Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
20Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Чорний дим (Ван Піс)

Глава - 23

0% of chapter read

Як же багато часу ми витратили на плавання від місця до місця. Спочатку в село фуся, потім до імпела Даун, знову в селі, і ось ми знаходимось перед воротами правосуддя. Це вже не перший раз, коли я їх бачу, але досі це захоплює дух. Через десять хвилин корабель прилетів до маринфорда, і ми зійшли з моста.

- Так ось як виглядає одне з найбільш захищених місць у світі. - Гурен оглядався навколо.

- Якщо нападати на це місце, то потрібна сила мінімум двох Йонко. - Я поплескав Гурена по плечу.

- Ну, спробуємо як ні будь. Хаах. - Сказав Гурен, і ухилився від удару Хіни.

- Так, я піду до Сэнгоку, а ви зайдіть забрати нові посвідчення, і оформите Гурена, як назорого. Вечорами я повідомлю про наступне завдання. - Ґарп махнув рукою і пішов. Я ж мовчки пішов у відділ кадрів, і за мною відразу пішли Хіна з Гуреном.

- Гей, а посвідчення довго робиться? - Запитав Гурен і подивився на мене. Я ж потиснув плечима, і повернув голову в його сторону.

- Мені зробили за кілька хвилин. У учнях Гарпа можна знайти позитивні результати. - Гурен подивився на Хіну.

- Мені видали посвідчення, як тільки я закінчила академію. Але я думаю посвідчення повинні видати... Дивлячись скільки буде новачків, не знаю. - Гурен відпочив, і ми мовчки дійшли до відділу кадрів. Прямо зараз тут сиділо троє чоловіків, які заповнювали бланки потрібні для пошесті. Всього тут було приблизно десять вікон, куди можна підійти і оформити документи, та одне вікно для видачі посвідчення.

- Йди поки забери своє посвідчення, а я допоможу Гурену. - Хіна кивнула головою, і ми з Гуреном підійшли до вікна для оформлення документів.

- Кхм... Привіт, я б хотів оформити документи на вступ. - Старенька за вікном подивилася на Гурена, і витягла йому пачку паперів, а потім подивилась.

- Дітей не реєструю. - Сказала стара, і перевела погляд на газету, що лежить у неї на столі.

- Та вже насрати. - Я похитав головою, і повів Гурена до одного з столиків. Для того щоб створити нові речі, вони надто маленькі. Єдина причина, чому це можна пояснити, полягає в тому, що дозорі тут нечасто оформлюються. Найпоширеніший приток іде з інших баз назорних. Тому тут і стоїть три стола, за всіма з яких сиділи люди та заповнювали папери.

Ми з Гуреном підійшли до столика і сіли за нього.

- Спочатку заповни бланки. - Я витягнув чотири аркуші і дав їх Гурену. - Останній листок, це тест, відповідаєш на нього в самому кінці, там будуть деякі каверзні питання, так що краще не поспішай. В кінці бланку, де рядок про себе можна написати, що володієш на непоганому рівні волею спостереження і трьома технологіями рокусики. — Тут до нас підійшла Хіна, і сіла поруч з Гуреном. Хлопець, який спочатку сидів за столиком роздратовано подивився на натовп, яка збираються тут. - Я поки відійду забрати своє посвідчення.

Я встав зі столу, і підійшов до вікна видачі документів.

- Мені потрібно забрати нове посвідчення особи. - За вікном знову сиділа якась стара, що читає газету. Вона підняла на мене свої очі, і втомилася закочувала очі.

- Як тебе звати.

- Гару. - Старуха відкрила ящик, і почала в ньому копатися. Минуло хвилин десять, бабка зачинила ящик і суворо подивилася на мене.

- Хлопче, у мене немає сил на ігри, йди розіграй кого завгодно ще. - Моє око смикнувся, і я вдарив по стузі, та відразу розбив її в щіпки.

- Як же ви заебали. - Я витягнув посвідчення, і показав його бабці, яка тряслася від страху. Коли бабка переклала мій погляд на посвідчення, її очі розширилися від шоку, ніби вона нічого неймовірне в житті не бачила.

Вдох*

Видох*

Я трохи заспокоївся, і знову подивився на бабку.

- Я-я прошу прошені, я думала, що в-ви чергова дитина, яка хоче мене розіграти. - Бабка важко дихала. - Я шукала в документах на новобранців, прошу пробачити мене. - Бабка відкрила ще одну скриньку, і через хвилину витягла моє посвідчення з тим самим охрененим обличчям. - Ось ваше посвідчення, Л-лейтенант.

Я вихопив посвідчення з рук бабки, і швидше відійшов від неї, поки не вбив її. Через її провину я знову вийшов з себе. Треба ж, є дитина, яка зробила в дозор, і його звання не тупий юнга, а цілий лейтенант, особливо її це обличчя ... Фуух... Я сів за стіл, і озирнувся на мене погляд.

- Ти навіщо розбив стійку? - Запитала Хена.

- Щоб залякати бідолашну стареньку. Я люблю дивитися, як вони благають про милість і просять забрати в них усі коштовності.

- Я серйозно.

- Вона мене вибесила. Че витріщилися, вам зайнятися нічим? - Я глянув на хлопців, що захиталися на мене і швидко відвели свої погляди. - Стійку то все одно полагодять, а мої нерви ніхто не поверне. - Хіна похитала головою, і почала дивитися, як Ґурен заповнює бланки.

Минуло трохи більше півгодини, Гурен вирівняв всі папери, і підійшов до вікна, в якому він і забирав документи. Бабка, що сиділа за вікном, була більш живою ніж раніше, мабуть коли вона побачила, з ким Гурен спілкується і як я себе поводжу, коли злий, то вирішила змінити своє ставлення. Бабка сфотографувала Гурена на слимаку, і через десять хвилин Ґюрін повернувся з документацією у руці.

- Це було швидше, ніж я думав.

- Я думаю вона просто злякалася Ґару. - Хіна кинула погляд на розбиту стійкку.

- У будь-якому випадку, якщо тобі видали посвідчення, то ви можете або піти і відпочити... Або піти в місцевий треніровий зал, він тут набагато краще, ніж на кораблі Ґарпа.

- До речі, а де моя кімната? - Гурен подивився на мене і на Хіну.

- Эх... У нас з тобою немає своїх кімнат, ми спимо в казармах. Лише офіцерам дають кімнату. - Хіна кинула на мене погляд.

- От блін. - Гурен подивився на своє посвідчення, де було зазначено звання юнгі. - Я ж володію волею, чому юнга то.

- Отримати вище звання, під час пошесті можна тільки якщо це схвалено кимось із вищого складу. Наприклад, мене підвищили до Енсіна і видали кімнату. - Хіна та Гурен з заздрістю подивилися на мене, і ми вийшли з відділу кадрів. - То куди ми їдемо?

- Хм... Я трохи втомився після плавання... А чого ти нас навчатимеш?

- Хм... А що сказати про призупинення на рокусики і навчитися волі озброєння? Ви цілком придатні під параметри вивчення, думаю за два місяці у вас будуть перші результати.

- Так! Я все чекав, коли ти запропонуєш. - Гурен посміхнувся. - Так і бути, я піду тренуватися.

- Хм... Воля озброєння буде серйозною силою для мене. Я згодна.

- Ще б ви були не згідні, я б просто вас змусив ... - Тише простого сказав я, і попрямував в тренувальний зал.

- Я все чув. - Пробнил Гурен, і разом з Хіною вони пішли за мною. Чим хороший цей зал, так це в тому, що навіть я можу тут непогано займатися. Величезні штани, по кілька тонн і навіть штанги з грифом на шкірі кайросеки. Завдяки цьому вони можуть збільшити ефект тренування для фруктів.

Невдовзі ми опинилися в залі, і я вставав біля однієї зі стін. Я почав розповідати принцип про пробудження волі озброєння. Процес дійсно не швидкий, і навіть болісне, ніж пробудження волі спостереження, але результат того вартий. Показавши, в якому напрямку треба йти, я теж взявся за тренування.

Штанги з кайросеки були дійсно гарною ідеєю. За десять годин підняття однієї тонної штани, у мене навіть почав іти піт і захворів руки. Я вже не відчував цього відчуття, але до самого вечора пройнявся ним. Я б займався і далі, але я дійсно втомився, тому відклав штангу, і обблокувавши біля стіни, став дивитися, як Хіна та Гурен все в поту тренуються.

У залі було багато людей, і саме Хіна у своєму гарному вбранні привертала до себе увагу. А тепер вона ще й мокра... Натомість Гурен привернув увагу жінок. Без футболки він показував свої м’язи, і кубики преса. Боже, на нього навіть деякі чоловіки заглядаються.

- О, ти нарешті вирішив відпочити? - Гурен витер піт з обличчя рушником, і сів поруч зі мною. - Ти займався весь день, і навіть не пішов на обід. Скільки важить ця громадіна? - Гурен подивився на дійсно велику штангу.

- Хх... Трохи більше тонни. Але там ще гриф з кайросеки... Тому я так втомився... - Я витягнув з простору бурдюк із водою.

- О ось ви де, а я вас всі шукаю. - Тільки я хотів зробити ковток, як збоку почувся голос Гарпа.

- Готовий посперечатися, тобі просто доклали де ми знаходимось...

- Зовсім ні. - Гарп почесал затилялок. – Кхм, Сэнгоку дав нове завдання. Завтра ми відпливаємо в нове світло. - Ґарп кинув мені товсту папку. Я взяв її вільною рукою і все ж зробив кілька ковтків з бурдюка, передавши його Гурену, я відкрив теку. У цей де момент підійшла Хіна, і сіла поруч зі мною. Чесно кажучи, я трохи заволюся, коли зі мною сидить настільки сексуальна дівчина...

У цей момент Хіни простяглася через мене, і відібрала бурдюк з водою у Ґурена. Груді хини заткнулась прямо мені в обличчя.

- Ей, я ще не напився.

- Ти і так майже все випив, міг би мені більше залишити. - Хіна убрала груди з мого обличчя, і сіла нормально. Мені довелося покласти теку на ноги, щоб прикрити намет і з серйозним видом читати.

- Заткніться, ви заважаєте. - Я дістав ще один бурдюк, і дав його Гурену, щоб він перестав чати. – Хм... - Я подивився на Гарпа. - Більшість піратів з нагородами менші, ніж у найгірших.

Гарп кивнув головою. - Не так багато піратів з нагородами більше ста мільйонів у новому світі, які не приєдналися до Йонко. У вашій теці вказано шістьох осіб, які скоріше за все не приєднаються до них. Вони сильніші за ті, з якими ти зустрічався раніше. - Я подивився на пірата з нагородою в чотириста мільйонів. - Думаю, вони будуть для тебе хорошими ворогами. До речі, ти знову повинен дати кілька завдань Хені, думаю ти не проти.

Я кивнув головою, і дав Хіні завдання на піратів, з нагородою в п'ятдесят мільйонів, сімдесят мільйона, та вісімдесят п"ять мільйонів біліли.

- Гей, міг би мені дати кого ні будь з нагородою вище сто мільйонів. - Хіна подивилася на завдання, які я їй дав, і обурилася.

- Їх же і так мало... Ех, ладно. - Я дав ще одне завдання на пірата з нагородою двісті двадцять два мільйони біліли. Як тільки Хіна забрала папір з завданням, я подивився на Ґарпа. - Так у скільки завтра зустрічаємося?

- Хм... Часів в одинадцять. Хіна поїде на іншому кораблі, тож вона може поїхати в будь - який час. - Хіна посміхнулась і склала всі папери. - Побачимося завтра. - Ґарп помхав рукою, і пішов.

- Раз так, то на сьогодні все. Добре попрацювали, Хіна проведи Ґурена до казармів. - Я встав і потяг до своєї кімнати втомлене тіло.

- Гей, Гару, а де зустрічаємося то? - Крикнув Гурен.

- На кораблі Гарпа, де ж ще. - Я махнув рукою, і продовжив шлях до своєї кімнати. Через двадцять хвилин я нарешті дістався свого ліжка і зміг врешті розслабитися.

Наступного дня я прокинувся трохи пізніше, ніж зазвичай, але на щастя не проспав. Я швидко одягнувся в чорний костюм, накинув на плечі білий плащ, і на голову чорну кепку. Вийшовши з кімнати, я пішов до корабля Ґарпа. Я часто прогулювався пішки, і мені доводилось йти на пролом. Було цікаво спостерігати за дивними поглядами назорих, які вдарялися об мене неначе про стіну.

Незабаром я дістався до корабля Ґарпа. На палубі вже стояв Гурен, і просто дивився на форд.

- Про що думаєш? - Як тільки я піднявся на палубу, я встав поруч з Гуреном.

- Наскільки захищене це місце, і чи можливо його взагалі захопити.

- Цілком можливо. Немає абсолютно безпечного форту, наприклад, цю базу може рознести Белоус, навряд чи виграє, але розносити тут все він зможе.

- Що? Ти зараз жартуєш? - Гурен приголомшено подивився на мене, а потім на гігантський форд.

- Ні, Белоус, він же найсильніша людина у світі, за легендою через свою силу може навіть зруйнувати світ.

- Ну це вже зовсім казаки.

- Може і так... Але те, що він може знищити цей форд, якщо йому не помішають адмірали, або командуючий флотом, це точно.

- Бляха, ти пірат? - На плече лежала велика рука Гарпа.

- Його силою. - Я спробував кинути руку Ґарпа з плечей, але не міг її навіть трохи пересунути. Эх... Так коли ми відпливаємо? - Тільки я запитав, як корабель почав повільно відступати відфорда.

- Ти вибрав першу ціль? - Запитав Ґарп. Я дістав теку, і на самому початку було завдання на пірата з нагородою триста сорок мільйонів біліли.

- Ось він. Захрі Ґолдмен, нагорода триста сорок мільйонів, використовує диявольський фрукт типу парамеції, який дозволяє йому проводити електрику через будь-який провідник і таким чином усиновляє свої атаки. - Я вибрав цього пірата вчора, перш ніж піти спати. Мене дуже зацікавило його фрукт, адже він нагадав мені плід Енеля. Я хочу використати цього пірата, як піддослідного, адже я все ще хочу навчитися забирати силу фруктів і якщо дійсно вийде ... Існує багато можливостей.

https://literna.net/uk/books/566-chornii-dim-van-pis

Previous chapterNext chapter