- Ти думаєш, що зможеш перемогти нас з зав'язаними очима? - Прокричав хлопець з трубою в руках. В його очах була злість і посміховище. Разом зі своїми братами, вони часто конфліктують зі мною. В принципі я сам це підбудував.
- Заткнись сміття, навіть якщо я буду з закритими очима і пов'язаними руками, я все одно зможу вас побити. - Ці троє... Ейс, Сабо і Луффі. Я познайомився з ними, як п'ять років тому.
- Не будь таким пихатим! - Крикнув Сабо і кинувся на мене з кулаками.
Як тільки я зустрівся з ними, то хотів подружитися. Дуже корисно мати друзів сильних людей, особливо якщо вони стануть великими людьми в майбутньому.
Однак я вирішив вибрати свій шлях. Я вирішив стати сильнішим, щоб вижити у цьому світі. А щоб стати сильнішим, потрібно боротися з сильними людьми, до крові, перед зламаними кістками. І тільки тоді ти зможеш підвищити свою силу...
Повертаю корпус в сторону, і палиця проходить у міліметрі від мене.
Це вже принесло позитивні результати.
Хватаю руку Ейса і з ліктя б'ю йому по щоці. Відступивши на кілька кроків, він покріпше стиснув свою палицю і знову накинувся на мене. Тоді як Сабо намагається заїхати мені кулаком по спині.
За п’ять років ми билися, я отримував багато поранень, але це принесло позитивні результати.
Воля.
Люди цього світу можуть розвинути особливу здатність, яку називають волею. Існує лише три види, два з яких я навчився використовувати за п'ять років.
Вириваю палицю Ейса з його рук, негайно покриваючи її Волей озброєння і відбиваючи атаку Сабо.
Єдина проблема, це Королівська воля, але я не переживаю з цього приводу, коли прийде час, вона пробудиться сама, то що в мене є, Я не сумніваюся...
- Гару, ти виродок як ти міг вкрасти у мене м'ясо! - Я б'ю по його руці палицею, коли він летів кулаком Луфі.
- Ай, боляче!
Проблема, з якою я зіткнувся зовсім недавно... Ці троє мені вже зовсім не суперники. В останні часи я на них просто відтачую свою Волю. Я теж не можу завдати шкоди тваринам з лісу. Ця застій в розвитку мене страшенно дратує, приходить тільки і робити, що тягати величезні камені та відтасувати Волю, але є причина, по якій я все ще не звалив з цього острова. Я хочу вступити в Морську Варту.
Де не в морській дозорі я зможу швидко збільшувати свою силу. Особливо, якщо мене тренуватиме сам Гарп. Якщо ж у мене буде застій в морській дозорі, то доведеться його покинути і стати піратом, можливо навіть приєднаюся до муґіварів.
Рік тому, я вже зустрічався з Ґарпом. Тоді я бився з цими трьома, він це побачив і прописав кожному кулак любові. Я вже тоді думав про те, що міг би вступити в морську дозор, тоді я підійшов до Гарпу, однак він просто розсміявся і назвав мене дрібним сопляком пішов, тільки кинувши на почечок, якщо через рік я зможу його справити враження, то він подумає про мою участь у процесі.
Минув рік, і я став набагато сильнішим.
- Гаразд, мені набридло з вами грати. - Вертаюся від пінка Сабо і б'ю палицею йому по коліні.
- Чеерт!
- Що значить грати! Ми поб'ємо тебе. - Кричить Луфі і кидається на мене з кулаками.
- Це було весело, але я скоро покину цей острів. Твій дід скоро приїде сюди, і він візьме мене в дозор.
Кулак Луфі зупинився. - Що? Ти хочеш приєднатися до назорних? Але піратом бути набагато крутіше.
- Мені насрати, що ви скажете, просто вирішив з вами попрощатися. Сподіваюся вас всіх вдарить блискавкою, і ви поподобите. Прощайте, виродки. - Покинувши приховану волю озброєння палицю в обличчя Луффі, я розвернувся і через ліс пішов до порту. Гадаю, сьогодні або завтра його дід буде тут.
- Стояти! Думаєш, ми тебе так просто відпустимо? Ти вкрав моє м'ясо, я тебе ніколи не пробачу!
Я кажу середній палець мугіварі і просто мовчки йду від них. Ці п’ять років були не тільки складними, але й радісними. Щодня ми підшукували один одного, а потім вони мене або я їх бив. Навіть вони стали сильнішими за п’ять років. Думаю, коли Луфі вийде в море, то у нього не буде тих же проблем, що і були б у початковій історії.
- Бувай!
- Побачимося!
Чую голоси Ейса і Сабо.
- Я поб'ю тебе!
Я вже перебував за сотні метрів від Луффі та його команди, і я тримав у руках активний слід. Еле рухаючи ноги, я плював до порту села, як в області виявлення моєї волі спостереження щось потрапило.
- Нет... Не може бути. - Скинувши камінь на землю, я подивився на високе дерево. Дияволський фрукт. - Без волі я б не зміг його знайти... - Фрукт був глибоко в лизі дерева. Мало хто ходить з активною волею завжди, це її швидко виснажує і може зробити тебе небесним в небезпечний момент, але це також його по чу-чуті розвиває. Та і наскільки низький шанс знайти його тут? У цьому морі ніхто не знає про Волю.
Швидко підійшовши до дерева, на якому висів фрукт, я покрив руку волі і вдарив дерево. Швидко підбігши до поваленого фрукта і підняв його.
- Хм... Я тебе десь бачив... Його напевно показували в анімі. Хм... Сподіваюсь, це не той, який змінить мене в жодному звірі.
Так, у мера щось на зразок книги з усіма відомими фруктами.
Акуратно поклавши фрукт до своєї сумки, я швидко побіг у село зі все ще активною волею спостереження.
Коли я добіг до села, то відразу побачив корабель на варті.
Як тільки дізнаюся, що це за фрукт, потрібно буде знайти Ґарпа.
Добігши до дому Мера, я не стукаю відчиненими дверима. - Гей, Вуп?
- Гару, тебе стукати не вчили? - З сусідньої кімнати почувся крик Меда.
Ігноруючи його крики, я швидко підбіг до нього і відразу побачив Гарпа разом з яким він сидів за столом та обідав.
- Дай мені книгу з диявольськими фруктами. — Як тільки я договорив, то підбіг до шафи з книжками і взяв відповідну книжку.
- Не забувай в чиєму ти будинку, сопляк!
- Бвахаха. - Ґарп засміявся і уважно почав дивитися за мною одночасно поїдаючи крекер.
- Не цей, ні, не він ... - Я швидко литав книгу, іноді зупиняючись на схожих фруктах, поки не натрапив на потрібну.
- Ага, ось він ... Нет... Не верю. Чому він перебуває в найслабшому морі?
Великий, фіолетовий фрукт складається з багатьох великих краплинок. Ями Ямі но ми. Коли я дістав фрукт з сумки, то порівняв його до того, що був на малюнку.
Це точно він.
Очі Ґарпа і Вупа розширилися в шокі, коли вони побачили фрукт у мене в руках.
- Гей, бабуню, де ти його знайшов. - Вставши зі столу, в шокі запитав Вуд.
- Що це за фрукт? - Запитав Ґарп відклавши крекер в сторону.
- Цей фрукт... - Закриваючи книгу і прибравши її на місце, я повернувся до Гарпу та Вуду. - Цей фрукт... - Повільно підношу його до рота і роблю укус та відразу ковтаючи, не бажаючи повністю пробувати смак диявольського плоду.
Очі Ґарпа і Вупа знову розширилися. Коли вони побачили, що я зробив.
- Цей фрукт... Ями Ямі але ми, логія темряви. - Як тільки я договорив, Ґарп у німому шокі відкрив рот і втупився на надкусаний фрукт.
Жахливий смак, на зразок одного укусу має бути достатньо. Через кілька секунд я відчув, як всередині мене з’явилася дивна сила. Я піднімаю свою руку, і через мить рука почорніла і з неї почало виходити щось схоже на чорний дим або полум'я ...
Цей фрукт... За словами чорної бороди, він є найсильнішим диявольським фруктом, думаю, не тільки через здатність блокування інших фруктів, але й тому що може поглинути силу іншого фрукта. Раніше я думав, який диявольський фрукт мені хотілося б знайти. Я навіть не думав, що знайду логіку темряви. Наскільки сильно я змінив історію цього світу?
- Гей Гарп, я все ще хочу приєднатися до Дозору. - Повернувши руку у свій стан, я сів за стіл і взяв крекер почав жувати його.
- Хочеш в дозор? Бвахах, сопляк, не думайте, що якщо з'їв диявольський фрукт, то тепер можеш приєднатися до морськоїзори.
- Перестань нести єресь, я впевнений, що ти вже у будь-що хочеш завербувати мене до себе. Так вже й бути, я приєднаюся, якщо ти ввічливо попросиш і будеш давати мені тисячу білизна на кишенькові витрати кожен день. - Як тільки я договорив, я повністю зосередився на волі спостереження, готуючись до удару Ґарпа. Не пройшло й секунди, як в мене почав летіти кулак з волею озброєння. Я швидко стрибаю зі стільця і дивлюся в очі Гарпа.
- Десять тисяч біли. - Ухмилка з'являється на обличчі Гарпа і в мене знову летить кулак. - Сто тисяч. - У мене знову летить кулак, від якого я їв. Якби він не був недбалий, і я не тренував волю спостереження, я б навіть від першого їли ухилився.
- Сопляк, перестань ухилитися. - Кулак пролетів у міліметрі від моєї голови і зламав стіну за мною.
- Ти мене вбити вирішив? - Я вибігаю через дірку в стіні і біг до морського дна. - Мільйон біли! - Кричу в весь голос і відразу відчуваю наближення кулака, від якого я вже не зможу ухилитися. Перед самим ударом я покрию всю голову волею озброєння.
Кулак Ґарпа ударом відправив мене в сторону корабля.
- Виродок! Якби я не покрив голову волі, ти б мені череп зламав!
Очі Гарпа трохи розшилися, і він зосередився на моїй голові. - Запляк, де ти навчився використовувати волю?
- Як же голова болить... Старий мудак, я розбудив волю озброєння, коли бив твого онука... - Ґарп підійшов до мене і кілька десятків секунд дивився на мене важким поглядом.
- Так вже й бути, я візьму тебе з собою.
- Готовий посперечатися, що якби я відмовився йти в дозор після всього, про що я показав, ти б загриз сам себе до смерті. Ні, ще один удар я не переживу. - Приховуючи руки волею, я заблокував удар Гарпа, який, однак був набагато слабшим, ніж попередній. Повільно вставши, я поплив до бару Макіно, яка часто лікувала мене. Перед самим входом, я повернув голову в сторону Гарпа. - Ми відпливаємо завтра, як тільки я загоїтиму рани і поїм, приготовь до цього часу мільйон біліли. - Забігши в бар, на мене подивилося кілька жителів. Підійшовши до стійки за якою стояла Макіно, я сів на стілець.
- Макіно, цей мертвець знову вдарив мене. Він мало не вбив мене... - Протягнувши руку до алкоголю, я приклався до пляшки.
- Ґару, ти ж ще дитина. - Швидко забравши у мене пляшку роми, вона витягла з-під стійкі бинти.
- Це щоб вгамувати біль. Цей живий труп спеціально побив мене, щоб я приєднався до морської назори. Ти б бачила його жадібні очі, коли... - Не встигши договорити, мої очі в шокі розширилися, і я відкидаю голову назад, мало не впаваючи зі стільця. Через секунду бара пробив маленький камінь, який мав волю і пролетів у тому місці, де колись була моя голова. У барі миттєво настала тиша. - Ось справжня природа дозору, вони вб'ють будь-кого, хто на них буде зводити. - Швидко схопивши бинти, я побіг до своєї кімнати.
У цей момент, в бар сміючись заходить Гарп і сідати за стійку.
- Ти міг покалічити його. - Макіно з критикою дивиться на Ґарпа, і все ще дивує те, як Гару зміг ухилитися від каменя.
- Ваха, він міцний, його б всього лише вирубило, в найгіршому випадку невелике струс. Бвахха. - У барі стояла трунна тиша.
- Так він вирішив приєднатися до морськогозору?
Гарп приклався до пляшки рома. – Так... Ця дитина має талант. Він став таким сильним у його тоді віці. Прямо як я, бвахаха.
Макіно похитала головою і почала натирати келих.
***
Наступного дня я прокинувся від гучних криків Луфі на першому поверсі бару.
- Я поб'ю Ґару, а потім стану королем піратів! - У залі почувся сміх усіх відвідувачів, вже давно ніхто не може перемогти мене в усьому селі, крім Гарпа зрозуміло, але він рідко приїжджає сюди. Я одягнувся і спустився на перший поверх бару. Як тільки я побачив кривого Луффі, я покрив монетку волі і кинув монету в затилок.
У наступні мить Луфі відсунув голову в сторону, і монетка пройшлася поруч з його вухом і розбила пляшку рома на стелажі. Мої брови трохи піднялися, в той самий час Макіно здригнувшись від вибуху пляшки перевела погляд на мене.
- І хто за це платитиме? - Макіно побурала мене поглядом, і доставши ганчірку, почала прибирати уламки.
- Вибач, Ґарп за все заплатить. — Підбігши до неї і забравши у неї ганчірку, я почав прибирати уламки та витирати підлогу.
- Урод, а якби ти потрапив в мене! - Луфі почав кричати.
- Я в тебе і цілився. - На секунду зупинившись, я подивився йому в очі. Цей ідіот зміг підсвідомо ухилитися від монетки ... Ну, чим раніше він пробуде волю, тим краще для нього, адже все може скластися так, що Рейлі навіть не буде його тренувати. - Це твоя вина, що пляшка розбилася, якщо б ти не звернув на себе, вона залишилася б ціла.
Не слухаючи криків Луфі, я прибрав розбиту пляшку і сів поруч з Луффі, а Макін поклала переді мною тарілку зі шматком м’яса та рисом.
- Придурок, як ти думаєш зміг ухилитися від моєї монетки? - Задав я питання Луффі, під час їжі.
- Ти кого придурком назвав придурок?
- Ти зміг підсвідомо використовувати волю. У твоєму випадку волі спостереження. Якщо будеш розвивати її, то може років через сто ти зможеш потрапити по мені. - Як тільки я договорив, мені на голову лягла велика рука. Мій рот відразу перестав жувати, я не зміг побачити його своєю волею, навіть тепер я ледве відчуваю це. - Доброго ранку, тут Луфі пляшку розбив, він сказав, що ти за неї заплатиш. - Луфі відразу з'їхався і вже хотів втекти, як йому в голову прилетів кулак, розуміючи, що я можу бути наступним, я швидко дістав кілька білизна з кишені і поклав на стійкку. - Не хвилюйся Луфі, я заплачу за тебе. Так, коли ми вирушаємо Гарп?
Як тільки я договорив, він схопив мене за шиворот, і кинув з бару кинув на свій корабель. Під час польоту я зіскочив і впав на ноги, поруч з одним юнгою, який від страху відскочив убік.
Через кілька секунд біля мене приземлився Ґарп. - Ми вирушаємо зараз.
Так ми і відплили, я ні з ким не попрощався, навіть одяг свою залишив у своїй кімнаті, чули тільки крики людей, які проводили мене та Гарпа. Я просто дивився на село та її мешканців. От виродок, я ж навіть не їв, на кій чорт йому відразу забирати мене до корабля...
- То куди ми пливемо? - Я підійшов до Ґарпу, який сидів на палубі і жував крекер.
- Ммм. - Ґарп обвів мене поглядом. - На один острів. Я тут інколи навчаю новачків. - Кілька людей з'їдали, коли почули слова Ґарпа і швидко втекли. - Побудемо там якийсь час, а потім відвезу тебе до штаб-морського Дозору. - Гарп дістав Ден Муші і комусь подзвонив. - Ей Сенгку, я буду в маринфорді через кілька місяців і у мене з собою подарунок.
- Що? Я відпустив тебе на три тижні. - З слимака донісся крик адмірала флоту, але Ґарп одразу скинув дзвінок і засміявся. - Ей сопляк, твій фрукт... Не смій використовувати його на кораблі. - Сказав Гарп килимаючись в носі.
Мій фрукт, так? Тіч сказав, що Тьяма — це гравітація і сила тяжіння, від якої навіть не втече світло. У свою темряву, я можу втягнути все що завгодно, чорна борода втягнув у своє особливе вимірювання ціле місто, а потім виплюнув його у вигляді атаки. За допомогою цього фрукта я можу за мить поглинути весь цей корабель, а потім всі на ньому попадуть в море... Насправді, краще не тренувати його на кораблі.
Минуло два тижні
Весь цей час ми пливли до острова, на якому Гарп проводить тренування. Всю дорогу я провів у тренажерному залі з іншими назорими, Ґарп навіть раз розповів мені про мій фрукт.
Ямі Ями, унікальний серед інших, не тільки через здатність відміняти сили інших фруктів, але й завдяки здатності повністю перетворити своє тіло на елемент, як з іншими, за типом вогню, світла, магми і т.д. Але я можу поглинути всі ті атаки, якщо вони не напоєні волею озброєння.
Гарп нічого не сказав про можливість використати ще один фрукт, та й я не питав. Думаю, в майбутньому я зможу поекспериментувати з цим. Не думаю, що зможу забрати фрукт у Белоуса з його то силою, тільки якщо він буде сильно ослаблений.
Зараз я стою на палубі і дивлюся на острів, що наближається. На жаль чи ні, це не той острів, на якому Рейлі тренував Луффі. На цьому ж острові була одна велика гора, яку оточував ліс.
- Ми проведемо тут чотири місяці, цього часу зазвичай вистачає тим, кого я навчаю, щоб бити принаймні половину тварин на цьому острові. - Підійшов Ґарп і почав розповідати про цей острів. У лісі навколо гори мешкають великі птахи та величезні рептилії. На самій горі досить рідко з'являються будь-які звірі, там біля підніжжя стоїть табір, в якому відпочивають морпіхи. На даний момент на цьому острові вже є кілька недозорих, які там тренуються.
Як тільки ми висадилися на берег, Ґарп зібрав нас усіх перед собою і почав давати вказівки.
Ми маємо поділитись на групи по п'ять людей, і відправитися до центру гори. Якщо пощастить, і ми нікого не зустрінемо, то зможемо дістатися туди до вечора. За кожною групою буде наглядати інструктор. Їжу і воду нам видадуть на один прийом, решта ми повинні добути самі.
В іншій групі, якщо не рахувати мою, є фруктовик. До нас підійшло двоє інструкторів з коробками.
- Оскільки ви починаєте тут своє навчання, вам потрібно дістатися до гори без використання сили свого фрукта. Для цього ми приготували для вас подарунки. — Мені відкрилися короботки в руках інструкторів, і з’явився тоненький металевий браслет. - Ці браслети зроблені з кайросеки, цей матеріал блокує здатність фруктовиків і послаблює їх. Ці браслети зроблені з кайросеки з великою кількістю домішок, тому ефект ослаблення буде дуже слабкий, щоб не заважати вашому шляху. - Ґарп закінчив говорити, і інструктор одягнув мені на руку браслет.
Я відразу відчув, що не маю доступу до своїх сил. Хоч я відчуваю енергію всередині себе, контролювати її ніяк не можу. Але я не відчував слабкості взагалі, навіть було відчуття, що я можу легко зламати свій браслет.
Як тільки всі були готові, наші групи почали заходити в ліс з різних сторін, щоб не зіткнутися один з одним. У моїй групі було троє двадцятилітніх хлопців, одна 20-річна дівчина, ну і я, тринадцятирічний хлопчик. Наш інструктор повинен триматися завжди позаду, якщо ж у нас будуть проблеми з тваринами на цьому острові, то він має надати нам допомогу.
Як тільки ми опинилися в лісі і оглянулися, один хлопець повернув голову і подивився на мене.
- Якщо герой Гарп взяв тебе на свій корабель, то ти повинен бути сильним. Не знаю, чи твій фрукт це чи ні, але скажи нам наперед, хіба не будеш ти тягарем без свого фруктів? - Всі інші теж повернули голови і подивилися на мене.
Я похитав головою. - Я розбудив волю спостереження і озброєння. Фрукт же я з'їв зовсім недавно.
- Оо, це круто. Я розбудив тільки волю спостереження. - Решта кивнули головами і зрозуміли, що я не буду їх гальмувати, пішли до гори. Серед усіх п’ятьох, тільки я і двоє хлопців змогли пробудити свою волю, але вони знають техніку рокусики Сору, якою їх навчав Ґарп.
Ось виродок, за два тижні на кораблі, він навіть не почав мене навчати рокусики...
Просуваючись через острів, ми прийняли рішення, що ті, хто знає волю спостереження, будуть використовувати її для виявлення противників і змінюватися кожну годину, щоб не витрачати багато сил.
У перші десять хвилин ми виявили, що на гілці птаха заввишки два метри. Знайшовши камінь розміром з кулак, я покрив його волі і кинув у голову птаха. Пташка видала гаркаючий звук і звалилася з гілки, але її вдалося вирубати одним ударом.
Взявши птаха на свої плечі, я пішов далі.
Через годину я вже ніс трьох великих птахів на своїх плечах, і я воював з величезною ящіркою. Пощастило, що ця рептилія не дуже швидка, тому я покрив свої ноги волі і намагався розбити їй череп, поки решта команди розбиралася з трьома іншими ящірками.
Незабаром настав вечір, до гори залишалося ще кілька кілометрів, тому я вмовив інших продовжити шлях, щоб битися з монстрами, які виповзають вночі. За весь шлях, ми робили привал два рази, але сухі пайки, які нам дали на початку ми так і не з'їли.
Ми всі втомилися за цілий день бою, а одному хлопцеві ледве не відгризли кисть. Моя група, але майже не скаржилася на те, що приходитимуть вночі.
- Гей, ви чуєте це? - Хлопець з групи зупинився і почав прислухатися до звуків природи.
Минуло кілька секунд, і вдалині почули пташиний гул.
- Це зграя нічних птахів, чи варто нам сховатися? - Всі подивилися один на одного, поки зрештою всі погляди не кинулися до мене.
- Ммм... Знайди камені побільше і принесіть до мене. — Через кілька хвилин на нічному небі можна було побачити десятки великих птахів, які швидко наближалися до нашої групи. За цілий день бою я сильно втомився, але моя воля поліпшилася.
Піднявши камінь діаметром у метр, я приготувався до кидка.
- Сорвите для мене дерево. - Команда кинула на мене дивний погляд, але швидко повалили невелике дерево.
Коли птахи підлетіли досить близько, я напружив свої м'язи, і з усієї сили кинув в самий центр, де летів найбільше птахів.
Під час кидка з’явилася слабка ударна хвиля, яка підняла трохи пилу в повітря. А камінь, який летів на великій швидкості по одній лінії, зміг збити п’ятьох птахів.
Я відразу впав на коліна і почав важко дихати. Я досяг свого максимуму.
- Хх... Хх... Затримайте їх ненадовго, я переведу дихання. - Всі кивнули головами і дістали свою зброю. Кожному дозорому видають свою уніформу і меч з пістолетом. Я навіть офіційно так і не приєднався до Дозори, тому форму мені не дали, а від зброї я відмовився, хоча варто було б взяти пістолет ... Ні, так я можу сповільнити розвиток...
У цей час птахи долетіли до нас, і почали ганяти нас своїми кігтями. Хоч я вибив п'ятьох, залишилося ще 12 птахів. Птахи атакували люто, майже не залишаючи часу для атаки, на щастя, кожен з них вміє використовувати сарану, тому вони можуть чинити опір і захищати мене.
Видихнувши, я витягнув з рюкзака бурдюк із водою і зробивши кілька ковтків, то зрозумів, що води вже немає.
Повільно піднявшись на тремтячих ногах, я підійшов до поваленого дерева. Обхопивши його руками, і прийняв зручну позу, я почав повільно піднімати дерево.
- Пригнитесь! — Закричавши, я почав кружляти навколо і водночас з цим за допомогою дерева в своїх руках, то почав бити птахів на смерть. В один момент, мої руки просто ослабли, і дерево полетіла на кілька метрів в сторону, а я сам звалювався на спину, дивився на місяць та посміхався. Давно я так не викладався.
- Ще залишилися птахи? - Майже хвилину тиші, я вже подумав, що забив своїх союзників. Але тут пролунав голос.
- Нет... Майже всі мертві, лише деякі шевелиться. Хахааха, це було реально круто. Пацан, ти сильний, то як ти мітнув той камінь, у мене мало щелепа не відпала. - Відразу почувся сміх, вся команда сміялася. Я ж лежав на спині ні в силах піднятися і дратувався від сміху своєї команди.
- Гей, може ви підніміть мене? До табору залишилося ще трохи. - До гори залишилося рукою подати, можна було навіть побачити вогні табору.
Як тільки ми дійшли до гори, я попросив відпустити мене, а потім пішов пішки. Як тільки ми підійшли до табору, можна було побачити парочку охоронців, як тільки вони побачили наш стан, то покликали медиків. І ось, лежачи на ліжку, я думав про те, чим ми будемо займатися чотири місяці на острові. Може мене навчають технікою рокусики, хоча чого Гарп може навчити? Я взагалі здивований, що він не викинув мене на острів одного на рік.
- Бвахаха, сопляк, ти в курсі, що твоя група прийшла першою? - Ґарп зайшов у мою палату і сів на вільну койку поруч.
- Ти очікував чогось іншого?
- Ваха... Відпочинь завтра у тебе не буде вільного часу, я буду особисто ганяти тебе. - Ґарп потягнувся до моєї руки і зняв з неї браслет із кайросеки. Відразу повернувся контроль над своєю силою, витягнувши руку, я обернув навколо неї темряву.
- З силою фрукта, тих птахів я б легко зміг убити.
- Вахаха, але тоді хто-небудь сильніший за тих птахів з легкістю вб'є тебе навіть із силою фрукту. - Я кивнув головою, погоджуючись з тим, що хоч сили фруктів можуть бути корисними, але без фізичної енергії це ніщо. Той же Гарп чи Шанкс стоять на вершині цього світу і без сили фрукта.
Прибравши темряву з руки, я ліг на бік і сказав. - Побачимося завтра.