно, і почав стріляти ще швидше, але це зовсім не сповільнило Гурена, а незабаром він добіг до цих двох, щоб негайно відвернутися від меча Соука.
У цей же час, поки Гурен розбирався з двома босами, вся шелуха дивилась на мене, і націлила на меня свою зброю.
- Здавайся або ми вб'ємо цього хлопця. - Крикнув один з піратів, який бачив, що Гурен сильно пригнічує Соука і Крю. Однак Гурен навіть не подивився на нього і продовжував чинити опір своїм противникам. - Вогонь! - Закричав пірат, і в мене почали стріляти всі пірати. Заради приколу, я не став ухилятися від пострілів, а просто дістав палицю зі свого виміру і покрив її волею озброєння, почав відбивати всі постріли.
- К-як це можливо. - Деякі пірати в шоці утупилися на мене, і припинили стріляти, але я відбивав кулі інших піратів. Не пройшло й двох хвилин, як одного з піратів, що стріляли в мене шафу. Гурен розібрався зі своїми ворогами. Після тренувань, через які я змусив його пройти, і завдяки волі спостереження він досить просто справився з двома не найслабшими противниками.
Через п'ять хвилин Гурен бив бідних піратів. Я вже було скучав, тому що просто дивитися, як хтось б'ється не так весело як самому битися. Але тут я помітив, як три фігури йдуть в наш бік. Вони тільки вийшли з-за рогу, і тепер я міг їх бачити. Двоє є піратами з нагородою в сто п'ятдесят мільйонів, і сто сорок мільйонів відповідно. А третій був босом цієї команди - Захрі Голдман.