Пройнявся я від того, що двері в палату вибило ударом і потім убіг Гарп посміхаючись до всіх зубів. Як тільки я хотів сказати хоч слово, Гарп схопив мене за ногу і викинув у відкрите вікно.
- Ублюдок, я затягну тебе у свою темряву і ніколи не випущу! - Вивернувшись, я приземлився на свої ноги і подивився через вікно на Ґарпа.
- Бваха, ну спробуй. - Ґарп проліз через вікно і встав поруч зі мною. - Перший етап твого тренування. - Ґарп вказав пальцем на верхівку гори. - Ти повинен піднятися на самий верх гори, взяти там кандали з кайфу, одягти їх на себе і потім спуститися.
- ...Як я тобі зберуся, вона ж відвісна?
- Ну, там же виступи повинні бути. - Ґарп потиснув плечима, і схопив мене за шиворот він відразу кинув прямо в гору.
Коли я літав на високій швидкості, то розумів, що якщо ввірюся у гору і впадеш вниз, шанси вижити у мене мало, я ж не можу перетворюватися на свій елемент. Тому я покрив свої кулаки, лікті, коліна і пальці ногою зброю і намагався вдаритися саме цими місцями.
Через секунду почувся вибух від зіткнення. Мені вдалося зробити в горі діру, де я і перебував на даний момент. Все тіло боліло, навіть коли я вдарився місцями, які покривався волею. Сон зняв як рукою.
Знизу почувся гучний сміх Ґарпа, скрипнувши зубами, я озирнувся навколо. Не було жодного виступу, за який я міг би вхопитися. І як мені піднятися на цю кляту гору?
Тільки якщо б у мене була сильніша воля озброєння, так і я був би сильнішими пальцями пробивати гірську породу та спокійно вилазити...
Трохи подумавши, мені в голову прийшла ідея. Оглянувши діру, яку я зробив своїм тілом, я почав збирати каміння і класти їх у кишені. Після того як я взяв два види вогнища, покрив їх волею і почав бити по гірській породи, намагаючись зробити діру.
Так я піднявся на кожну діру і йшов від двох до п’яти хвилин. За весь підйом у мене зламалося приблизно три камені, які я покривав своєю волею, на щастя, я набрав досить багато каменів.
Також іноді на шляху у мене зустрічались виступи, за які я міг вхопитися і не витрачати час на створення нової дірки. Коли сонце було в самому зеніті, і я щедро линув піт, то нарешті зійшов до самого верху. Переді мною лежав камінь, на який стояла фляга з водою і валялися кандали із кайросеки.
Перевівши подих, і випив половину фляжки, я сховав фляжку в кишеню, а сам почав одягати кандили.
Як тільки я торкався їх, то відчув сильну слабкість і доступ до моїх сил так само швидко обірвався. Ці кандали відрізняються від того браслета з кайросеки, що має велику кількість домішок. Як тільки я надів кандили на ноги, я відчув, що їла стою на землі, руки тремтіли від слабості і по тілу почав скасувати піт сильніше, ніж було раніше.
На тремтячих ногах, я підійшов до краю гори і подивився вниз. Внизу можна було побачити тільки табір, людей майже не видно. Коли я подивився на ліс, то побачив там пару пташок і виднівся корабель.
Вибору немає... Зтиснувши кулаки, я спустився на коліна і схопився за поступку рукою, одночасно з цим я свесів ноги й почав шукати діру, яку я зробив, коли вилізав сюди. У цей момент...
- Гваая! - Требама пролетіла велика пташка і почала кружляти навколо мене.
- Лайно, якщо вона мене скине... - Напрягав свої м'язи, я почав потягуватися, щоб повернутися на верхівку гори. Але ослаблений через кайросеки, я міг тільки трохи підняти себе. Зрозумівши, що затія безглузда, я повністю зосередився на волі спостереження, готуючись до атаки птахів.
Минуло буквально кілька секунд, як птах почала пікірувати в мою сторону з виставлені кігтями. Розуміючи, що якщо птах проткне мене цими кігтями, то я точно помру, бо оперся двома ногами об стіну, готуючись до стрибка.
Коли вона була на відстані двох метрів від мене, я відштовхнувся від стіни. Кігті, які мали пробити мене, зламали камені, а я покрив руки волі вхопився за пузо птах мертвої черева.
- ГВАААAa! - Крик птаха різав по вухах, і я ще міцніший впивався у її пузо. Перната почала летіти вниз на повній швидкості, у мене ж перехопило подих від страху. Птах намагався злетіти вгору, але толі через біль або мою вагу з кандалями вона могла тільки намагатися сповільнити швидкість падіння.
В один момент, ми просто врізалися в землю. Мене відразу прищепив великий туший птах, який кричав у всі легені. Вільна, залишилася тільки одна рука, якою я намагався зсунути тіло. У цей же час, я почув поруч з собою гучний сміх Гарпа.
На жаль, через вплив на мене кайросеки я просто не мала сили рухати тіло. Я почав бити по землі, даючи знак Гарпу, що мені потрібна допомога.
- БВахахах. - Ґарп сміявся кілька хвилин, навіть не звертаючи на мої спроби покликати його. Зрозумівши, що цей придурок мені не допоможе, я почав намагатися розкопати під собою землю, щоб вибратися.
Через кілька хвилин мені вдалося висунути голову з-під туші, ще через п'ять хвилин, я зміг висунув другу руку.
- Старий виродок, допоможи мені вибратися! На мені ж кандали з Кайросеки, я не можу посунути птаха.
-Бвагаха, так ти серйозно надів кандали? Я не думав, що ти наважишся надягти кандали і спуститися з ними з гори, вахахихуха. - Ґарп підійшов до пташат, що б’ється і піднявши її однією рукою кивнув у бік лісу. Я відразу відчув, як з мене зняли гору і зміг нормально задихнути.
- Т-ти ж сам сказав, що я повинен вдягнути їх і спуститися.
- Хіба? Я начебто повинен був сказати взяти їх і спуститися, ну й добре. Тобі все одно довелося б їх носити весь час, що ми буде на острові.
- Весь час? А як навчитися використовувати фрукти?
- Я не буду вчити тебе його використовувати, потрінуєшся з ним в маринфорді, зараз ми буде збільшувати твою силу. Подумайте про силу, яку ти мав до того, як надів кайросі і яка у тебе зараз. Я зроблю так, щоб твоя сила в кандалях була такою ж, як і без них, а коли ти їх знімеш, ти станеш сильнішим ніж раніше.
Коли я зрозумів, про що говорить Ґарп, мої очі за округли. - Це ж класне тренування! Так тренують всіх фруктів?
Ґарп засунув палець у ніс і вякнув. - Ні, це вважається занадто жорстоко, багато людей просто ламаються. Коли у тебе є сили тільки, щоб їсти ходити, тренуватися до виснаження вже як тортура.
Справді... Я ледве стояв на ногах, коли надів кандили, а як важко було триматися за птаха і не звалитися з неї, ну, тут допоміг Ардреналін.
Я встав на ноги і від'їхав, подивився на Гарпа. - Що тепер? - Ґарп витягнув палець і почав робити кругові рухи.
- Ти повинен оббігти навколо цього острова до настання ночі. - Мої очі розширилися, коли я почув неможливі вимоги. - У тебе необмежені зусилля, але термін у два тижні. Якщо за цей час ти не зможеш оббігти весь острів навколо, то доведеться придумати тобі покарання.
- Та я навіть без каналів не зможу цього зробити.
- Сопляк! – Кулак Гарпа прилетів мені в голову. - Твоя мета не просто вийти на рівень, коли ти був без кандалів, ти повинен стати сильнішим і розвивати свою силу волі.
- За ДВІ НЕДЕЛІ?
- А ти ДУМОЛ БУДЕ ЛЕГКО? - Ґарп схопив мене за голову і крутився, кинув на берег.
А Луфі він тренував майже так само...
Посадка на березі острова вийшла тверда, в кутку мого рота навіть зібралася крапля крові. Цей чортів старий... Залишилося лише пів дня до ночі, міг би дати мені відпочити.
- Якщо я стану адміралом штабу, то завантажую його роботою по самому горло. - У цей момент мені в голову щось прилетило, і я знову вдарився обличчям у пісок. - Н-невже він чує так далеко? - Я підняв голову і подивився на те, що в мене прилетіло. Це був великий шкіряний рюкзак. Відкривши і поглянувши в нього, я побачив великий бурдюк з водою та багато м’яса.
- Прокляття, мені потрібно бігти разом з цим важким рюкзаком. — Зтиснувши кулаки, я витягнув з рюкзака шматок м’яса і почав їсти в перший раз за сьогодні. - Мені ж не потрібно розтягувати це на два тижні? - Опустивши другий шматок м'яса, я стиснув зуби і прибрав його в рюкзак. Я встав на тремтячих ногах і одягнув рюкзак на спину й почав бігати.
Коли настала ніч, я сидів у лісі поруч з берегом. Я зробив маленький вогнище, щоб було не так холодно і повільно пережував шматок м'яса.
Коли я зайнявся фізичною вправою під впливом кайросеки, то відчував, що повернувся у своє слабке і зіпсоване тіло зі старого світу. Мені було важко пробігти навіть хвилин десять, ноги просто падали самі собою. Через все це мені доводилось перед кожним п'ятихвилиним забігом відпочивати хвилин по тридцять. Але вже зараз, я сподіваюсь, що будуть результати закінчення мого забігу і закінчуючи чотири місяці тренування Ґарпа. Приєднатися дозору не було помилкою, а оскільки це тільки початок, я навіть не тренував силу свого диявольського фрукта.
Викинувши кістку, я обблокував дерево і подивився на небо. Якщо в майбутньому я з якоїсь причини покину дозор, чи варто мені шукати собі союзників? Можна завербувати, наприклад, адмірала Аокіджі, який використовує логіку льоду або того з парамією гравітації, що прийде йому на зміну. Під час роботи в Дозорі я можу знайти багато людей, які підходять, а також цікаві диявольські фрукти.
Коли я перестав думати про майбутнє, то закрив очі і почав засинати, щоб завтра з самого ранку почати тренування.
Минув тиждень.
За минулий час мій одяг перетворився на лахміття, але я не став викидати їх, поки ще немає. Рюкзак з провізією також був дуже спорожнілий, і це полегшило мій тягар. За тиждень він оббіг довкола острова три рази, але так і не зміг завершити пробіжку аж до вечора. Однак прогрес було видно на очах, навіть через тиждень тренування. Я відчуваю себе набагато краще, ніж, коли надів у перший раз свої кандали, бігати звичайно в них дуже незручно, але за тиждень я зміг пристосуватися, і я вичавив максимум зі свого тіла. Однак були й недоліки. Оскільки під час бігу на ногах кадали стирали шкіру, то робилися спроби захистити ноги.
Так само кілька разів, коли я ночував у лісі, на мене падали тварини. На щастя, мій чуйний сон завжди був для мене захистом. Прямо зараз я біг з рюкзаком на спині і намагався придумати, як збільшити свою швидкість. Кандали не дозволяють нормально розставити ноги через що швидкість значно знижується, а оскільки оббігти навколо острова я б і в нормі до вечора не зміг би. Тут приходить на думку лише використання різних технік, наприклад, зброї і ту, яку використовував пірат із села Усоппа. Я розумію, що за цим напевно стоїть якась особлива технологія руху ніг, але навчитися їй без вчителя ...
Я навіть намагався бігати на четвереньках, як тварина, щоб збільшити швидкість, але це було чертовски безглуздо, і я ще швидше втомлювався.
Через шість днів.
Я сидів на піску і добавляв останній шматок м'яса. Вода майже закінчилася, залишився тільки літр.
Ще б трохи... - Я дивився на захід сонця і думав, що ж приготує для мене Гарп, коли я не впораюся з його поставленим завданням. Я вже досяг рівня, коли був без кандалів з кайросеки, мені подобається моя швидкість розвитку, але я так і не зміг пробігти навколо острова до заходу. Але я таки маю успіх у техніці ніг, яку розробив. Але ця техніка настільки ширяє, що просто прискорює мене ніби я не ношу кандалів і можу вільно пересуватися. Мені потрібно прискорити свою нормальну швидкість раз у чотири рази.
- Чеерт! Я не можу виконати навіть таке легке завдання! - Вдаривши кулаком по дереву, залишивши велику вм’ятину, я піднявся на ноги і продовжив удосконалити техніку ніг.
Погано!
Жахливо!
Як я можу навіть думати про те, щоб стати адміралом!
Якщо я не зможу поліпшити техніку, то сам візьмуся на гору!
Я тупнув ногою і моє тіло почало мерехтіти.
Недостатньо!
Я бігав по колу зі швидкістю вдвічі швидше, ніж зазвичай.
Я навіть не можу втриматися від звичайного удару Ґарпа так швидко.
Я швидко зігнув спину і розставив ноги. За мною піднімалося пил, швидкість ставала все швидше і швидше, поки ноги не звело судноорогою, і я не прослизнув по піску.
- Яке ж це лайно. — Я вдарив кулаком по землі і підняв хмару піску. - Кха, кха, мої очі... - Я відчував злість і безнадійність. Я не можу стати швидше ніж Ґарп за два тижні, мені соромно за себе. – Хах... Хахаах. - Я перекинувся на спину і почав сміятися. У мене істерика.
Протеривши очі, я подивився на нічне небо. Гарп просто дасть мені завдання складніше. Але потрібно просто покращити техніку ніг. Я вже повернув свою колишню силу, але для цього треба було лише покращити одну техніку. Всього лише покращити...
- Тоді я не спатиму... - Я піднявся з землі, і почав бігти навколо острова.
У цей час, на обличчі Гарпа, який спостерігав за тренуванням Ґару розцвіла усмішка. Він спеціально дав невиконане завдання дитині, щоб потім дати йому заспокійливий приз, наприклад, навчити техніки зброї, а тоді знову дати її виконувати завдання і кинути в пучину відчаю. Але те, що він побачив змусило його подивитися на хлопця по-новому. Усе, що він робив раніше, було результатом наполегливого тренування і міцної волі. Ґарп знав, що хлопчик обдарований, може в майбутньому стати адміралом флоту і полегшити йому життя... - Хехе...
Ґарп також звернув увагу на те, як Гару створив власну техніку. Ця техніка відрізняється від зброї, завдяки якій можна швидко пересуватися на деякі відстані. Його техніка дозволяє швидко рухатися. На що варто звернути увагу, так на те, що він використовує техніку, коли рух його ніг обмежений. Коли він зніме кандал і моделює техніку, швидкість зросте на новий рівень...
- Справді обдарований. - Потерев подбойок, Гарп подався за Ґару.
Вечір наступного дня.
Я лежав на піску. Вся моя одежа виглядала гірше, ніж ганчірки бомжею. Коротке чорне волосся було все просочено потім іспанки піском. Шлунок був порожній, оскільки я не їв з учора того ж дня і сильно біль у ногах після того, як я весь день витискав максимум. Емоційне становище було в хаосі.
Я зміг!
І
Я знаю, як розробити ще одну техніку!
Швидкість руху моїх ніг під кінець була настільки високою, що я зміг створити вогонь. - У голові була буря емоцій з цього приводу. Це було схоже на техніку Санджі, головна складність тут, це змусити частину тіла швидко вібрувати. Посмішка стала ще ширшою, коли я зрозумів, що не зміг би цього зробити, якби у мене не було кандалів.
- Залишилося навчитися так само з руками, хахах. Ґарп, я занадто втомлений і не зможу сам дістатися до табору. - Я повернув голову в бік лісу і подивився на дерево, де сидів Гарп.
- Ти мене здивуєш. - Ґарп зістрибнув до мене. - Як нагороду я навчу тебе одній техніці рокусики, яка називається сарою. - Ґарп кинув мені в руки мішку. Відчинивши його, мені в ніс вдарив запах м'яса. - Спочатку підкріпися.
Я швидко взяв великий шматок м'яса. - Як смачно.
Наступного дня Ґарп почав вчити мене техніки озброю, яка дозволяє мені швидко пересуватися на невеликі відстані. Технології дуже відрізнялися від моєї власної техніки, але завдяки своєму досвіду я міг навчатися зброї лише за один день.
- Ґару, щодо тієї техніки, яку ти розробив. - Я кинув зацікавлений погляд на Гарпа. - Вона схожа на сенс методу геппо з рокусики. - Ґарп підстрибнув повітря, а потім відштовхнувся від повітря. - Якщо вивчите цю техніку до завтра, тобі буде легше на завтрашній тренуванні. - Ґарп засміявся і пішов до себе в будинок, поки я стояв поруч з табором та обмірковував, як моя техніка пов'язана із гепо.
- Хмм... - Я трохи підвів ногу і почав швидко вібрувати, але не з достатньою швидкістю, щоб покрити її вогнем. В наступну секунду я стрибнув у повітря і коли почав падати, я зігнув ногу в коліно, щоб за наступні секунди вигнути її та посилити вібрацію. Повітря під ногами за мить стало щільним, і я зміг відштовхнутися від повітря.
- Всього те, пфф... Я вже думав, що знову не всну. - Я повторив техніку ще кілька разів, щоб укріпити і пішов спати в казарми.
Наступного дня Ґарп вирішив мене вбити. Він змусив мене завести руки за спину і надягнув наручники з кайфу. Я відразу відчув слабкість.
- У цих наручниках зміст кайросеки вище ніж у твоїх кандалах.
- І що тепер? Посадиш мене в клітку і будеш катувати?
- Ні, просто кину тебе в гніздо великих птахів і до вечора ти повинен з усіма розібратися. Якщо ти вивчив геппо, то тобі буде легше уникати атак.
- Погоди, чт.. - Ґарп схопив мене за голову і кинув кудись у ліс. Я вже починаю до цього звикати.
Під час посадки я зніс кілька дерев, аж поки врізався у великий камінь. Я почав кричати сотні великих птахів.
Я озирнувся і побачив, що всі дерева навколо мене використовуються як гнізда для великих птахів.
- Та він псих. - Я швидко користувався злодієм, щоб ухилитися від атаки двох птахів. Вони всі сердяться за те, що я знищив кілька гнізд під час падіння. - Мені здається, що це мало бути покаранням, якби я не закінчив минулу вправку. - Я відштовхнувся від повітря, щоб ухилитися від птахів і покрив п'ятку волі та розніс голову птаха. Хотів, принаймні. Моєї сили, через ослаблення вистачило тільки щоб вирубати її.
Потім я спробував запалити свою ногу, але не вистачало сил.
- Доведеться знову стати сильнішим. - Я зосередився на волі спостереження і почав чистити.
Минуло два місяці, як я прибув на цей острів.
За весь час, я лише кілька разів контактував з іншими людьми на острові. В основному я спілкувався тільки з кухарем на цьому острові. Їй двадцять п'ять років, вона влаштувалася кухарем у дозорі в дитинстві, коли їй потрібні були гроші. І як більшість дівчат цього світу, вона до біса сексуальна, і також має мало одягу на собі. Хотів би я мати дівчину в цьому прекрасному світі, але мені лише тринадцять, ніхто не захоче мати стосунки з дитиною. Якщо тільки це не інша дитина... Кх.
Протягом двох місяців я носив канали на ногах і кілька разів одягав нові кайросеки. Наручники Гарп на мене з тих пір більше не надів, хоча попереду ще два місяці ...
Ґарп навчив мене усіх технологій рокусики, а я не досяг їх високої майстерності. І деякі техніки мені не подобаються, швидше за все я рідко буду застосовувати їх. Але є й ті, які мені подобаються, наприклад, ранку, яка дозволяє створювати леза з щільного стисненого повітря при помахі будь-якої довгої частини тіла.
Так само вечорами, якщо я мав час, я розробляв свою техніку бою, головний принцип якої, покрити частину тіла волею і вогнем. Просування йде не дуже, швидше за все на повну я цим відслідкую в маринфорді, оскільки я завжди перебуваю у ослабленому стані.
З того, що ми бачимо на прикладі, це розвиток волі. Радіус волі спостереження збільшився від 15 до 40 метрів. За допомогою волі озброєння я вже думаю, що зможу розбивати легко каміння. Можливо, я навіть зможу легко розбивати каміння без впливу на мене кайросеки, адже я не знаю своєї повної сили.
- Тримай. - Ґарп кинув мені величезний рюкзак. Заглянувши всередину, я побачив величезну сталеву кулю з ланцюгом
- Дай вгадаю, мені потрібно причепити цю кулю до своїх кандалів і побігти навколо острова?
- Ще чого. Ти причепиш цю кулю до своїх кандалів і зберешся на гору, не використовуючи технології рокусики, а я в цей час буду кидати у тебе ядра. - Гарп звідки-то дістав гарматне ядро і підкинув його.
- Як би ти мене не переоцінював, я не вважаю, що зможу це зробити. - Але я вирішив спробувати. Я дістав величезну сталеву кулю з рюкзака і зачепив його ланцюгом на своїх кандалах. - Тоді хоча б не починай кидати ядра відразу. — Я подивився на широку посмішку Ґарпа і похитав головою пішов до гори. Коли я почав тягнути за собою велику сталеву кулю, то зрозумів, що це тренування буде в багато разів складнішим, ніж усі попередні. - Я хоча б можу його тягнути за собою. - Минулого разу мені трохи допоміг подолати Ґарп, але просити його про це я не буду.
Як тільки я дістався до місця, де мені треба було користуватися руками, щоб підніматись, то зрозумів біль, який відчуваю на цьому тренуванні. Це було нелегко, адже я ще не вилазила на цю гору.
Через кілька хвилин я дістався до відвісної частини і вже мусив використовувати зброю, щоб вилазити. На відміну від минулого разу, де я довго проробив отвір для хапання, зараз все набагато легше, я просто ударом кулака залишаю приличну діру. Але я б не сказав, що швидкість збільшилась з минулого разу. Тепер мені доведеться тягнути дуже важку сталеву кулю.
Через десять хвилин, коли я обливався потім, моя воля спостереження засіла швидко літаючий предмет в мою сторону.
- Починаю... - Як я міг забути про цю частину? Я швидко встромив пальці на гору і витягнув маленький шматок каменя. Покривши камінь волі озброєння, я кинув його у льотне в мене ядро і таким чином відхилив його траєкторію, який врізався за кілька метрів від мене. Тим часом Гарп засміявся, і почав цілуватися ще одним ядром.
- Це буде весело. - Ґарп з великою ухмильною кинув ядро в Гару.
У той час багато дозорих з табору могли спостерігати, як герой наздоганя намагається потрапити ядрами в хлопця, який ліз на гору і потягнув за собою велику сталеву кулю.
- Гей, як думаєш, чому Гарп вирішив покарати цього хлопця?
- Не знаю, може він образив Ґарпа. Шкода хлопця, він ще зовсім молодий, не думаю, що він виживе.
- Ти жартуєш? Цей хлопець завжди тусується поруч з Ґарпом, може це його онук?
- Хто б став кидати у свого онука ядра, поки він залізе на гору з великою стальною кулею?
- А цей хлопець хіба не учень Гарпа? Я бачив, як Гарп навчав його Рокусіки. Може він щось наробив?
- Хаха, може Гарп просто тренує його?
- Ти зовсім ідіот? По-твоєму це схоже на тренування?
Минуло кілька годин.
Мої руки тремтіли, коли я знову відірвав камінь від скелі і кинув у ядро. На вершині гори вже не було, а до вершини ще далеко. Величезна вага, слабкість через кайросеки і до того ж час від часу Гарпа ядра просто не дозволяють навіть на секунду розслабитися. Тому я почав виривати в горі невелику яму, де міг би перевести дихання.
Приблизно 15 хвилин пішло на те, щоб викопати невелику нору. У якій можна було посидіти, але атаки Ґарпа не давали розслабитися, тому я вирішив закрити вхід до м’ями металевими кульками.
Я схопився за ланцюг і почав тягнути кулю на себе, а після закривав їм вхід. Відразу стало темно, і жодного світла не потрапляло в цю яму. Мені все ще доводилось притримувати ланцюг з кулею, щоб він не упав і не потягнув мене за собою.
Атака ядрами припинилася всього на пару хвилин, після чого я відчув, як у металевій кульці потрапило ядро і, подібно до кулі німого увійшов в яму, яку я зробив.
- Цими темпами ця куля може розчавити мене. - Я схопив ланцюг руками, обблокував стіну, покрив ноги волі і поклав їх на кулю. Це дозволить кулі не просуватися далі, проте я буду відчувати атаки Гарпа...
Але це дало мені достатньо часу на перепочинок. Я трохи розслабився і був готовий продовжити підйом на гору. Моя воля спостереження за літаючим ядром, я напружив ноги і виштовхнув сталеву кулю з нори. Шар відразу врізався у ядро і збило його. Щоб куля не відійшла за мною під час падіння, я встромив пальці у гору і приготувався, що зараз мене сильно б’є.
В один момент, мене наче схопили за ноги, і намагалися одним ривком їх відривати, поки сам я в цей час міцно тримався.
- І як у мене кістки не зламалися? - Я вибрався з нори і продовжив підніматись на гору. Відпочинок трохи зняв з мене напруження, і навіть моя швидкість підйому трошки збільшилася.
Коли сонце почало сідати, я зійшов на верхівку гори. За весь підйом мені довелося тричі робити перерву, інакше я б просто підіх. На горі я просто розлігся і насолоджувався вітром, який охолодив моє гаряче тіло.
Через кілька хвилин я почув кроки, які робив біля себе.
- Непогано справився, але можна було і краще.
- Ти мабуть забув, що я зараз відчуваю себе слабшим, ніж до нашого навчання. - Еле чутно сказав я.
Ґарп поклав переді мною великий шматок м'яса. - Я дозволяю тобі відпочити одну годину. Після цього у тебе буде тренування з волею.
Два місяці потому, за день до відплиття до маринфорду.
Чи моя чотиримісячна тренування з Ґарпом є складнішою ніж дворічне навчання Луфі та Рейлі? Не знаю, але я думаю, що так. Кожного дня мені було важко тренуватися. Кожен раз, коли складність тренування досягла нового рівня, всі наступні не були пом'якшувальними, вони були складні або принаймні того ж рівня. Так, навіть коли я тренувався на легкому інструменті рокусики для мене, він змушував їх працювати у дуже складних боях.
Але я не можу сказати, що мені це не подобається. Це навіть більше, ніж я очікував від приєднання дозору. Мій вибір не був помилкою, але я досі не знаю наскільки сильний фізично, проте моя воля розвинулася дуже сильно. Радіус волі спостереження розвинувся від 40 до 3ста метрів. Все, що я відчував за своєю волею стало паршею і я почав чути в цьому діапазоні голоси інших людей. Думаю, що через пару років я вже зможу передбачити майбутнє.
Воля озброєння також помітно зміцніла, я не досяг високого рівня невидимої волі, але вже зараз, можу покрити все тіло, що я проте не роблю, бо це витрачає багато сил. Думаю, що я зараз можу покрити волі якогось дерев'яного дерева і піти крошити їй каміння, а вона не зламається.
На жаль, я так і не зміг пробудитись. Для цього потрібно відчути сильні емоції.
Мене також розчаровує, що з далекобійних атак у мене тільки ранка і можливість кидати які-небудь камені . Я не можу створити нову техніку через ослаблений стан.
Сьогодні ж Гарп сказав, що приготував для мене особливий сюрприз. Не знаю чи це подарунок або фінальна адміністрація. Ніби мені не вистачило вчора... Я подивився на свою сильно опухлу ліву руку і похитав головою.
Через кілька хвилин я побачив Гарпа, що наближається.
- Сьогодні останній день. - Ґарп підійшов до мене. - Але тебе чекає останнє випробування. Йди за мною. - Ґарп говорив все з серйозною особою. Як я і думав, я сьогодні не зможу відпочити.
Ґарп привів мене в табір назорих. Ми йшли недовго, приблизно п’ять хвилин, як ми досягли невеликого дерев'яного будинку. Ввійшовши всередину, я побачив назорих, які весело сміялись і бухали.
- Гей Гарп, це місце...
- Бвахаха. Ти відмінно спробував, це твоя нагорода. Ви можете відпочивати цілий день на гарячих джерелах.
- Не знав, що тут є гарячі джерела.
- Звичайно, звідки тобі знати, ти ж у таборі то майже не був, вихаха.
Так і пройшов весь день. Я розслаблювався на гарячих джерелах і радів. Але Ґарп не зняв з мене кандалів, він сказав, що знімає їх тільки, як ми потрапимо на корабель.
Але джерело було одним, тому я цілий день міг спостерігати за гарними формами тутшньої дівчини.
Мені навіть зустрівся один хлопець з яким я на початку добирався до острова. Він розповів мені, що все в основному тренувалося групами. Їх навчали стрільби, бою на мечах і також рокусії. Однак прогрес у рокусиці в інших людей займає значно більше часу, ніж я. Він мені так само розповів, що був такий хлопець, як боязкий луччі, який працює на світовий уряд. Так от у цього хлопця теж був неймовірний талант, і він в тринадцятому віці вбив п'ятсот солдатів, яких вважав слабкими та негідними життя.
Думаю, що я теж зможу вбити стільки людей навіть якщо з мене не зняти кандалі...
Наступного дня.
Я з хвилюванням стояв на кораблі дозору і чекав, коли ми почнемо відпливати. Чотири місяці важкого тренування на острові закали мене. Я можу сказати, що став набагато сильнішим. Тепер же я тримав в руках ключ від своїх кандал і був дуже схвильований. За весь час я знімав канали, тільки щоб надіти інші з великою кількістю кайфу, тепер же я нарешті позбудуся їх.
Присівши на палубу, я вставив ключ у замок і відкрив його, а після відразу відкинув кандалі в сторону.
Я відразу відчув, що моє відчуття наповнене силою, але тепер це почуття не буде придушувати. Так само я можу нарешті прибрати волю озброєння з ніг, тепер мені нічого не буде натерти.
- Хахааха. - Я встав і почав ходити. Відчуття було дуже незвичним. За чотири місяці я вже звик до того, що мої ноги скуті і навіть придумав спосіб пересування. Тепер же мої ноги повністю вільні. Я побіг по палубі з щасливою посмішкою на обличчі.
І звичайно ж я відчув, як повернувся контроль над моїм диявольським фруктом. Скоро я зможу випробувати його.
На радостях, я відразу побіг до тренірового залу, де я підійшов до металевої кулі, який кілька разів мені доводилося причепляти на свої кандали і який був дуже важкий. Я схопився за ланцюг і почав піднімати велику кулю однією рукою. Вага майже не відчувалася.
- Це неймовірно. Лише чотири місяці тому я ледве тягнув цю кульку за собою, а тепер майже не відчуваю її ваги. - Наскільки я сильний? - Я кілька разів підкинув кулю на своїй руці, після чого опустив його і пішов назад на палубу. Думаю, що тепер стандартні тренування не принесуть мені ніякої користі. Звичайно, якщо я не буду в кайросеки.
Я повернувся на палубу і знайшов Ґарпа стояв поруч з ним.
- Старик подивися на мене, я начебто став вище. - Я порівнював свій зріст до Ґарпа і згадав, який у мене був раніше.
- Що? Ні, ти все ще сопляк. - Гарп засміявся.
Я ж порівнявши, зрозумів, що дійсно виріс на майже підлогу голови. Цікаво, я стану таким же високим як Гарп? Цей старий заввишки майже три метри... Я почесал підборіддя і втупився на море.